ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/4515/19
адміністративне провадження № К/9901/28227/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/4515/19
за позовом ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Погрібніченка І. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Бєлової Л. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 26 лютого 2019 року № 9221/6/99-99-18-03-02-15 про відмову у включенні до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, а саме зображувального знака для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом України від 25 серпня 2015 року № 203175;
- зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме здійснити реєстрацію та включити до митного реєстру об`єктів права власності інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, торговельну марку (знак для товарів і послуг) згідно з свідоцтва від 25 серпня 2015 року № 203175, за яким зареєстровано зображувальне позначення свинки.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що відмова відповідача у включенні до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності є безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки відповідно до частини третьої ст. 16 Закону України «Про охорону прав та знаки для товарів і послуг» встановлено, що взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва, а отже Компанія має право на одноособове звернення із заявою про сприяння захисту майнових прав інтелектуальної власності на знак за свідоцтвом № НОМЕР_1 до ДФС.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що компанія «ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED» з метою внесення знака для товарів і послуг свідоцтва від 25 серпня 2015 року № 203175, за яким зареєстровано зображувальне позначення свинки до митного реєстру об`єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, подано всі необхідні документи. Натомість, ДФС України протиправно відмовлено у задоволенні такої заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 11 жовтня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що подана позивачем заява та додані до неї матеріали не відповідають вимогам Порядку реєстрації у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 648 та як наслідок зроблено невірні висновки в частині дискреційних повноважень контролюючого органу.
За приписами вимог ст. 428 Цивільного кодексу України у разі відсутності договору між кількома особами щодо права інтелектуальної власності, таке право здійснюється спільно. Поряд з цим, жоден з цих власників не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знаку та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.
Також, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що 31 травня 2016 року до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності був включений зображувальний знак за вказаним свідоцтвом від 25 серпня 2015 року № 203175 та строк такої реєстрації закінчився у митному реєстрі 31 травня 2017 року, при цьому позивачем до такої заяви були додані належним чином оформлені довіреності від обох діючих правовласників знаку - компанії «ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED» та компанії Естлі Бейкер Девіс Лімітед.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценко С. Г., суддів Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.
8. Ухвалою Верховного суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 30 березня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28 грудня 2018 року, представником компанії ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED було направлено до Державної фіскальної служби України заяву про сприяння захисту майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності, в якій позивач просив включити до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, торговельну марку (знак для товарів і послуг) згідно свідоцтва від 25 серпня 2015 року № 203175, за яким зареєстровано зображувальне позначення свинки.
11. До вказаної заяви заявником додано:
- документи, що підтверджують наявність майнових прав на об`єкт: оригінал Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № НОМЕР_1 станом на 25 жовтня 2018 року; засвідчену копію свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ; засвідчену копію свідоцтва про заснування приватної компанії з обмеженою відповідальністю на свідоцтва про заснування при зміні найменування;
- документи, що підтверджують повноваження представляти правовласника: засвідчену копію довіреності від 22 листопада 2018 року; засвідчену копію довіреності від 25 жовтня 2018 року;
- додаток №3 до пункту 5.7 заяви, а саме: докладний опис товарів, що містять об`єкт права інтелектуальної власності;
- додаток № 4 до пункту 7.6 заяви, а саме порівняльна таблиця з описом відмінностей оригінальної продукції від контрафактної; докладний опис об`єкта права інтелектуальної власності; фото оригінальної продукції Свинка Пеппа ; отографічне зображення з двох сторін, зразка ліцензійного товару, що містить об`єкт права інтелектуальної власності; заяву та додані до неї матеріали в електронному вигляді, а саме на диску для лазерних систем зчитування.
ДФС було опрацьовано заяву ОСОБА_1 уповноваженого за довіреністю від мені громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 , яка в свою чергу є представником за довіреністю співвласника об`єктів права інтелектуальної власності за свідоцтвом України № 203175 - компанії ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED про включення до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, зображувальний знак для товарів і послуг - зображувальне позначення свинки.
12. За результатом розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 26 лютого 2019 року № 9221/6/99-99-18-03-02-15 надав позивачу відповідь про відсутність правових підстав для звернення із заявою про сприяння захисту об`єктів права інтелектуальної власності за свідоцтвом № НОМЕР_1 , так як вказана заява підписана та надана до ДФС ОСОБА_1, як представником одного з двох правовласників вказаного знаку - компанії ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED та в матеріалах справи, що додані разом із заявою, відсутні документи, що надають право на вчинення правочинів від другого правовласника знаку за свідоцтвом № НОМЕР_1 , а саме від компанії «Естлі Бейкер Девіс Лімітед».
13. Відповідно до інформації виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва № НОМЕР_1 , виданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, правовласниками знака за вказаним свідоцтвом є дві компанії, а саме: «ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (GB)) та «Естлі Бейкер Девіс Лімітед» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (GB).
14. Вказана відсутність у заявника правових підстав для звернення із заявою до Державної фіскальної служби полягала в тому, що заява на об`єкт права інтелектуальної власності за свідоцтвом № НОМЕР_1 , підписана та надана ОСОБА_1 , від імені лише одного з двох власників знаку за вказаним свідоцтвом - компанією «ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED». На думку ДФС в матеріалах, що додані до заяви, відсутній документ, що надає право на вчинення правочинів від другого правовласника знака, а саме від компанії «Естлі Бейкер Девіс Лімітед».
15. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED звернулось до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
17. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Заходи органів доходів і зборів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України визначені у главі 57 Розділу XIV Митного кодексу України.
19. Згідно зі ч. 1 ст. 397 Митного кодексу України (далі - МК України) органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
20. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику згідно із частиною першою статті 398 МК України веде митний реєстр об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону на підставі заяв правовласників.
21. Відповідно до ч. 2 ст. 398 МК України правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права на об`єкт права інтелектуальної власності, має право подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, заяву про сприяння захисту належних йому майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
22. Порядок реєстрації у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, що додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про об`єкти права інтелектуальної власності, зареєстровані в митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, надсилається всім органам доходів і зборів України (частини третя та четверта статті 398 МК України).
23. Відповідно до частини третьої статті 398 МК України та з метою належного забезпечення сприяння захисту прав інтелектуальної власності митними органами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Міністерство фінансів України затвердило Порядок № 648, який регулює порядок реєстрації у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону (далі - митний реєстр), та встановлює форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, порядок подання і розгляду заяви та ведення митного реєстру.
24. Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 648 для включення об`єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру правовласник подає до Держмитслужби України Заяву за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.
До Заяви додаються:
виписка з відповідного реєстру Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ) про реєстрацію в Україні права інтелектуальної власності, яка засвідчує дійсність акта про таку реєстрацію на дату подання заяви із зазначенням терміну дії правової охорони або повідомлення ДСІВ про дію в Україні правової охорони прав інтелектуальної власності на об`єкти, які мають міжнародну реєстрацію, або копія документа, що засвідчує майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин у Державному реєстрі прав інтелектуальної власності на сорти рослин;
для об`єктів авторського права і суміжних прав - документи та відомості, що засвідчують наявність зазначених прав;
докладний опис об`єкта права інтелектуальної власності і товарів, що його містять, який дає змогу митному органу ідентифікувати такий об`єкт права інтелектуальної власності і товари та визначити код товарів згідно з УКТЗЕД. При реєстрації запатентованих винаходів (корисних моделей) - опис способів та методів їх ідентифікації у конкретних товарах;
у разі подання Заяви особою, яка діє від імені власника майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності в межах наданих повноважень, - належним чином оформлена довіреність або її завірена копія;
зразки товарів, що містять об`єкт права інтелектуальної власності, або їх фотографічне зображення.
Заява та додані до неї матеріали подаються у паперовому та електронному вигляді. У разі подання Заяви в електронному вигляді з електронним цифровим підписом правовласника та електронних копій документів, завірених електронним цифровим підписом правовласника, Заява та додані до неї матеріали в паперовому вигляді не подаються.
25. Згідно пункту 2.4 Порядку № 648 заява та додані до неї матеріали розглядаються спеціалізованим підрозділом у строк не більше 30 робочих днів з дати подання Заяви.
26. У пункті 2.6 Порядку № 648 визначені випадки за яких може бути відмовлено у включенні об`єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру. Зокрема, може бути відмовлено у разі:
неподання документів (матеріалів), передбачених пунктом 2.3 цього розділу;
відсутності характерних ознак, які можуть бути проконтрольовані митними органами під час ідентифікації товарів, що містять об`єкти ПІВ, при їх переміщенні через митний кордон України або неможливості їх ідентифікації методами, запропонованими правовласником (неможливості ідентифікації об`єкта у конкретному товарі);
невідповідності даних, наведених у поданих Заяві й матеріалах, що до неї додаються;
відсутності у заявника правових підстав для звернення із Заявою до Держмитслужби України та необхідного обсягу прав для здійснення дій, пов`язаних із захистом права інтелектуальної власності.
Про таку відмову спеціалізований підрозділ письмово інформує заявника із зазначенням підстав.
27. Отже, перелік підстав для відмови у включенні об`єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 10 жовтня 2019 року у справі №2340/3710/18.
29. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заява про сприяння захисту майнових прав інтелектуальної власності на знак за свідоцтвом № НОМЕР_1 , підписана представником компанії «ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED» (Велика Британія) ОСОБА_1, як представником лише одного з двох правовласників вказаного знака - компанії «ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED», в матеріалах, що додані із заявою, відсутні документи, що надають право на вчинення правочинів від другого правовласника знака за свідоцтвом № НОМЕР_1 , а саме від компанії «Естлі Бейкер Девіс Лімітед».
30. Отже, позивачу було відмовлено у включені об`єкта до митного реєстру об`єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, а саме знаку для товарів і послуг згідно свідоцтва від 25 серпня 2015 року № 203175, за яким зареєстровано зображуване позначення свинки, з підстав того що відповідна заява підписана та подана до Державної фіскальної служби України ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED, як представником лише одного з двох правовласників вказаного знака. Тобто, з підстав відсутності у заявника правових підстав для звернення із заявою до Держмитслужби України та необхідного обсягу прав для здійснення дій, пов`язаних із захистом ПІВ.
31. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 203175, виданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України станом на 25 жовтня 2018 року, правовласниками знака за вказаним свідоцтвом є дві компанії, а саме: «Ентертайнмент Ван ЮКей Лімітед» (адреса: 45 Уоррен Стріт, Лондон WIT 6AG, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (GB)) та «Естлі Бейкер Девіс Лімітед» (Рум 525, Лінен Холл, 162-168 Ріджент Стріт, Лондон W1B5TB, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (GB)).
32. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.
33. За приписами ч. 1 ст. 177 об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
34. Відповідно до ст. 199 ЦК України, результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об`єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов`язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.
35. Отже, об`єктами цивільних прав є результати інтелектуальної діяльності, які створюють цивільні права та обов`язки.
36. Положеннями частин 1, 2 статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
37. Згідно зі ч. 3 ст. 16 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.
38. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріали справи не містять доказів, що позивачем до матеріалів справи не додано угоди, укладеної між ним та «Естлі Бейкер Девіс Лімітед», якою б визначалися взаємовідносини при використанні знака для товарів і послуг згідно свідоцтва від 25 серпня 2015 року № 203175, за яким зареєстровано зображуване позначення свинки.
39. Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку, що позивач та компанія «Естлі Бейкер Девіс Лімітед» є співвласниками інтелектуальної власності на вищевказаний знак, тобто «майна», що є у їх спільній власності, та використовують його спільно на рівних правах (частина 1 статті 369 ЦКУ), та у разі відсутності угоди кожен з них може використовувати знак на свій розсуд.
40. Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» під використанням знака визнається:
- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
41. Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що вчинення дії щодо подання заяви про включення об`єкта до митного реєстру об`єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону не є його використанням. При цьому, ані вимоги ст. 398 МК України, ані положення Порядку № 648 не містять обов`язку щодо отримання спільної згоди, у разі використання знаку, свідоцтво на який належить кільком особам, на включення об`єкта до митного реєстру об`єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.
42. Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що компанія ENTERTAIMENT ONE UK LIMITED з метою внесення знака для товарів і послуг згідно свідоцтва від 25 серпня 2015 року № 203175, за яким зареєстровано зображуване позначення свинки до митного реєстру об`єктів інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, подано всі необхідні документи. Натомість, Державною фіскальною службою України протиправно відмовлено у задоволенні такої зави.
43. Посилання скаржника на те, що позивачем надана копія довіреності, яка засвідчена неналежним чином, як на підставу відмови у задоволенні його заяви є необгрунтованим та безпідставним, оскільки така підстава не була зазначена в оскаржуваній відмові.
44. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
45. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
46. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
47. Відповідно до п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
48. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
49. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
50. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
51. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.
55. Оскільки у межах спірних правовідносин встановлено відсутність підстав для відмови позивачу у включенні до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, а саме зображувального знака для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом України від 25 серпня 2015 року № 203175, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію та включити до митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, торговельну марку (знак для товарів і послуг) згідно свідоцтва № 203175, за яким зареєстровано зображувальне позначення свинки.
56. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
57. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
58. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
59. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
60. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
61. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
62. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
63. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
64. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
65. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик