№ 638/11817/17

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 638/11817/17

провадження № 61-18688 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Скай Банк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Скай Банк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року у складі судді Зуб Г. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 рокуу складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року акціонерне товариство «Скай Банк» (далі - АТ «Скай Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору оренди недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Регіон-Банк» (далі - ПАТ ««Регіон-Банк»), правонаступником якого є АТ «СКАЙ Банк», та відповідачем було укладено договір оренди нежитлових приміщень (оперативна оренда), за умовами якого відповідач зобов`язувався передати позивачу у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що належать йому на праві власності загальною площею 2 442,7 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 , з початком фактичної оренди з 01 лютого 2016 року по 01 січня 2019 року, зі встановленою щомісячною орендною платою у розмірі 977 080 грн.

07 червня 2016 року між банком та відповідачем було укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень, за яким було зменшено площу орендованих позивачем приміщень до 1 232,6 кв. м та змінено суму орендної плати, а саме за червень 2016 - 400 тис. грн., з липня 2016 року до грудня 2016 року - згідно з додатком № 1 до договору оренди нежитлових приміщень. Після сплати орендних платежів згідно з додатком № 1 до договору оренди нежитлових приміщень (тобто з січня 2017 року) сума оренди становила 479 950 грн щомісячно.

У зв`язку із економічною невигідністю договору позивачем з січня 2017 року проводились переговори з відповідачем щодо зменшення розміру орендних платежів до 271 628 грн на місяць. Проте, в результаті переговорів сторони не досягли консенсусу щодо суми орендної плати, у зв`язку з чим позивачем було ініційоване дострокове припинення договору з 01 червня 2017 року.

09 червня 2017 року актом приймання-передачі нежитлових приміщень до договору позивач передав (повернув) відповідачу орендоване нерухоме майно.

Вказувало, шо при визначенні розміру орендної плати слід враховувати інтереси як орендаря, так і орендодавця. Проте, при укладенні оспорюваного договору були обставини, які впливали на можливість коригування орендних платежів та на обсяг прав та обов`язків за договором, а також виключали можливість у виборі іншого орендодавця.

З 2005 року до кінця січня 2017 року відповідач займав посаду Голови Спостережної Ради Банку та здійснював свої повноваження відповідно до Положення про Спостережну Раду Банку, яка здійснює контроль за діяльністю правління банку. Виходячи з цього, займаючи керівну посаду в банку, відповідач застосовував важелі впливу на правління в процесі укладення договору, подальшій його зміні, визначені ціни оренди тощо. Тому, укладаючи оспорюваний договір, банк був заручником ситуації, що склалась, а, зважаючи на підконтрольність відповідачу, не міг звернутись до суду за захистом своїх прав і інтересів, що призвело до значної переплати коштів за договором. У правовідносинах, що склались, не тільки була завищена орендна ставка, але і некоректно вираховувалась сума оренди після зменшення орендної площі. Відтак, при укладенні договору оренди орендна площа становила 2 442,7 кв. м, а сума оренди за 1 кв. м становила 400 грн, тоді як, після підписання додаткової угоди до договору, орендна площа стала 1 232,6 кв. м, а сума оренди за 1 кв. м становила 389,30 грн (тобто зменшилась лише на 10,70 грн). Тому, на думку позивача, договір оренди та зміни до нього укладались під впливом відповідача на вигідних для нього умовах, які були явно невигідними та несправедливими по відношенню до позивача, а тому такий договір в силу ЦК України повинен бути визнаний недійсним з моменту його укладення.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати договір оренди нежитлових приміщень (оперативна оренда) від 31 березня 2016 року, укладений між ПАТ «Регіон-Банк» та ОСОБА_1 , недійсним; стягнути з відповідача на його користь понесені банком судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, у задоволенні позову АТ «Скай Банк» відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що банк не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування вимог про визнання договору недійсним як такого, що був вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Також банком не надано належних та допустимих доказів того, що визначена у спірному договорі орендна ставка не відповідала рівню поточних ринкових умов, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Водночас, слід зазначити, що доказів того, що відповідач, займаючи посаду Голови Спостережної Ради Банку, чинив вплив, тиск та застосовував важелі впливу на правління банку в процесі укладання спірного договору оренди, матеріали справи не містять і до суду їх не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року АТ «Скай Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18, від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 638/11817/17 з Київського районного суду м. Харкова.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної оцінки доказам у справі, зокрема, аналітичній довідці, яка, на думку заявника, є неналежним доказом вартості оренди. Зазначало, що ОСОБА_1 мав контрольний пакет акцій банку, очолював загальні збори акціонерів банку, тому приймав істотну участь у банку, так як був його бенефіціарним власником (контролером). Тому відповідач при укладенні договору оренди був пов`язаною з банком особою, умови договору оренди не є ринковими, орендна плата завищена.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки суді про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Регіон-Банк», правонаступником якого є АТ «Скай Банк», було укладено договір оренди нежитлових приміщень (оперативна оренда), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове платне користування - оперативну оренду частину нерухомого майна загальною площею 2 442,7 кв. м, які знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 березня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору термін дії цього договору починається з дати його підписання сторонами, а фактичне користування приміщенням - з 01 лютого 2016 року та діє до 01 січня 2019 року.

Згідно з пунктом 6.1 цього договору щомісячна сума орендної плати за даним договором становить 977 080 грн.

Пунктами 8.1-8.6 договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору розглядаються сторонами в двомісячний термін з моменту отримання письмового повідомлення іншої сторони. Усі зміни та доповнення до договору за погодженням сторін оформляються відповідними додатковими угодами, укладеними у тій самій формі, що і договір.

Одностороннє внесення змін до договору не допускається.

Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Перехід права власності на приміщення до інших осіб не є підставою для зміни умов або припинення дії цього договору.

Договір може бути розірваний дострокове за згодою сторін або, якщо орендар за два місяці повідомить про це письмове орендодавця. За ініціативою орендодавця цей договір може бути достроково розірваний тільки у наступних випадках: у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати; у випадку суттєвого погіршення орендарем стану орендованого приміщення.

Орендар у разі належного виконання своїх обов`язків за цим договором оренди нежитлових приміщень після строку дії договору має переважне право на укладення договору оренди на новий строк (а.с. 5-8, 140-143, т. 1).

31 березня 2016 року ОСОБА_1 та ПАТ «Регіон-Банк» було складено акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с. 9, т. 1).

07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Регіон-Банк», правонаступником якого є АТ «Скай Банк», було укладено договір про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень (оперативна оренда) від 31 березня 2016 року, відповідно до умов якого пункт 1.1. договору викладено в новій редакції та загальна площа нежитлових приміщень зменшилася до 1 232,6 кв. м. Також викладено пункт 6.1 в іншій редакції, згідно з яким щомісячна сума орендної плати також зменшилась та стала становити за червень 2016 року - 400 тис. грн, а починаючи з 01 липня 2016 року за липень-грудень 2016 року - згідно з додатком № 1 до договору оренди від 31 березня 2016 року. В подальшому нарахування та сплата орендної плати нараховувалась, виходячи з суми орендної плати у розмірі 479 950 грн щомісячно (а.с. 10, 144, т. 1).

Згідно з додатком № 1 до договору оренди нежитлових приміщень (оперативна оренда) від 31 березня 2016 року орендна плата за липень 2016 року становила 200 тис. грн, серпень 2016 року - 120 тис. грн, вересень 2016 року - 300 тис. грн, жовтень 2016 року - 950 тис. грн, листопад 2016 року - 830 тис. грн, грудень 2016 року - 479 700,00 грн (а.с. 11, т. 1).

07 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Регіон-Банк» було складено акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с. 12, т. 1).

У зв`язку з достроковим розірванням за ініціативою орендаря з 09 червня 2017 року договору оренди нежитлових приміщень (оперативна оренда) від 31 березня 2016 року ОСОБА_1 та ПАТ «Регіон-Банк» склали акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с. 13-18, т. 1).

Відповідно до аналітичної довідки про ставки орендної плати для офісних приміщень подібних приміщенням нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , яка складена товариством з обмеженою відповідальністю «Аргумент-Експерт» від 13 березня 2018 року, станом на 31 березня 2016 року вартість ставки оренди за 1 кв. м загальної площі за календарний місяць становила 400 грн. При загальній площі приміщення 2 442,7 кв м вартість оренди за місяць може складати 970 080 грн (а.с. 125-139, т. 1).

Згідно з висновком за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складеним 30 травня 2018 року за № 2519 судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи, розмір середньостатистичної ринкової орендної ставки одного квадратного метра для нежитлових приміщень загальною площею 2 442,7 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 01 лютого 2016 року по 06 червня 2016 року, становив 144,65 грн. Розмір середньостатистичної ринкової орендної ставки одного квадратного метра для нежитлових приміщень загальною площею 1 232,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 07 червня 2016 року по 31 травня 2017 року становив 146,77 грн (а.с. 167-183, т. 1).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, у справі № 638/12393/ 17 у задоволенні позову ПАТ «Скай Банк» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовлено (а.с. 2-3, 4-11, т. 2).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2018 року у справі № 640/12616/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Скай Банк» про стягнення заборгованості за договором оренди задоволено. Стягнуто з ПАТ «Скай Банк» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 1 666 283 грн 70 коп., з яких: сума основного боргу у розмірі 1 579 190 грн 25 коп., пеня за неналежне виконання договору у розмірі 78 137 грн 45 коп., 3% річних за неналежне виконання договору у розмірі 8 956 грн. Стягнуто з ПАТ «Скай Банк» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за відшкодування страхового платежу у розмірі 98 679 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Скай Банк» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2018 року скасовано в частині стягнення страхового платежу у розмірі 98 679 грн. Зменшено розмір стягнення пені за неналежне виконання договору до 39 855 грн 57 коп. та 3 % річних за неналежне виконання договору - до 4 615 грн 40 коп., а всього стягнуто з ПАТ «Скай Банк» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 1 623 661 грн 22 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 19-23, т. 2).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу АТ «Скай Банк» залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено без змін (а.с. 63-67, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (частина перша стаття 794 ЦК України в редакції, чинній на час укладання договору оренди).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

АТ «Скай Банк»», обґрунтовуючи недійсність договору від 31 березня 2016 року, посилалося на приписи статті 233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 ЦК України, позивачу у сукупності необхідно довести: 1) наявність в нього тяжкої обставини; 2) вчинення правочину саме для усунення та/або зменшення негативних наслідків цієї обставини; 3) вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена вчинити їх через тяжку обставину.

За загальним правилом позивач має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

«Тяжка обставина» є оціночною категорією і її наявність має встановлюватися судом з урахуванням обставин справи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 липня 2018 року у справі № 487/7703/15-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 544/690/19.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що банк не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування вимог про визнання договору недійсним як такого, що був вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Також банком не надано належних та допустимих доказів того, що визначена у спірному договорі орендна ставка не відповідала рівню поточних ринкових умов, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Водночас, слід зазначити, що доказів того, що відповідач, займаючи посаду Голови Спостережної Ради Банку, чинив вплив, тиск та застосовував важелі впливу на правління банку в процесі укладання спірного договору оренди, матеріали справи не містять і до суду їх не надано.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач при укладенні договору оренди був пов`язаною з банком особою безпідставні з огляду на наступне.

Статтею 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Угоди, укладені банком із пов`язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема: 1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; 2) придбання у пов`язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною; 3) здійснення інвестиції в цінні папери пов`язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; 4) оплата товарів і послуг пов`язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; 5) продаж, пов`язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; 6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов`язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні; 7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов`язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що визначена у спірному договорі орендна ставка не відповідала рівню поточних ринкових умов.

Крім того, судами встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, у справі № 638/12393/ 17 у задоволенні позову ПАТ «Скай Банк» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовлено (а.с. 2-3, 4-11, т. 2).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Отже, судами встановлено, що унаслідок укладення спірного договору оренди позивачу не було завдано збитків і підстав для їх відшкодування немає.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18, від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19, є безпідставними, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Скай Банк» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара