Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 638/164/18
провадження № 61-446св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Полтавська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 13 травня 2020 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 01 червня 2016 року Генеральна прокуратура України на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року зареєструвала кримінальне провадження № 4201600000001385 щодо колишнього прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_2., яке направлено до прокуратури Полтавської області для проведення досудового розслідування.
Постановою слідчого від 18 липня 2016 року відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2016 року зазначену постанову слідчого скасовано.
У подальшому проведення досудового розслідування доручено іншому слідчому.
Зазначив, що постановою слідчого від 16 грудня 2016 року неправомірно закрито кримінальне провадження без проведення будь-яких слідчих дій, спрямованих на встановлення істини, а ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2017 року цю постанову скасовано.
Однак слідчий та процесуальний прокурор продовжили чинити бездіяльність
у досудовому розслідуванні, чим порушили його конституційні права. У зв`язку
з цим щодо зазначених осіб 16 травня 2017 року відкрито кримінальне провадження № 42017000000001443.
Посадові особи відповідача протягом тривалого часу умисно не виконували своїх посадових обов`язків та вимоги кримінального процесуального законодавства, що призвело до порушення розумних строків у кримінальному провадженні та обмеження доступу до правосуддя.
Неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки він, інвалід ІІ групи, вимушений протягом тривалого часу звертатися до суду для захисту своїх прав, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Крім цього, позивач втратив відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічний стан.
Просив захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, умисно спричиненої йому незаконними діями та протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб відповідача; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 595 680,00 грн, спричиненої йому в результаті прийняття відповідачем необґрунтованих рішень та допущеної протиправної тривалої бездіяльності при імітації розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001385.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь компенсацію моральної шкоди
у розмірі 5 000,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача встановлена судовими рішеннями слідчих суддів; подальша необхідність звернення ОСОБА_1 до суду як особи, постраждалої від кримінального правопорушення, для усунення перешкод у доступі до правосуддя призвела
до страждань позивача, що є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. По суті спору висновок суду є правильним, однак визначення способу відшкодування шкоди є помилковим.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині змінено, абзац другий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь
ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та не переглядалося.
Суд апеляційної інстанції, встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, погодився із висновками суду першої інстанції,
що позивачу заподіяно моральну шкоду, визначивши її розмір відповідно
до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.
Разом із тим змінив резолютивну частину рішення, оскільки оскаржуваним рішенням суду стягнено компенсацію моральної шкоди безпосередньо
з Державної казначейської служби України, однак у подібних справах стягнення коштів має проводитися не з Державної казначейської служби України,
а з Державного бюджету України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року Полтавська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати і ухвалити
в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, проте позивач не надав належних доказів на підтвердження моральних страждань.
Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі
№ 638/9055/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справі
№ 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260, від 13 березня
2019 року у справі № 638/12193/16, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 336/5519/18.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив визнати справу малозначною та зазначав,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 638/164/18, витребувано її з Дзержинського районного суду м. Харкова, зупинено виконання Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду
від 01 грудня 2020 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року справу № 638/164/18 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
01 червня 2016 року Генеральна прокуратура України на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року зареєструвала кримінальне провадження № 4201600000001385 щодо колишнього прокурора прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 , яке направлено до прокуратури Полтавської області для проведення досудового розслідування.
Листом від 24 червня 2016 року № 17/1-6306-16 прокуратура Полтавської області повідомила ОСОБА_1 про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201600000001385 триває.
09 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого із заявою про залучення його як потерпілого у зазначеному кримінальному провадженні.
Постановою старшого слідчого прокуратури Полтавської області Селькіна Б. Є. від 18 липня 2016 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим
у кримінальному провадженні № 4201600000001385.
Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтави від 27 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зазначену постанову слідчого скасовано. Слідчий суддя дійшов висновку про скасування постанови про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, оскільки слідчим
не проведено ніяких слідчих дій в даному кримінальному провадженні,
не допитано самого заявника.
Постановою слідчого прокуратури Полтавської області Селькіна Б. Є.
від 24 жовтня 2016 року доручено слідчому відділу прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні № 4201600000001385 провести допит ОСОБА_1 як свідка. З рапорту старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 04 листопада 2016 року відомо, що ОСОБА_1 на допит як свідок не з`явився.
Постановою прокурора від 17 листопада 2016 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 4201600000001385. Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтави від 21 січня 2020 року зазначену постанову скасовано та зобов`язано слідчого розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 листопада 2016 року про визнання потерпілим
з дотриманням вимог статті 55 КПК України.
Постановою слідчого прокуратури Полтавської області ОСОБА_3
від 16 грудня 2016 року кримінальне провадження № 42016000000001385 закрито.
Ухвалою Октябрьського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження від 16 грудня 2016 року № 42016000000001385 задоволено, вказану постанову слідчого скасовано.
20 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України щодо вчинення слідчим ОСОБА_3. та прокурором ОСОБА_4. кримінальних правопорушень під час досудового розслідування
у кримінальному провадженні № 4201600000001385.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 20 березня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.
На підставі цієї ухвали відкрито кримінальне провадження № 4201700000001443, яке постановою слідчого від 27 вересня 2017 року закрито. На вказану постанову слідчого 25 січня 2018 року ОСОБА_1 подано скаргу.
З наданого позивачем висновку спеціаліста від 09 липня 2018 року відомо,
що неправомірними діями прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду в загальному розмірі 5 800 000,00 грн у цінах
на січень 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтави від 22 жовтня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід прокурора ОСОБА_4.
від нагляду за кримінальним провадженням № 4201600000001385.
Постановою старшого слідчого прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 від 30 серпня 2018 року кримінальне провадження № 4201600000001385 закрито. Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтави
від 05 лютого 2019 року вказану постанову слідчого скасовано.
Постановою слідчого прокуратури Полтавської області Ральського А. А.
від 31 травня 2019 року закрито кримінальне провадження
№ 4201600000001385. Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду
м. Полтави від 16 вересня 2019 року вказану постанову скасовано.
Постановою слідчого прокуратури Полтавської області Ральського А. А.
від 09 жовтня 2019 року закрито кримінальне провадження
№ 4201600000001385. Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду
м. Полтави від 29 листопада 2019 року вказану постанову скасовано.
З наданої ОСОБА_1 медичної документації вбачається, що він має захворювання зору. Крім того, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування
за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода
у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності
за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу,
що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України,
а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення
до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння
її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних
чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин
чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії
чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій
її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач
в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167 1174 ЦК України.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права
на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді
за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого
чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги
на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства,
як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій
чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності
у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль
за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю)
та заподіяною шкодою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13 січня 2020 року у справі № 227/2572/19 (провадження № 61-20488св18), від 17 січня 2020 року
у справі № 638/11414/18 (провадження № 61-2685св19), від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/19 (провадження № 61-18842св19), від 01 квітня 2020 року
у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 13 травня 2020 року
у справі № 638/8636/17 (провадження № 61-40480св18), від 20 травня 2020 року
у справі № 337/3375/17 (провадження № 61-11586св19), від 20 травня 2020 року
у справі № 639/6736/18 (провадження № 61-12512св19), від 23 червня 2020 року у справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18), від 24 червня 2020 року
у справі № 520/14/19 (провадження № 61-23199св19), від 30 червня 2020 року
у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 03 липня 2020 року
у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25 січня 2021 року
у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року
у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого прокуратури Полтавської області свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1 . Саме по собі скасування постанов слідчого про відмову
у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні та про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури
та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому,
є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так
і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди
та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишив поза увагою, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, встановлення факту протиправності дій органів прокуратури, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу і його вини в заподіянні цієї шкоди.
Висновок судів про те, що неодноразове звернення позивача зі скаргами про скасування постанов про закриття кримінального провадження та невизнання його потерпілим у кримінальному провадженні призвело до завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, не відповідає матеріалам справи, а тому ґрунтується на припущеннях.
В ході розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12 80 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Статтею 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення місцевого суду
та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ухваленням
в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи
(т. 2, а.с. 59).
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей
з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Тобто судовий збір за розгляд цієї справи компенсується за рахунок держави.
З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судовий збір у розмірі 12 970,80 грн, сплачений Полтавською обласною прокуратурою у зв`язку
із розглядом справи у судах апеляційної (1 057,20 грн) та касаційної інстанцій (11 913,60 грн) слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2020 року
та постанову Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн скасувати та ухвалити
в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати, понесені Полтавською обласною прокуратурою за подання апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 12 970,80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун