ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/16457/19
адміністративне провадження № К/9901/18554/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/16457/19
за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-1, ДБР), начальника Третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича (далі - відповідач-2, начальник Третього СВ Першого УОДР ДБР) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Третього СВ Першого УОДР ДБР щодо ненадання інформації, запитуваної в адвокатському запиті від 31 липня 2019 року №19-216-0812;
- зобов`язати ДБР у строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду у цій справі законної сили надати ОСОБА_1 інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 31 липня 2019 року №19-216-0812, а саме - повні відповіді на кожне поставлене в адвокатському запиті від 31 липня 2019 року №19-216-0812 питання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем як адвокатом інформація є відомостями кримінального провадження, у зв`язку з чим на її розголошення поширюється режим, встановлений статтею 222 Кримінального процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду спорів, які виникають у зв`язку з відмовою надати таку інформацію, в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДБР як державний правоохоронний орган і суб`єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважав, що спори, пов`язані з розглядом адвокатських запитів, мають публічно-правовий характер, адже пов`язані зі здійсненням владно-управлінських функцій правоохоронного органу як розпорядника інформації, а тому повинні вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи, що суд апеляційної інстанції в постанові від 15 липня 2020 року застосував норми права без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13, від 06 лютого 2020 року у справі №640/16398/19, від 26 червня 2020 року у справі №640/16308/19, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Так, відповідач-1 зазначає, що в справі №686/23317/13 у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини між адвокатом і адресатом запиту не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Відповідач також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглядав справи №640/16398/19 і №640/16308/19 між тими ж сторонами, які стосувалися подібних запитів, у яких також зазначив про неможливість розгляду їх в порядку адміністративного судочинства.
На думку відповідача-1, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові надав довільне тлумачення висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №826/7244/18, адже проігнорував пункт 61-63 вказаної постанови, за змістом яких інформація, яка є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що спір щодо ненадання інформації за його адвокатським запитом підлягає розгляду адміністративним судом, адже відповідачі у вказаних правовідносинах здійснюють владно-управлінські функції.
За доводами позивача, запитувана інформація не була і не могла бути отриманою під час здійснення кримінального провадження; не належить до відомостей досудового розслідування будь-якого кримінального провадження; не охоплюється поняттям таємниці досудового розслідування, у зв`язку з чим на правовідносини з її одержання положення Кримінального процесуального кодексу України не розповсюджуються.
Касаційна скарга надійшла до Суду 27 лютого 2020 року. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
Ухвалою Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1, 7 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
За визначенням, неведеним в абзаці 1 частини першої статті 24 Закону № 5076-VI, адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
Згідно з абзацом 4 частини першої статті 24 Закону №5076-VI надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
IV. Позиція Верховного Суду
Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою ДБР надати інформацію, зазначену в адвокатському запиті адвоката ОСОБА_1 від 31 липня 2019 року №19-216-0812.
Як установили суди попередніх інстанцій, у указаному запиті позивач вимагав надати інформацію:
- ким (повне ім`я та посада працівника, чи службової особи Державного бюро розслідувань), коли, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин напряму, чи опосередковано ОСОБА_2 або іншій неуповноваженій на це особі було передано інформацію про складання в готовність проекту повідомлення про підозру ОСОБА_3 .? Кому саме було передано вказані дані;
- ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури та за яких обставин було надано вказівку/дозвіл передати ОСОБА_2 або іншій неуповноваженій на це особі напряму, чи опосередковано інформацію про складення і готовність проекту повідомлення про підозру ОСОБА_3 .
Розглянувши запит позивача, відповідач-2 листом від 09 серпня 2019 року №14536/1.3-19 повідомив позивачеві, що з урахуванням положень статті 222 КПК України підстави для надання запитуваної інформації відсутні.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/7244/18 вже розглядала питання юрисдикції спору щодо ненадання відповіді на адвокатський запит.
Так, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі підкреслила, що пов`язані з розглядом відповідного адвокатського запиту дії або бездіяльність Генеральної прокуратури України випливають із здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також розглядав справу №640/16277/19, у якій вирішувалося питання юрисдикції спору про ненадання відповіді на адвокатський запит, предметом якого була інформація, що стосувалася ймовірного позапроцесуального передання відомостей кримінального провадження неуповноваженим особам.
У справі №640/16277/19 адвокат, так само як і в цій справі, звертався до ДБР із адвокатським запитом, у якому вимагав надати йому інформацію про ім`я працівника чи службової особи ДБР, що прямо чи опосередковано передав іншій особі інформацію про ухвалення судом рішень у кримінальному провадженні, а також про осіб, які надали вказівку чи дозвіл передавати такі відомості.
У постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №640/16277/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що питання адвокатського запиту, що стосуються наявності інформації щодо встановлення обставин позапроцесуального передання даних досудового розслідування третім особам, та наявності права у таких осіб їх розголошувати не належать до відомостей досудового розслідування будь-якого кримінального провадження та не охоплюється поняттям таємниці досудового розслідування.
За висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №640/16277/19 інформація, надати яку вимагав адвокат у вказаному запиті, належить до публічної інформації, а ДБР, як суб`єкт владних повноважень згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», є розпорядником запитуваної інформації, у зв`язку з чим спір між адвокатом і ДБР щодо обов`язку останнього надати відповідь на адвокатський запит підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, Суд не знаходить підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №640/16277/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18.
Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13, Суд відхиляє, адже правовідносини, що склалися в цій справі та у справі № 686/23317/13, не є подібними.
У справі № 686/23317/13 адвокатський запит був спрямований на те, щоб орган місцевого самоврядування надав відповіді щодо стану виконання судових рішень, якими позивачу передано у приватну власність земельну ділянку, тобто запитувана інформація стосувалась сфери приватно-правових відносин.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №640/16398/19, від 26 червня 2020 року у справі №640/16308/19, адже вони ґрунтуються на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13, яка є незастосовною до спірних правовідносин.
Суд також виходить з того, що у разі існування кількох позицій Великої Палати Верховного Суду щодо подібних спорів застосуванню підлягає та, яка була прийнята пізніше. У цьому контексті Суд зазначає, що, вирішуючи спір у справах №640/16398/19, №640/16308/19, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду останніх висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів, які стосуються ненадання відомостей на адвокатський запит, викладених у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, не враховував.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08 квітня 2020 року в справі №826/7244/18, та, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження розгляду цієї справи в суді першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.
Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного бюро розслідувань залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №640/16457/19 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
Н.В. Шевцова