ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/3949/22
адміністративне провадження № К/990/15368/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року (суддя Каркашьян С.К.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Ключкович В.Ю.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також - Позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
1.2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і мотиви його прийняття
Ухвалою від 16 лютого 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, а ухвалою від 12 вересня 2022 року - позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху і встановив десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Окружний адміністративний суду міста Києва ухвалою від 17 листопада 2022 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки Позивач не усунуто недоліки позовної заяви, про які вказано в ухвалі суду від 12 вересня 2022 року.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2022 року без змін.
Апеляційний суд вказав, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху з дотриманням вимог процесуального законодавства направлена на офіційну електронну адресу Позивача через «Електронний кабінет» та доставлена представнику позивача 12 вересня 2022 року об 18:49, що підтверджується відповідною роздруківкою. За таких обставин, оскільки скаржник у строк, визначений судом, не подав доказів на усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції цілком обґрунтовано залишив без розгляду такий позов.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
У касаційній скарзі Позивач стверджує про порушення судами норм процесуального права та просить Суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданою представником квитанцією, що узгоджується із висновками, висловленими Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2022 у справі 340/3153/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2018 у справі № 800/473/17. На думку Позивача спочатку суд так і зробив - зарахування судового збору перевірив та, відповідно, дійшов висновку про відповідність позовної заяви вимогам статей 160 161 172 КАС України та відкрив провадження у справі. Проте, залишаючи без руху суд першої інстанції зобов`язав Позивача подати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви, що на думку Позивача є порушенням частини 2 ст.169 КАС України, відповідно до якої в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зауважує, що суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції не навів мотивів відхилення аргументів представника Позивача, викладених в апеляційній скарзі, в частині заперечення законності та обґрунтованості ухвали про залишення позову без руху. Погоджуючись із оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, апеляційний суд послався на інформацію наявну в Діловодство спеціалізованого суду, відповідно до якої копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в електронному вигляді була направлена на офіційну електронну адресу позивача через «Електронний кабінет» та доставлена представнику позивача 12 вересня 2022 року об 18:49, що підтверджується відповідною роздруківкою. Представник позивача 06 березня 2023 року був ознайомлений з матеріалами справи, про що є відповідна розписка, однак станом на 06 березня 2023 року в матеріалах справи була відсутня згадана вище роздруківка, скарга була розглянута на наступний день, 07 березня 2023 року, відзив на апеляційну скаргу, як встановив апеляційний суд, не надходив, а справа була розглянута у відсутність представників сторін. Роздруківка направлення електронної кореспонденції не є доказом отримання згаданої ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивач звернув увагу на те, що довідка про направлення документів засобами електронної пошти підтверджує тільки направлення представнику позивача ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12 вересня 2022 року, а не її отримання.
Також скаржник в касаційній скарзі посилається на обов`язкові підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, відповідно до пункту першого частини 3 статті 353 КАС України, а саме розгляд справи неповноважним складом суду.
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К. відповідно до статті 36 КАС України та у зв`язку з виключенням з автоматизованого розподілу 01 лютого 2022 року судді Бояринцевої М.А. з причин «Табель: Інше», не заявив самовідвід, апеляційний суд такому порушенню не надав жодної правової оцінки, з урахуванням того, що обов`язковими підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, відповідно до частини третьої статті 317 КАС України, є розгляд справи неповноважним складом суду, і в даному випадку можливий вихід за межі доводів апеляційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм процесуального права.
Також Відповідачем заявлено клопотання про закриття касаційного провадження.
Клопотання обґрунтовано тим, що вищезазначена справа є малозначною в силу вимог закону, а відтак, судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.
За наслідками розгляду вказаного клопотання колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки у статті 339 КАС України наведено вичерпний перелік підстав для закриття касаційного провадження. Втім, заявником у поданому клопотанні не наведено, а колегією суддів не встановлено визначених статтею 339 КАС України підстав для закриття касаційного провадження.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів скаржника і висновки судів
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частина 13 статті 171 КАС України вказує, що встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (ч. 14 статті 171 КАС України).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 статті 171 Кодексу вказує).
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 12 вересня 2022 року відповідно до статті 171 КАС України залишив позов без руху, з мотивів не підтвердження зарахування до Державного бюджету України судового збору за наданою відсканованою копією платіжного доручення №2189 від 12 січня 2022 року на суму 2977,20 грн та надав строк для надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви у справі №640/3949/22.
Відповідно до Довідки про направлення документів засобами електронної пошти ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена на електронну пошту: Позивача/представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім того, ухвала суду була скерована до електронного кабінету представника Позивача в системі Електронний Суд та доставлена 12 вересня 2022 року о 17:649.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Окружний адміністративний суду міста Києва ухвалою від 17 листопада 2022 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Позивач не усунуто недоліки позовної заяви, про які вказано в ухвалі суду від 12 вересня 2022 року.
Залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 07 березня 2023 року зробив висновок, що оскільки скаржником у строк, визначений судом, не подано доказів на усунення недоліків позовної, суд першої інстанції цілком обґрунтовано залишив без розгляд такий позов на підставі пункту 7 частини першої статті 240 КАС України.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Частинами першою, другою статті 9 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №3674-VI Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29 липня 2022 року затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, а також вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до вказаної Інструкції, платіжне доручення оформляється за вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та подається до банку, що обслуговує платника, у кількості примірників, необхідних для усіх учасників безготівкових розрахунків. (п. 3.1 Інструкції)
Згідно із п. 37 розділу ІІ Інструкції передбачено, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Платник заповнює його таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Важливо, аби у розділі «Призначення платежу» платник вказав відомості про те, яка саме позовна заява оплачується збором.
Також платіжне доручення має бути засвідчене підписом виконавця банку, відповідального за здійснення переказу коштів, і скріплене печаткою банківської установи з відміткою про дату надходження платіжного доручення та його виконання.
Відповідно до частин четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із частиною третьою статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов`язок перевірити факт зарахування судового збору у конкретній справі покладається на суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20; у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/2429/18, від 20 липня 2019 року у справі № 823/1940/18, від 25 січня 2021 року у справі №914/1131/20, від 26 січня 2023 року у справі № 300/2484/22 та від 21 квітня 2023 року у справі №240/16740/22.
Натомість залишаючи позов без руху суд першої інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та не навів відповідних обґрунтувань, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Суд переклав на Позивача визначений законодавцем обов`язок щодо підтвердження факту зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Позивачем надано відскановану копію платіжного доручення від 12 січня 2022 року №2189, яке завірене уповноваженою особою банку, однак про невідповідність реквізитів, на які перераховані кошти у сумі 2970,20 грн судом не зазначено та не долучено судом до матеріалів справи інформації за результатом цієї перевірки, з урахуванням строків зарахування коштів.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції вжив відповідних заходів щодо перевірки зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України згідно платіжного доручення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норму процесуального права, що призвело до невмотивованої відмови Позивачу у доступі до правосуддя.
Окрім інших аргументів Позивач посилався на обов`язкову підставу скасування оскаржуваних рішень, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 353 КАС України, вказавши, що суд апеляційної інстанції при перегляді не врахував, що суд першої інстанції допустив порушення при здійсненні авторозподілу справи, оскільки відповідно до даних звіту про автоматизований розподіл по справі між суддями від 1 лютого 2022 року виключено з розподілу суддю Бояринцеву М.А., причина: «Табель: Інше», тому на думку Позивача суддя Каракашьян С.К. відповідно до статті 36 КАС України мав би заявити самовідвід. Представник Позивача вважає, що Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 2 квітня 2015 року № 25 та погоджене наказом Державної судової адміністрації України 2 квітня 2015 року № 45 (далі - Положення) не передбачає виключення судді при розподілі справ з причини: «Табель: Інше», тому її виключення здійснено безпідставно, що призвело до порушення порядку визначення судді для розгляду справи та, відповідно до розгляду справи неповноважним складом суду.
Водночас Суд звертає увагу на те, що для вирішення питання щодо неповноважного складу суду першочергове значення мають належно встановлені юридичні факти, а не припущення особи, яка звертається до суду.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись статтями 345 349 353 355 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.В. Дашутін