№ 638/5047/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 638/5047/21

провадження № 61-8700св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ)про встановлення розміру заробітної плати, зобов`язання перерахувати розмір пенсії.

Позов мотивований тим, що 23 січня 2020 року він звернувся із заявою до Шевченківського відділу ГУПФУ про нарахування йому пенсії за віком. 25 січня 2021 року йому призначена пенсія. Під час призначення пенсії відповідачем не врахована його заробітна плата за період трудової діяльності з 08 лютого 1992 року по 10 грудня 1998 року по причині вилучення та знищення усіх фінансових документів підприємства за цей період. У зв`язку з порушенням відносно нього чотирьох кримінальних справ (за якими він був повністю реабілітований) на час перебування під слідством і судом у період з 28 січня 1998 року по 05 квітня 2004 року у нього були вилучені та незаконно знищені печатка і уся бухгалтерська документація зазначеного підприємства.

Відповідно до запису в трудовій книжці з 08 лютого 1992 року по 10 грудня 1998 року він займав посаду генерального директора Спільного підприємства «Метасл, Лтд» (далі - СП «Метасл, Лтд»). Згідно балансу підприємства його місячний дохід становив у 1997 році 10 000,00 грн (місячний дохід) * 40% (його частка статутного фонду) = 4 000,00 грн, а з урахуванням дивідендів від діяльності п`яти брокерських місць на фондових біржах Чехії та Латвії доход позивача наближався до 7 000,00 грн.

У період з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року (час незаконного засудження та ведення безпідставних слідчих дій) держава Україна визнала позивача невинним та сплатила йому моральну шкоду в сумі 144 342,00 грн, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 1998 року № 697 враховуєтеся як заробіток для нарахування пенсії.

Крім того, згідно з актом по догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років він здійснював такий догляд до 11 травня 2004 року. Проте з невідомих йому причин період з 01 січня 2004 року по 11 травня 2004 року не доданий і не врахований до його пенсійного стажу.

Добровільно перераховувати пенсію відповідач відмовляється.

Уточнивши позовні вимоги просив суд:

зарахувати строк з 01 січня 2004 року по 11 травня 2004 року до його пенсійного стажу;

для розрахунку суми пенсії за 60 місяців взяти строк з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року з доходом у 10 000,00 грн на місяць;

зобов`язати відповідача застосувати значення граничного розміру для коефіцієнта заробітної плати у 15, або 30 прожиткових мінімумів, враховуючи строк його перебування під вартою, багаторічне безпідставне перебування під слідством та запобіжними заходами та 23-річне заняття правозахисною діяльністю з метою особистого захисту;

перерахувати розмір пенсії з урахуванням визначеного судом заробітку за період з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року і з дня подання документів для призначення йому пенсії за віком, тобто з 01 лютого 2020 року.

Короткий зміст судових рішень

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ГУПФУ зарахувати до пенсійного стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_2 , 1988 року народження, з 01 січня 2004 року по 11 травня 2004 року.

Зобов`язано ГУПФУ провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня подання документів про призначення пенсії за віком, тобто з 01 лютого 2020 року з урахуванням заробітку за період з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем підтверджено статус сина ОСОБА_2 дитини - інваліда, що потребує стороннього догляду, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині та зарахування до пенсійного стажу позивача строк з 01 січня 2004 року по 11 травня 2004 року підлягають задоволенню. Відсутність цих даних в реєстрі застрахованих осіб не є підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду догляду за дитиною інвалідом до пенсійного стажу.

Статтею 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), що є спеціальним по відношенню до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), передбачено, що термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Зазначене не суперечить приписам статті 8 Закону № 266/94-ВР, яким визначено, що період, протягом якого позивач не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), прирівнюються до роботи, яка передувала незаконному притягненню до кримінальної відповідальності.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від наявності в електронній пенсійній справі довідки про заробітну плату, що видана підприємством, установою, організацією, де працювала особа, або їх правонаступником та довідки управління праці та соціального захисту населення за період з 08 лютого 1992 року по 10 грудня 1998 року. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у поданих документах. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2007 року, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2008 року, ухвалою Верховного Суду України від 03 червня 2009 року встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 1992 року по грудень 1998 року займав посаду генерального директора СП «Метасл, ЛТД». Враховуючи підтвердження періоду роботи позивача з 08 лютого 1992 року по 10 грудня 1998 року в СП «Метасл, ЛТД», відповідач протиправно не зарахував його до страхового стажу позивача. Тому вимоги позивача в частині зобов`язання ГУПФУпровести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня подання документів про призначення пенсії за віком, тобто з 01 лютого 2020 року з урахуванням заробітку за період з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визначення розміру доходу 10 000 грн за період з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року та зобов`язання відповідача застосувати значення граничного розміру для коефіцієнта заробітної плати у 15, або 30 прожиткових мінімумів, суд зазначив, що суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, та не може перебирати на себе функції, що належать до відання суб`єкта владних повноважень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року провадження у справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розгляд справи за заявленим ОСОБА_1 позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постановою Верховного суду від 29 березня 2023 року постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 520/5099/21 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФУ про встановлення факту та зобов`язання вчинити певні дії повернуто. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з таким же позовом до ГУПФУ, в якому просив встановити розмір заробітної плати в сумі 5 000 грн за період трудової діяльності з 08 лютого 1992 року по 10 грудня 1998 року та зобов`язати ГУПФУ перерахувати пенсію з урахуванням зазначеного розміру заробітної плати позивача. В травні 2021 року позивач уточнив позов, змінивши формулювання вимоги щодо зарахування у строк його трудової діяльності періоду з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року до пенсійного стажу та розміру заробітної плати за цей період, а також доповнив підстави для перерахунку пенсії. Оскільки, конфлікт юрисдикцій не допускається, суд касаційної інстанції визначив, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУПФУ залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції і також зазначив, що матеріали справи свідчать, що суттю вимог ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача взяти для розрахунку суми пенсії за 60 місяців строк з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року з доходом у 10 000,00 грн на місяць. Такі позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Аргументи учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Для розрахунку суми пенсії встановити розмір його заробітної плати в сумі 10 000,00 грн на місяць; зобов`язати ГУПФУ для повного поновлення моїх конституційних та пенсійних прав застосувати значення граничного розміру для коефіцієнта заробітної плати у 15, або 30 прожиткових мінімумів, враховуючи його перебування під вартою, багаторічне безпідставне перебування під слідством та запобіжними заходами, 23-річне заняття правозахисною діяльністю з метою власного захисту.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що йому була відшкодована моральна та матеріальна шкода в рамкам цивільного судочинства відповідно до статей 3, 4 Закон № 266/94-ВР і ці суми суттєво впливають на розмір його зарплати, з якої повинна розраховуватися його пенсія. Поновлення його пенсійних прав, розміру суми пенсії і сплати соціальних внесків повинно відшкодовуватися в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та розглядатися на підставі статті 7 цього Закону та згідно з пп. з), л) статті 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року та п. 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Колегія суддів необґрунтовано не врахувала надані ним документи (дод. 3-9), не обґрунтувавши причин відмови.

У серпні 2023 року ГУПФУподало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Зазначає, щопозивач документи, передбачені п. 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, до заяви про призначення пенсії за віком 23 січня 2020 року не долучив. На підставі заяви позивача про призначення пенсії (заява від 23 січня 2020 року) та наданих документів до неї, враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страхових стаж позивача на момент звернення становив 23 роки 04 місяці 20 днів. Тому ГУПФУ було відмовлено позивачу у призначення пенсії за віком згідно норм Закону № 1058-IV.

ГУПФУ, з метою надання допомоги у отриманні документів, що підтверджують страховий стаж позивача, були направленні запити до Полтавської місцевої прокуратури, до Харківської місцевої прокуратури, до ГУ НП в Харківській області, до УМВС України в Полтавській області та Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (запити та відповіді на них знаходяться в матеріалах судової справи). Після отримання рішення ГУПФУ про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач 25 січня 2021 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. На підставі доданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховануособу, страховий стаж позивача склав 27 років 08 місяців 01 день. Пенсія йому призначена з 25 січня 2021 року.

Пенсію позивачу було обчислено з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії 3 153,47 грн (0,34582*9118,81) за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року та з 01 липня 2007 року по 31 березня 2009 року. В електронній пенсійній справі наявна довідка про заробітну плату від 27 січня 2020 року № 0103-61, видана Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна, за період роботи з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1990 року. Після надходження Акта про результат перевірки довідки про заробітну плату від 27 січня 2020 року № 0103-61, пенсія позивачу була перерахована з 25 січня 2021 року. Пенсію обчислено з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії 9 532,71 грн (1,04539*9118,81) за період роботи з 01 січня 1985 року по 01 грудня 1989 року, з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року та з 01 липня 2007 року по 31 березня 2009 року. Борг з пенсійної виплати позивачу за період з 25 січня 2021 року по 28 лютого 2022 року був виплачений в березні місяці 2022 року разом з пенсійною виплатою за поточний місяць.

Відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо перерахунку пенсійних виплат із чітким зазначенням сум, що підлягають виплаті, є повноваженням і виключною компетенцією уповноваженого органу. Позивач не надав відповідних доказів щодо здійснення розрахунку заробітної плати розмірі 10 000,00 грн починаючи 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення для розрахунку суми пенсії за 60 місяців з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року дохід у 10 000,00 грн на місяць, зобов`язання відповідача застосувати значення граничного розміру для коефіцієнта заробітної плати у 15, або 30 прожиткових мінімумів, враховуючи строк його перебування під вартою, багаторічне безпідставне перебування під слідством та запобіжними заходами та 23-річне заняття правозахисною діяльністю з метою особистого захисту. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що 23 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Відповідно до рішення Відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ № 321 від 27 січня 2020 року, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 23 роки 4 місяці 20 днів, однак відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 27 років. У зв`язку з чим, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУіз заявою про призначення йому пенсії за віком.

Пенсію ОСОБА_1 призначено з 25 січня 2021 року.

Згідно з довідкою МСЕК № 650611 від 04 вересня 2014 року дитина позивача - ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю ІІ групи з 19 серпня 2014 року, інвалідність з дитинства безстроково.

Згідно з висновками № 582 від 21 червня 2004 року та № 151 від 27 квітня 2005 року лікарської комісії щодо необхідності стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, ОСОБА_2 , 1988 року народження, особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, установленої 17 червня 2004 року, проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за станом психічного здоров`я ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з листом Харківської місцевої прокуратури № 1 від 05 червня 2020 року на запит пенсійного фонду від 18 травня 2020 року, постановою заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова від 30 січня 1997 року скасовано постанову о/у ВДСБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області про відмову в порушення кримінальної справи від 01 березня 1996 року та порушено кримінальну справу за фактом заволодіння ОСОБА_1 майном ТОВ «Карбон ЛТД» за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 83 КК України 1960 року (кримінальна справа № 60970547).

Вказана кримінальна справа 09 липня 1997 року закрита постановою слідчого СВ Дзержинського РВ, проте постановою помічника прокурора м. Харкова постанова про закриття кримінальної справи скасована та справу направлено на додаткове розслідування.

29 жовтня 1999 року порушена кримінальна справа за фактом заволодіння ОСОБА_1 коштами ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 143 КК України 1960 року (кримінальна справа № 60991707).

Постановою від 30 жовтня 1999 року вказані кримінальні справи об`єднані в одне провадження за № 60991707.

31 січня 2000 року слідчим СВ Дзержинського РВ Смирнову В. І. пред`явлено обвинувачення за статтею 86-1, частиною другою статті 143 КК України 1960 року.

16 лютого 2000 року кримінальна справа № 60991707 постановою заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова закрита у зв`язку з відсутністю складу злочину у діях ОСОБА_1 на підставі статті 6 пункту 2, статті 100 КПК України в редакції 1960 року.

Згідно з довідкою Полтавського слідчого ізолятора № 23 від 30 листопада 2001 року ОСОБА_1 звільнений з вказаної установи за ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2001 року на підставі пункту 2 статті 6 КПК України.

Відповідно до листа прокуратури Київського району м. Полтави від 05 квітня 2004 року постановою слідчого закрито кримінальну справу № 97710012 за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 366 КК України у зв`язку з недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2007 року у справі № 2-520/07 позов ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, КП «Полтавський м`ясокомбінат», Управління казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури задоволено частково. Стягнено з Управління державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4 342,00 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, витрати на юридичну допомогу 55 000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2008 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2007 року змінено. Стягнено з Управління державного казначейства України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 45 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 03 червня 2009 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2008 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 55 000,00 грн витрат на правову допомогу та відшкодування матеріальної шкоди в сумі 4 342,00 грн скасовано, заяву в цій частині залишено без розгляду. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-IVвизначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема пенсія за віком.

У частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IVвизначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (частин п`ята статті 45Закону № 1058-IV).

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду (частина перша статті 58 Закону № 1058-IV).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 260/401/19 (касаційне провадження № К/9901/28256/19) вказано, що «Законом №3668-VI від 08.07.2011 (набрав чинності 01.10.2011) абзац 1 частини першої статті 40 Закону №1058-ІV викладено у наступній редакції: «Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв». […] Зміст наведених норм права свідчить про те, що починаючи з 01.10.2011 особа при призначенні пенсії за Законом №1058-ІV має вибір щодо обчислення її розміру додатково із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Законодавець також встановив можливість особі обрати страхові періоди, з яких обчислюється пенсія, при переході з одного виду пенсії на інший. Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, пенсія за вислугу років позивачці призначена 22.12.2010, тобто до набрання чинності Закону №3668-VI. Доказів звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший суду не надано. Верховний Суд наголошує, що за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі № 343/2047/16-а зазначено, що «колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність здійснення перерахунку пенсії з проведенням коригування виплат, що включаються у заробіток для обчислення пенсії. Проте, щодо долучених розрахунків середньомісячного розміру виплат з коригуванням, то колегія суддів, також погоджується з висновками суду першої інстанції, що функція проведення відповідних розрахунків при перерахунку пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУПФУзарахувати до пенсійного стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною з інвалідністю ОСОБА_2 , 1988 року народження, з 01 січня 2004 року по 11 травня 2004 року, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня подання документів про призначення пенсії за віком, тобто з 01 лютого 2020 року з урахуванням заробітку за період з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року. Відповідач судові рішення в цій частині не оскаржує;

разом з тим, суди відмовили у задоволенні вимог в оскарженій частині про встановлення для розрахунку суми пенсії за 60 місяців з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року дохід у 10 000,00 грн на місяць, зобов`язання відповідача застосувати значення граничного розміру для коефіцієнта заробітної плати у 15, або 30 прожиткових мінімумів, враховуючи строк його перебування під вартою, багаторічне безпідставне перебування під слідством та запобіжними заходами та 23-річне заняття правозахисною діяльністю з метою особистого захисту, оскільки суд уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та не може перебирати на себе функції, що належать до відання суб`єкта владних повноважень;

касаційний суд з таким висновком погоджується, оскільки здійснення перерахунку пенсії з проведенням коригування виплат, що включаються у заробіток для обчислення пенсії, проведення відповідних розрахунків при перерахунку пенсії, є функцією та виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України. Доказів надання ГУПФУ позивачем відповідних документів щодо розміру отримуваної за спірний період щомісячної середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, відмови у їх прийнятті / врахуванні при призначені та/або перерахунку пенсії позивач не надав.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову в оскарженій частині.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права і зводиться до переоцінкидоказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про встановлення для розрахунку суми пенсії за 60 місяців з 28 травня 1998 року по 28 травня 2003 року дохід у 10 000,00 грн на місяць, зобов`язання відповідача застосувати значення граничного розміру для коефіцієнта заробітної плати у 15, або 30 прожиткових мінімумів, враховуючи строк його перебування під вартою, багаторічне безпідставне перебування під слідством та запобіжними заходами та 23-річне заняття правозахисною діяльністю з метою особистого захисту залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко