ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2023 року
м. Київ
справа №640/10260/22
адміністративне провадження № К/990/1187/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді - доповідача Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/10260/22
за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Блокаут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сектор Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вабрі-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінк Пром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс 2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Хол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо Кр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопрайд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барсам-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Петрол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант торг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нк Валенсія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп про", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нк Марсель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Редхол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Орас Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дектум-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг"
про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Блокаут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сектор Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вабрі-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінк Пром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс 2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Хол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо Кр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопрайд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барсам-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Петрол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант торг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нк Валенсія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп про", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нк Марсель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Редхол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Орас Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дектум-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" до Міністерства юстиції України, третя особа - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання бездіяльності протиправною,
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року, постановлену в складі головуючого судді Літвінової А.В.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, прийняту колегією суддів в складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Собківа Я.М., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог, установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Каратойл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Селінг Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Блокаут", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сектор Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сторес", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вабрі-С", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінк Пром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Марс 2018", Товариство з обмеженою відповідальністю "Моріта", Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Хол", Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактік Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливо Кр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінок-Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопрайд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Барсам-С", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремарі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілара", Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Петрол", Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінант торг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотор Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Елір", Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нк Валенсія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп про", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нк Марсель", Товариство з обмеженою відповідальністю "Редхол", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідан Центр" Товариство з обмеженою відповідальністю "Орас Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дектум-С", Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдарі", Товариство з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", в якій просять суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю за діяльністю нотаріусів щодо дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій при видачі виконавчих написів нотаріусів, державних та приватних виконавців щодо дотримання ними порядку примусового виконання рішень, на підставі Договорів лізингу:
- договору фінансового лізингу №4Л16072ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "Люкс Інвестмент" та ПАТ КБ "Приватбанк";
- договору фінансового лізингу №4К16076ЛИ від 16.09.2016, який укладений між ТОВ "КАПІТОН КОМПАНІ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Т16075ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "ТОРГМЕГАМАРТ" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4К16066ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "КОМПАНІЯ- ПРОСТІР" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16067ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТРОНГ БРІДЖ ЛТД" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу№4С16080ЛИ від 16.09.2016, який укладений між ТОВ "СТРОНГ БРІДЖ ЛТД" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16073ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТРАЙК ІНТЕРПРАЙЗ" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "САТУРН-11" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16083ЛИ від 16.09.2016, який укладений між ТОВ "САТУРН-11" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу№4Б16070ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СІЛМА ТРЕЙД" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4К16071ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "КАНТРЕЙД" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Л16072ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Л16084ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу № 4С16063ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; - Договору фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016, укладений між ТОВ "ЮБК ПЛЮС" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу № 4Ю16082ЛИ від 20.08.2016, укладений між ТОВ "ЮБК ПЛЮС" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4А16065И від 20.08.2016, укладений між ПП "АЛЬКОР МАРКЕТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4А16064ли від 20.08.2016, укладений між ПП "АСГАРД-ТК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Д16068ЛИ від 20.08.2016, укладений між ТОВ "ДЕНЕР ТРЕЙД" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
1.2. зобов`язати Міністерство юстиції України вжити заходів щодо недопущення порушення прав ТОВ "СІВЕР ОІЛ", ТОВ "КАРАТОЙЛ", ТОВ "СТОРЕС", ТОВ "БЛОКАУТ", ТОВ "МОРІТА", ТОВ "ВАБРІ-С", ТОВ "РЕГІОН ХОЛ", ТОВ "ЛІНК ПРОМ", ТОВ "МАРС 2018", ТОВ "ГАЛАКТІК ОЙЛ", ТОВ "НАФТОПРАЙД", ТОВ "БАРВІНОК-ІНВЕСТ", ТОВ "ПАЛИВО КР", ТОВ "НОРД ОІЛ", ТОВ "РЕМАРІ", ТОВ "ПАЛЬМІРА ОІЛ", ТОВ "БЕСТ ПЕТРОЛ", ТОВ "ВІЛАРА", ТОВ "БАРСАМ-С", ТОВ "ДОМІНАНТ ТОРГ", ТОВ "БАРНЕТТА-ТОРГ", ТОВ "ОРАС ПЛЮС",ТОВ "ОЛІМП ПРО", ТОВ "НК МАРСЕЛЬ", ТОВ "НК ВАЛЕНСІЯ", ТОВ "ЕЛІР", ТОВ "ЕНЕРДЖІ СТОК", ТОВ "ЕНЕРДЖІ-ОІЛ", ТОВ "ДЕКТУМ-С", ТОВ "МІДАН ЦЕНТР", ТОВ "СЕЛ1НГ ОІЛ", ТОВ "МОТОР ОЙЛ", ТОВ "СТАТУС ОЙЛ", ТОВ "ТЕЙЛОР ХОЛД", ТОВ "ГОЛДАР1", ТОВ "РЕДХОЛ", ТОВ "СЕКТОР ОЙЛ" органами, що здійснюють примусове виконання рішень, приватними та державними виконавцями, нотаріусами під час вчинення виконавчих написів, примусового виконання виконавчих написів, виданих на підставі Договорів лізингу:
- договору фінансового лізингу №4Л16072ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "Люкс Інвестмент" та ПАТ КБ "Приватбанк";
- договору фінансового лізингу №4К16076ЛИ від 16.09.2016, який укладений між ТОВ "КАПІТОН КОМПАНІ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Т16075ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "ТОРГМЕГАМАРТ" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4К16066ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "КОМПАНІЯ- ПРОСТІР" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16067ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТРОНГ БРІДЖ ЛТД" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу№4С16080ЛИ від 16.09.2016, який укладений між ТОВ "СТРОНГ БРІДЖ ЛТД" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16073ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТРАЙК ІНТЕРПРАЙЗ" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "САТУРН-11" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4С16083ЛИ від 16.09.2016, який укладений між ТОВ "САТУРН-11" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу№4Б16070ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СІЛМА ТРЕЙД" та ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4К16071ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "КАНТРЕЙД" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Л16072ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Л16084ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу № 4С16063ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"; - Договору фінансового лізингу № 4С16081ЛИ від 20.08.2016, який укладений між ТОВ "СТІЛ-ПРОФІТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016, укладений між ТОВ "ЮБК ПЛЮС" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу № 4Ю16082ЛИ від 20.08.2016, укладений між ТОВ "ЮБК ПЛЮС" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4А16065И від 20.08.2016, укладений між ПП "АЛЬКОР МАРКЕТ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4А16064ли від 20.08.2016, укладений між ПП "АСГАРД-ТК" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК";
- договору фінансового лізингу №4Д16068ЛИ від 20.08.2016, укладений між ТОВ "ДЕНЕР ТРЕЙД" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
2. Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивачів просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо повернення та/або стягнення та/або вилучення (примусове або добровільне) зазначених у заяві об`єктів лізингу, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення до приватних та/або державних нотаріусів, а також інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії, для одержання виконавчих написів, та/або шляхом звернення до приватних та/або державних виконавців з метою виконання таких виконавчих написів, на підставі договорів лізингу (за переліком), заборони приватним та/або державним нотаріусам, а також іншим особам, які вчиняють нотаріальні дії видавати виконавчі написи на підставі договорів лізингу (за переліком), заборони приватним та/або державним виконавцям, будь-яким іншим особам здійснювати примусове вилучення з користування ТОВ «СІВЕР ОІЛ», ТОВ «КАРАТОЙЛ», ТОВ «СТОРЕС», ТОВ «БЛОКАУТ», ТОВ «МОРІТА», ТОВ «ВАБРІ-С», ТОВ «РЕГІОН ХОЛ», ТОВ «ЛІНК ПРОМ», ТОВ «МАРС 2018», ТОВ «ГАЛАКТІК ОЙЛ», ТОВ «НАФТОПРАЙД», ТОВ «БАРВІНОК-ІНВЕСТ», ТОВ «ПАЛИВО КР», ТОВ «НОРД ОІЛ», ТОВ «РЕМАРІ», ТОВ «ПАЛЬМІРА ОІЛ», ТОВ «БЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «ВІЛАРА», ТОВ «БАРСАМ-С», ТОВ «ДОМІНАНТ ТОРГ», ТОВ «БАРНЕТТА-ТОРГ», ТОВ «ОРАС ПЛЮС», ТОВ «ОЛІМ ПРО», ТОВ «НК МАРСЕЛЬ», ТОВ «НК ВАЛЕНСІЯ», ТОВ «ЕЛІР», ТОВ «ЕНЕРДЖІ СТОК», ТОВ «ЕНЕРДЖІ-ОІЛ», ТОВ «ДЕКТУМ-С», ТОВ «МІДАН ЦЕНТР», ТОВ «СЕЛІНГ ОІЛ», ТОВ «МОТОР ОЙЛ», ТОВ «СТАТУС ОЙЛ», ТОВ «ТЕЙЛОР ХОЛД», ТОВ «ГОЛДАРІ», ТОВ «РЕДХОЛ», ТОВ «СЕКТОР ОЙЛ» об`єктів нерухомості, які є предметами відповідних договорів лізингу до набрання рішенням законної сили.
3. Зазначена заява мотивована тим, що Міністерство юстиції України допустило бездіяльність в частині незабезпечення своїх обов`язків щодо контролю за діяльністю органів нотаріату, державних та приватних виконавців, які передбачені Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, у зв`язку з чим позивачі несуть ризики вилучення об`єктів майна, які перебувають в їх користуванні. При цьому, як зазначають позивачі, таке вилучення відбувається на підставі нікчемних положень договорів лізингу, які укладені з Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
4. 19 липня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року, заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
4.1. Заборонено приватним та/або державним виконавцям, будь-яким іншим особам здійснювати примусове вилучення об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться у користуванні позивачів.
4.2. В решті вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
5. Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в цьому випадку реалізація повноважень окремих суб`єктів (нотаріусів, державних та приватних виконавців), за діяльністю яких здійснює нагляд та контроль Міністерство юстиції України, може спричинити шкоду правам позивачів, що в кінцевому випадку призведе до втрати майна, яке перебуває у них у користуванні, та буде сприяти виникненню нових судових проваджень.
5.1. У випадку передчасного примусового вилучення у позивачів об`єктів нерухомого майна, які перебувають у їх користуванні, шляхом вчинення відповідних виконавчих дій на підставі виданих виконавчих документів, позивачам навіть у випадку задоволення позовних вимог доведеться вживати додаткові заходи для відновлення своїх прав, що свідчить про те, що одного судового провадження їм буде недостатньо, що суперечитиме завданням, покладеним на адміністративне судочинство.
5.2. Таким чином, наведене дає підстави суду вважати, що у випадку задоволення позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії Міністерства юстиції України, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
ІІ. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 січня 2023 року.
7. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме статей 242 311 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Крім того, скаржником зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення пункту 1 частини другої статті 150 та пункту 4 частини першої, частини другої статті 151 КАС України, оскільки дії державних та приватних виконавців під час виконання рішень не стосуються предмету спору, а отже не можуть ускладнити чи не негативно вплинути на виконання.
10. До того ж, скаржник вказує, що Окружним адміністративним судом міста Києва та Шостим апеляційним адміністративним судом в оскаржуваних судових рішеннях не були враховані висновки Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі №9901/34/19, постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 11 лютого 2022 року у справі №640/18852/21, а також у постановах від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19 та від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18.
11. У зв`язку із наведеним заявник касаційної скарги просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
12. Касаційна скарга Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" не містить клопотання про розгляд справи за участю його представника.
13. 19 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №640/10260/22 з підстав, визначених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №640/10260/22.
14. 13 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивачів на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", у якому він, посилаючись на її необґрунтованість просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
15. 17 лютого 2022року матеріали справи №640/10260/22 надійшли до Верховного Суду.
IІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
17. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
18. Відповідно до вимог частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
19. Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
20. За змістом частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
21. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
ІV. Позиція Верховного Суду
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, суд касаційної інстанції виходить з такого.
25. Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
26. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
27. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
28. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
29. Відповідно до пункту 4 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
30. Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
31. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
32. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
33. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах, від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21, від 5 липня 2022 року у справі №380/13491/21, від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20 та від 16 серпня 2022 року у справі №640/35685/21.
34. Як установлено судами попередніх інстанцій, у 2016 році між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" у якості лізингодавця та юридичними особами- Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ-ПРОФІТ», Приватним підприємством «АЛЬКОР МАРКЕТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРАЙК ІНТЕРПРАЙЗ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛМА ТРЕЙД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КАНТРЕЙД», Приватним підприємством «АСГАРД-ТК», Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОНГ БРІДЖ ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНЕР ТРЕЙД», Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ-ПРОСТІР», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС ІНВЕСТМЕНТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБК ПЛЮС, Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТОН КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «САТУРН-11» у якості лізингоодержувачів укладено ряд договорів фінансового лізингу (далі - договори лізингу), відповідно до умов яких Банк передав лізингоодержувачам майно, а лізингоодержувачі прийняли Майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, на умовах фінансового лізингу.
35. В подальшому, на підставі вказаних вище договорів лізингу, відповідачами-лізингоодержувачами укладено із позивачами договори оренди, за умовами яких лізингоодержувачі передали, а позивачі прийняли у тимчасове володіння і платне користування індивідуально визначене нерухоме майно.
36. Позивачі вказують, що через бездіяльність Міністерства юстиції України, АТ КБ "Приватбанк" шляхом звернення до органів нотаріату, державних та приватних виконавців, вчиняються активні дії щодо повернення об`єктів лізингу. При цьому, при поверненні об`єктів лізингу, Банком застосовуються положення договорів, які регламентують беззаперечне повернення об`єктів на користь банку з вчиненням виконавчих написів нотаріусів, які, як обґрунтовують позивачі, є нікчемними. Зокрема, АТ КБ "Приватбанк" здійснено направлення на адреси лізингоодержувачів повідомлення про розірвання Договорів лізингу та пред`явлено вимоги про повернення майна, в яких, в тому числі, висловлювалось попередження з посиланням на пункт 5.1.5 договорів лізингу про можливість примусового повернення майна в беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
37. При цьому, на думку позивачів, положення пункту 5.1.5 Договорів лізингу є нікчемними на підставі частини першої статті 27 Цивільного кодексу України. Так, згідно з пунктом 5.1.5 договорів лізингу Банк має право стягнути з лізингоодержувача майно в беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань з повернення майна за договором.
38. За посиланням представника позивачів, договорами лізингу чітко передбачені випадки, за яких лізингоодержувачі повинні здійснити повернення об`єкту лізингу в розпорядження Банку, проте, кожен з наведених випадків допускає можливість виникнення спору між Банком за лізингоодержувачем щодо наявності підстав для повернення відповідного майна (зокрема, Банк вважає, що лізингоодержувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі платежі відповідно до пункту 2.3. договорів лізингу, а лізингоодержувач вважає, що такі зобов`язання були виконані ним належним чином, у зв`язку з чим, підстави для повернення відповідного майна відсутні) - в такому випадку на загальних підставах спір сторін має бути вирішений шляхом проведення переговорів, а якщо останні не призвели до бажаного результату - спір передається на вирішення відповідного суду.
39. За твердженням представника позивачів, ризик вилучення об`єктів з їх користування пов`язаний з невиконанням Міністерством юстиції України покладених на нього обов`язків, а саме щодо надання державним та приватним виконавцям роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень, здійснення контролю за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, конторами, перевірки організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій, контролю роботи державних виконавців, вжиття заходів щодо її поліпшення, здійснення керівництва та проведення перевірок діяльності структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.
40. Представником позивачів зазначено, що наразі АТ КБ «Приватбанк» вчиняються активні дії щодо повернення об`єктів нерухомого майна, переданого позивачам в користування, із застосуванням нікчемних положень договорів лізингу щодо можливості стягнення майна у безспірному порядку. Такі дії вчиняються незалежно від того, чи наявний чи відсутній спір щодо тих чи інших лізингових платежів. Внаслідок таких дій, неодноразово видавались виконавчі листи нотаріусів щодо повернення об`єктів лізингу, а також відкривались виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами. Так, позивачами додано до матеріалів справи, зокрема, копії виконавчих написів, постанов про відкриття виконавчого провадження про вилучення та повернення об`єктів лізингу, а саме нерухомого майна.
41. Такі дії нотаріусів, органів, що здійснюють примусове виконання рішень, призводять в кінцевому результаті до порушення прав позивачів у даній справі. А враховуючи, що саме до компетенції Міністерства юстиції України належить нагляд за вказаними органами, він має можливість забезпечити нормальне їх функціонування та дотримання ними положень законодавства при зверненні АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання відповідного виконавчого листа, відкриття виконавчого провадження.
42. Тобто, саме Міністерство юстиції України в цьому випадку порушує права позивачів, не вживаючи заходів щодо припинення безконтрольної видачі виконавчих написів нотаріусів щодо безспірного повернення об`єктів лізингу на підставі нікчемних положень договорів, а також подальшого виконання таких виконавчих написів органами, що здійснюють примусове виконання рішень.
43. Результатом таких дій може стати повна та безповоротна втрата позивачами прав користування на об`єкти нерухомого майна. Невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам та законним інтересам позивачів і ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
44. У випадку передчасного примусового вилучення у позивачів об`єктів нерухомого майна, які перебувають у їх користуванні, шляхом вчинення відповідних виконавчих дій на підставі виданих виконавчих документів, позивачам навіть у випадку задоволення позовних вимог доведеться вживати додаткові заходи для відновлення своїх прав, що свідчить про те, що одного судового провадження їм буде недостатньо, що суперечитиме завданням, покладеним на адміністративне судочинство.
45. Таким чином, у випадку задоволення позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії Міністерства юстиції України, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
46. За наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.
47. Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанції, виходячи із наступного.
48. Зі змісту заяви представника позивачів про забезпечення позову вбачається, що заявник просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо повернення та/або стягнення та/або вилучення (примусове або добровільне) зазначених у заяві об`єктів лізингу, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення до приватних та/або державних нотаріусів, а також інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії, для одержання виконавчих написів, та/або шляхом звернення до приватних та/або державних виконавців з метою виконання таких виконавчих написів, на підставі договорів лізингу (за переліком); заборони приватним та/або державним нотаріусам, а також іншим особам, які вчиняють нотаріальні дії видавати виконавчі написи на підставі договорів лізингу (за переліком); заборони приватним та/або державним виконавцям, будь-яким іншим особам здійснювати примусове вилучення з користування позивачів об`єктів нерухомості, які є предметами відповідних договорів лізингу до набрання рішенням законної сили.
49. Так, предметом розгляду у цій справі є бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю за діяльністю нотаріусів щодо дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій при видачі виконавчих написів нотаріусів, державних та приватних виконавців щодо дотримання ними порядку примусового виконання рішень на підставі Договорів лізингу, в той час, як зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачі не погоджуються з вчиненням нотаріусами нотаріальних дій при видачі ними виконавчих написів, а державних та приватних виконавців щодо дотримання ними порядку примусового виконання рішень, тобто вчинення активних дії щодо повернення об`єктів лізингу, оскільки вважають пункти 5.1.5 Договорів лізингу нікчемними на підставі частини першої статті 27 Цивільного кодексу України.
50. Тобто, мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на незгоді з вчиненням нотаріусами нотаріальних дій при видачі ними виконавчих написів та є передчасними й необґрунтованими, оскільки нікчемність пунктів Договорів лізингу не є предметом розгляду цієї справи, як і не являються предметом позову у цій справі об`єкти нерухомого майна, яке знаходиться у користуванні позивачів.
51. В той же час, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №705/4587/17 сформулював правову позицію, згідно з якою в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
52. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
53. У даному ж випадку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність забезпечення позову на підставі аргументів, які, за своїм змістом є ідентичними доводам, наведеним у позовній заяві.
54. Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
55. Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що мотиви, наведені позивачами у заяві про забезпечення позову, не свідчили про реальний характер загрози правам заявників до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлювали настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
56. Забезпечуючи позов з підстав, зокрема, передбачених у пункті 2 частини другої статті 150 КАС України суди не врахували, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття "очевидні ознаки" необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
57. З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваної бездіяльності та порушення такою бездіяльністю прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
58. Також колегія суддів звертає увагу на те, що в заяві позивачів про забезпечення позову не наведено жодних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
59. Однак, при вирішенні питання про забезпечення позову суди попередніх інстанцій не здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.
60. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду у цій справі є бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю за діяльністю нотаріусів щодо дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій при видачі виконавчих написів нотаріусів, державних та приватних виконавців щодо дотримання ними порядку примусового виконання рішень на підставі Договорів лізингу, в той час, як судами попередніх інстанцій задоволено заяву позивачів про забезпечення позову шляхом заборони приватним та/або державним виконавцям, будь-яким іншим особам здійснювати примусове вилучення об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться у користуванні позивачів. Тобто, вжиття судом заходів щодо забезпечення позову понад заявлених позовних вимог є неспівмірними.
61. Суд звертає увагу на те, що всупереч пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України, яким передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення, судами попередніх інстанцій задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони приватним та/або державним виконавцям, будь-яким іншим особам здійснювати примусове вилучення об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться у користуванні позивачів, які не є предметом позову у цій справі.
62. Як вже було зазначено та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
63. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України, а також у супереч пункту 5 частини третьої статті 151 цього Кодексу.
64. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, при вжитті заходів щодо забезпечення позову у цій справі.
65. Крім того, як встановлено колегією суддів, судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування статей 150 151 КАС України, викладених у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20, від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 11 лютого 2022 року у справі №640/18852/21, а також у постановах від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19 та від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, на що обґрунтовано звернуто увагу і в касаційній скарзі.
66. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим представником позивачів у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
67. З огляду на зазначене, колегія судів Верхового Суду доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №640/10260/22.
68. Доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 150 151 КАС України та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права під час розгляду заяви представника позивачів про забезпечення позову знайшли своє підтвердження.
69. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
70. З урахуванням викладеного, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150 151 327 341 344 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року в частині вжиття заходів забезпечення позову скасувати.
3. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Каратойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Блокаут", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сектор Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вабрі-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінк Пром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс 2018", Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Хол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо Кр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінок-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопрайд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барсам-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілара", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Петрол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінант торг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлор Холд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-Оіл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нк Валенсія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп про", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Сток", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нк Марсель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Редхол", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "Орас Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дектум-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
4. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №640/10260/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді: Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська