№ 638/11160/17

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 638/11160/17

провадження № 61-1570св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року у складі судді Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 03 жовтня 2016 року він в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) звернувся до Прокуратури Харківської області із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим слідчого відділу Шевченківського відділу поліції Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - СВ Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області) Андроняк А. Н., однак відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені не були. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 листопада 2016 року у справі № 638/16794/16-к його скаргу було задоволено, визнано незаконною бездіяльність уповноваженої особи Харківської міської прокуратури № 1 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 03 жовтня 2016 року, зобов`язано уповноважену особу Харківської міської прокуратури № 1 протягом 24 годин внести до ЄРДР його заяву від 03 жовтня 2016 року про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364 365 366 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відносно слідчого Андроняк А. Н. 28 листопада 2016 року його заява від 03 жовтня 2016 року була внесена до ЄРДР за № 42013220090000136, однак лише за статтею 367 КК України. 26 квітня 2017 року слідчим Прокуратури Харківської області було винесено незаконну та немотивовану постанову про закриття кримінального провадження, яка в подальшому була скасована ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року. Таким чином, внаслідок тривалої бездіяльності і злісного невиконання вимог Конституції України КПК України та Закону України «Про прокуратуру», з вини Прокуратури Харківської області він змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав, чим йому як потерпілому, інваліду ІІ групи заподіяно глибокі моральні страждання, які полягали у зменшенні авторитету правоохоронних органів, позбавленні відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, неможливості реалізації своїх звичок та бажань, порушенні психологічного благополуччя, неможливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, необхідності докладати додаткових зусиль для організації життя. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 576 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої йому протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали цього суду від 26 вересня 2019 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Судові витрати покладено за рахунок держави.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що викладені позивачем обставини узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, в якій зазначено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ухвалами Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року та від 19 жовтня 2017 року було скасовано постанови Прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42016221090000222, однак вказівки, які необхідно було виконати під час проведення досудового розслідування, посадовими особами Прокуратури Харківської області не виконані. Тобто позивачем доведено факт заподіяння йому неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області моральної шкоди, втрат немайнового характеру. При визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди суд виходив з принципів розумності і виваженості, врахував тривалість негативного впливу на морально-фізичний стан позивача та важливість питань, для вирішення яких він звертався до відповідача.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

17 січня 2020 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, неправильно застосували норми статей 23 1174 1176 ЦК України, не звернули уваги на те, що позивач не надав доказів на підтвердження протиправності дій слідчого (прокурора), наявності причинно наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову. Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова, на які послалися суди попередніх інстанцій, були задоволені скарги позивача та скасовано постанови Прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42016221090000222, однак цими судовими рішеннями не визнавалися незаконними дії органів прокуратури. Тому посилання позивача на незаконність дій службових осіб Прокуратури Харківської області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016221090000222 не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами. Сам факт того, що прийняте слідчим прокуратури процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасоване судом, не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки постанова слідчого скасована з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу, а також - про причинний зв`язок із заподіяною моральною шкодою. Таку правову позицію викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року у справі № 638/9752/15, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 10 жовтня 2018 у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах №№ 641/2328/17, 638/14260/16, від 13 березня 2019 року у справі № 638/12193/16 та від 11 вересня 2019 року № 336/5519/18. Також судами попередніх інстанцій не зазначено, з яких саме міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими належними, допустимим і достовірними доказами це підтверджується.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу лише з формальних міркувань, оскільки наявні в матеріалах справи докази, які належним чином оцінені судами попередніх інстанцій, підтверджують факт порушення його конституційних прав внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, наявність шкоди, заподіяної бездіяльністю, і причинно-наслідковий зв`язок між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою. Тривале неналежне виконання посадовими особами прокуратури покладених на них обов`язків безумовно негативно впливає на його моральний стан та призводить до душевних страждань, що також було підтверджено висновком спеціаліста-психолога від 02 липня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду міста Харкова.

25 лютого 2020 року справа № 638/11160/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються касаційним судом тільки в означеній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в порядку статті 214 КПК України до Прокуратури Дзержинського району міста Харкова із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим СВ Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Андроняк А. М. , яка зловживає та недбало виконує свої службові обов`язки, умисно вчиняє бездіяльність та не проводить необхідних слідчих дій при досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні № 12012220480000010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України щодо адвоката Воробйова О. Ю .

Листом Прокуратури Харківської області від 12 жовтня 2016 року № 15/3-76-14 ОСОБА_1 повідомлено, що відсутні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення слідчим Андроняк А. М .

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 листопада 2016 року Грищенко І. О. у справі № 638/16794/16-к було задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано незаконною бездіяльність уповноваженої особи Харківської місцевої прокуратури № 1 щодо невнесення на підставі заяви від 03 жовтня 2016 року відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим СВ Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Андроняк А. М . Зобов`язано уповноважену посадову особу Харківської міської прокуратури № 1 протягом 24 годин внести в ЄРДР заяву ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 03 жовтня 2016 року щодо слідчого Андроняк А. М. за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого статтями 364 365 366 367 КК України.

29 листопада 2016 року Харківською місцевою прокуратурою № 1 були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 367 КК України, вчинене Андроняк А. М.

06 грудня 2016 року Харківською місцевою прокуратурою № 1 були внесені відомості до ЄРДР про кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366 КК України, стосовно Андроняк А. М .

Постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Мороз А. О. від 20 грудня 2016 року визначено підслідність кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України, та направлено матеріали кримінального провадження до слідчого управління Прокуратури Харківської області.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Богінського О. В. від 26 квітня 2017 року було закрито кримінальне провадження № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року за частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого СВ Шевченківського ВП Холодногорського ВП ГУНП в Харківській області Андроняк А. М. складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Шелест І. М. від 12 липня 2017 року у справі № 646/3443/17 було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Богінського О. В. від 26 квітня 2017 року про закриття кримінального провадження № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року. Матеріали вказаного кримінального провадження повернуто прокурору Харківської області для відновлення досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути неповноту досудового розслідування та недоліки, викладені у мотивувальній частині цієї ухвали. В іншій частині скарги відмовлено.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Богінського О. В. від 28 липня 2017 року було закрито кримінальне провадження № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року за частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого СВ Шевченківського ВП Холодногорського ВП ГУНП в Харківській області Андроняк А. М. складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Єжова В. А. від 19 жовтня 2017 року у справі № 646/3443/17 було задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Богінського О. В. від 28 липня 2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року. Матеріали кримінального провадження повернуті слідчому для продовження досудового розслідування.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок тривалої бездіяльності і злісного невиконання вимог Конституції України КПК України та Закону України «Про прокуратуру», з вини Прокуратури Харківської області він змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав, чим йому як потерпілому, інваліду ІІ групи заподіяно глибокі моральні страждання, які полягали у зменшенні авторитету правоохоронних органів, позбавленні відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, неможливості реалізації своїх звичок та бажань, порушенні психологічного благополуччя, неможливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, необхідності докладати додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіяювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167 1174 ЦК України.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Вирішуючи спір в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між шкодою і протиправними діями (бездіяльністю) Прокуратури Харківської області, про що свідчать судові рішення про задоволення скарг ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) службових осіб Прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року.

Наведені висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 638/11416/18 (провадження № 61-19755св19), від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) Прокуратури Харківської області та шкодою, яка, за твердженням позивача, йому заподіяна.

Сам факт зобов`язання судом посадових осіб Прокуратури Харківської області внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені.

Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», якими встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Незгода позивача з прийнятими посадовими особами Прокуратури Харківської області рішеннями, які ним були оскаржені в порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Таким чином, оскільки в цій справі відсутні необхідні умови для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому Прокуратурою Харківської області моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою прокуратури і моральною шкодою, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20) та від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15 (провадження № 61-9574св20).

Крім того, обґрунтовуючи вимоги позовної заяви в цій справі, ОСОБА_1 не посилався на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Богінського О. В. від 28 липня 2017 року, якою було закрите кримінальне провадження № 42016221090000222 від 29 листопада 2016 року, а також - на ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Єжова В. А. від 19 жовтня 2017 року у справі № 646/3443/17, якою було скасовано зазначену постанову слідчого. Тому суди попередніх інстанцій безпідставно врахували вказані обставини як підставу для відшкодування моральної шкоди.

Долучений місцевим судом до матеріалів справи висновок спеціаліста від 02 липня 2018 року було складено психологом ОСОБА_6 з урахуванням вищенаведеної постанови старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Богінського О. В. від 28 липня 2017 року та ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова Єжова В. А. від 19 жовтня 2017 року у справі № 646/3443/17, на які ОСОБА_1 не посилався в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з Державної казначейської служби України на його користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Крім того, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

За наявною в матеріалах справи фотокопією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 12 липня 2011 року Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі вищенаведених положень Закону України «Про судових збір».

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання апеляційної скарги Прокуратура Харківської області сплатила судовий збір в розмірі 960 грн, а за подання касаційної скарги - 1 280 грн, всього - 2 240 грн, тому у зв`язку із задоволенням касаційної скарги та ухваленням Верховним Судом нового рішення про відмову в задоволенні позову понесені відповідачем судові витрати на сплату судового збору підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Компенсувати Прокуратурі Харківської області2 240 (дві тисячі двісті сорок) гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг в цій справі, за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук