ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11 квітня 2023 року
справа №640/4362/20
адміністративне провадження № К/990/7059/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту»
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року (суддя - Келеберда В. І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року (судді: Оксененко О. М., Лічевецький І. О., Мельничук В. П.)
у справі №640/4362/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту»
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання скарги задоволеною, а податкових повідомлень-рішень скасованими, визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, перший відповідач у справі), Головного управління ДПС в місті Києві (далі - податковий орган, другий відповідач у справі), у якому просило суд визнати скарги Товариства за вх. № 16060/6, 16089/6 від 12 грудня 2019 року та № 16559/6 від 16 грудня 2019 року задоволеними, а податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №00003870502 від 28 листопада 2019 року та № 00003880502 від 28 листопада 2019 року - скасованими, визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 5032/6/99-00-08-05-06 від 10 лютого 2020 року про результати розгляду скарг.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
27 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №640/4362/20.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції.
30 березня 2023 року справа №640/4362/20 надійшла до Верховного Суду.
ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз пунктів 56.2., 56.3, 56.8, 56.9, 56.13 статті 56 ПК України, статей 67 71 КЗпП України, та дійшли висновку, що приписи пункту 56.13. статті 56 ПК України застосовується до всієї предметної групи строків (в якій, зокрема, й визначається можливість продовження строків на розгляд скарг платників податків), яка врегульована статтею 56 ПК України, а отже, прийняття контролюючим органом рішення за наслідками розгляду скарг не 09 лютого 2020 року, а 10 лютого 2020 року, з урахуванням того, що 09 лютого 2020 року був вихідний день, не порушує вимог податкового законодавства України, оскільки оскаржуване рішення прийняте в строки визначені ПК України, а отже, до нього не мають застосовуватися пункт 56.8 цієї статті, оскільки пункт 56.13 застосовується до всіх строків в тому числі і до самостійно визначених контролюючим органом.
Суди попередніх інстанцій не встановили порушення ДПС України строку розгляду скарг позивача. Позивач не навів жодного обґрунтування стосовно спростування встановлених порушень при здійсненні позивачем своєї господарської діяльності, які, в свою чергу, знайшли своє відображення у податкових повідомлення-рішеннях у вигляді донарахувань грошових зобов`язань, а позивач аргументує неправомірність податкових повідомлень-рішень лише наявними на його думку процедурними порушеннями у частині розгляду його скарги. В основу позовної заяви не покладено доводів та доказів щодо суті самих порушень та їх спростування.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 28 листопада 2019 року Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 00003880502, яким встановило, що Товариство завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 587 926 грн та № 00003870502, яким збільшило грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на суму 4 504 890 грн і нарахувало 2 252 445 грн штрафних санкцій.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство подало скаргу до ДПС України електронною поштою, поштовим відправленням та безпосередньо до скриньки для кореспонденції, яка розміщена в приміщенні контролюючого органу. У зв`язку з цим, скарзі було присвоєно три вхідні номери: вх. № 16060/6, 16089/6 від 12 грудня 2019 року та № 16559/6 від 16 грудня 2019 року.
Після отримання скарги, ДПС України прийняло рішення № 14693/6/99-00-08-05-01 від 26 грудня 2019 року та № 78/6/99-00-08-05-02-06, № 87/6/99-00-08-05-01-06 від 02 січня 2020 року про продовження строку розгляду скарги Товариства до 09 лютого 2020 року (включно).
ДПС України 10 лютого 2020 року прийняло рішення про результат розгляду скарги № 5032/6/99-00-08-05-06, яким частково задовольнило скаргу Товариства та частково скасувало податкові повідомлення-рішення № 00003880502 та № 00003870502 від 28 листопада 2019 року.
13 лютого 2020 року на виконання рішення ДПС України від 10 лютого 2020 року про результат розгляду скарг, Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 00001470502, яким збільшило грошове зобов`язання Товариства зі сплати податку на додану вартість на суму 969613 грн і нарахувало 484807 грн штрафних санкцій та №00001480502, яким встановило, що Товариство завищило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 587 926 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми пункту 56.13 статі 56 ПК України, без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16.
Посилаючись на обставини і висновки, викладені в постанові від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16, скаржник наголошує, що коли останній день розгляду скарги припадає на вихідний день, а відповідь була надана наступного робочого дня, Верховний Суд не застосовує до вказаних правовідносин положення пункту 56.13 статті 56 ПК України і цілком обґрунтовано приймає рішення про те, що контролюючий орган пропустив строк розгляду скарги, а тому така скарга вважається задоволеною.
Скаржник вважає, що у випадку Товариства розгляд скарги було продовжено ДПС України до 09 лютого 2020 року (неділя), а рішення за результатами розгляду було винесено та надіслано позивачу тільки 10 лютого 2020 року (понеділок).
Позивач зазначає, що неодноразово, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводив, що застосування пункту 56.13 статті 56 ПК України є помилковим. Пунктом 56.13 статті 56 ПК України врегульовані ситуації, коли день відповідного строку не може бути чітко визначений, і такий день випадково припадає на вихідний чи святковий. Натомість строк, визначений ДПС України, є самостійно визначеним контролюючим органом строком, а тому пункт 56.13 статті 56 ПК України не підлягає застосуванню в цьому випадку.
Таким чином, скаржник вважає, що оскільки суди першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень застосували норму права без врахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16, а тому судові рішення попередніх інстанцій мають бути скасовані, а позовна заява Товариства задоволена.
Відповідачі 14 березня 2023 року надали суду відзиви на касаційну скаргу позивача, в яких вказують на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просять відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 56.2. статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з пунктом 56.8. статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до пункту 56.9. статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Пунктом 56.13 ПК України передбачено, що у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. В свою чергу, визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.
У разі ж прийняття керівником (його заступником) контролюючого органу рішення про продовження розгляду скарги і припадання останнього дня такого строку на вихідний або святковий перенесення строків за правилами пункту 56.13 статті 56 ПК України не застосовується. В такому випадку скарга повинна бути розглянута, а відповідь надана у останній робочий день такого строку.
Як встановили суди попередніх інстанцій, розгляд скарги Товариства продовжено ДПС України до 09 лютого 2020 року (неділя), а рішення за результатами розгляду винесено та надіслано позивачу 10 лютого 2020 року (понеділок).
Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що «у органів доходів і зборів, як і у більшості інших державних органів встановлено 5-ти денний робочий тиждень, з вихідними днями суботою та неділею, отже, в даній ситуації, пункт 56.13 ПК України підлягає застосуванню».
Колегія суддів Верховного Суду визнає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 56.13 статті 56 ПК України, оскільки ним врегульовані ситуації, коли день відповідного строку не може бути чітко визначений, і такий день випадково припадає на вихідний чи святковий.
Натомість строк, визначений ДПС України, є самостійно визначеним контролюючим органом строком, а тому пункт 56.13 статті 56 ПК України не підлягає застосуванню в цьому випадку.
Доводи позивача не були взяті до уваги ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції не врахував постанову Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16. Правова позиція Верховного Суду, наведена в згаданій постанові, повністю відповідає правовій позиції позивача, оскільки Верховний Суд так само акцентує увагу на тому, що податковим органом були порушені самостійно визначені ним строки розгляду скарги.
З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову. Позивач просив визнати скаргу Товариства задоволеною, а податкові повідомлення-рішення скасованими, визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарг.
Колегія суддів визнає, що скарги Товариства на податкові повідомлення-рішення №00003880502 та №00003870502 від 28 листопада 2019 року вважаються повністю задоволеними на користь платника податків, з підстав не надіслання контролюючим органом рішення про результати розгляду скарги до закінчення строку, встановленого відповідачем.
Рішення ДПС України від 10 лютого 2020 року № 5032/6/99-00-08-05-06 про результати розгляду скарг без врахування положень абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України, а саме задоволення цих скарг на користь платника податків в силу прямої норми Закону, є протиправним та підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Отже, доводи позивача про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень, переглянутих в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 4204 грн за подання адміністративного позову, 6306 грн - за подання апеляційної скарги, 8408 грн - за подання касаційної скарги, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту» задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі №640/4362/20 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання скарги задоволеною, а податкових повідомлень-рішень скасованими, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту» за вх. №16060/6, 16089/6 від 12 грудня 2019 року та № 16559/6 від 16 грудня 2019 року задоволеними, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00003870502 від 28 листопада 2019 року та № 00003880502 від 28 листопада 2019 року - скасованими.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №5032/6/99-00-08-05-06 від 10 лютого 2020 року про результати розгляду скарг.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту» (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 20, кв. 41, код ЄДРПОУ 36100693) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, Код ЄДРПОУ 44116011) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9459 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Класика комфорту» (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 20, кв. 41, код ЄДРПОУ 36100693) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9459 грн (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк