11.01.2024

№ 638/2156/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року

м. Київ

справа № 638/2156/21

провадження № 61-14178св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., від 07 вересня 2023 року і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він перебував у трудових відносинах з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області з 16 серпня 2004 року. 14 вересня 2016 року він дізнався про своє звільнення на підставі наказу від 08 вересня 2016 року № 120. У подальшому він неодноразово звертався до суду з позовами про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення сум та низкою подібних позовів. У задоволенні позову щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі було відмовлено, проте з відповідача були стягнуті суми належні до виплати при звільненні. У подальшому він звертався до суду з позовами щодо неналежного виконання рішень суду про стягнення виплат.

3. Позивач вважає, що протиправними діями відповідача, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 1 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 травня

2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, понесених моральних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Регіонального відділення Фонду державного майна України щодо неналежного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 820/3284/18, закрито. Позовні вимогиОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки доводи позивача про порушення його законних прав, яке полягало у несвоєчасній виплаті належних сум, знайшли своє підтвердження. Факт порушення прав ОСОБА_1 у сфері трудових відносин встановлений судовими рішеннями адміністративних судів. З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості порушення його прав, змін у житті та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, а також враховуючи виконання судових рішень та бездіяльність ОСОБА_1 щодо захисту його прав протягом чотирьох років, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що належним та достатнім буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн.

8. Апеляційний суд також зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 820/3284/18 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спірні правовідносини в цій справі є тотожними з правовідносинами у справі № 820/3284/18, у якій ухвалено судове рішення, отже у цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

9. 28 вересня 2023 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Харківського апеляційного суду

від 07 вересня 2023 року та залишити в силі рішенняДзержинського районного суду м. Харкова від 22 травня 2023 року.

10. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також неналежне дослідження зібраних у справі доказів та не надання їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою заяву від 30 січня 2023 року про застосування строку позовної давності (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. У касаційній скарзі заявниквказує, що позивач не довів, яким чином невиплата належних йому грошових сум призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагає додаткових зусиль для організації життя. Жодних документальних підтверджень виникнення негативних обставин позивачем надано не було. Судові рішення, ухвалені в порядку адміністративного судочинства щодо захисту прав ОСОБА_1 у сфері трудових правовідносин, не доводять заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

12. Заявник зазначає, що аргументи позивача зводяться до наявності підстав для стягнення упущеної вигоди і не мають жодного відношення до положень статті 23 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 638/2156/21.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідачем, оскільки доводи про порушення його трудових прав, які полягали у протиправній невиплаті належних йому сум заробітної плати, підтверджено матеріалами цієї справи. Доводи відповідача про наявність підстав для застосування позовної давності вважає безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області з 16 серпня 2004 року.

16. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 820/3284/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, позов

ОСОБА_1 було задоволено частково, зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області донарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу, надбавки (доплати) за ранг та надбавки (доплати) за вислугу років за квітень, травень, червень та липень 2009 року, донарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 за період з 2006-2016 роки, з урахуванням надбавки (доплати) персональної, згідно частини першої статті 98 Кодексу законів про працю України та вимог Положень про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, які затверджені наказами голови Фонду державного майна України від 22 лютого 2001 року № 227, від 06 червня

2006 року № 885, Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України, яке затверджено наказом голови Фонду державного майна України від 19 липня 2012 року № 3144. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області донарахувати та виплатити індексацію заробітної плати ОСОБА_1 за період з жовтня 2014 року по листопад 2015 року, включно, згідно частини шостої статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці».

17. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 520/5991/19 позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року № 820/3284/18, а саме: премії з урахуванням посадового окладу, надбавки (доплати) за ранг та надбавки (доплати) за вислугу років за квітень, травень, червень та липень

2009 року; премії за період з 2006-2016 роки, з урахуванням надбавки (доплати) персональної. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів щодо виплачених грошових доходів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду

від 16 січня 2019 року № 820/3284/18, а саме: премії з урахуванням посадового окладу, надбавки (доплати) за ранг та надбавки (доплати) за вислугу років за квітень, травень, червень та липень 2009 року; премії за період з 2006-2016 роки, з урахуванням надбавки (доплати) персональної. Перерахунок та виплату здійснити за відповідні періоди по кожній виплаті з моменту затримки по день фактичної виплати - 31 травня 2019 року. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

18. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 520/10125/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року включно.

19. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 520/11618/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати у вигляді своєчасно не донарахованих та не виплачених коштів за щорічні (основні та додаткові) оплачувані відпустки, службові відрядження, матеріальної допомоги у розмірі середнього заробітку з квітня 2006 року по грудень 2015 року та за 55 днів невикористаної відпустки за попередні періоди по 08 вересня 2016 року.

20. Постановою Другого Апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 520/10631/20 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 700 грн.

21. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 520/16252/20 позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць, починаючи з серпня 2004 року по березень 2006 року.

22. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 520/18318/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 09 вересня 2016 року по 28 жовтня 2020 року згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України у розмірі 500, 00 грн.

23. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 520/7101/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць починаючи з квітня 2015 року по квітень 2021 року.

24. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 520/11901/21 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утриманий військовий збір за період з квітня 2006 року до 03 серпня 2014 року.

25. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2022 року у справі № 520/9766/22 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року - 03 серпня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у адміністративній справі № 520/11901/21.

26. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/10099/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за кожен місяць починаючи з квітня 2006 року по грудень 2015 року та за 55 днів невикористаної відпустки по 08 вересня 2016 року згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

27. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі № 820/4047/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо ненадання відповіді на його звернення від 26 березня 2018 року у строк, встановлений частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян».

28. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 520/814/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 150, 79 грн.

Позиція Верховного Суду

29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

30. Згідно з положеннями пункту 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

33. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

34. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

35. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

36. Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

37. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

38. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Відшкодування моральної шкоди здійснюється з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

39. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження

№ 61-10602св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 757/55300/18-ц (провадження № 61-11023св21).

40. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, стягнення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті працівника та з урахуванням інших обставин.

41. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що встановлено іншим преюдиційним судовим рішенням і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК не підлягає доказуванню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України може здійснюватися в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

42. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, а також висновком Верховного Суду у постанові від 13 серпня 2020 року у справі

№ 127/16375/19, на який посилався апеляційний суд, вирішуючи цей спір.

43. Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

44. У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

45. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

46. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

47. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

48. Судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що факт порушення прав ОСОБА_1 у трудових відносинах, зокрема права на отримання належних при звільненні виплат, встановлений судовими рішеннями в адміністративних справах: № 520/5991/19, № 820/3284/18, № 520/10125/18,

№ 520/11618/19, № 520/10099/2020, № 520/10631/20, № 520/16252/18, № 520/18318/2020, № 520/7101/21, № 520/11901/21.

49. Позивач неодноразово звертався до адміністративного суду за захистом своїх прав у зв`язку з порушенням роботодавцем своїх обов`язків щодо виплати усіх належних сум, визначених трудовим законодавством при звільненні.

50. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що роботодавець вчасно не виконував судові рішення про стягнення грошових коштів, у зв`язку із чим адміністративними судами визнано протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів на виконання рішення адміністративного суду.

51. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

52. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

53. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями роботодавця, які тривалий час обмежували права позивача на отримання належних йому сум при звільненні згідно з вимогами трудового законодавства, що призвело до моральних страждань і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

54. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, апеляційний суд врахував конкретні обставини цієї справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і обґрунтовано визначив суму компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

55. Слід визнати безпідставними доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, оскільки в обґрунтування своїх порушених прав заявник посилався обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах, починаючи з січня 2019 року. У той же час до суду з цим позовом позивач звернувся у лютому 2021 року, а відповідач не надав доказів на підтвердження того, що на момент пред`явлення позову судові рішення у вказаних вище справах були ним виконані.

56. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

57. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

58. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович