Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 638/13563/19
провадження № 61-4402св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2020 року, ухвалене суддею Цвірюком Д. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, який неодноразово уточнювала, посилаючись на те, що вона працювала провідним інженером з охорони праці у Регіональному офісі водних ресурсів у Харківській області.
22 квітня 2019 року їй було оголошено догану за неналежне та неякісне виконання посадових завдань і обов`язків та порушення трудової дисципліни. 07 серпня 2019 року її було звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
ОСОБА_1 зазначила, що накази про догану та її звільнення ухвалені з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, встановленого КЗпП України, а також на те, що підставою для її звільнення стало непроведення нею виїзної перевірки, проте це порушення вона допустила з поважних причин.
Ураховуючи викладене, позивачка просила скасувати та визнати незаконними наказ від 22 квітня 2019 року про оголошення їй догани та наказ від 07 серпня 2019 року про її звільнення, поновити її на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 5 311 грн 56 коп. з дня звільнення по день ухвалення рішення.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення трудового законодавства при виконанні нею посадових обов`язків, що у сукупності свідчить про наявність підстав для розірвання трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами
ОСОБА_1 з 18 травня 2015 року працювала в Регіональному офісі водних ресурсів у Харківській області на посаді провідного інженера з охорони праці.
На зборах трудового колективу Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, які оформлено протоколом від 15 квітня 2019 року, розглянуто доповідні записки стосовно трудових відносин між колективом Офісу та ОСОБА_1 , які надходили до керівництва з 2016 року, та в яких містяться скарги працівників Офісу щодо непристойної та агресивної поведінки ОСОБА_1 по відношенню до співробітників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме публічних образах та непристойних висловлюваннях по відношенню до цих працівників.
За результатами обговорення питання денного, головою зборів дано доручення ОСОБА_1 розглянути доповідні записки та надати письмові пояснення до кожної з них окремо, встановлено термін до 17 квітня 2019 року. Письмові пояснення ОСОБА_1 не надані.
Наказом від 22 квітня 2019 року їй було оголошено догану за неналежне та неякісне виконання посадових завдань і обов`язків та порушення трудової дисципліни, а саме статті 139 КЗпП України, пункту 2.2 розділу 2 Колективного договору на 2017-2019 роки, пунктів 1.2 та 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку та пункту 4.1 і розділу 4 Посадової інструкції провідного інженера з охорони праці.
Пунктами 5 та 5.2 наказу Державного агентства водних ресурсів України від 15 лютого 2019 року № 91 зобов`язано керівників водогосподарських організацій забезпечити провести із залученням фахівців служб охорони праці, енергетики та механізації комплексних взаємоперевірок стану охорони праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху згідно із затвердженим графіком, при цьому особливу увагу звернуто на функціонування системи управління охороною праці. Вказано, що матеріали перевірок необхідно надати до відділу енергоефективності, охорони праці та господарського забезпечення в тижневий строк після закінчення перевірок.
Цим же наказом затверджено графік здійснення взаємоперевірок стану охорони праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху у водогосподарських організаціях у 2019 році , відповідно до пункту 4 якого виконавцем перевірки Регіонального офісу водних ресурсів у Луганській області зазначено Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, встановлено термін виконання - липень 2019 року.
01 серпня 2019 року була створена комісія по службовому розслідуванню з приводу невиконання наказу Державного агентства водних ресурсів від 15 лютого 2019 року та запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з цього приводу.
Пояснень щодо невиконання наказу Державного агентства водних ресурсів від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 не надала.
За результатами службового розслідування, комісією рекомендовано притягнути провідного інженера з охорони праці ОСОБА_1 до дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання пункту 5.2. наказу Державного агентства водних ресурсів України від 15 лютого 2019 № 91 в частині здійснення взаємоперевірок стану охорони праці.
Крім того, у матеріалах справи містяться акти, в яких зафіксовано про відмову ОСОБА_1 від отримання письмових повідомлень щодо виконання усних розпоряджень керівництва та відмова від їх отримання, доповідна записка щодо непроведення нею інструктажу з охорони праці прибиральниці, щодо фіксації факту запізнення на роботу 20 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 10 червня 2019 року, про відсутність на роботі упродовж всього робочого дня 20 травня 2019 року, а також про відмову від надання письмових пояснень з приводу запізнень.
Наказом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 07 серпня 2019 року (з урахуванням наказу від 07 серпня 2019 року про виправлення помилки в назві посади) ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України). Підставою для звільнення вказано службову записку начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 05 серпня 2019 року, протокол засідання комісії по службовому розслідуванню від 05 серпня 2019 року, наказ про оголошення догани ОСОБА_1 від 22 квітня 2019 року, довідка первинної профспілкової організації Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 06 серпня 2019 року.
Щодо наказу від 22 квітня 2019 року про оголошення ОСОБА_1 догани
Згідно зі статтями 233 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.
Початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.
Факти відмови від отримання ОСОБА_1 копії наказу від 22 квітня 2019 року № 29-к та її відмови від підпису про ознайомлення з даним наказом зафіксовано Актом від 22 квітня 2019 року.
Тому у даному випадку початок перебігу тримісячного строку звернення до суду розпочався з 22 квітня 2019 року, тобто з дня коли позивач дізналася про застосування до неї дисциплінарного стягнення.
З позовом про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани ОСОБА_1 звернулася до суду лише 04 вересня 2019 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України. Підстав для поновлення зазначеного строку судами не встановлено.
Щодо наказу від 07 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 .
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.
При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.
Отже, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність сукупності таких умов:
- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;
- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності;
- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним;
- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;
- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.
Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 9901/743/18 (Провадження № 11-914заі19)
Звільняючи позивача ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором , відповідач у наказі від 07 серпня 2019 року № 59-к зазначив як підставу для звільнення службову записку начальника Офісу Валуєва О. Є. від 05 серпня 2019 року, протокол засідання комісії по службовому розслідуванню від 05 серпня 2019 року (наказ Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 01 серпня 2019 року № 56-к), наказ про оголошення догани ОСОБА_1 від 22 квітня 2019 року № 29-к.
На підставі викладеного суди дійшли висновку, що зібраними у справі доказами підтверджено наявність у діях позивача ознак порушення трудового законодавства при виконанні ним своїх посадових обов`язків, що у сукупності свідчить про наявність підстав для розірвання трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19), є необґрунтованими, оскільки правовий висновок у цій постанові не суперечить правовій позиції судів у даній справі.
Так, у зазначеній постанові висловлено правову позицію, що працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).
У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримано наведене вище правило щодо звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Також, у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Вказані обставини були проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна правова оцінка в сукупності із поданими сторонами доказами. Підстав та повноважень щодо переоцінки доказів у колегії суддів Касаційного цивільного суду немає.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність правових підстав для скасування наказів відповідача та поновлення позивача на роботі. Проте такі аргументи належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та спростовані під час розгляду справи з урахуванням установлених конкретних обставин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров