ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/20160/18
адміністративне провадження № К/9901/12548/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/20160/18
за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, за участю третьої особа - Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі
за касаційною скаргою Національної поліції України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Вівдиченко Т.Р., суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - НП України, відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Донецької області (далі - ГУ НП в Донецької області, відповідач-2), в якому просить:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ НП України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с в частині призначення ОСОБА_1 начальником Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області в порядку переведення шляхом звільнення з посади начальника управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві;
1.2 визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Донецькій області від 15 листопада 2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків», яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції з 16 листопада 2018 року;
1.3 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи та залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві, третя особа).
3. На обґрунтування позову позивач послався на відсутність правових підстав для звільнення позивача з посади начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, оскільки відповідачем-1 не було обґрунтовано, в чому полягала ефективність переміщення та інтерес служби, як необхідних умов такого переміщення. Також позивач у своїй позовній заяві зазначає, що фактично посада, на яку його було переведено, не є рівнозначною, а нижчою з огляду на різницю в посадових окладах НП України поліції були відсутні правові підстави для переведення позивача на таку посаду. Крім того, позивач стверджує, що переведення в іншу місцевість відбулось без його згоди, що є порушенням норм трудового законодавства.
3.1. Також позивач стверджує, що керівник НП України видав оскаржуваний наказ поза межами своїх повноважень, оскільки питання про призначення і звільнення поліцейських територіальних органів відноситься до компетенції керівників відповідних територіальних органів.
3.2. Обґрунтовуючи протиправність наказу про тимчасове покладення обов`язків, позивач вказує, що зазначений наказ не містить визначених законом підстав покладення таких обов`язків (тимчасова відсутність поліцейського, який займає таку посаду, чи його відсторонення від посади). 3.2. Крім того, позивач вважає, що обидва накази мають дискримінаційний характер стосовно нього, що проявляється у несприятливому ставленні через критику рішень органів національної поліції та реалізацію ним права на судовий захист.
4. Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що переміщення позивача на іншу посаду відбувалось з огляду на його освіту, особисту характеристику, досвід оперативної роботи та роботи на керівних посадах, керуючись саме інтересами служби, а не було проявом дискримінації позивача. Крім того, відповідач-1 зазначає, що у нього були необхідні передбачені законом повноваження, які дозволяли здійснювати таке переміщення, а посада, на яку був переміщений позивач є рівнозначною, оскільки за нею передбачене таке ж спеціальне звання поліції, як і за попередньою, в обох посадах існує двоступенева система управління.
5. Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позову також заперечив, посилаючись на те, що тимчасове покладення на позивача обов`язків начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області є службовою необхідністю, з урахуванням специфіки роботи та складної оперативної обстановки, яка склалася в зазначеному районі, а також з огляду на ділові, особисті якості позивача та досвід його роботи, у тому числі і на керівних посадах в оперативних підрозділах.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
6. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року у справі №826/1765/17 скасовано наказ ГУ НП в м. Києві від 27 січня 2017 року № 52 о/с в частині звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) полковника поліції ОСОБА_1 з посади начальника управління карного розшуку ГУ НП України в м. Києві.
6.1. Вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 поновлено на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві з 27 січня 2017 року.
7. 14 листопада 2017 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва ГУ НП у м. Києві було видано наказ № 1149 о/с, яким ОСОБА_1 поновлено на службі в НП України на посаді начальника управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві з 27 січня 2017 року.
8. 15 листопада 2018 року НП України було видано наказ по особовому складу №1101 о/с, яким ОСОБА_1 було призначено начальником Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області в порядку переведення, звільнивши з посади начальника управління НП у м. Києві, відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».
9. Підставою для видання даного Наказу зазначена доповідна записка Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 14 листопада 2018 року
9.1. Відповідно до зазначеної доповідної записки, до НП України надійшов лист ГУ НП в Донецькій області з клопотанням про визначення кандидатури з числа досвідчених працівників з метою подальшого призначення цієї особи на посаду начальника Бахмутського відділу поліції у зв`язку зі складною оперативною обстановкою в зазначеному районі, а також некомплектом кадрів. Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України було запропоновано в порядку переведення призначити на посаду Бахмутського відділу поліції НУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 , враховуючи його значний досвід як оперативної так і управлінської роботи.
10. Наказом ГУ НП в Донецькій області від 15 листопада 2018 року № 485 о/с на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців з 16 листопада 2018 року за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції.
11. Відповідно до наказу від 16 листопада 2018 року №487 о/с, виданим ГУ НП в Донецькій області, з 15 листопада 2018 року позивачу як начальнику Бахмутського відділу поліції був встановлений посадовий оклад у розмірі 3600 грн.
12. Не погоджуючись з наказами №487 та №1101 позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення.
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
14. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що за ступенем підпорядкованості посада начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві та посада начальника Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області є рівнозначними.
14.1. Відповідач-1 в повній мірі обґрунтував визначену пунктом 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" умову переміщення поліцейського на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби та при прийнятті оскаржуваного наказу врахував результати виконання позивачем покладених на нього обов`язків та його професійні, особисті якості, як передбачено пунктом 8 частини десятої статті 62 Закону України "Про Національну поліцію".
14.2. Додатково суд першої інстанції застосував правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16.
15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року скасовано та прийняти нове рішення, яким позов задоволено частково:
15.1 визнано протиправним та скасовано наказ НП України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с «По особовому складу».
15.2 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Донецькій області від 15 листопада 2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків».
15.3. В іншій частині позову відмовлено.
16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ Національної поліції України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с в частині призначення ОСОБА_1 начальником Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в порядку переведення шляхом звільнення з посади начальника управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, з встановленням посадового окладу 3600 грн, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки із прийняттям спірного наказу позивача переведено не на рівнозначну посаду та без його згоди, в іншу місцевість, оскільки, підстави для такого переведення фактично відповідачем не наведені та судом апеляційної інстанції не встановлені.
16.1. Додатково суд апеляційної інстанції зауважив, що вимога позивача про скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15 листопада 2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків», яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції з 16 листопада 2018 року, також підлягає задоволенню як похідна.
IV. Касаційне оскарження
17. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, НП України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 12 травня 2020 року.
18. У касаційній скарзі НП України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. На обґрунтування касаційної скарги заявник вказує, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення, на думку відповідача-1, незаконного рішення в справі.
19.1. Також заявник касаційної скарги звертає увагу, що суд апеляційної інстанції помилково застосував приписи загального законодавства (статті 2 Закону України «Про державну службу») оскільки нормами спеціального законодавства (статті 65 Закону України «Про Національну позицію») встановлені критерії, які розмежовують посади вищу, рівнозначну та нижчу та такими критеріями є ступень спеціального звання.
19.2. Додатково заявник касаційної скарги наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не враховано, що посада начальника самостійного структурного підрозділу - управління карного розшуку ГУНП у м. Києві та посада начальника відокремленного підрозділу ГУ НП в Донецькій області відносяться до однієї - четвертої групи (стаття 51 Закону України «Про державну службу»).
19.3. Крім того, заявник касаційної скарги уважає, що суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 65 Закону України «Про Національну позицію», здійснив сукупних порівняльний аналіз таких показників, як розмір посадових окладів, ступень підпорядкування, граничні спеціальні звання, тощо. При цьому, суд апеляційної інстанції, на думку відповідача-1, помилково не врахував правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16 (на яку послався суд першої інстанції).
19.4. Також заявник касаційної скарги звертає увагу, що суд апеляційної інстанції помилково, на думку НП України, надав оцінку не безпосередньо повноваженням керівника структурного підрозділу, а основним завданням цих підрозділів.
20. 06 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Смоковича М.І., Радишевської О.Р. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/20160/18.
21. 16 липня 2020 року справа № 640/20160/18 надійшла до Верховного Суду.
22. 07 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ НП в Донецькій області на касаційну скаргу, в якому представник ГУ НП в Донецькій області підтримуючи доводи касаційної скарги просить її задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
27. Процедура переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачена статтею 65 Закону № 580-VIII, частиною першою якої визначено, що таке переміщення здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
28. Частинами восьмою, дев`ятою статті 65 Закону № 580-VIII унормовано, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
29. Приписами пункту 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.
30. Згідно з підпунктом "б" пункту 42 Положення № 114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
31. Статтею 32 Кодексу законів про працю України (далі - України) визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
32. Приписами статті 33 КЗпП України зазначено, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
33. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, та Перелік документів з питань проходження служби.
34. Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
35. Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
36. Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235, передбачено наступні документи з питань проходження служби: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
37. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 липня 2012 року № 650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (далі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.
38. Згідно з Інструкцією №650 рапорт це письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій.
VI. Позиція Верховного Суду
39. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
40. Однією із підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення частково позову слугував висновок суду апеляційної інстанції, що посади начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області та начальника управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві не є рівнозначними посадами. Верховний Суд не погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи із такого.
41. Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування стосовно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію".
42. Так, аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що її застосування можливе виключно в разі переміщення особи на рівнозначну посаду.
43. В свою чергу визначення рівнозначної посади міститься в Законі України "Про державну службу" та відповідно до статті 2 цього Закону означає посаду державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
44. Аналогічна правова позиція щодо надання оцінки рівнозначності посад поліцейських із врахуванням положень Закону України "Про державну службу", викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16, і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
45. Так, за змістом статті 51 Закону України "Про державну службу" (у редакції на момент виникнення правовідносин), посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.
45.1. Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
46. Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про державну службу" з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: на всю територію України; на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.
47. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що посадовий оклад позивача:
- у період перебування на посаді начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві складав 3800 грн (довідка від 28 травня 2019 року № 1453);
- у період перебування його на посаді начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області складає 3600 грн (довідка від 08 травня 2019 року № 318).
48. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 затверджено схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10.
49. Згідно з додатком 4 «Схема посадових окладів поліцейського апарату головних управлінь Національної поліції» за посадою: начальник управління розмір посадового окладу складає 3800 грн.
50. Відповідно до додатку 7 «Схема посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції» за посадою: начальник відділу розмір посадового окладу складає в м. Києві 3800 грн (інші 3600).
51. Верховний Суд зауважує, що посадовий оклад поліцейського апарату головних управлінь Національної поліції за посадою: начальник управління та посадовий оклад поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції за посадою: начальник відділу в межах територіальної юрисдикції міста Києва є однаковим та складає 3800 грн. Проте, з огляду на територіальну ознаку посадових оклад поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції за посадою: начальник відділу складає - 3600 грн.
52. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП у м. Києві від 28 травня 2019 року № 1453 грошове забезпечення позивача за останні два повні місяці його роботи перед звільненням з посади начальника управління карного розшуку ГУНП України у м. Києві становило за:
- листопад 2016 року - 17272 грн 50 коп (в тому числі, посадовий оклад 3 800 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3100 грн, надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень 570 грн, премія 7 402 грн 50 коп);
- грудень 2016 року - 21417 грн 90 коп (в тому числі, посадовий оклад 3 800 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3100 грн, надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень 570 грн, премія 11 547 грн 90 коп).
53. Згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Донецькій області від 08 травня 2019 року № 318 грошове забезпечення позивача за останні п`ять повних місяців його роботи на посаді начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області становило за:
- грудень 2018 року - 24534 грн 66 коп (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3000 грн, премія 14852 грн 70 коп, індексація 681 грн 96 коп);
- січень 2019 року - 22451 грн 20 коп (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3000 грн, премія 12 688 грн 56 коп, індексація 762 грн 64 коп);
- лютий 2019 року - 23173 грн 78 коп (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3000 грн, премія 12 688 грн 56 коп виплата за операцію об`єднаних сил 722 грн 58 коп, індексація 762 грн 64 коп);
- березень 2019 року - 22451 грн 20 коп (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3000 грн, премія 12 688 грн 56 коп, індексація 762 грн 64 коп).
- квітень 2019 року - 24928 грн 62 коп (в тому числі, посадовий оклад 3600 грн, оклад за спеціальним званням 2400 грн, надбавка за стаж служби 3000 грн, премія 12 688 грн 56 коп, виплата за операцію об`єднаних сил 2477 грн 42 коп, індексація 762 грн 64 коп).
53.1. При цьому з 2016 року розміри посадових окладів та окладів за спеціальним званням поліцейських, склад грошового забезпечення поліцейських не змінювались та залишаються чинними у редакції постанови Кабінету Міністрів від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
54. Верховний Суд уважає, що різниця у 200 грн у посадових окладах позивача не може сприйматись як нерівнозначність грошового забезпечення за згаданими посадами, оскільки остаточне грошове забезпечення позивача за посадою начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП України в Донецькій області (грудень 2018 - квітень 2019) є вищим за розмір грошового забезпечення в період його роботи на посаді начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві.
55. Аналогічна правова позиція щодо різниці у розмірі посадового окладу, викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16, і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
56. Крім того, судом апеляційної інстанції проаналізовано Положення про управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві, затвердженого наказом ГУ НП у м. Києві від 18 квітня 2016 року № 317 (далі - Положення № 317) та положення Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, затвердженого наказом ГУ НП в Донецькій області від 06 грудня 2016 року № 2000 (далі - Положення № 2000) на предмет кола завдань і функцій вказаного управління та відділу поліції.
57. Проте Верховний Суд зауважує, що в цій справі предметом розгляду є саме законність переведення поліцейського на посаду, а отже правильним у цьому випадку є порівняння саме кола завдань і функціональних обов`язків поліцейського на посаді, а не загального порівняння кола завдань і функцій структурних підрозділів.
58. Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що права і обов`язки начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві кореспондуються з правами і обов`язками начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, зокрема, з питань керівництва, організації і контролю за ввіреними підрозділами, що закріплені в пунктах 4.3.28, 4.3.31, 4.,3.35, 4.3.38, 4.3.44, 4.3.46, 4.3.52, 4.3.53 Положення № 317 кореспондуються з відповідними пунктами 1, 3, 4, 6, 7, 8, 12, 13 Положення № 2000; з кадрових питань, що закріплені в пунктах 4.3.29, 4.3.30, 4.3,33, 4.3.36, 4.3.41 - 4.3.43, 4.3.45, 4.3.49 - 4.3.51 Положення № 317 кореспондуються з відповідними пунктами 5, 10, 8, 11, 14 Положення № 2000; з питань протидії злочинності та охорони прав і свобод, що закріплені в пунктах 4.3.24, 4.3.47, 4.3.48 Положення № 317 кореспондуються з відповідними пунктами 4, 13, 21 Положення № 2000.
59. Щодо порівняння ступеню підпорядкованості, слід зауважити, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що посада начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, яку обіймав позивач, входила до апарату ГУ НП у м. Києві, а посада начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, на яку позивача переведено передбачена у структурі ГУ НП в Донецькій області.
60. Верховний Суд зауважує, що управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві є структурним підрозділом ГУ НП у м. Києві, а його керівник підпорядковуються начальнику ГУ НП у м. Києві, а Бахмутський відділ поліції ГУ НП в Донецькій області є структурним підрозділом ГУ НП в Донецькій області, а його керівник підпорядковуються начальнику ГУ НП в Донецькій області, що свою чергу свідчить про рівнозначність посади управління карного розшуку Національної поліції у м. Києві посаді начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, виходячи з однакового ступеню підпорядкованості - начальникам Головних управлінь Національної поліції, в більшості однакового кола посадових обов`язків та однакового грошового забезпечення, зрівняного за рахунок підвищених премій начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області.
61. Таким чином, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до не правильного висновку, що посади начальника Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області та начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не є рівнозначними посадами.
62. В той же час іншою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення частково позову слугував висновок суду апеляційної інстанції, що наказ Національної поліції України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с про призначення ОСОБА_1 начальником Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області в порядку переведення, прийнятий з порушенням приписів статті 32 КЗпП України, тобто без згоди працівника.
63. Верховний Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
64. Закон №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а, відтак, у цьому спорі застосуванню мають підлягати норми спеціального законодавства.
65. Верховний Суд вважає що в цьому випадку спеціальний Закон № 580-VIII встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині першій статті 65 Закону № 580-VIII та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (частина восьма статті 65 Закону № 580-VIII).
66. Проте Закон 580-VIII не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості, або переведення до іншої місцевості, про що йдеться у статті 32 КЗпП України.
67. Так, стаття 32 КЗпП України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
68. За таких обставин Верховний Суд вважає можливим до цих правовідносин застосувати норми КЗпП України які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості.
69. Аналогічна правова позиція щодо застосування до працівників поліції приписів статей 32 33 КЗпП України, у випадку переведення в іншу місцевість, викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5192/18 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
70. Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві.
71. В той же час, спірним наказом від 15 листопада 2018 року №1101 о/с ОСОБА_1 призначено начальником Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області в порядку переведення, звільнивши з посади начальника управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».
72. Тобто наказом Національної поліції України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с здійснено саме переведення позивача, так як йому доручено іншу роботу, в іншій місцевості, у розумінні статті 32 КЗпП України.
73. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що матеріали справи не містять рапорту позивача про переведення чи доказів його згоди на таке переведення.
74. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказом Національної поліції України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с здійснено переведення ОСОБА_1 , так як йому доручено іншу роботу в тому самому органі, але в іншій місцевості, без його згоди, в порушення приписів статті 32 КЗпП України.
75. За відсутності доказів згоди позивача на переведення в іншу місцевість Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди, а отже, наказ Національної поліції України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с виданий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
76. Також Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вимога позивача про скасування наказу ГУ НП в Донецькій області від 15 листопада 2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків», яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов`язків строком до чотирьох місяців за невакантною посадою начальника сектору кримінальної поліції Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції з 16 листопада 2018 року, також підлягає задоволенню як похідна.
77. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
78. Згідно з частиною другою статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
79. Таким чином, попри те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про незаконність наказів Національної поліції України від 15 листопада 2018 року №1101 о/с та ГУ НП в Донецькій області від 15 листопада 2018 року №485 о/с «Про покладення тимчасового виконання обов`язків», оскаржуване судове рішення не відповідають вимогам законності, оскільки ухвалені із неправильним застосування норм матеріального права.
80. Щодо доводів касаційної скарги стосовно не застосування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 820/6677/16, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції частково застосував висновки викладені у вказаній постанові Верховного Суду у частині застосування до цих правовідносин приписів Закону України «Про державну службу», проте помилково дійшов висновку щодо не застосування позиції Верховного Суду у частині рівнозначності посад та різниці посадового окладу.
81. Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
82. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи НП України, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.
83. Отже, Верховний Суд уважає, що мають місце визначені статтею 351 КАС України підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення у частині надання оцінки рівнозначності посад, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.
2. Змінити мотивувальну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в справі № 640/20160/18 у частині надання оцінки рівнозначності посад, з підстав, зазначених у цій постанові.
3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в справі № 640/20160/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: М.І. Смокович
О.Р. Радишевська