Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 636/5001/18
провадження № 61-19288св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» в особі директора Шаровкіна Володимира Михайловича,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (далі - СТОВ «Маяк») в особі директора Шаровкіна В. М., про розірвання договору оренди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, площею 3,68 гектарів, яка розташована на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цю земельну ділянку він передав в оренду на 10 років СТОВ «Маяк», з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі. Згодом він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про збільшення розміру орендної плати, проте відповідачем у цьому йому було відмовлено.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідач на території земельних ділянок, що передані йому в оренду у 2017 та у 2018 роках вирощував соняшник, чим порушував допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі. Згідно з даними агрохімічного паспорта № 120938 , виготовленого на замовлення позивача Харківською філією ДУ «Держгрунтохорона» в жовтні 2018 року, встановлено погіршення показників родючості ґрунту належної йому земельної ділянки у порівнянні з 2011 роком.
Посилаючись на невиконання орендарем умов договорів оренди землі, а також порушення норм земельного та екологічного законодавства, зокрема, положень статті 35 Закону України від 19 червня 2003 року № 962-IV «Про охорону земель» (далі - Закон № 962-IV), статей 5 22 124 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 15, 24, 25, 32 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», в реакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі - Закон № 161-XIV), статті 626 627 651 783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки через некомпенсовані втрати гумусу відбулося істотне погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту, що є порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки, позивач просив припинити шляхом розірвання, договір оренди земельної ділянки (без номеру), укладений (без дати) між ним та СТОВ «Маяк» в особі директора Шаровкіна В. М. , зареєстрований в ДРРП 13 листопада 2013 року за № 3575046 відносно земельної ділянки, площею 3,68 га, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області та скасувати його реєтрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року позов задоволено.
Припинено шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки (без номеру), укладений (без дати) між ОСОБА_1 та СТОВ «Маяк» в особі директора Шаровкіна В. М. , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2013 року за № 3575046, у відношенні земельної ділянки, площею 3,68 гектарів, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, та скасовано його реєстрацію.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про розірвання договору оренди є доведеними. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами представника відповідача, порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядок їх чергування. Законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеженням земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.
При цьому судом першої інстанції враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 541/555/16-ц (провадження 61-2386св18).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу СТОВ «Маяк» залишено без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року СТОВ «Маяк» засобом поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не визначив конкретно підставу позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутись до суду з вимогами до відповідача. Питання, чи є встановлене погіршення стану родючості земельних ділянок таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, позивачем перед експертом не ставилось, відповіді на нього висновок за результатами лабораторного обстеження якості ґрунтів та порівняльного аналізу агрохімічної паспортизації земель Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» не містить. За таких обставин відповідач наголошує, що висновок суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах справи, адже не містить посилання на встановлені обставини (істотне перешкоджання передбаченому договором використанню земельної ділянки), які відповідно до Закону № 161-XIV та умов договору оренди є підставою для його розірвання. При цьому обставини, на які суди послались як на підставу для розірвання договору, такими не є. Вказаний висновок та правова позиція щодо застосування статті 32 Закону № 161-XIV міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 143/1205/16-ц (провадження №61-29797св18).
Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що ані позивач, ані його представник під час розгляду справи у суді не скористались своїм правом заявити клопотання про призначення відповідної експертизи з метою вирішення питання, чи є встановлене погіршення стану родючості земельних ділянок таким пошкодженням об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, тобто для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, необхідним був висновок експерта, який не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того заявник, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зауважив, що суд послався на неіснуючи статті закону, а відповідно неправильно застосував норми матеріального права. На думку заявника, суд апеляційної інстанції безпідставно піддав критиці доводи відповідача щодо застосування статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», які виключені на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року. Зазначення судами те, що стаття 33-1 Закону № 962-IV була чинною з 04 червня 2009 року до 12 лютого 2015 року (тобто в 2013 році, коли був зареєстрований договір оренди земельної ділянки) і регулювала спірні правовідносини є абсурдним, адже предметом цього позову є розірвання договору оренди з підстав порушення відповідачем сівозміни в 2017 та 2018 роках.
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ «Маяк» у цій справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що позивачеві на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6325484000:01:000:0198, площею 3,86 гектарів, розташована на території Чкаловської селищної об`єднаної територіальної громади в селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-XP № 095762, виданим 24 грудня 2002 року Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №46.
Згідно з договором оренди земельної ділянки б/н, укладеного між позивачем та СТОВ «Маяк» в особі Шаровкіна В. М. , зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 листопада 2013 року за № 3575046, вказану земельну ділянку передано в оренду строком на 10 років з щорічною виплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.
Пунктами 13-15 договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Не допускається погіршення стану і родючості земельної ділянки.
Сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 33 договору).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зобов`язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України.
Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі, є Закон № 161-XIV.
Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Положеннями статей 30, 31 Закону № 161-XIV визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Згідно зі статтею 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
У договорі оренди земельної ділянки, укладеному між сторонами, передбачено, що відповідні договори можуть бути припиненні шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договорами, та внаслідок випадкового знищення, також з інших підстав, визначених законом (пункт 33).
За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні.
Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо дострокового розірвання договору оренди з підстав, передбачених частиною першою статті 32 Закону № 161-XIV, застосуванню підлягають також положення частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов`язок доказування обставин, якими особа обґрунтовує свої позовні вимоги покладається на позивача, відповідач має спростувати зазначені доводи відповідними аргументами та доказами.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що протягом дії спірного договору оренди земельної ділянки орендар не дотримується умов договору, чинного земельного та екологічного законодавства, що призвело до істотного погіршення стану родючості належних йому земельних ділянок та втрати корисних властивостей ґрунту. На підтвердження заявлених вимог позивач надав акти обстеження земельних ділянок від 20 вересня 2017 року та від 16 серпня 2018 року, відповідно до яких шляхом візуального огляду земельних ділянок (паїв), що знаходяться в користуванні СТОВ «Маяк», розташованих на полі № 10 встановлено факт засадження цього поля соняшником, а також висновок Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» за результатами лабораторного обстеження якості ґрунтів та порівняльного аналізу агрохімічної паспортизації земель сільгоспризначення на території Чкалівської селищної громади с. Коробочкине Чугуївського району Харківської області, складеного 16 листопада 2018 року, за яким вміст органічної речовини (гумусу) у 2011 році був високим, а у 2018 році став підвищеним, тобто у процентному відношенні знизився з 4,1% до 3,3%, що є значним погіршенням родючості ґрунтів і основною причиною погіршення родючості є господарська діяльність, тобто недотримання культури землеробства.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав лист Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» від 21 грудня 2018 року № 1-04/1125 «Щодо питань оцінки зниження родючості ґрунтів», відповідно до якого показники родючості ґрунтів за ґрунтовим контуром загальною площею 191,3494 га не є показниками родючості ґрунту земельної ділянки кадастровий № 6325484000:01:000:0198 площею 3,68 га, яка розташована в межах вищезазначеного контуру. Унаслідок того, що в межах цього контуру знаходяться інші індивідуальні земельні ділянки з вищою або нижчою родючістю, ніж вказана земельна ділянка площею 3,68 га, показники родючості ґрунтового контуру кількісно не відображують стану родючості вказаної земельної ділянки площею 3,68 га. Варіювання значень показників родючості ґрунту в межах одного контуру може бути дуже великим. Щоб зменшити вплив цього варіювання на оцінку стану родючості кожної індивідуальної земельної ділянки (паю), чинною «Методикою проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення» (Київ, 2013 р.) передбачено визначення показників родючості по елементарним ділянкам площею не більше 15 га, межі яких повинні співпадати з межами одного або декількох паїв.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не перевірив належним чином чи внаслідок порушення умов договору оренди зі сторони орендаря відбулось пошкодження об`єкта оренди, що перешкоджає (унеможливлює) його використання за цільовим призначенням, не з`ясував причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю СТОВ «Маяк» та погіршенням родючості землі в межах відповідної земельної ділянки, оскільки не встановлено судами, що станом на 2011 рік землекористувачем спірної земельної ділянки було саме СТОВ «Маяк», яке здійснювало сільськогосподарську діяльність на цій ділянці позивача.
До того ж відповідно до копії спірного договору (а.с. 10) умови цього договору не передбачають такої підстави для розірвання договору як пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.
Суди першої та апеляційної інстанції не звернули належної уваги на розбіжність між показниками родючості ґрунту належної позивачеві земельної ділянки за наданими ним агрохімічним паспортом і висновком лабораторного обстеження якості ґрунтів та результатами агрохімічного аналізу ґрунту вказаної земельної ділянки, проведеного на замовлення відповідача. Варто зауважити, що перевірка стану земельної ділянки можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області екології та ґрунтознавства.
В силу повноважень суду касаційної інстанції усунути ці недоліки під час касаційного розгляду неможливо.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, після чого ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства «Маяк» задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 26 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов