Постанова
Іменем України
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 638/15266/18
провадження № 61-13290св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 ,
в інтересах якої діє адвокат Сухецька Світлана Михайлівна, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є єдиним спадкоємцем, яка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у встановлені законом строки. Родинний зв`язок між заявником та спадкодавцем підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 12 вересня 1984 року серії НОМЕР_1 ; свідоцтвом про зміну прізвища матері заявника № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ; довідкою про укладення шлюбу № 402, виданою 06 травня 2017 року; свідоцтвом про народження матері заявника № НОМЕР_4 ; довідкою про народження спадкодавця від 13 березня 2018 року № 115.
Таким чином, у заявника наявні всі документи, що підтверджують родинний зв`язок між нею та спадкодавцем, проте довідка про народження останньої видана органами Республіки Абхазія, незалежність якої Україною та більшістю країн світу не визнається.
Так, у серпні 2017 року заявник намагалася отримати довідку про народження спадкодавця звернувшись до органів реєстрації актів цивільного стану на території України з проханням направити запит на міжнародно-правову допомогу до Міністерства юстиції Грузії. Проте листом Міністерства юстиції Грузії від 24 жовтня 2017 року було повідомлено про неможливість задовольнити прохання у зв`язку з тим, що документ, який запитувався, складений на території колишньої Автономної Республіки Абхазії, тобто на території, яка на сьогодні не контролюється легітимною владою Грузії.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин, що вона є племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня
2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , є племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зібраними у справі доказами підтверджено факт родинних відносин, щодо якого подано заяву, іншим способом встановити факт родинних відносин заявника та спадкодавця неможливо, а ОСОБА_1 не може отримати спадщину, хоча є єдиним спадкоємцем, яким подано заяву про прийняття спадщини
у встановлені законом строки.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Задерей О. В. задоволено.
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2019 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскарженим рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня 2019 року права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_3 безпосередньо не вирішувалися. Так, ОСОБА_3 не належить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , набув право власності на майно, спір щодо якого розглядається іншим судом у справі № 523/7802/20 не у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , а з інших підстав. Разом з тим
у цій справі ОСОБА_5 вирішувала безспірне питання про встановлення її родинних відносин зі спадкодавцем, а не щодо права власності на майно, яке є предметом спору у справі № 523/7802/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 серпня 2021 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Сухецька С. М., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 ,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2021 рокувідкрив касаційне провадження та витребував справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 у справі було призначено повторний автоматизований розподіл справ.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 , тому помилково закрив апеляційне провадження.
Спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_3 , оскільки саме останньому належить майно, яке
він придбав за договорами купівлі-продажу та яким незаконно намагається заволодіти ОСОБА_1 під приводом реалізації своїх спадкових прав.
При цьому ОСОБА_1 не відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , зазначені особи не є родичами, а матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цих обставин. Фактично суд першої інстанції розглянув спір про право власності на спадкове майно.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, оскільки відсутні документи, які підтверджують цей факт. Суд першої інстанції встановив, що згідно зі свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_1
є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Копією свідоцтва про зміну прізвища, імені та по-батькові підтверджується факт зміни прізвища ОСОБА_8 на ОСОБА_7 .
Згідно з довідкою про народження, виданою «Республіканським архівом РАЦС по сел. Гантіаді Гагарського району республіки Абхазія», батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження, виданим Спатським відділом актів цивільного стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, підтверджується, що батьками ОСОБА_9 (матері заявника) є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тобто заявниця є племінницею ОСОБА_4
ОСОБА_2 , який також є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та прийняв спадщину, підтвердив, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 зазначив, що він 23 травня 2018 року придбав за договорами купівлі-продажу, укладеними з ОСОБА_12 , земельні ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1 площею 0,04 га та
0,02 га. Крім того, він на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2018 року придбав у ОСОБА_12 житловий будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою.
Своє право власності на вказані земельні ділянки та житловий будинок ОСОБА_3 зареєстрував 29 травня 2018 року.
У провадженні Суворовського районного суду міста Одеси знаходиться справа № 523/7802/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_13 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_1 приховала від суду при зверненні із заявою про встановлення родинних відносин про наявність вищевказаних обставин, внаслідок чого він як заінтересована особа не був залучений до розгляду цієї справи з метою створення правових підстав для позбавлення його права власності на житловий будинок та земельні ділянки.
Апеляційний суд встановив, що у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 на час розгляду цієї справи знала про наявність договорів купівлі-продажу, які наведені у доводах апеляційної скарги.
Так, ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15 червня
2020 року у справі № 523/7802/20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_14 про витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Згідно з указаною ухвалою в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Боднарчуком С. Я. подано до суду позовну заяву про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : будинку на АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0,04 га та 0,02 га за цією ж адресою; визнання за ОСОБА_1 права власності на вищезазначене нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_4 , оскільки це нерухоме майно вибуло із власності спадкодавця поза її волею та на підставі підроблених документів та існують перешкоди в оформленні права власності
у нотаріальному порядку.
Як вбачається з доводів позовної заяви ОСОБА_1 дізналася про наявність спірних договорів та реєстрацію права власності на спадкове майно за ОСОБА_3 за результатом звернення до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на будинок та земельні ділянки та відмову у видачі свідоцтва з огляду на те, що право власності на спадкове майно вже зареєстроване за невідомою іншою особою - ОСОБА_3 .
Встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на майно, спір щодо якого розглядається іншим судом у справі № 523/7802/20, не
у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , а з інших підстав.
У цій справі ОСОБА_5 вирішувала безспірне питання про встановлення родинних відносин заявника зі спадкодавцем, а не
про визнання права власності на майно, щодо якого вирішується спір
у справі № 523/7802/20.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),
а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені
в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову
у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову
у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони
у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства,
в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
За змістом статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією
і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суд зокрема розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, про що зазначено в пункті 1 частини першої
статті 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ЦПК України.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 676/2674/17.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого
2020 року у справі № 668/17285/13-ц.
У своїй заяві ОСОБА_1 з метою реалізації її прав як спадкоємця просила суд встановити факти того, що вона є племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд першої інстанції задовольнив заяву ОСОБА_1 , оскільки це підтвердилось наданими заявником доказами.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право
у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення
є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо
у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада
2020 року у справі № 826/3508/17.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 03 липня
2019 року та залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.
ОСОБА_3 по суті оскаржував рішення суду першої інстанції
в частині встановлення факту родинних відносин між померлою
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його права та обов`язки як власника земельних ділянок та будинку на АДРЕСА_1 , які він набув за договорами купівлі-продажу, укладеними з особою, яка є не учасником правовідносин у цій справі. Зазначав, що у провадженні суду знаходиться інша справа № 523/7802/20, в межах якої розглядається питання щодо витребування з чужого незаконного володіння
ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування за законом, що свідчить про те, що остання хоче позбавити його права на це майно.
Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що спір про право відсутній, оскільки встановлення відповідного факту родинних відносин між фізичними особами не впливатиме на права й обов`язки інших спадкоємців.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки у цій справі не вирішувалось питання щодо нерухомого майна: земельних ділянок та будинку на
АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 не брав участі у справі, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося. Оскаржуване рішення суду першої інстанції будь-яких висновків щодо ОСОБА_3 чи вказаного нерухомого майна не містить, він не є учасником спадкових правовідносин.
Отже, встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, а доводи щодо незалучення його відповідачем у справі ґрунтуються на власному тлумаченні норм права.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 липня 2022 року у справі № 205/10274/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 444/2122/17.
Доводи касаційної скарги про те, що з тексту рішення суду першої інстанції безпосередньо вбачається наявність спору про право цивільне, подальший захист якого пов`язаний із встановленням цим судом відповідного факту, не підтвердились.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції, оскільки зазначене не є предметом касаційного перегляду.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, чи зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що за статтею 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ
у справі «Серявін та інші проти України»).
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої
статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Сухецька Світлана Михайлівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук