№ 640/13543/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №640/13543/19

адміністративне провадження №К/9901/26347/19, К/9901/26559/19, К/9901/27126/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Мартинюк Н. М., Яковенка М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», Державне підприємство «Гарантований покупець», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», Акціонерне товариство «Дніпроазот», про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Державного підприємства «Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 (суддя Шулежко В. П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 (колегія суддів у складі: Кузьменка В. В., Лічевецького І. О., Степанюка А. Г.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - позивач, АТ «НЗФ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП, Національна комісія), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»), Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Покровський ГЗК»), Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ «Марганецький ГЗК»), Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - АТ «ЗФЗ»), Акціонерне товариство «Дніпроазот» (далі - АТ «Дніпроазот»), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго»; зобов`язати НКРЕКП утриматися від вчинення дій з прийняття постанов про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Крім того, АТ «НЗФ» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію постанови НКРЕКП (ідентифікаційний код 39369133, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19) від 12.07.2019 № 1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» у відношенні до АТ «НЗФ» (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ідентифікаційний код 00186520), АТ «ЗФЗ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00186542), АТ «Покровський ГЗК» (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00190928), АТ «Марганецький ГЗК» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00190911) та АТ «Дніпроазот» (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С. Х. Горобця, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 05761620);

- заборонити НКРЕКП (ідентифікаційний код 39369133, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19) вчиняти дії з прийняття постанов про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Заявник зазначив, що постанова НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 завдає позивачу та наведеним вище підприємствам значних майнових збитків, які можуть мати незворотній негативний вплив на діяльність таких осіб, що унеможливить в майбутньому ефективний захист та поновлення їх порушених прав та інтересів, а очевидні ознаки протиправності наведеної постанови полягають у тому, що Конституція України не наділяє НКРЕКП наразі у його правовому статусі повноваженнями у реалізації цінової політики у сфері енергетики.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

АТ «НЗФ» є споживачем послуг ДП «НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії відповідно до договору, тому встановлення оскаржуваною постановою НКРЕКП безпідставного тарифу на ці послуги, на думку заявника, безпосередньо порушує його майнові права, як споживача цих послуг.

12.12.2018 НКРЕКП прийнято постанову № 1905 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на 2019 рік», якою встановлено тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України на рівні 5,926 коп./кВт год.

07.06.2019 року відповідач прийняв постанову № 954 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на ІІ півріччя 2019 року», якою встановив тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком. Цією постановою НКРЕКП визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 12.12.2018 № 1905 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на 2019 рік».

Також, 07.06.2019 НКРЕКП прийнято постанову № 955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «Укренерго» на II півріччя 2019 року» (офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» 19.06.2019 № 113), якою установлено ДП «НЕК «Укренерго» на II півріччя 2019 року тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком.

АТ «НЗФ» вважаючи, що НКРЕКП при прийняті зазначених постанов від 07.06.2019 № 954 та № 955 порушено вимоги законодавства України, оскаржив їх до суду.

12.07.2019 НКРЕКП прийнято нову постанову № 1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго», якою установлено ДП «НЕК «Укренерго» тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком. При цьому, вказаною постановою визнано такою, що втратила чинність постанову НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на II півріччя 2019 року».

Відповідно до постанови НКРЕКП від 12.12.2018 № 1905 ДП «НЕК «Укренерго» було встановлено тариф на передачу електричної енергії включаючи плату за централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергосистемою України, на 2019 рік на рівні 5,926 коп./кВт год (без урахування ПДВ) з розбивкою по кварталах: I квартал - 4,224 коп./кВт год (без ПДВ); II квартал - 7,103 коп./кВт год (без ПДВ); III квартал - 5,740 коп./кВт год (без ПДВ); IV квартал - 6,846 коп./кВт год (без ПДВ).

Однак, постановою НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» не враховані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «Укренерго», при цьому сам тариф на послуги з передачі електричної енергії був встановлений на рівні 312,14 грн/МВт год або 31,214 коп./кВт год (без ПДВ).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 задоволено частково заяву позивача про забезпечення адміністративного позову. Зупинено дію постанови НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» у відношенні до АТ «НЗФ», АТ «ЗФЗ», АТ «Покровський ГЗК», АТ «Марганецький ГЗК» та АТ «Дніпроазот» до набрання законної сили рішенням у даній справі. В задоволенні іншої частині заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може призвести до ускладнення або навіть унеможливити ефективний захист або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів АТ «НЗФ» у спірних правовідносинах, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є однією із підстав для забезпечення позову. Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови відповідача вказує на необхідність застосування заходів забезпечення позову оскільки існує загроза порушення прав та законних інтересів позивача та інших підприємств до ухвалення рішення у справі, оскільки оскаржуване рішення тягне за собою подальші негативні наслідки, зокрема, може потягти суттєву переплату позивачем за послуги з передачі електроенергії, негативні і можливо незворотні наслідки для виробничої діяльності позивача, а також виникнення все нових спорів з оскарження таких постанов НКРЕКП та порушує державні інтереси. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем наведено достатньо підстав та надано в підтвердження доказів щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову відповідно до частини другої статті 150 КАС України до ухвалення рішення в адміністративній справі шляхом зупинення дії постанови НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» у відношенні до АТ «НЗФ», АТ «ЗФЗ», АТ «Покровський ГЗК», АТ «Марганецький ГЗБ» та АТ «Дніпроазот». Також суд першої інстанції посилається на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 13.06.2019 у справі № 5-р/2019.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ДП «НЕК «Укренерго», НКРЕКП та особа, яка приєдналася до апеляційної скарги НКРЕКП - товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергоатом», та ДП «Гарантований покупець» подано апеляційні скарги.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, суд не прийняв доводи апелянтів, що ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.07.2019 вже було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки подані позивачем заяви відрізняються обґрунтуванням. При цьому, суд зазначив, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. У той же час, вжиття заходів забезпечення позову за даних обставин має на меті виключно збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не зумовлює його фактичне вирішення по суті.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДП «Гарантований покупець», Приватне акціонерне товариство «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, які зареєстровані 16.09.2019, 17.09.2019, 26.09.2019, відповідно, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ДП «Гарантований покупець» серед іншого зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.07.2019 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. Подальше задоволення аналогічної заяви позивача (відмінність полягає лише в застосуванні заходів забезпечення щодо визначеного позивачем кола юридичних осію) суперечить принципу правової визначеності, що встановлений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що позивач оскаржує ті частини постанови НКРЕКП, що дослівно відтворюють положення Закону України «Про ринок електричної енергії», отже судами необхідно було врахувати відповідність оскаржуваної постанови спеціальному Закону. Крім того, вказує на те, що судом апеляційної інстанції відхилені правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду без будь-яких мотивацій. Наголошує на тому, що лише наявність у позивача можливих додаткових витрат, пов`язаних виключно із реалізацією НКРЕКП положень спеціального Закону, не може бути свідченням порушенням його прав та законних майнових інтересів. Також вважає, що оскаржувана ухвала не обмежується зупиненням дії оскаржуваної постанови НКРЕКП, насамперед зупиняє дію спеціального Закону в частині регулювання платіжно-розрахункових відносин, що пов`язані із забезпеченням виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Судами проігноровано негативні наслідки вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Приватне акціонерне товариство «НЕК «Укренерго» в обґрунтування вимог касаційної скарги, зокрема, зазначає, що суд не зазначив конкретних мотивів свого висновку, не назвав наявні, на його думку, «очевидні ознаки протиправності», на підставі яких суд прийняв оскаржувану ухвалу. Встановлення судом першої інстанції наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови є фактичним вирішенням справи по суті. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для справи, дійшли помилкових висновків про відсутність у НКРЕКП повноважень щодо встановлення тарифів на ринку електричної енергії. Наголошує на тому, що заявником не наведено конкретних прав, свобод чи інтересів, що були порушені внаслідок прийняття відповідачем постанови від 12.07.2019 № 1411. Матеріали справи також не містять доказів, які би підтверджували факт порушення прав, свобод чи інтересів заявника саме оскаржуваною постановою. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили вимогу частини другої статті 151 КАС України і не врахували, що інтерес АТ «НЗФ» є очевидно неспівмірним із наслідками такого забезпечення позову (фінансовими втратами) для НЕК «Укренерго». Додатково зазначає, що суд фактично двічі розглянув одну і ту ж заяву позивача про забезпечення позову з аналогічними підставами подання та правовим обґрунтуванням. Крім того, скаржник наголошує, що суд на підставі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що оскаржувані рішення явно суперечать вимогам закону за критеріями передбаченими частиною другою статті 2 КАС України. Поряд з цим, навіть у разі доведення, такі обставини не є підставами для застосування заходів забезпечення позову.

НКРЕКП в обґрунтування вимог касаційної скарги, серед іншого зазначає, що позивачем не надано до суду жодного доказу про фактичне порушення, оскаржуваною постановою, його прав та інтересів. Вважає, що висновок щодо дійсного порушення прав та інтересів позивача може бути встановлено виключно під час розгляду справи по суті. Додатково скаржник зауважив, що норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» стосовно їх повноважень щодо здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Конституційним Судом України не оцінювались та неконституційними не визнавалися.

Позиція інших учасників справи

АТ «Покровський ГЗК» у відзивах на касаційні скарги ДП Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

АТ «Дніпроазот» у відзивах на касаційні скарги ДП Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

АТ «ЗФЗ» у відзивах на касаційні скарги ДП Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

АТ «НЗФ» у відзивах на касаційні скарги ДП Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

АТ «Марганецький ГЗК» у відзивах на касаційні скарги ДП Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Саприкіної І. В. (суддя-доповідач), Стародуба О. П., Чиркіна С. М. від 07.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ДП «Гарантований покупець» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі № 640/13543/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Саприкіної І. В. (суддя-доповідач), Стародуба О. П., Чиркіна С. М. від 07.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі № 640/13543/19.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Саприкіної І. В. (суддя-доповідач), Стародуба О. П., Чиркіна С. М. від 07.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою НКРЕКП на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі № 640/13543/19.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.01.2020 № 18/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/13543/19 у зв`язку з відпусткою суддів Чиркіна С. М. та Стародуба О. П., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Саприкіна І. В., судді Кравчук В. М., Бучик А. Ю. для розгляду судової справи № 640/13543/19.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.01.2020 № 42/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/13543/19 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 10.01.2020 ухвал № К/9901/26347/19, № К/9901/26559/19, № К/9901/27126/19 про відведення судді-доповідача Саприкіної І. В. та суддів Бучик А. Ю., Кравчука В. М. від розгляду матеріалів касаційних скарг ДП «Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «НЕК «Укренерго» та НКРЕКП на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 у справі № 640/13543/19.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Мартинюк Н. М., Яковенко М. М. для розгляду судової справи № 640/13543/19.

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 150 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 156 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Приписами статті 3 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (із змінами і доповненнями) встановлено, що до повноважень Національної комісії належить, зокрема, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Національній комісії законом (пункт 3 частини другої); реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг є одним з основних завдань Національної комісії (пункт 6 частини третьої).

Пунктом 1.2. Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 586 (далі - Порядок № 586) вжиті наступні терміни: встановлення (формування) тарифу - встановлення рівня тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для суб`єкта господарювання, у тому числі його структури, за заявою суб`єкта господарювання на прогнозний рік; перегляд тарифу - зміна раніше встановленого тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для суб`єкта господарювання серед прогнозного року за заявою суб`єкта господарювання або ініціативою НКРЕКП.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 586 для встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління заява та додані до неї документи згідно з положеннями, передбаченими главою 2 цього Порядку, та нормами Порядку проведення відкритого обговорення подаються до НКРЕКП не пізніше ніж до 01 жовтня базового року.

Згідно з пунктом 3.2. Порядку № 586 для перегляду тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління заява та додані до неї документи згідно з положеннями, передбаченими главою 2 цього Порядку, подаються до НКРЕКП не пізніше ніж за 75 днів до запропонованої заявником дати набрання ним чинності.

Пунктом 3.4. Порядку № 586 визначено, що у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам глави 2 цього Порядку НКРЕКП розглядає: заяву та документи, подані для встановлення тарифу на прогнозний рік - у строк не більше 75 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП; заяву та документи, подані для перегляду тарифу серед прогнозного року - у строк не більше 60 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його і отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (пункт 54 рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19, від 27.02.2020 у справі № 640/16242/19.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, та що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи касаційних скарг щодо неврахування судом при встановленні очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, як підстави для забезпечення позову, повноважень у Національної комісії на встановлення (зміну) зміну тарифів (цін) на послуги у сфері енергетики, у тому числі встановлення тарифу на послуги НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, оскільки як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, окремі повноваження, якими Національну комісію наділено відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема щодо проведення цінової політики у сфері енергетики Конституцією України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України (пункт 3 статті 116 Основного Закону України), а згідно з чинним законодавством формування та реалізація державної політики у певній сфері покладаються на центральні органи виконавчої влади. Так, відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства України забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики; до основних завдань центральних органів виконавчої влади віднесено також здійснення державного нагляду (контролю) (частина друга статті 1, пункт 2 частини першої статті 17).

Верховний Суд вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову, на рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 5-р/2019, який дійшов висновку, що створення та функціонування постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів України і не належить до системи органів виконавчої влади, не відповідає Конституції України, зокрема, статтям 5, 6, 8, частині другій статті 19, статтям 85, 106.

Зокрема, пунктом 2 зазначеного рішення Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України від 22.09.2016 № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Водночас оскаржувана постанова прийнята саме шляхом реалізації положень Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», які визнано неконституційними.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваної постанови поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови відповідача, які в сукупності з наведеним вище, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову. Перевірка безпосередньо правомірності/протиправності оскаржуваної постанови відповідача має бути здійснена судом при вирішенні спору по суті.

Посилання заявників касаційних скарг на те, що дійсне порушення прав та інтересів позивача може бути встановлено виключно під час розгляду справи по суті є помилковим, оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що АТ «НЗФ» є споживачем послуг ДП «НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії відповідно до договору, отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що встановлення (зміна) тарифу (цін) на послуги в сфері енергетики безпосередньо впливає на права та інтереси позивача.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19, від 27.02.2020 у справі № 640/16242/19.

Твердження скаржників про те, що ухвалою Окружного адміністративного суду від 25.07.2019 позивачу вже було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, подані позивачем заяви про забезпечення відрізняються обґрунтуванням. Зазначені доводи зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у даній справі.

Також Верховний Суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційних скарг, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційних скаргах не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець», Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк

М.М. Яковенко

Судді Верховного Суду