ПОСТАНОВА
Іменем України
06 березня 2020 року
Київ
справа №640/23588/19
адміністративне провадження №К/9901/3619/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/23558/19
за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою адвоката Арланова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, постановлену суддею Смолій І.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головоючого судді - Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В. та Шурка О.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), де просила:
1.1. зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях ВП № 47123470 та ВП № 50241999 з виконання виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом міста Києва № 2/759/2494/14 від 07 листопада 2014 року та припинити розшук автомобіля VOLKSWAGEN POLO 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач зобов`язаний зняти майно з арешту у зв`язку із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. Відмовляючи у відкритті провадження суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки має приватноправовий характер та, з огляду на суб`єктний склад сторін спору, його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 04 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Арланова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/23588/19, в якій просив скасувати вказані судові рішення з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.
6. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що саме постановами державного виконавця порушене право розпоряджатися майном позивача, а цивільний спір між ОСОБА_1 та державним виконавцем або іншою особою щодо належності майна відсутній і ніколи в порядку цивільного судочинства не виникав. Вказував, що в позовній заяві позивач просить зняти арешт з майна, посилаючись на Закон України «Про виконавче провадження», а не звільнити майно з-під арешту, так як передбачено нормами ЦПК України. Зазначає, що оскільки обтяження на майно виникло із рішення суб`єкта владних повноважень і правомірність рішення останнього оспорюється, спір у цій справі належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
7. Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою адвоката Арланова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/23588/19.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 березня 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
11. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
12. Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
13. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
14. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
16. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
17. Положеннями частини 1 статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є боржником у виконавчих провадженнях, які відкриті на підставі виконавчого листа від 07 листопада 2014 року, виданого Святошинським районним судом міста Києва.
19. Як слідує з копії виконавчого листа № 2/759/2494/14 від 07 листопада 2014 року, його видано на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 11 569, 16 дол США, пеню і 3% річних у сумі 144 235, 62 грн та судовий збір у сумі 2 367, 08 грн.
20. Зі змісту позовної заяви слідує, що в провадженні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві перебували виконавчі провадження ВП № 47123470 та ВП № 50241999 з виконання вказаного виконавчого листа.
21. У ході виконавчого провадження ВП № 50241999 винесено постанову від 21 вересня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо всього майна боржника та постанову від 21 вересня 2016 року про розшук майна боржника, яким оголошено у розшук VOLKSWAGEN POLO 2012 року випуску.
22. 24 жовтня 2019 року скаржник звернувся до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві із заявою про зняття арешту з майна боржника. Згідно відповіді на вказану заяву від 24 жовтня 2019 року заявнику відмовлено у звільненні майна боржника з-під арешту, оскільки рішення суду у цивільній справі не виконано, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження на проведення виконавчих дій по ВП № 50241999 не сплачено, отже відсутні правові підстави для вирішення заяви боржника. Разом з тим вказано, що у відповідності до пункту 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт у всіх інших випадках може бути знятий за рішенням суду.
23. Касаційну скаргу вмотивовано зокрема, тим, що обтяження на майно виникло із рішення суб`єкта владних повноважень і правомірність рішення останнього оспорюється, отже спір у цій справі належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
24. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині стосуються незгоди позивача із винесеними в рамках виконавчого провадження ВП № 50241999 постановами головного державного виконавця про арешт майна від 21 вересня 2016 року, якою відповідно накладено арешт на майно боржника, ОСОБА_1 та про розшук майна боржника.
25. Відповідно до частин 1 та 2 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
26. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
27. Серед підстав звернення до суду із позовною заявою зазначено, зокрема, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а також були відсутні підстави для повторного накладення арешту у виконавчому провадженні ВП № 50241999, а відтак, вважає, що дії державного виконавця є протиправними.
28. Проте, ані постанови від 21 вересня 2016 року про арешт майна від 21 вересня 2016 року, якою відповідно накладено арешт на майно боржника, ОСОБА_1 та про розшук майна боржника у ВП № 50241999 ані відмова Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо зняття арешту позивачем не оскаржувалися, як і не оскаржувалися рішення і дії виконавця та посадових осіб до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві щодо виконання судового рішення Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі.
29. За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
30. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина 2 статті 384 ЦПК України).
31. Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
32. В той час, предметом позовної заяви визначено не постанову головного державного виконавця, якою відповідно накладено арешт на майно боржника, ОСОБА_1. у ВП № 50241999, а вирішення адміністративним судом питання про зняття арешту з усього майна боржника у виконавчих провадженнях ВП № 47123470 та ВП № 50241999 з виконання виконавчого листа № 2/759/2494/14, виданого 07 листопада 2014 року на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі та припинення розшуку автомобіля марки VOLKSWAGEN POLO 2012 року випуску.
33. Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавчепровадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
34. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
35. Таким чином зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
36. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19 27.
37. Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
38. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовного висновку, що підставою цього позову позивачка визначила наявність арешту, накладеного на майно, що порушує її право власності на автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
39. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому у даному випадку порушено його цивільні права.
40. З огляду на вищевикладене, оскільки, ОСОБА_1 була відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
41. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/5597/19.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
42. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.
43. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка та під час розгляду справи суди не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій відсутні.
45. Оскільки висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, то касаційну скаргу адвоката Арланова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.
Висновки щодо розподілу судових витрат
46. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу адвоката Арланова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/23588/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду