Постанова
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 638/11416/18
провадження № 61-19755св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року у складі судді Цвірюка Д. В. та на постанову Харківського апеляційного суду
від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ухваленням численних незаконних рішень та неправомірної тривалої бездіяльності прокуратура Харківської області спричинила йому глибокі моральні страждання, оскільки він, будучи інвалідом 2 групи, протягом тривалого часу змушений відвідувати суди.
Відповідачем допущено неправомірну бездіяльність та порушення вимог Конституції України КПК України та ЗУ «Про прокуратуру» в рамках кримінального провадження № 42018220000000219.
Постанови прокуратури про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, про закриття кримінального провадження
№ 42018220000000219 неодноразово скасовувалися Червонозаводським районним судом м. Харкова в рамках досудового розслідування, а також судом було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області та зобов`язано відповідача внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказаними діями та бездіяльністю прокуратури Харківської області завдано ОСОБА_1 глибокі моральні страждання, оскільки зменшено авторитет правоохоронних органів, позбавлено позивача відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, позбавлено можливості реалізації своїх звичок та бажань, неможливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 змушений звертатися до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, що спровокувало відчуття правової незахищеності, вседозволеності та ігнорування відповідачем всіх норм права та моралі, призвело до втрати віри у законність та справедливість влади, в свою соціальну безпеку.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів із Державного бюджету України моральну шкоду, спричинену діями та бездіяльністю прокуратури Харківської області, у розмірі 28 900 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій органів прокуратури, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу та його вини в заподіянні цієї шкоди.
Посилаючись на недоведеність позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин статей 1173 1174 1176 ЦК України та задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня
2019 року та на постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня
2019 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справу № 638/11416/18 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, порушили норми матеріального права, зокрема, положення статей 23 1174 ЦК України.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не врахував причинно-наслідкового зв`язку між тривалими, неправомірними діями та бездіяльністю органів прокуратури і заподіяною шкодою.
Суди не дослідили належним чином докази, зокрема, висновок спеціаліста-психолога від 07 серпня 2018 року, яким встановлено, що ситуація, викладена в позові, є психотравмуючою для позивача.
Висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року у справі № 61-2986св18,
від 19 серпня 2018 року у справі № 61-6648св18, від 10 жовтня 2018 року
2018 року у справі № 61-41040св18, від 12 грудня 2018 року у справі
№ 61-31427св18, від 17 грудня 2018 року у справі № 61-33456св18.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 у порядку статті 214 КПК України звернувся до прокуратури Харківської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якому, зокрема, просив протягом 24 годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення. (а. с. 39, т. 1)
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність та порушення статті
214 КПК України прокуратури Харківської області у зв`язку з невнесенням відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. (а. с. 37, т. 1)
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 22 січня 2018 року зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1
від 05 грудня 2017 року. (а. с. 36, т. 1)
13 лютого 2018 року на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року відповідачем внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018220000000219 за частиною першою статті 364 КК України, частиною першою статті 365 КК України, частиною першою статті 366 КК України, частиною першою статті 367 КК України, частиною другою статті 382 КК України. (а. с. 33-34, т. 1)
21 березня 2018 року слідчим прокуратури Харківської області Горідько В. А. винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000000219. (а. с. 30, т. 1)
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 14 травня 2018 року постанову слідчого прокуратури Харківської області Горідька В. А. від 21 березня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим скасовано; зобов`язано старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідька В. А. у встановленому КПК України порядку вручити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42018220000000219 від 13 лютого 2018 року. (а. с. 26-27, т. 1)
29 травня 2018 року старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідьком В. А. вручено ОСОБА_1 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. (а. с. 23-24, т. 1)
29 травня 2018 року старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області, радником юстиції Котельніковим Р. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень. (а. с. 18-20, т. 1)
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 27 липня 2018 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження. (а. с. 12, т. 1)
25 вересня 2018 року старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області, радником юстиції Котельніковим Р. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження. (а. с. 128-130, т. 1)
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 12 жовтня 2018 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження. (а. с. 126, т. 1)
20 грудня 2018 року слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області, радником юстиції Котельніковим Р. М. винесено постанову про закриття кримінального провадження. (а. с. 115-117, т. 1)
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 05 березня 2019 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження та повернуто матеріали кримінального провадження
№ 42018220000000219 від 13 лютого 2018 року до прокуратури Харківської області для відновлення досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути неповноту досудового розслідування. (а. с. 120-122, т. 1)
Мотивувальна частина.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію;
3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 04липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження
№ 61-7053зпв18), від 31 жовтня2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі
№ 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18).
Таким чином, ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1 . Сам факт зобов`язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР, а також скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком Верховного Суду, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Статтями 12 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій органів прокуратури, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу та його вини в заподіянні цієї шкоди.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням вимог статей 23 1174 ЦК України, які гарантовані статтею 56 Конституції України, не заслуговують на увагу, оскільки судами відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю належними і допустимими доказами факту заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, а тому посилання касаційної скарги направлені виключно на переоцінку доказів у справі.
Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, натомість судами не встановлено, а у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже, заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.
З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку наданим позивачем доказам та дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем спричинення йому моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури.
У зв`язку з цим доводи скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування йому моральної шкоди, не надали належної оцінки доказам доданим до позовної заяви, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо неповноти з`ясування судами обставин справи та неповне дослідження доказів, зокрема, висновку спеціаліста-психолога від 07 серпня 2018 року не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які досліджувалися судами попередніх інстанцій та яким надано належну правову оцінку, що у силу вимог статті
400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Посилання касаційної скарги на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і стягнення моральної шкоди у зв`язку з діями та бездіяльністю органів прокурати суперечать правовим висновкам Верховного Суду у вказаній категорії справ є безпідставними, оскільки фактичні обставини справ не є тотожними та ідентичними, а, як зазначалося вище, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що у цій справі судами не встановлено.
Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини.
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, містять вичерпні висновкита обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної
інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко