Постанова
Іменем України
12 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 638/5565/18
провадження № 61-3129св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінвестбуд» (далі - ТОВ «Фінвестбуд») було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений 15 грудня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О., за реєстровим № 4473.
Згідно умов вказаного договору ТОВ «Фінвестбуд» продало, а він придбав нежитлову будівлю літ. «3-4», загальною площею 5 655,3 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 .
Вартість майна становила 5 500 000 грн, які він мав сплатити до 30 грудня 2011 року.
14 січня 2011 року між ТОВ «Фінвестбуд» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 4473-ПР, відповідно до умов якого останній поручився за виконання його зобов`язань за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2010 року.
Зазначає, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі та не сплатив ТОВ «Фінвестбуд» суму в розмірі 5 500 000 грн. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16 травня 2013 року в справі № 5023/10603/11 затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано ТОВ «Фінвестбуд».
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір поруки від 14 січня 2011 року № 4473-ПР, укладений між ТОВ «Фінвестбуд» та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2019 року у складі судді Шишкіна О. В. клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду та застосування заходів процесуального примусу задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У задоволенні клопотання в частині застосування заходів процесуального примусу відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2018 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки № 4473-ПР від 14 січня 2011 року, укладеного між ТОВ «Фінвестбуд» та ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд першої інстанції вважав встановленим факт зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки останній подав аналогічні позови до відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що предмети позовів у справах № 638/7473/18, 638/6356/18 та у справі, яка переглядається, є різними, місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі ухвалу місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 44 ЦПК України щодо зловживання позивачем своїми процесуальними правами шляхом подання декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції було невірно застосовано положення статті 44 ЦПК України, оскільки ОСОБА_4 було подано аналогічні позови до місцевого суду, які подано до вирішення питання про відкриття провадження або повернення позову по вказаній справі. Таким чином, вважає, судове рішення місцевого суду відповідає вимогам закону.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року відкрито провадження у справі.
У липні 2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано клопотання про залишення позову без розгляду та вжиття заходів процесуального примусу.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду та застосування заходів процесуального примусу задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У задоволенні клопотання в частині застосування заходів процесуального примусу відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами;зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих підстав.
Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу місцевого суду та направляючи справу для продовження розгляду, виходив із того, що у справах, які наведені представником відповідача, різні предмети позовів, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суд з огляду на таке.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_4 посилався на частину третю статті 203 ЦПК України, тобто вказував, що оспорюваний ним договір поруки укладено без волевиявлення ТОВ «Фінвестбуд».
У клопотанні про залишення позову без розгляду представник відповідача посилався на те, що у Дзержинському районному суді м. Харкова перебувають ще два позови ОСОБА_4 .
Так, вказував, що у провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває справа № 638/6356/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, представник заявника звернувся самостійно до суду 14 травня 2018 року зі заявою про повернення вказаної позовної заяви, оскільки вказані матеріали були надані канцелярії суду для усунення недоліків позовної заяви у справі, яка переглядається, й не становили нового позову.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Таким чином, на час подання відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду позов по справі № 638/6356/18 не знаходився на розгляді в суді.
Також представник заявника посилався на справу № 638/7473/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги у вказаній справі обґрунтовано тим, що договір поруки вчинявся без наміру створення правових наслідків, обумовлених у договорі, та посилається на порушення сторонами правочину положень статті 234 ЦК України.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2018 року по справі № 638/7473/18 відкрито провадження.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року позовну заяву по вказаній справі залишено без розгляду у зв'язку із поданням 15 жовтня 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заяви про залишення позову без розгляду.
Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, та у справі № 638/7473/18 різні підстави позовів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та направлення справи для продовження розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України.
Колегія суддів при цьому виходить із того, що позови, в яких один і той самий предмет та суб`єктний склад, однак, різні підстави не є тотожними, а тому їх подання не може розцінюватися як спроба маніпулювання автоматизованим розподілом судових справ між суддями й, відповідно, визнаватися зловживанням процесуальними правами відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України.
Оскільки апеляційний суд не допустив порушень вимог законодавства, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування його рішення.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян