ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа №640/20298/19
адміністративне провадження № К/9901/7178/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області,
третя особа - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Бужак Н.П., Черпіцької Л.Т.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі також - відповідач), третя особа - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просили:
зобов`язати Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату невиплаченої ОСОБА_3 довічно призначеної державної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) та пенсії як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, враховуючи частину нарахованої та невиплаченої пенсії за 2014 року у сумі 165 224,30 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний здійснити нарахування (перерахунок) невиплаченої основної та додаткової пенсії, згідно з рішенням у справі №2-3143/10 від 13 вересня 2010 року за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року та забезпечити спадкоємцям отримання належного їм спадкового майна за заповітом, а саме, вже призначених сум основної та додаткової пенсії ОСОБА_3 довічно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 відповідачем виконано в повному обсязі, то позовні вимоги про зобов`язання Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату невиплаченої ОСОБА_3 довічно призначеної державної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та пенсії, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - є необґрунтованими, а тому помилково задоволені судом першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, позивачі звернулися з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржники вказують, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення статей 1216 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 49, 50, 54, 67 Закону № 796-XII, статей 1, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), а також порушив норми процесуального права, а саме статті 14 78 90 242 КАС України.
Скаржники зазначають, що є спадкоємцями матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі № 2-3143/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2011, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону № 796-XII та пенсію як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно статті 54 Закону № 796-XII, за період з 22 травня 2008 року з врахуванням отриманих виплат. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року у справі № 6/369/330/18 замінено стягувача ОСОБА_3 у виконавчому провадженні по виконанню рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року на правонаступників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Вказують, що з 23 липня 2011 року відповідач протиправно припинив виплату пенсії померлій матері позивачів. На переконання скаржників виплата присудженої їх матері пенсії повинна була здійснюватися до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, посилаючись на мотивувальну частину рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі № 2-3143/10, дійшов висновку, що відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 за період з 22 травня 2008 року по 3 вересня 2010 року, хоча резолютивна частина вказаного рішення зобов`язувала відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 22 травня 2008 року і не містила інформації про обмеження таких виплат певним строком.
Скаржники стверджують, що пенсії призначаються і виплачуються довічно, однак, визначне судом право їх матері на пенсійні виплати було незаконно припинено, належні виплати не нараховувались.
Крім того, скаржники вказують, що протиправність дій відповідача підтверджується також постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2011 року у справі № 2-а-3213/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012, якою зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 основну пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону № 796-XII з 6 листопада 2010 року з врахуванням виплачених сум. Проте, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки вказаним судовим рішенням та взагалі проігнорував їх наявність.
Позиція інших учасників справи
16 квітня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивачів, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
26 квітня 2021 року до суду надійшла відповідь скаржників на відзив відповідача. У вказаній відповіді скаржники зазначають, що жодного обґрунтованого заперечення права позивачів на отримання пенсії на підставах, зазначених у позові, відповідач не навів, що фактично свідчить про визнання такого права спадкоємців відповідачем.
19 квітня 2021 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в яких зазначається про те, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі № 2-3143/10 було ним виконано та нараховані ОСОБА_3 кошти виплачено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємцям у повному обсязі, в рівних частинах кожній.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 1 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №640/20298/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 12 серпня 2021 року.
З касаційною скаргою скаржниками заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за їх участі, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , 1928 р.н. - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачі по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дочками померлої.
Державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. 6 грудня 2016 року було посвідчено заповіт, реєстраційний №2-1617, відповідно до якого, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна в рівних частках є доньки ОСОБА_1 , - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також, державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 січня 2018 року №ННА 198428 90 та №ННА 198429, відповідно до яких, спадщина, на яку в указаних частках видані ці свідоцтва, складається з нарахованої та невиплаченої державної пенсії у сумі 162 804,35 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 4 квітня 2011 року у справі № 22а-4122/201, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 51 Закону № 796-XII та пенсію як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, за період з 22 травня 2008 року з врахуванням отриманих виплат.
Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області від 28 січня 2013 року №117086 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була призначена пенсія по інвалідності з 2 лютого 1998 року довічно.
На виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 Управлінням Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області було здійснено перерахунок зазначених пенсій ОСОБА_3 на загальну суму 162 804, 35 грн.
Відповідно до копій листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 7 грудня 2012 року та листів Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області від 27 листопада 2012 року та 13 лютого 2013 року, заборгованість з перерахунку пенсії за період з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року в сумі 162 804, 35 грн. визнається Києво-Святошинським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, включена у додаткову відомість листопада 2011 року та має бути виплачена після надходження коштів для фінансування такої виплати.
З розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області від 28 січня 2013 року №117086 судами встановлено, що нарахування та виплата призначеної довічно пенсії припинено з 23 липня 2011 року.
У листі від 25 листопада 2019 року №3717/102-17 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вказало на відсутність заборгованості з нарахування пенсії за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Аналогічна відповідь міститься у письмовій відповіді Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області позивачкам від 6 грудня 2019 року №843/Н-КЦ.
Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області від 25 листопада 2014 року №790, ОСОБА_3 була нарахована пенсія по інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС за період з січня 2014 року по листопад 2014 року у загальній сумі 189 432,80 грн.
З листа Головного управління державної казначейської служби України в Київській області від 22 липня 2018 року №13-04/1319-3963 вбачається, що документи ОСОБА_3 для отримання заборгованості з недоплаченої пенсії прийняті, згідно акта приймання-передавання за І квартал 2015 року від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київський області, а саме - виконавчий документ №2-3143/1 від 13 вересня 2010 року та повідомлено спадкоємця стягувача ОСОБА_2 і Вишневу міську державну нотаріальну контору Київської області про повернення оригіналу виконавчого документа, оригіналу довідки про здійснення нарахування на виконання рішень суду до Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Після смерті ОСОБА_3 , ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2018 року у справі №6/369/330/18 замінено стягувача ОСОБА_3 у виконавчому провадженні по виконанню рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року по зобов`язанню управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII та пенсію, як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій, за віком, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, за період з 22 травня 2008 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, на правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З позовної заяви судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною казначейською службою України позивачам були перераховані кошти у сумі 162 804,35 грн. Тому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають виконання відповідачем судового рішення від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 за період з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року, однак, вказують на те, що відповідач не здійснив нарахування (перерахунок) невиплаченої державної пенсії за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Не погоджуючись із невиплатою ОСОБА_3 пенсії за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивачі звернулися до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1105-XIV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом № 796-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії ОСОБА_3 ).
Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону № 796-XII передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 ) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 67 № 796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
За приписами статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно норм 1 першої статті 91 Закону № 1788-ХІІ суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положеннями статті 52 Закону № 1058-IV передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у цій справі є зобов`язання Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату невиплаченої ОСОБА_3 довічно призначеної державної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII та пенсії як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, враховуючи частину нарахованої та невиплаченої пенсії за 2014 рік у сумі 165 224,30 грн.
У позовній заяві позивачі зазначають, що з 23 липня 2011 року відповідачем протиправно припинена виплата пенсії на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10.
На переконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виплата зазначеної пенсії повинна була здійснюватися до ІНФОРМАЦІЯ_1 року - дня смерті їхньої матері - ОСОБА_3 .
Водночас, з резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 судом апеляційної інстанції установлено, що відповідача зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 пенсію за період з 22 травня 2008 року.
Отже, у резолютивній частині зазначеного рішення суду не визначено кінцеву дату здійснення перерахунку та виплати пенсії.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції правильно установлено та підтверджується матеріалами справи, що у мотивувальній частині рішення суду від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 судом було зазначено наступне: «…позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсій, передбачених статтею 50 та частиною четвертою статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають задоволенню за період з 22 травня 2008 року по 03 вересня 2010 року, тобто в межах строку звернення з позовом до суду.
Вимоги позивача про зобов`язання відповідача в подальшому проводити перерахунок пенсії не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Суд не може обмежувати законодавчий орган в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних правовідносин».
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю та пенсію, як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана Чорнобильською катастрофою, по 3 вересня 2010 року.
Оскільки, сума додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та пенсії, як інваліду II групи в розмірі 162 804,35 грн була нарахована ОСОБА_3 , та, згодом, виплачена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за період з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року, то колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 відповідачем виконано в повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що дії Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області щодо зменшення розміру пенсії не охоплювалися предметом позову ОСОБА_3 у справі №2-3143/10 та вказаним діям не надавалася оцінка у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у вказаній справі.
При цьому судом апеляційної інстанції було установлено, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI. Статтею 7 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" було доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році підвищення та доплати до пенсії за статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вищевказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6 липня 2011 року №745 (набрала чинності 23 липня 2011 року), якою були встановлені розміри відповідних пенсійних виплат.
З огляду на зазначене, саме дані обставини стали підставою для зменшення з 23 липня 2011 року розміру пенсії ОСОБА_3 .
З вищевказаного, також, вбачається, що за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю та пенсія, як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана Чорнобильською катастрофою ОСОБА_3 , не була нарахована, а щодо вказаного періоду відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 травня 2018 року у справі №2а-7560/11 зазначив наступне: «…право на отримання заборгованості з пенсії правонаступник має у випадку, якщо пенсія була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, однак не отримана померлим».
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці, згідно з положеннями статті 1227 ЦК України, мають право на отримання лише нарахованої пенсії ОСОБА_3 .
Зазначений підхід також узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування статей 1216 1218 1219 1227 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в ухвалах від 23 жовтня 2018 року у справі № 805/529/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 825/335/16, від 25 серпня 2020 року у справі № 820/2763/17 та постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17, від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а, від 20 грудня 2019 року у справі № 496/5894/15-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17 та від 20 січня 2021 року у справі №240/5485/18, і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
Враховуючи вищезазначене, оскільки рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 відповідачем виконано в повному обсязі, то суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування (перерахунок) та виплату невиплаченої ОСОБА_3 довічно призначеної державної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та пенсії, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року - є необґрунтованими та безпідставно були задоволені судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, третя особа - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити дії, а доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування статей 1216 1227 ЦК України, статей 49, 50, 54, 67 Закону № 796-XII, статей 1, 45 Закону № 1105-XIV та статті 91 Закону № 1788-XII не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
З приводу доводів касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 14 78 90 242 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
На думку позивачів, враховуючи положення вказаної статті, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10 підлягає обов`язковому виконанню.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із позивачами, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковим до виконання, водночас зазначає, що якщо позивачі вважають, що відповідачем не виконується рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10, то вони можуть звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду).
Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно з позицією Верховного Суду, сформованій у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 611/26/17, судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Однак, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі є не питання виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року у справі №2-3143/10, а зобов`язання відповідача здійснити нарахування (перерахунок) та виплату невиплаченої ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсії за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Тобто позивачі звернулися до суду не із позовом щодо отримання нарахованої, але неотриманої ОСОБА_3 пенсії відповідно до судового рішення у справі №2-3143/10, а із новими позовними вимогами щодо нарахування та перерахунку додаткової пенсії їх покійної матері за період з 23 липня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України.
При цьому, як було зазначено вище, порушені, на думку позивачів, права їх матері ОСОБА_3 на виплату та перерахунок пенсії, щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, не можуть бути об`єктом спадкування в розумінні статей 1219 1227 ЦК України.
Враховуючи зазначене, доводи скаржників щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 14 КАС України є безпідставними.
Колегією суддів також не беруться до уваги доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції статей 78 90 КАС України, оскільки скаржниками не зазначено жодних мотивів, в чому полягає порушення вказаним судом положень статей 78 (підстави звільнення від доказування) та 90 КАС України (оцінка доказів), а самостійно судом касаційної інстанції таких порушень норм процесуального права не виявлено.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, то безпідставним є твердження скаржників щодо невідповідності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року критеріям, встановленим статтею 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко