Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 640/17847/17
провадження № 61-13439св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року у складі судді Нев`ядомського Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром» (далі - ОК ВЕП «Держпром») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовна заява мотивована тим, що в період часу з 06 по 08 квітня 2014 року в адміністративній будівлі, яка перебуває на балансі ОК ВЕП «Держпром» за адресою: вул. Сумська, 64, м. Харків, сталася надзвичайна ситуація - захоплення будівлі, пошкодження майна, пожежа, яка згодом була кваліфікована за частиною першою статті 294 КК України. Вказані події призвели до величезних матеріальних збитків на загальну суму 3 496 602,02 грн.
08 квітня 2014 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України в приміщенні Харківської обласної державної адміністрації було затримано більше 60 осіб, серед яких був і ОСОБА_1 .
Оскільки матеріальну шкоду було завдано ОК ВЕП «Держпром» в результаті спільних дій ОСОБА_1 та інших осіб, ОК ВЕП «Держпром» просило суд відшкодувати матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, з ОСОБА_1 у розмірі 3 496 602,02 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, у задоволенні позову ОК ВЕП «Держпром» відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено причинний зв`язок між спричиненою шкодою в повному обсязі та протиправною поведінкою заподіювача, інших належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача в обґрунтування своєї позиції судам також не надані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОК ВЕП «Держпром» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОК ВЕП «Держпром» в результаті масових заворушень, які мали місце у період з 06 по 08 квітня 2014 року заподіяно матеріальну шкоду на суму 3 496 602,02 грн. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 640/9130/15-к, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на захоплення будівлі по АДРЕСА_1 , що підтверджує спричинення матеріальної шкоди ОК ВЕП «Держпром» ОСОБА_1.
Проте, в порушення чинного процесуального законодавства України та у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, судами попередніх інстанцій не було надано правову оцінку доказам, які надавалися позивачем та які підтверджують нанесення ОК ВЕП «Держпром» матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
В період з 06 по 08 квітня 2014 року в адміністративній будівлі АДРЕСА_1 , яка перебуває на балансі ОК ВЕП «Держпром», сталася надзвичайна ситуація - захоплення будівлі, пошкодження майна, пожежа. 08 квітня 2014 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, було затримано 60 осіб, у тому числі ОСОБА_1 .
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 294 КК України, з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі.
За цивільними позовами з ОСОБА_1 стягнуто: на користь Харківської обласної державної адміністрації - 186 369,11 грн, на користь Харківської обласної ради - 11 786,50 грн, на користь Академії внутрішніх військ МВС України - 21 133,86 грн, на користь ОК ВЕП «Держпром» - 3 776 490,02 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року стосовно ОСОБА_1 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку та кваліфікації дій ОСОБА_1 висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 активних дій (участі) в масових заворушеннях, що супроводжувались насильством над особами, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувались як зброя.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались захопленням будівлі за частиною першою статті 294 КК України та вважається, що його засуджено за цим кримінальним законом до покарання, призначеного судом першої інстанції у виді 5 років позбавлення волі.
Вирок суду в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено новий розгляд цивільних позовів в порядку цивільного судочинства.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Як роз`яснено в пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 08 липня 1994 року № 7, від 30 вересня 1994 року № 11, від 25 травня 1998 року № 15, від 24 жовтня 2003 року № 9), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, виходячи з того, що позивачем не доведено причинного зв`язку між спричиненою матеріальною шкодою та протиправною поведінкою відповідача, інших належних та допустимих доказів позивачем не надано, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_1 кваліфіковано як активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались захопленням будівлі за частиною першою статті 294 КК України та вважається, що його засуджено за цим кримінальним законом до покарання, призначеного судом першої інстанції у виді 5 років позбавлення волі. Вирок суду в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено новий розгляд цивільних позовів в порядку цивільного судочинства.
Отже, доводи касаційної скарги про те, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року у справі № 640/9130/15-к, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на захоплення будівлі по АДРЕСА_1 , що підтверджує спричинення матеріальної шкоди ОК ВЕП «Держпром» ОСОБА_1. є безпідставними, оскільки дії відповідача кваліфіковано лише як активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались захопленням будівлі.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром» залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко