02.02.2023

№ 636/2910/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 636/2910/16-а

адміністративне провадження № К/9901/53731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2018 (суддя Гуменний З.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (колегія у складі суддів Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григорова А.М.)

у справі №636/2910/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області

про зобов`язання надати дозвіл та будівництво дороги.

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.08.2016 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд зобов`язати Малинівську селищну раду Чугуївського району Харківської області надати дозвіл для будівництва дороги по лівому березі струмка від ділянки НОМЕР_2 до ділянки АДРЕСА_1 .

2. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3. 19.06.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення судів першої та апеляційної інстанції, в якій останній просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

4. Ухвалою від 25.06.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з дозволами виконавчого комітету Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, у 2004 році ОСОБА_1 дозволено прокладення стежки по правому березі струмка, розташованого в кінці городу, прилеглого до домоволодіння НОМЕР_1 , яке належить ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 ; у 2005 році позивач отримав дозвіл на будівництво дороги до ділянки АДРЕСА_3 .

6. Відповідно до Протоколу № 2 засідання комісії з регулювання земельних відносин від 03.06.2013, на якому розглядалося питання по землі і по руслу річки Борисівка, які розташовані по АДРЕСА_3 , починаючи від містка по АДРЕСА_3 . Комісією вирішено зобов`язати ОСОБА_1 відновити дорогу по АДРЕСА_3 , що починається від містка по АДРЕСА_3 , та зменшити висоту насипаної дороги, розташованої за містком по АДРЕСА_3 до АДРЕСА_3 в термін 1 місяць; забезпечити вільний доступ мешканців до домоволодінь по АДРЕСА_3 ; зобов`язати ОСОБА_1 встановити межові стовпи на присадибних земельних ділянках по АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 , згідно з розмірами та конфігурації, вказаними в технічних та правових документах на домоволодіння та земельну ділянку; зобов`язати голову адміністративної комісії підготовити припис про порушення адміністративного законодавства ОСОБА_1 .

7. 20.05.2015 ОСОБА_1 звернувся до голови Малинівської селищної ради з заявою про надання дозволу на прокладання дороги від ділянки НОМЕР_2 до ділянки АДРЕСА_1 по лівому березі струмка .

8. Малинівська селищна рада у відповідь на вказану заяву повідомила про направлення останньої за належністю до сектору містобудування і архітектури Чугуївської райдержадміністрації, головному архітектуру району для розгляду та надання обґрунтованої відповіді .

9. 10.06.2015 сектор містобудування і архітектури Чугуївської райдержадміністрації повідомив про те, що відповідно до генерального плану смт. Малинівка, розробленого інститутом «УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ» у 2006 році, на земельній ділянці, на якій передбачається розташування дороги, проходить територія санітарно-захисної зони, у зв`язку з чим для прийняття рішення замовнику необхідно надати топографо-геодезичний матеріал у масштабі 1:500 місця розташування дороги, що проектується .

10. 17.07.2015 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про надання дозволу на прокладання дороги від ділянки НОМЕР_2 до ділянки НОМЕР_3, на яку отримав відповідь про те, що питання надання йому дозволу на будівництво дороги по АДРЕСА_3 від домоволодіння НОМЕР_2 до домоволодіння НОМЕР_3 , буде розглянуто комісійно у присутності членів територіальної громади прилеглих домоволодінь, депутата виборчого округу №8 та членів депутатської комісії з питань комунальної власності, будівництва та житлово-комунального господарства. 02.10.2015 та 09.12.2015 позивач знову звертався до відповідача з приводу вказаного питання .

11. Згідно з Протоколом №5 засідання комісії з регулювання земельних відносин від 29.10.2015 на засіданні розглядалася заява ОСОБА_1 від 17.07.2015 щодо можливості будівництва дороги до присадибних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . На засіданні встановлено, що підхід до домоволодінь НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 є, але для поліпшення стану даного проходу ОСОБА_1 необхідно привести його у належний санітарний стан - прибрати карантинні бур`яни, які постійно ростуть по обидві сторони доріжки. Відповідно до генерального плану смт. Малинівка, дорога з твердим покриттям для проїзду до наведених вище домоволодінь не передбачена. У разі необхідності проходу та проїзду до даних домоволодінь рекомендовано ОСОБА_1 перенести русло річки Борисівка, яке він змінив самостійно без належного дозволу декілька років тому, адже на момент придбання даних домоволодінь ОСОБА_1 всі умови розташування задовольняли, а після здійснення самостійних робіт з річкою та прибережною зоною його не задовольняє ширина та якість дороги. За результатами слухання вирішено рекомендувати привести у належний стан дорогу, яка була історично складена з моменту заснування селища, та прибудинкову територію біля двох домоволодінь. А також встановити межові знаки присадибних ділянок. Комісія також рекомендувала додержуватись вимог ст. 91 Земельного Кодексу України: зберігати геодезичні знаки (межові знаки), протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, та вимог ст.ст. 103-109 Земельного Кодексу України .

12. 18.12.2015 на засіданні комісії з регулювання земельних відносин розглядалася заява ОСОБА_1 від 09.12.2015 щодо надання дозволу на прокладання дороги від присадибної ділянки НОМЕР_2 до присадибної ділянки АДРЕСА_1 .

13. Відповідно до Протоколу № 6 встановлено, що ОСОБА_1 переніс самостійно, без необхідного дозволу, русло річки Борисівка, тим самим погіршивши стан проходу між домоволодіннями НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 ; самостійно здійснює земельні роботи по будівництву доріг, вирішуючи на власний розсуд ширину, висоту, місце розташування, не узгоджуючи ні з ким ці питання; у порушення Правил благоустрою, дотримання тиші, громадського порядку у смт Малинівка вирубав дорослі дерева, які слугували укріпленням для берега річки Борисівка та присадибних ділянок, які знаходяться на пагорбі і схильні до зсуву ґрунту. У результаті комісією вирішено, врахувавши обставини земельного питання, наявні матеріали, правовстановлюючі документи на присадибні ділянки НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 , рекомендувати привести у належний стан дорогу, яка була історично складена з моменту заснування селища Малинівка та прибудинкову територію біля двох домоволодінь, що покращить прохід та проїзд до домоволодінь; розробити відповідно до чинного законодавства документацію та подати її на розгляд виконкому селищної ради, так як надання дозволу на будівництво доріг не є повноваженням селищної ради. Також встановити межові знаки присадибних ділянок. Комісія також рекомендувала додержуватись вимог ст. 91 Земельного Кодексу України: зберігати геодезичні знаки (межові знаки), протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, та вимог ст.ст. 103-109 ЗК України .

14. Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації спільно з Чугуївською райдержадміністрацією та Службою Автомобільних доріг Харківської області розглянули звернення ОСОБА_1 з приводу відмови останньому у наданні дозволу на будівництво дороги, за результатами якого 15.01.2016 позивача повідомлено, що будівництво дороги суперечить генеральному плану смт. Малинівка та громадській думці. Здійснивши без дозволу вирубку дерев і перенесення русла річки Борисівка, ОСОБА_1 цими діями погіршив стан проходу і проїзду до домоволодінь НОМЕР_3 та АДРЕСА_3 . Крім того, такі дії є порушенням ст. 98 Водного Кодексу України. Таким чином, будівництво дороги здійснено самовільно без погодження з органами місцевого самоврядування і протирічить генеральному плану селища.

15. 16.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до Малинівської селищної ради із заявою про надання дозволу на прокладання 50 м дороги від ділянки НОМЕР_2 до ділянки АДРЕСА_1 , зазначивши, щодо ділянки НОМЕР_2 вже прокладено 85 м дороги.

16. Вказана заява ОСОБА_1 направлена відповідачем за належністю до сектору містобудування і архітектури Чугуївської райдержадміністрації, головного архітектора району для розгляду та надання обґрунтованої відповіді.

17. 01.08.2016 Малинівська селищна рада письмово повідомила позивача про те, що згідно з генеральним планом селища дорога, яку він бажає побудувати, знаходиться у охоронній зоні річки Борисівка. Планом інженерно-транспортної інфраструктури селища не заплановано дорогу, тому для будівництва нової дороги рекомендовано звернутися до проектної організації для оформлення документації, яка і дасть дозвіл на будівництво цієї дороги.

18. Позивач з відмовою не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником будинку, розташованого по АДРЕСА_2 . Це домоволодіння знаходиться на болотистій місцевості і відсутність дороги створює значні незручності позивачу та членам його сім`ї, оскільки вони не мають змоги здійснювати під`їзд транспортних засобів до свого домоволодіння, що необхідно для подальшого будівництва останнього. Упродовж тривалого часу йому не надають дозвіл на будівництво дороги.

20. Відповідач проти позову заперечив. Вважає, що надання дозволу на будівництво дороги по лівому березі струмка від ділянки НОМЕР_2 до ділянки АДРЕСА_1 суперечить чинному законодавству України. Відмовляючи у наданні дозволу на будівництво дороги, Рада діяла на підставі закону та в межах своїх повноважень.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Надання ОСОБА_1 дозволу на будівництво дороги по лівому берегу струмку по пров. Михайлівському у смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області суперечить чинному законодавству України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи, порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

23. Зазначає, що відповідач не надав проекту землеустрою прибережної захисної смуги, передбаченого статтею 88 Водного кодексу України, а тому у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для відмови в задоволенні позову.

Також позивач зазначає про неправомірність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність в нього порушеного права, адже земельна ділянка, до якої він просить дозволу прокласти дорогу, належить його синові, і така дорога необхідна для безперешкодного пересування позивача та його родини.

24. У відзиві відповідач покликається на правомірність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що відповідач діяв в межах чинного законодавства, адже згідно зі ст. 89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Крім того, позивач не довів наявності в нього порушеного права.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

26. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

28. Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

29. Статтею 10 Водного кодексу України до повноважень міських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території віднесено: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (до яких належить створення захисних прибережних смуг; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу, та вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

30. Згідно з п. 14 «Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов`язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об`єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

У зв`язку з чим Малинівською селищною радою Чугуївського району Харківської області на адресу позивача було направлено лист № 02-25/466 від 01.08.2016, яким, як вже зазначалось вище, повідомлено про те, що згідно плану інженерної інфраструктури селища, будівництво дороги саме в цьому місці не заплановано, можливості для відведення даної ділянки під будівництво дороги не має.

31. Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

32. Статтею 60 Земельного Кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

33. Відповідно до ст. 88 Водного Кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Законодавство України обмежує господарську діяльність в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

34. У постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку:

«29. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

30. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

31. Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

32. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

33. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

34. Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

35. Крім того, за положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

36. Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

37. Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

38. Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

39. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

40. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

41. Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2). Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведене положення кореспондується із нормою ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України у сучасній редакції.»

35. Суд вважає цей висновок застосовним і до цієї справи, з огляду на те, що сторонами не заперечувалася наявність річки у місці будівництва дороги, а тому Суд відхиляє покликання позивача на відсутність проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги.

36. Відповідно до ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

37. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

38. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надання ОСОБА_1 дозволу на будівництво дороги по лівому берегу струмку від ділянки НОМЕР_3 до ділянки АДРЕСА_3 суперечить чинному законодавству України, а тому відповідач діяв правомірно.

39. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №636/2910/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб