№ 640/14430/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 640/14430/21

адміністративне провадження № К/990/22622/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/14430/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Київської обласної прокуратури про стягнення недоотриманої заробітної плати, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року (головуючий суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів - Глущенко Я.Б., Собківа Я.М.)

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 листопада 2021 року, просила:

- визнати протиправними дії Київської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати в період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року без урахування вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII щодо розміру посадового окладу прокурорів;

- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 , недоотриману заробітну плату за період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року в сумі 1378176 грн 67 коп. (один мільйон триста сімдесят вісім тисяч сто сімдесят шість гривень).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним положення зазначеного пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

3. З огляду на викладене, позивачка вважає необґрунтованим визначення відповідачем розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року (далі - Постанова №505) та вважає, що за час перебування на посаді в органах прокуратури вона недоотримала за період 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року заробітну плату у розмірі 1 378 176 грн 67 коп., яку просить стягнути в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди зазначили, що до 26 березня 2020 року відповідач не мав підстав не враховувати межі бюджетних призначень, кошториси та штатні розписи, а також правила пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України та Постанови №505, оскільки визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин.

6. З урахуванням викладеного констатували, що висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) не можуть бути підставою для стягнення на користь позивачки неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року.

Короткий зміст касаційної скарги

7. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

8. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

9. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин другої, третьої, сьомої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме щодо нарахування та виплати заробітної плати прокурорам обласних прокуратур у період до початку створення оновлених обласних прокуратур та переведення прокурорів до таких прокуратур у порядку проходження атестації прокурорів, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020, яким зумовлено застосування до спірних правовідносин норм статті 81 Закону України «Про прокуратуру», що визначають розміри та порядок виплати заробітної плати прокурорам.

10. Указує, що предметом спору є невиплачена заробітна плата внаслідок помилки Держави, а саме доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

11. Переконує, що діями та рішеннями Держави Україна порушено право власності позивачки (правомірні очікування на отримання заробітної плати у повному розмірі, яка гарантована частинами другою та третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період роботи в органах прокуратури, не були реалізовані Державою), чим завдано майнову шкоду актом, що визнаний неконституційним.

12. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати частину третю статті 152 Конституції України як норму прямої дії, яка передбачає, що шкоду, завдану фізичній особі актами і діями, що визнані неконституційними, повинна відшкодовувати Держава в особі державного органу.

13. Зауважує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою зазначені доводи позивачки.

Позиція інших учасників справи

14. 19 вересня 2022 року до касаційного суду надійшов відзив Київської обласної прокуратури, у якій відповідач зазначає про необґрунтованість касаційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

15. 22 серпня 2022 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2022 року для розгляду справи №640/14430/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/14430/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

18. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу №640/14430/21 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

19. ОСОБА_1 працювала у Київській обласній прокуратурі на таких посадах:

- у період з 01 липня 2015 року по 26 липня 2015 року - старший прокурор відділу роботи з кадрами;

- у період з 27 липня 2015 року по 09 січня 2019 року - прокурор відділу роботи з кадрами;

- у період з 10 січня 2019 року по 27 червня 2020 року - прокурор відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях;

- з 28 серпня 2020 року - прокурор відділу міжнародного співробітництва.

20. Позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30 травня 2016 року по 06 листопада 2016 року та з 14 березня 2019 року по 05 квітня 2019 року.

21. 18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київської обласної прокуратури з клопотанням про здійснення перерахунку посадового окладу та виплату відшкодування шкоди за період з 01 липня 205 року по 14 вересня 2020 року.

22. Листом від 06 квітня 2021 року №21ф-102 Київська обласна прокуратура повідомила позивачку про те, що заробітна плата в указаний період нараховувалась та виплачувалась на підставі чинних у той період нормативно-правових актів та первинних документів.

23. Позивачка, вважаючи порушеним своє право на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

26. Перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

27. Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування і виплати недоотриманої заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року.

28. У тексті касаційної скарги ОСОБА_1 , обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин другої, третьої, сьомої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме щодо нарахування та виплати заробітної плати прокурорам обласних прокуратур у період до початку створення оновлених обласних прокуратур та переведення прокурорів до таких прокуратур у порядку проходження атестації прокурорів, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020, яким зумовлено застосування до спірних правовідносин норм статті 81 Закону України «Про прокуратуру», що визначають розміри та порядок виплати заробітної плати прокурорам.

29. Суд ураховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував правову позицію стосовно застосування у подібних правовідносинах статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з питань нарахування та виплати невиплаченої заробітної плати з 01 липня 2015 року згідно рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року, зокрема у постановах від 19 жовтня 2022 року у справі №420/11227/20, від 19 червня 2023 року у справі №420/7448/21, від 28 листопада 2022 року у справі №380/8155/21 та ін.

30. Висновки та підходи, наведені Верховним Судом у цих постановах, є релевантними до обставин справи ОСОБА_1 , тож колегія суддів не вбачає підстав для їхнього неврахування та зазначає таке.

31. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру».

33. Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

34. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

35. Частиною дев`ятою статті 81 цього Закону установлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

36. Приписами частини першої статті 90 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

37. Згідно зі статтями 8 і 13 Закону України «Про оплату праці» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

38. Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

39. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» внесено зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема розділ VI «Перехідні положення» доповнено пунктом 26, яким передбачено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

40. Пунктом 9 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (зі змінами і доповненнями), пунктом 11 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що частина друга статті 33, стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

41. Так, у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №420/11227/20 Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

42. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України №505, приписами пунктів 2, 6 якої надано право керівникам органів прокуратури, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури.

43. Абзацом 2 підпункту 1 пункту 13 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність до цього Закону.

44. Водночас, на виконання наведених приписів Закону України «Про прокуратуру», Кабінетом Міністрів України до Постанови №505 не було внесено змін щодо розмірів окладів працівників прокуратури, що свідчить про невиконання уповноваженим органом обов`язків, покладених на нього пунктом 13 розділу ХІІІ указаного Закону.

45. Ураховуючи, що у період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року заробітна плата нараховувалась та виплачувалась позивачці з урахуванням положень Постанови №505, та беручи до уваги те, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №505, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в указаний період заробітну плату позивачці нараховано у належному розмірі.

46. Отже, дії відповідача стосовно ненарахування й невиплати позивачу заробітної плати на основі окладів прокурорів, указаних у статті 81 Закону України «Про прокуратуру», у період з 01 липня 2015 року до 25 березня 2020 року, не можуть бути визнані протиправними, адже вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними на той час.

47. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

48. Пунктом 2 резолютивної частини указаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

49. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

50. Указаній нормі кореспондує частина перша статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

51. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України указав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

52. Суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

53. Подібний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2020 року у справі №4819/49/19.

54. Тож, з урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини у період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття указаного рішення Конституційним Судом України, а останнє не містить положень які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

55. Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що в оспорюваному періоді Київська обласна прокуратура, при нарахуванні заробітної плати позивачці, керувалась чинним на той момент законодавством, що, у свою чергу, виключає протиправність її дій/бездіяльності та наявність підстав для покладення на неї негативних наслідків у вигляді стягнення коштів з її бюджетних асигнувань.

56. У тексті касаційної скарги позивачка зазначає, що предметом спору є невиплачена заробітна плата внаслідок помилки Держави, а саме доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

57. Переконує, що діями та рішеннями Держави Україна порушено право власності позивачки (правомірні очікування на отримання заробітної плати у повному розмірі, яка гарантована частинами другою та третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період роботи в органах прокуратури, не були реалізовані Державою), чим завдано майнову шкоду актом, що визнаний неконституційним.

58. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати частину третю статті 152 Конституції України як норму прямої дії, яка передбачає, що шкоду, завдану фізичній особі актами і діями, що визнані неконституційними, повинна відшкодовувати Держава в особі державного органу.

59. Суд зазначає, що закріплений у частині другій статті 9 КАС України принцип диспозитивності передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

60. Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання належить виключно позивачу.

61. За правилами частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

62. Повноваження адміністративних судів перевіряти законність прийняття рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних можуть бути реалізовані лише в межах заявлених позовних вимог.

63. У тексті позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що спір між сторонами стосується права на належне грошове забезпечення (заробітну плату) (а.с.13).

64. У тексті заяви про уточнення позовних вимог від 08 листопада 2021 року позивачка, також, зауважила, що позовні вимоги та їхнє обґрунтування стосуються тих самих, що і зазначених у первісній позовній заяві спірних правовідносин, а саме: права позивача на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному положеннями статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.125).

65. Тобто, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , користуючись своїм правом на визначення предмету та підстав позову, а також на формулювання позовних вимог, зазначила, що цей спір є спором, що стосується порушення трудових прав, а саме належної оплати праці.

66. Колегія суддів зауважує, що позивачка указує на необхідність відшкодування шкоди, завданої дією акту, що визнаний неконституційним, лише у текстах апеляційної та касаційної скарг.

67. Разом з тим, за змістом частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

68. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (частина п`ята статті 308 КАС України), а суд касаційної інстанції не приймає та не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. (частина четверта статті 341 КАС України).

69. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій розглянули спір про перерахунок заробітної плати у межах позовних вимог, визначених позивачем, та надали оцінку усім аргументам та доводам учасників справи, що мали значення для вирішення цього спору.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IV. Висновки щодо судових витрат

73. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №640/14430/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду