Постанова
Іменем України
31 березня 2020 року
м. Київ
справа № 638/14005/17
провадження № 61-2640св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 23 жовтня 2014 року прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження
№ 42014170000000291 щодо вчинення службовими особами органів внутрішніх справ України кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Предметом доказування у зазначеному кримінальному провадженні, зокрема є обставини спричинення їй тілесних ушкоджень і викрадення належних їй грошових коштів під час проведення обшуку працівниками органів внутрішніх справ за місцем її проживання. За час здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні службовими особами прокуратури Харківської області чотири рази (22 січня 2015 року, 28 грудня 2015 року, 02 грудня 2016 року та 31 травня 2017 року) виносилися незаконні постанови про його закриття, які в подальшому були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 20 березня 2015 року, від 15 лютого 2016 року, від 15 березня 2017 року та від 09 серпня 2017 року. Таким чином, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014170000000291 належним чином не здійснюється протягом тривалого періоду часу.
Посилаючись на те, що бездіяльність прокуратури Харківської області щодо не здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014170000000291 від 23 жовтня 2014 року є протиправною, з урахуванням ступеня бездіяльності відповідача та тривалості порушення життєвих умов, глибини душевних страждань, нервових стресів внаслідок порушення її прав, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 576 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1
5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю заподіяння позивачу моральних страждань внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності слідчих прокуратури Харківської області, які полягали у неодноразовому винесенні постанов про закриття кримінального провадження, а також у не виконанні вказівок слідчих суддів, що призвело до затягування
здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні
№ 42014170000000291 від 23 жовтня 2014 року, змінили її нормальний життєвий ритм та вимагали від неї зусиль щодо відновлення своїх прав, а тому суд з урахуванням вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що 5 000,00 грн є достатнім розміром відшкодування завданої моральної шкоди. Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи прокуратури Харківської області про те, що прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування та оскарження їх колишнім чоловіком позивача ОСОБА_2 до суду в порядку статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не може свідчити про спричинення позивачу будь-якої моральної шкоди, оскільки предметом досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні є встановлення обставин завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та викрадення, належних їй, грошових коштів під час обшуку за місцем її проживання, а тому незаконні рішення посадових осіб прокуратури Харківської області, невиконання вказівок слідчих суддів, що призвело до не забезпечення ефективного, здійснення досудового розслідування, стосувалися також прав позивача, за захистом яких вона зверталася при здійсненні досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Суд відхилив доводи Державної казначейської служби України про безпідставність вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди з підстав передбачених статтею 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з посиланням на те, що посадові особи органів прокуратури не є службовими особами органів державної влади, вказавши, що системний аналіз положень статті 1311 Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» дає підстави дійти висновку, що прокуратура є єдиною системою органів державної влади, які здійснюють підтримання державного обвинувачення в судах, представництво інтересів громадянина або держави в суді, нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а тому доводи про те, що органи прокуратури не є органами державної влади, є безпідставними.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані незаконними процесуальними рішеннями органів прокуратури, що призвели до неефективного здійснення досудового розслідування протягом тривалого часу, з огляду на їх скасування слідчими суддями, проте матеріали справи не містять доказів вчинення протиправних та незаконних дій органів прокуратури Харківської області стосовно позивача під час здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки скасовуючи постанови службових осіб прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження, слідчі судді посилалися на неповноту досудового розслідування та зокрема на невиконання вказівок слідчого судді, разом з тим ухвалами слідчих суддів не встановлено неправомірних або незаконних дій органів прокуратури, оскільки всі постанови були скасовані з посиланням на неповноту розслідування. Апеляційний суд вказав, що ухвали слідчих суддів про скасування постанов про закриття кримінального провадження та зобов`язання слідчого відновити досудове розслідування свідчать про реалізацію ОСОБА_2 (колишнім чоловіком позивача) передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора, і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України. Сама ОСОБА_1 будь-яких скарг щодо неправомірних дій працівників прокуратури не подавала, постанови слідчих не оскаржувала, а тому суд дійшов висновку, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У січні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2018 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд необґрунтовано при вирішенні спору не урахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2018 року у справі №641/2476/17 (провадження № 61-496св18), від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16 (провадження № 61-14157св18), від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 19 вересня
2018 року у справі № 646/9109/15-ц (провадження № 61-6648св18),
від 10 жовтня 2018 року у справі № 638/1892/16-ц (провадження
№ 61-41040св18), від 11 грудня 2018 року у справі № 127/20464/16-ц (провадження № 61-16900св18), від 12 грудня 2018 року у справі
№ 638/13608/16-ц (провадження № 61-31427св18), від 17 грудня 2018 року у справі № 641/2048/17 (провадження № 61-33456св18) та від 10 січня
2019 року у справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), а також не надав належної правової оцінки неправомірності дій органу досудового розслідування, встановлених ухвалами слідчих суддів від 20 березня
2015 року, від 30 липня 2015 року, від 15 лютого 2016 року, від 15 березня 2017 року, від 03 квітня 2017 року, від 09 серпня 2017 року, від 22 травня
2018 року та від 20 серпня 2018 року, що набрали законної сили та мають преюдиційне значення для вирішення зазначеної справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на моменти подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на моменти подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що прокуратурою Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014170000000291 від 23 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_2 (колишнього чоловіка позивача) щодо вчинення службовими особами органів внутрішніх справ України кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України.
Предметом доказування у кримінальному провадженні є обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та викрадення належних їй грошових коштів під час проведення обшуку працівниками органів внутрішніх справ за місцем її проживання.
22 січня 2015 року постановою слідчого з ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Панова О. О. кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб органів внутрішніх справ України складу злочинів, передбачених частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду Харківської області від 20 березня 2015 року за скаргою ОСОБА_2 постанову слідчого прокуратури Харківської області від 22 січня 2015 року скасовано, та зобов`язано відновити розслідування у зазначеному кримінальному провадженні.
У подальшому при здійсненні досудового розслідування слідчим з ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області
Удовіченко В. В. від 28 грудня 2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження №42014170000000291 від 23 жовтня 2014 року, у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб органів внутрішніх справ України складу злочинів, передбачених частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України.
Вказана постанова була оскаржена ОСОБА_2 та скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2016 року.
Постановою слідчого з ОВС першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Попова Л. В. від 02 грудня 2016 року кримінальне провадження №42014170000000291 закрито у зв`язку з відсутністю в діях службових осіб УМВС України складу злочинів, передбачених частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 15 березня 2017 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 скасовано постанову слідчого відділу прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження від 02 грудня 2016 року та зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування.
Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).
За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.
ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні
№ 42014170000000291 від 23 жовтня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 384 КК України, безпідставним винесенням постанов про закриття кримінального провадження та скасування їх слідчими суддями.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту пунктів першого, третього та четвертого частини першої статті 303 КПК України на стадії досудового провадження можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію;
3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно- наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, натомість у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 шкоди її здоров`ю та душевних страждань внаслідок неналежного здійснення посадовими особами прокуратури Харківської області досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014170000000291
від 23 жовтня 2014 року, а також причинного зв`язкуміж шкодою та бездіяльністю посадових осіб прокуратури Харківської області, а тому висновки апеляційного суду про недоведеність позовних вимог
ОСОБА_1 , є обгрунтованими.
Наявність ухвал слідчих суддів про скасування постанов слідчих слідчого відділу прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження, як правильно зазначив апеляційний суд, не є достатніми для застосування наслідків цивільно-правового характеру делікту, оскільки не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням.
Крім того, апеляційний суд обгрунтовано вказав, що постанови слідчих про закриття кримінального провадження оскаржувалися ОСОБА_2 (колишнім чоловіком позивача), а не ОСОБА_1 , яка до подання зазначеного позову у порядку цивільного провадження, не оскаржувала процесуальних дій слідчих прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні.
Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно не застосував практику Верховного Суду у зазначеній категорії справ, зокрема висновки, викладені у постановах від 25 червня 2018 року у справі №641/2476/17 (провадження № 61-496св18), від 11 липня 2018 року у справі № 638/12259/16 (провадження № 61-14157св18), від 25 липня 2018 року у справі
№ 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 646/9109/15-ц (провадження № 61-6648св18), від 10 жовтня
2018 року у справі № 638/1892/16-ц (провадження № 61-41040св18),
від 11 грудня 2018 року у справі № 127/20464/16-ц (провадження
№ 61-16900св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 638/13608/16-ц (провадження № 61-31427св18), від 17 грудня 2018 року у справі
№ 641/2048/17 (провадження № 61-33456св18), від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), є необґрунтованими, оскільки встановлені у вказаних справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у справі, що є предметом касаційного перегляду.
Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 403 ЦПК України. Посилання заявника на необхідність направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з не урахування судом висновків, викладених Верховним Судом у наведених вище справах, не є підставою для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки за змістом зазначеної норми, суд, який розглядає справу у касаційному порядку у складі колегії суддів має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати іншого касаційного суду) чи у рішенні Великої Палати.
Підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду чи у рішенні Великої Палати, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак