№ 640/18411/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/18411/18

адміністративне провадження № К/9901/34982/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року (суддя Мазур А.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (судді Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Електро"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень, податкової вимоги та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ Електро» (надалі також - Позивач, ТОВ «СМ Електро») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27 квітня 2018 року № 7730 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СМ Електро»;

- податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 червня 2018 № 2842615147, № 2852615147 № 2872615147, № 2862615147;

- податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 6 вересня 2018 року № 167890-17;

- рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 6 вересня 2018 року № 167890-17 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позову Позивач посилався на те, що документальна позапланова виїзна перевірка була проведена на підставі незаконно винесеного наказу про проведення перевірки, який винесений після закінчення строку дії ухвали слідчого судді про надання дозволу на її проведення від 1 вересня 2016 року, а також при здійсненні позапланової виїзної перевірки та складанні акта посадовими особами були здійснені чисельні порушення законодавства та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано: наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27 квітня 2018 року № 7730 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СМ Електро», податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2018 року № 2842615147, №2852615147, № 2872615147, № 2862615147, вимогу від 06 вересня 2018 року № 167890-17, рішення від 6 вересня 2018 року № 167890-17 про опис майна у податкову заставу.

Роблячи висновок про наявність підстав для задоволення позову, суди виходили із того, що термін дії ухвали, яка слугувала підставою прийняття наказу та в подальшому податкових повідомлень рішень, вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, становив один календарний місяць відповідно до приписів пункту 7 частини першої статті 164 Кримінального процесуального кодексу України, а тому проведення перевірки поза межами строку дії вказаної ухвали є протиправним та, як наслідок, видання спірного наказу відповідачем та інших наслідків перевірки також є протиправним.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2018 року № 2842615147, №2852615147, № 2872615147, № 2862615147 та постановити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначав про те, що касаціна скарга є необґрунтованою та просить касаційне провадження закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), а в разі не закриття касаційного провадження просить суд- залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Відповідач в обґрунтування своєї позиції у касаційній скарзі вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та винесенні оскаржуваних рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез`ясування всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, та надання правової оцінки доказам.

Відповідач наголошує на тому, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов`язку.

Відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 18 грудня 2018 року в справі № 826/3014/16, відповідно до якої платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема виїзної, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має були лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а тому цей суд дійшов висновку, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому випадку в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Відповідач також вважає, що оскарження наказу на проведення перевірки не є підставою визнання податкових повідомлень-рішень контролюючого органу недійсними.

Також Відповідач вказує на те, що Позивач безпідставно включав до податкового обліку наслідки операцій із контрагентами, оскільки в ході контрольного заходу виявлено обставини, які підтверджують факти оформлення відповідних господарських операцій лише з метою формування незаконної податкової вимоги.

2.2. Доводи Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач, вказуючи на помилковість та необґрунтованість позиції Відповідач, посилається на те, що рішення судами попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням вимог законодавства, в обґрунтування чого посилається на те, що ухвала слідчого судді якою надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України в тому числі позивачем - була винесена 1 серпня 2016 року та термін її дії становив один місяць з моменту її постановлення та на момент винесення наказу закінчився, а отже проведення перевірки поза межами строку дії вказаної ухвали є протиправним.

Аналогічна правова позиція, як вказано Позивачем, викладена також ВерховнимСудом у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 812/1212/17.

Оскільки наказ є протиправним, акт перевірки отриманий в результаті документальної позапланової виїзної перевірки є неналежним доказом, виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України.

Також Позивач акцентує увагу на тому, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються Відповідачем в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, а відтак вважає, що за встановлених обставин допущення податковим органом процедурних порушень, що передували прийняттю податкових повідомлень-рішень, останні цілком обґрунтовано визнано протиправними та скасовано судами.

3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі від 1 серпня 2016 року № 760/6919/16, винесеною за клопотанням слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, в межах матеріалів кримінального провадження № 12015000000000630 від 8 грудня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, задоволено клопотання та надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України в тому числі ТОВ «СМ Електро».

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) у зв`язку із надходженням ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження від 8 грудня 2015 року №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві видано наказ від 27 квітня 2018 року №7730 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «См Електро» питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Акротус-Систем», ТОВ «Арнад плюс», ТОВ «Ренесанс Славія Інвестмент», ТОВ «Драйв Денс Київ», ТОВ «ТІК Енергія», ТОВ «Біо Плюс», ТОВ «Світ Фуд», ТОВ «Металлсервіс Україна», ТОВ «Фондор Груп», ТОВ «СТ Мідл», ТОВ «Гран Бутік», ТОВ «Арабі кус», ТОВ «Барбадос ЛТД», ТОВ «Бром форс», ТОВ «Інтер Технолоджі», ТОВ «Елістар Компані», ТОВ «Марино Торг», ТОВ «Домініка Трейд», ТОВ «ТОВ «Бурж Ком», ТОВ «Бурбон Трейд», ТОВ «Вендер Проджект», ТОВ «Корал сіті», ТОВ «ВТК Сиріус», ТОВ «Мол грант», ТОВ «Мідленд Інвест», ТОВ «Гард Комьюніті», ТОВ «Білд Комьюніті», ТОВ «ТОВ «Бест Комьюніті», ТОВ «Консалтком», ТОВ «Ленсі Груп», ТОВ «Макао Союз», ТОВ «Ареал Софт Груп», ТОВ «Компанія Інвест Гарант», ТОВ «Кортес-плюс», ТОВ «Форест-таун 2015», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбудкомплекс», ТОВ «ЄС Європейська будіельно-фасадна компанія», ТОВ «Енкод Констракшн», ТОВ «ТК Спектр», ТОВ «Фреш продакшн», ТОВ «Маджестик Лайн», ТОВ «Аматора», ТОВ «Сафарс», ТОВ «Альтерсвіфт», ТОВ «Врожай 2015», ТОВ «Стандарт промбуд», ТОВ «РЗХ Лімітед», ТОВ «Малаві», ТОВ «Наполі Груп», ТОВ «Багіра Фінанс», ТОВ «ІК «Дельта», ТОВ «Голд Трейд ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Сурінам плюс», «Промомаркетгруп», ТОВ «БК «Нові Горизонти», ТОВ «Нова Горизонти», ТОВ «Нова Перспектива-2015», ТОВ «Інгер Буд», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтербілд Комьюніті», ТОВ «Ека Строй Плюс», ТОВ «Підлога-Бетон», ТОВ «Біз-лайн», ТОВ «ТД «Метрокепітал», ТОВ «Сільник», ТОВ «Фоса - Інтернешнл», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Омелюх груп», ТОВ «БК «Профбуд-2015», ТОВ «Гранді плюс», ПП «Будпостач-Закарпаття», ТОВ «Салем ЛТД», ТОВ «Аргенто Україна», ТОВ «Алтіма Трейд».

За результатами реалізації цього наказу шляхом проведення перевірки Відповідачем складено акт від 15 травня 2018 року №108/26-15-14-07-01-10/37501915, згідно з яким Позивачем порушено вимоги:

- пунктів 44.1,44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134. Пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 421 147 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 466 759 грн. та завищено залишок від`ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 4 879 грн.

Висновки Відповідача про порушення Позивачем наведених норм ґрунтуються зокрема на тому, що Позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість та зменшив фінансовий результат до оподаткування на суму витрат за результатами операцій із конрагентами, оскільки такі операції фактично не здійснювались.

На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2018 року:

- № 2842615147, яким збільшено суму грошового забавляння з податку на прибуток приватних підприємств на 446 804,5 грн;

- № 2852615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 523081, 25 грн;

-№ 2862615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1183 грн;

- № 2872615147, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи у розмірі 510 грн.

Також Позивачу було направлено податкову вимогу від 6 вересня 2018 року № 167890-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 6 вересня 2018 року № 167890-17.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, звертає увагу на таке.

Так, згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність правової оцінки судами попередніх інстанцій обставин щодо недотримання Відповідачем наведених критеріїв при ухваленні оскаржуваних індивідуальних актів, а саме податкових повідомлень-рішень 13 червня 2018 року №2842615147, № 2852615147, № 2862615147, № 2872615147 (тобто в частині, що оскаржується в касаційному порядку), Суд звертає увагу на таке.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм слідує, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З урахуванням наведеного незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Ця правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, яка ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цій постанові Судова палата відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Отже, твердження Відповідача про те, що Позивач не скористався визначеним ПК України правом недопуску до перевірки, а відтак не має права посилатися на допущенні до та під час контрольного заходу порушення, є необґрунтованими.

Так, як підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.180), Відповідач не оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування: наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 27 квітня 2018 року № 7730 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СМ Електро».

Відтак, фактично Відповідач погодився із висновками суду першої інстанції щодо внезаконності рішення, на підставі якого проведено перевірку, а в подальшому - прийнято податкові повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку висновкам судів в контексті недотримання Відповідачем вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні податкових повідомлень-рішень в аспекті відсутності правових наслідків перевірки, проведеної на підставі незаконного наказу, Суд звертає увагу на таке.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.4 статті 78 ПК України керівник контролюючого органу приймає рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлюється наказом, у якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися (пункт 81.1 статті 81 ПК України).

Отже, передумовою проведення перевірки та прийнятті податкових повідомлень рішень за наслідкми виявлення фактів допущення порушень податкового законодавства платником, є наявність рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яке оформлене наказом, в якому зазначено визначені ПК України підстави для проведення перевірки.

Так, відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Ухвала слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, не передбачена пунктом 78.1 статті 78 ПК України як обставина для проведення позапланової перевірки.

Такого правового висновку також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 3 лютого 2021 року у справі № 826/9464/18 та від 18 листопада 2020 року у справі № 813/5892/15.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвалою слідчого судді від 1 серпня 2016 року № 760/6919/16 надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі ТОВ «СМ Електро».

При цьому, як підтверджується даними з Єдиного реєстру судових рішень, ухвала слідчого судді від 1 серпня 2016 року № 760/6919/16 скасована Київським апеляційним судом на підставі ухвали від 12 грудня 2018 року.

Отже, невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, та не спростування Відповідачем обставин незаконності рішення про призначення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої; акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Такі висновки Суду обґрунтовані сталою та послідовною практикою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі №820/609/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/11034/18, від 24 грудня 2020 року у справі №320/6463/18, від 9 лютого 2021 року у справі №804/3329/15.

За встановлених у справі, що розглядається, обставин щодо неправомірності проведеної перевірки Позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що такі обставини тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у зв`язку з чим Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду вказує про відсутність необхідності переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Щодо заявленого Позивачем клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинтва України, Суд звертає увагу на таке.

Згідно із нормою, наведеною Позивачем, в обгрунтування підстав закриття касаціного провадження, суд касаціної інстанції закриває касаціне провадження якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Цією нормою частина перша статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України доповнена у зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX набрав чинності 8 лютого 2020 року, а касаційна скарга подана 12 грудня 2019 року, а відтак розгляд цієї касаційної скарги відбувається в порядку, що діяв до 7 лютого 2020 року.

Оскільки станом на 7 лютого 2020 року положення пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адмінстративного судочинтва України не набрали чинності, підстави закриття касаційного провадження у справі - відсутні.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги (а саме в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.А. Васильєва

І.Я. Олендер