Постанова
Іменем України
15 березня 2021 року
м. Київ
справа № 638/8832/19-ц
провадження № 61-19216св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - Харківська міська рада;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Харківська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є співвласником будинку
АДРЕСА_1 , який межує з будинком АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 .
Вказував, що відповідачка незаконно на межі вищевказаних домоволодінь здійснила будівництво огорожі висотою 5 м на відстані від його будинку приблизно 1 м, унаслідок чого його вікна на 1 та 2 поверхах будинку з боку огорожі відповідачки стали повністю закриті від сонячного світла. Порушення з боку відповідачки його прав при здійсненні будівництва вказаної огорожі встановлено преюдиційним судовим рішенням Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі 638/6655/16-ц, яким йому було відмовлено у задоволенні позову до відповідачки про знесення за рахунок останньої самочинно збудованої огорожі та альтанки у зв`язку з невірним обраним способом судового захисту. Крім того, у вищевказаній справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу від 26 червня 2019 року № 12728, якою також встановлено невідповідність зведеної огорожі будівельним нормам та правилам. На його письмову вимогу до відповідачки про здійснення перебудови вказаної огорожі остання не реагувала.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати
ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову огорожі, що розташована на межі земельних ділянок за адресою: будинок
АДРЕСА_1 та будинок
АДРЕСА_2 , зменшивши висоту огорожі до 2,5 м з боку його домоволодіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня
2020 року у складі судді Штих Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачкою при здійсненні будівництва огорожі на межі домоволодінь сторін у справі порушено будівельні норми та правила. При цьому висновок судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2019 року № 12728 не є доказом
у розумінні статті 102 ЦПК України, так як він був проведений у іншій цивільній справі № 638/6655/16-ц.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити перебудову огорожі, що розташована на межі земельних ділянок за адресою: будинок
АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 , зменшивши її висоту до двох метрів п`ятдесяти сантиметрів з боку домоволодіння АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про задоволення позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що преюдиційними судовими рішеннями у справі № 638/6655/16-ц встановлено, що здійснене відповідачкою на межі земельних ділянок будівництво огорожі не відповідає вимогам будівельних норм та правил,
у зв`язку із чим порушує права позивача. При цьому висновок судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2019 року № 12728, який враховано судами у справі № 638/6655/16-ц, є належним та допустимим письмовим доказом, так як містить докладний опис проведених досліджень, містить висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання, що узгоджуються із іншими зібраними по справі доказами як окремо, так і в їх сукупності. Згідно з висновку вищевказаної експертизи
на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1 улаштована цегляна огорожа, виготовлена з металевого каркасу на цегляних стовпах, висотою в місті встановлення альтанки у 4,67 м, така висота огорожі суперечить будівельним нормам та правилам. ОСОБА_1 направлялась вимога ОСОБА_2 про здійснення перебудови огорожі, яку остання не виконала. Отже, при зведенні відповідачкою огорожі на межі вищевказаних земельних ділянок були порушені нормативні вимоги щодо інсоляції житлових приміщень, належних позивачу, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Дзержинського районного суду м. Харкова. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Виконання постанови Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що спірна огорожа не є нерухомим майном, а тому застосування до спірних правовідносин положень статті 376 ЦК України
у суду не було підстав. Крім того, апеляційний суд не врахував, що
на момент пред'явлення позивачем позову одноосібним власником домоволодіння АДРЕСА_2 , починаючи
з 29 липня 2017 року, є ОСОБА_3 , який до участі у справі залучений
не був, а суд прийняв рішення, яке стосується його прав, свобод та інтересів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1
на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Преюдиційним судовим рішенням
у справі № 638/6655/16-ц встановлено порушення його прав відповідачкою при здійсненні будівництва спірної огорожі, проте йому було відмовлено
у задоволенні позову у зв`язку з невірним обраним способом судового захисту. У всіх своїх заявах та поясненнях під час розгляду справи
№ 638/6655/16-ц, а також справи, судові рішення в якій переглядаються, відповідачка фактично визнавала, що огорожу було побудовано саме нею та лише заперечувала щодо незаконності її побудови і порушення прав інших осіб. При цьому відповідачка ніколи не зазначала, що огорожа належить іншій особі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 21/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 . Власником суміжного домоволодіння АДРЕСА_2
є ОСОБА_2 , якою на межі земельних ділянок за вказаними адресами було здійснено будівництво огорожі висотою близько 5 м.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до
ОСОБА_2 , в якому просив знести за рахунок відповідачки самочинно збудований паркан та альтанку.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 жовтня
2019 року у справі № 638/6655/16-ц позов ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого паркану задоволено частково.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року зазначене рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Проте встановлено, що здійснене відповідачкою на межі земельних ділянок будівництво огорожі не відповідає вимогам будівельних норм та правил у зв`язку із чим порушує права ОСОБА_1 .
Суди взяли до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи
від 26 червня 2017 року № 12728, проведеної у вказаній справі, згідно
з яким збудована ОСОБА_2 на межі земельних ділянок між будинком
АДРЕСА_1 та будинком
АДРЕСА_2 альтанка не є нерухомим майном, а огорожа належить до нерухомого майна. Огорожа, яка збудована ОСОБА_2 на межі вищевказаних земельних ділянок, не відповідає вимогам пункту 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій». Коефіцієнт природної освітленості будинку АДРЕСА_1 нижче нормативного значення
і не відповідає вимогам ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення», що спричинено наявністю збудованої відповідачем огорожі, яка розташована на межі земельних ділянок; перебудова (реконструкція) альтанки та огорожі можливо здійснити шляхом проведення реконструкції (за проектом) відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, враховуючи вимоги ДБН В.2.5-28-2006 та пункту 6.7. ДБН
Б.2.2-5:2011. Максимальна висота огорожі, яка розташована на межі домоволодіння
АДРЕСА_2 та домоволодіння АДРЕСА_1 , де коефіцієнт природного освітлення
в приміщенні житлової кімнати (16), що буде відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 складає 2,5 м з боку домоволодіння
АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Законом України «Про будівельні норми»визначено правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм. Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які проводять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.
Згідно з пункту 3.13 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року
№ 44, відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1).
Розташування і орієнтація житлових будинків повинна здійснюватися
з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санітарних норм та правил забезпечення інсоляцій споруд та територій житлової забудови» та ДБН В..2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований
на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до частини другої статті 38 вказаного Закону за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок відповідно до Закону.
У пункті 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» зазначено, що дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж
2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. Згідно пунктом 3.25 ДБН 360-92*
для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Способи захисту прав власника у такому випадку не є чітко визначеними і повинні бути спрямовані на відновлення права. У разі, якщо такий спосіб захисту відповідає положенням статті 376 ЦК України.
Поновлення порушеного права можливе без знесення будівлі, споруди та інше. Право підлягає поновленню шляхом відповідної перебудови для приведення її у відповідність до будівельних норм та правил.
Суд за позовом заінтересованої особи може зобов`язати забудовника здійснити перебудову об`єкта, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
З огляду на викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши вимоги ДБН В.2.5-28:2018, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 03 жовтня
2018 року № 264, преюдиційні обставини, встановлені у постанові Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у справі
№ 638/6655/16-ц, відсутність проєкту огорожі відповідачки, а також погодження будівництва цієї огорожі з сусідом або іншими особами,
дійшов правильного висновку про те, що здійснене відповідачкою на межі земельних ділянок будівництво огорожі не відповідає вимогам будівельних норм та правил, оскільки порушує права позивача щодо інсоляції житлових приміщень, які йому належать.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що з 29 липня 2017 року одноосібним власником домоволодіння
АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , який до участі у справі залучений
не був, а суд прийняв рішення, що стосується його прав, свобод та інтересів, не заслуговують на увагу, оскільки саме відповідачкою побудовано спірну огорожу, що нею не заперечувалося, а тому цей факт не підлягає доведенню (частина перша статті 81 ЦПК України), та встановлено преюдиційним судовим рішенням, тому саме вона має привести огорожу у відповідність до будівельних норм та правил. При цьому ці обставини, є новими доказами, оскільки відповідачка на них не посилалася ні в суді першої інстанції,
ні в суді апеляційної інстанції.
Крім того, ОСОБА_3 постанову Харківського апеляційного суду
від 08 грудня 2020 року не оскаржив, до районного суду з клопотанням про залучення до участі у справі не звертався.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а в основному зводяться до невірного тлумачення норм матеріального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокузалишити без змін.
Поновити виконання постанови Харківського апеляційного суду
від 08 грудня 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник