26.07.2024

№ 636/2408/19

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 636/2408/19

провадження № 61-21706св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б.І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

третя особа - Головне Територіальне управління юстиції у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби (далі - Міжрайонного ВДВС) по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Харківській області, третя особа: Головне Територіальне управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зняття арешту з майна та заборони на його відчуження.

Позовна заява мотивована тим, що на виконанні Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву ГТУЮ у Харківській області перебувало ВП № 21228288 з виконання виконавчого листа від 09 листопада 2009 року № 2а-40238/09/2070, виданого Харківським окружним адміністративним судом про стягнення з нього на користь держави в особі Чугуївської ОДПІ суми податкового боргу в розмірі 1 000,00 грн.

Зазначав, що 08 вересня 2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 . За вказаними виконавчими провадженнями винесені постанови 15 лютого 2011 року про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі частини другої статті 40-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказував, що в архіві управління ДВС ГТУЮ у Харківській області відсутнє завершене ВП № 21228288 від 08 вересня 2010 року по стягненню з нього на користь держави в особі Чугуївської ОДПІ боргу в сумі 1 000,00 грн.

Вважав, що відповідач втратив право на стягнення заборгованості за виконавчим листом № 2а-40238/09/2070 у зв`язку із закінченням строків його повторного пред`явлення до виконання. Отже, виконавчі провадження, де він є боржником, на виконанні не перебувають. Наразі статус зазначеного виконавчого провадження значиться в реєстрі виконавчих проваджень як «завершене», у зв`язку із чим арешт, накладений на його майно, повинен бути державним виконавцем знятий на підставі частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», що державний виконавець не вчинив.

Крім того, зазначав, що згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту

А тому, згідно зі статтею 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив суд: визнати протиправною бездіяльність Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву ГТУЮ у Харківській області щодо не зняття арешту з майна та заборони його відчуження, що накладений відповідно до постанови від 08 вересня 2010 року серії ВП № 21228288 ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції в Харківській області; зняти арешт з усього майна та заборону на його відчуження, накладений постановою від 08 вересня 2010 року серії ВП № 21228288 ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції в Харківській області.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву ГУТЮ у Харківській області, третя особа: Головне Територіальне управління юстиції у Харківській області, про зняття арешту з майна та заборони на його відчуження, відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, оскільки арешт майна проведено у виконавчому провадженні, де стягувачем була Чугуївська об`єднана державна податкова інспекція, відповідачем за позовом зазначено міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області. При цьому районний суд зазначив, що стягувач не позбавлений процесуального права звернутися до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року провадження за позовною заявою ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту та заборони його відчуження накладеного відповідно до постанови ВП № 21228288 від 08 вересня 2010 року закрито.

Ухвала мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця ґрунтуються на протиправності дій державного виконавця як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення стосовно виконання рішення, а тому ці вимоги мають розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року залишено без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішення питання про заміну неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача вирішується на стадії розгляду справи судом першої інстанції, відтак, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень на вирішення питання про залучення належного відповідача, а саме стягувача, у справі на стадії апеляційного перегляду.

З огляду на зазначене апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року залишено без задоволення.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованих висновків про закриття провадження в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту та заборони його відчуження, оскільки позивач оскаржує дії державного виконавця в межах виконавчого провадження по виконанню рішення адміністративного суду, отже, підстав для розгляду даних вимог в порядку цивільного судочинства немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову або передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до статей 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про закриття провадження у справі в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту та заборони його відчуження, оскільки заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц та вважає, що враховуючи суб`єктний склад спірних правовідносин, спір про зняття арешту з майна не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ГУТЮ у Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення районного суду та постанови апеляційного суду, є необґрунтованими, а оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що вирішення порушених позивачем питань не віднесено до компетенції ГТУЮ у Харківській області, відтак, управління не наділене повноваженнями щодо поновлення порушених прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року надійшла до Верховного Суду.

У грудні 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 листопада 2009 року постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 2а-40238/09/2070 адміністративний позов Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволений; стягнуто за рахунок активів фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі уповноваженого органу Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції суми податкового боргу в розмірі 1 000,00 грн (а. с. 13-14).

08 вересня 2010 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладанням арешту на майно боржника) (а. с. 9).

15 лютого 2011 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі частини другої статті 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю майна боржника (а. с. 27-28).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 жовтня 2016 року на все майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 накладено арешт постановою про відкриття виконавчого провадження від 08 вересня 2010 року ВП № 21228288 (а. с. 10-11).

Згідно повідомлення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року представнику Чугуївської об`єднаної державної податкової інспекції 22 січня 2013 року виданий виконавчий лист у справі № 2а-40238/09/2070 (а. с 12).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо юрисдикції спору

Оскаржувані ухвала Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 рокуухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, і у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильних та обґрунтованих висновків про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця, оскільки вони ґрунтуються на протиправності дій державного виконавця як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення стосовно виконання рішення, ухваленого в адміністративній справі. При цьому суди правильно зазначили про те, що спір про право в частині цих вимог відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного виконавця, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень при виконанні судового рішення, ухваленого в адміністративній справі.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 629/2745/18 (провадження № 14-482цс19) та у постанові 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18).

Посилання заявника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18) колегія суддів відхиляє з огляду на те, що предметом розгляду вказаної справи було зняття арешту з судна та виключення його з акта опису й арешту майна, а не визнання протиправною бездіяльності органу ДВС щодо незняття арешту.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо зняття арешту з майна

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Подібні роз`яснення надано судам в абзаці третьому пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису».

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 об`єднав вимоги: 1) оскарження дій державного виконавця щодо незняття арешту з майна при поверненні виконавчого документу; 2) зняття арешту з майна на підставі статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Розгляд першої вимоги належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця при виконанні рішення, ухваленого у адміністративній справі, тому суди правильно закрили провадження у справі в цій частині.

Щодо другої вимоги, то суди вказали, що позивач не залучив стягувача до участі у справі, а тому він не позбавлений можливості подавати такий самий позов на загальних підставах.

Такий правовий висновок є неправильним, оскільки, навіть пред`явивши позов до належного відповідача, це не буде належним способом судового захисту.

У наведених вище нормах матеріального права та у роз`ясненнях вищих судових інстанцій зазначено, що боржник, яким є ОСОБА_1 у цій справі, не може пред`явити позов про зняття арешту з майна.

З урахуванням змін, що відбулися у процесуальному законодавстві з 15 грудня 2017 року Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_1 з інших правових підстав.

Посилання ОСОБА_1 як у позовній заяві, так і в касаційній скарзі на статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності є безпідставним, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця і неможливість боржника звертатися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

З огляду на зазначене, колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна та заборони на його відчуження не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині зняття арешту з майна та заборони на його відчуження.

Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року залишити без задоволення.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зняття арешту з майна та заборони на його відчуження відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк