Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 638/17962/15
провадження № 61-9574св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2019 року у складі судді Грищенко І. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.
у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади та його посадових осіб,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 576 000 грн.
Зазначений позов мотивований тим, що він неодноразово звертався до прокуратури Харківської області в порядку статті 214 КПК України із заявами про вчинення працівниками правоохоронних органів кримінальних правопорушень - злочинів, проте отримував відповіді про відмову у внесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень злочинів до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР).
Червонозаводський районний суд міста Харкова зобов`язав внести відомості про вчинення кримінальних правопорушень злочинів до ЄРДР.
Вважає, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача в особі прокуратури Харківської області було порушено його права та свободи, тому просив стягнути з відповідача завдану моральну шкоду, що була спричинена прийняттям незаконних рішень та протиправною тривалою бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб при виконанні ними своїх службових обов`язків.
Внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача було порушено його звичайний лад життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з вини відповідача він тривалий час позбавлений впевненості в безпеці та справедливості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 32 886 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не обґрунтував чому не можуть бути підставою для відшкодування шкоди ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2015 року, від 08 травня 2015 року, від 18 червня 2015 року, від 10 липня 2015 року, від 13 липня 2015 року, від 31 липня 2015 року, від 27 серпня 2015 року, від 08 жовтня 2015 року, від 10 грудня 2015 року, від 29 грудня 2015 року, якими встановлена протиправна бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Харківської області у частині невиконання своїх службових обов`язків.
Разом із тим, відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною третьою статті 335 ЦПК України, не може залишатись у силі і рішення районного суду, у зв`язку з тим, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, відповідно до якої обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Таким чином, суди на порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212-214 303 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули та не визначились із складом осіб, які беруть участь у справі.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України (шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку) грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у судовому засіданні встановлено факт порушення посадовими особами відповідача конституційних прав позивача, як потерпілого по кримінальному провадженню, зокрема передбачених статтею 9 КПК України, права на всебічне, повне та неупереджене дослідження слідчим обставин кримінального провадження, виявлення та встановлення всіх необхідних обставин, надання правової оцінки та забезпечення прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень, про що свідчать відповідні судові рішення.
Порушення посадовими особами прокуратури зазначених прав позивача ОСОБА_1 , як потерпілого по кримінальному провадженню встановлені дослідженими в судовому засіданні доказами.
Вказані обставини, а також подальша необхідність в судовому порядку захищати свої конституційні права, які до теперішнього часу продовжуються порушуватися відповідачем, на думку суду, безумовно призвели до моральних та фізичних страждань позивача, який крім того, є особою похилого віку, при цьому у зв`язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань визнаний інвалідом 2 групи безстроково.
Врахувавши характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 , їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті , керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зважаючи на доведеність факту тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача завданої невнесенням відомостей до ЄРДР за чисельними заявами ОСОБА_1 , що вочевидь демонструє ігнорування його доводів, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, а також встановлення розміру моральної шкоди, судом першої інстанції обґрунтовано вирішено питання щодо стягнення 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових (службових) осіб прокуратури Харківської області.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалами суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова скарги позивача задовольнялися, прокуратура Харківської області зобов`язувалася внести відповідні відомості за заявами позивача до ЄРДР. В жодному разі дії органів прокуратури за результатами розгляду скарг на постанови не визнавалися судом незаконними.
ОСОБА_1 взагалі не конкретизує, в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не вказує про наявність у нього фізичних або моральних страждань, спричинених діями органів прокуратури.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового та необґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, факту завдання позивачу моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між останніми.
Сам факт винесення ухвали слідчим суддею, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача завдали позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільного-правової відповідальності.
Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах №№ 641/2328/17, 638/14260/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 03 грудня 2019 року № 686/12334/18, від 17 січня 2020 року у справі № 638/11414/18, від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/18, від 09 червня 2020 року у справі № 641/8097/17.
Також судами попередніх інстанцій не зазначено, з яких саме міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими належними, допустимим і достовірними доказами це підтверджується.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що тривалими неправомірними і незаконними діями відповідача щодо проведення необхідної перевірки його заяви про злочин.
Суди попередніх інстанцій, установивши факт порушення його конституційних прав внаслідок тривалої бездіяльності посадових осіб відповідача, пов`язаних із невиконанням своїх обов`язків, не проведення дій, передбачених КПК України, що було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили є однією з підстав для відшкодування шкоди, завданої йому незаконними рішеннями, дією і бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди.
Розмір моральної шкоди визначено відповідно до поданих доказів, вимог розумності і справедливості.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дзержинського районного суду міста Харкова.
02 вересня 2020 року справа № 638/17962/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 «Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3», у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області в порядку статті 214 КПК України із заявою про вчинення працівником правоохоронного органу - ОСОБА_2 кримінального правопорушення - злочину, що підтверджується заявою із вхідним реєстраційним штампом.
Прокуратурою Харківської області на адресу ОСОБА_1 була направлена відповідь про те, що його заява розглянута, однак вона не містить обставин про вчинення кримінального правопорушення - злочину, що можуть свідчити про вчинення прокурором відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Харківської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення - злочину, внесення відомостей до ЄРДР та початок розслідування на даний час не виявляється можливим.
30 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області в порядку статті 214 КПК України із заявою про вчинення працівником правоохоронного органу - ОСОБА_2 кримінального правопорушення - злочину, що підтверджується заявою із вхідним реєстраційним штампом.
Прокуратурою Харківської області на адресу ОСОБА_1 направлена відповідь про те, що його заява розглянута, однак вона не містить обставин про вчинення кримінального правопорушення - злочину, що можуть свідчити про вчинення прокурором відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Харківської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення - злочину, внесення відомостей до ЄРДР та початок розслідування на даний час не виявляється можливим.
01 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області в порядку статті 214 КПК України із заявою про вчинення працівником правоохоронного органу - представником прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 кримінального правопорушення - злочину, що підтверджується заявою із вхідним реєстраційним штампом.
Прокуратурою Харківської області на адресу ОСОБА_1 була направлена відповідь про те, що його заява розглянута, однак вона не містить обставин про вчинення кримінального правопорушення - злочину, що можуть свідчити про вчинення представником прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 кримінального правопорушення - злочину, внесення відомостей до ЄРДР та початок розслідування на даний час не виявляється можливим.
28 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області в порядку статті 214 КПК України із заявою про вчинення працівником правоохоронного органу - працівником державної служби охорони ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 кримінального правопорушення - злочину, що підтверджується заявою із вхідним реєстраційним штампом.
Прокуратурою Харківської області на адресу ОСОБА_1 була направлена відповідь про те, що його заява розглянута, однак вона не містить обставин про вчинення кримінального правопорушення - злочину, що можуть свідчити про вчинення працівником державної служби охорони ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень - злочинів, внесенні відомостей до ЄРДР та початок розслідування на даний час не виявляється можливим.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 04 квітня 2015 року. Зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за заявою ОСОБА_1 від 04 квітня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 травня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Червонозаводського району міста Харкова щодо невнесення відомостей за заявою про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Зобов`язано уповноважену особу прокуратури Червонозаводського району міста Харкова внести до ЄДРД відомості за заявою ОСОБА_1 від 27 квітня 2015 року про кримінальне правопорушення, вчинене, на його думку, посадовою особою правоохоронного органу - старшим дільничним інспектором міліції Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_5, що полягає у внесенні завідомо неправдивих відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 18 червня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 08 червня 2015 року. Зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за його заявою від 08 червня 2015 року до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 липня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 30 червня 2015 року. Зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за заявою ОСОБА_1 від 30 червня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 липня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 . Зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області протягом 24 годин з моменту отримання копії даної ухвали внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 13 липня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення прокурором прокуратури Дзержинського району міста Харкова ОСОБА_3 під час судового розгляду цивільної справи № 638/22211/14-ц Дзержинським районним судом міста Харкова.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 31 липня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 22 липня 2015 року. Зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за заявою ОСОБА_1 від 22 липня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 14 серпня 2015 року. Зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за його заявою від 14 серпня 2015 року до ЄРДР і розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 08 жовтня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 28 вересня 2015 року. Зобов`язано уповноважену особу прокуратури Харківської області внести відповідні відомості за заявою ОСОБА_1 від 28 вересня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 . Зобов`язано компетентних осіб прокуратури Харківської області протягом 24 годин з моменту отримання копії даної ухвали внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 20 листопада 2015 року.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2015 року задоволено скаргу ОСОБА_1 про зобов`язання уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до ЄРДР. Зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 14 грудня 2015 року щодо можливого вчинення кримінального правопорушення щодо невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, за що передбачена відповідальність за статтею 382 КК України.
Прокуратурою Харківської області на адресу позивача були направлені відповіді про те, що на підставі ухвал суду першої інстанції зареєстровані кримінальні провадження.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).
Статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що він неодноразово звертався до прокуратури Харківської області в порядку статті 214 КПК України із заявами про вчинення працівниками правоохоронних органів кримінальних правопорушень - злочинів, проте отримував відповіді про відмову у внесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень злочинів до ЄРДР.
Вважає, що протиправними діями та бездіяльністю відповідача в особі прокуратури Харківської області було порушено його права та свободи.
Також вказав, що внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача було порушено його звичайний лад життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, з вини відповідача він тривалий час позбавлений впевненості в безпеці та справедливості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи спір в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між прийняттям судових рішень про задоволення скарг ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб прокуратури Харківської області щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення та настанням шкоди.
Із вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог Верховний Суд не погоджується з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Дії (бездіяльність) прокуратури Харківської області, внаслідок яких було завдано моральної шкоди ОСОБА_1 , є предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елементу делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого завдання шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.
Розглядаючи скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Харківської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРД за заявами ОСОБА_1 судом (слідчими суддями) встановлено, що у порушення вимог статті 214 КПК України відомості із вказаних заяв ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення не внесені до ЄРДР, розслідування не розпочалось.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, у редакції, чинній на час винесення слідчим суддею ухвал, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, у тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно із частиною другою статті 307 КПК України, у редакції, чинній на час винесення слідчим суддею ухвал, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування забезпечується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у ній.
Втім, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої.
Метою оскарження ОСОБА_1 бездіяльності уповноважених осіб прокуратури Харківської області у цій справі було оспорювання процесуальної діяльності прокуратури.
Зазначене не є безумовним доказом неправомірної бездіяльності у розумінні статті 1174 ЦК України.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.
Сам факт зобов`язання судом посадових осіб відповідача внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури Харківської області та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що його права та інтереси були поновлені.
Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Незгода позивача з прийнятими посадовими особами відповідача рішеннями, які ним були оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.
Таким чином, оскільки у цій справі відсутні всі три умови для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 61-4779св18), від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц (провадження № 61-18855св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц (провадження № 61-4165св18), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц (провадження № 61-40480св18), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20) та від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц (провадження № 61-15913св20).
Отже, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що внаслідок бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди.
Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в їх задоволенні з наведених вище підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною сьомою статті 141 ЦПК України визначено, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю II групи.
Встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи.
Отже, слід компенсувати прокуратурі Харківської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір сплачений за подання апеляційних скарг та касаційної скарги у загальному розмірі 21 992,12 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у касаційному порядку не оскаржуються, тому Верховним Судом не переглядаються.
Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 травня 2020 року в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України грошової компенсації спричиненої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн скасувати і прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади та його посадових осіб про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України грошової компенсації спричиненої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн відмовити.
Судовий збір, сплачений прокуратурою Харківської області за подання апеляційних скарг та касаційної скарги, у загальному розмірі 21 992 (двадцять однієї тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 12 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко О. С. Ткачук