Постанова
Іменем України
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/5366/19
провадження № 61-20334св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2019 року у складі судді Чередник В.Є. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 р. ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» про визнання незаконними рішення Комісії з трудових спорів Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України», оформленого протоколом від 01 березня 2019 року та наказів № 14 від 11 січня 2019 року та № 71 від 05 березня 2019 року Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» з 05 березня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом № 147-к від 25 вересня 2015 року він призначений на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України».
11 січня 2019 року йому вручено копію наказу № 14 про оголошення догани за систематичні порушення трудової дисципліни , які начебто мали місце 11 грудня 2018 року та 27 грудня 2019 року.
Зазначив, що наказ про оголошення догани не містить посилання на конкретну норму відповідного документу, що створює вірогідність того, що позивач був притягнутий до відповідальності за те, що взагалі не належить до його трудових обов`язків, а також вказує на те, що порушення трудової дисципліни він не допускав, а сама процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності відбувалась із грубим порушенням чинного законодавства, оскільки жодних письмових пояснень, яких власник або уповноважений ним орган повинен отримати від порушника трудової дисципліни, позивач не надавав. Відповідач, всупереч нормам Кодексу законів про працю України (Далі - КЗпП України), застосовував до позивача декілька дисциплінарних стягнень за одне дисциплінарне правопорушення.
У зв`язку з викладеним просив визнати незаконними рішення Комісії з трудових спорів Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України», оформлене протоколом від 01 березня 2019 року, визнати незаконними накази № 14 від 11 січня 2019 року та № 71 від 05 березня 2019 року Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» і поновити його на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» з 05 березня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги статті 40 КЗпП України, перед застосуванням дисциплінарного стягнення, враховано попередню роботу позивача, взято до уваги характеристику ОСОБА_2 , який характеризувався як конфліктна людина, яка невідповідально ставиться до своїх службових обов`язків, на звільнення надано згоду профспілкового комітету, про що свідчить протокол № 40 від 4 березня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, у якій просив судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №640/5366/19.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги доводи представника позивача, що до відвідувача ОСОБА_3 позивач звернувся ані з вимогою, ані з проханням, а з пропозицією, яка залишала за відвідувачем право вибору.
З проханням щодо заміни білизни до нього особисто ніхто не звертався так само як і з скаргами на молодший та/або середній медичний персонал з того самого питання.
Також зазначив, що не встановлені обставини, за яких позивачу могло стати відомо про діагноз та історію хвороби, зазначеного у скарзі ОСОБА_4 .
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
11 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від директора Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України» у якому заявник посилаючись за законність та обґрунтованість судових рішень просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 вересня 2015 року ОСОБА_1 наказом № 147-к призначено на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії медичних наук України».
Згідно протоколу засідання медичної комісії від 26 лютого 2018 року, до відділення поступила ОСОБА_5 , з діагнозом: Неходжкинська лімфома, ІV-АЕ стадія, з ураженням шлунку. Стан після гастректомії, двох циклів хіміотерапії, гематологічна токсичність 3-4 ступеню.
З доповідної записки медичної сестри ОСОБА_6 вбачається, що лікар ОСОБА_1 у відповідь на погіршення стану пацієнтки запропонував «не заважати, а дати їй померти спокійно».
Викладене в протоколі засідання медичної комісії від 26 грудня 2018 року підтверджено дослідженими у судовому засіданні службовими записками медичної сестри ОСОБА_7 , медичної сестри ОСОБА_6
28 грудня 2018 року на адресу директора Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва» надійшла скарга ОСОБА_3 про те, що вона, виконуючи настанову професора ОСОБА_8 , звернулася з проханням до лікаря ОСОБА_1 з її допомогою присадити її батька отримала категоричну відмову. На прохання змінити білизну, розмотати бинти також отримала відмову позивача. Також у скарзі зазначила про те, що лікар ОСОБА_1 наказав їй покинути відділення, де лежав її батько.
Згідно наказу виконуючого обов`язки директора Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії наук України» від 01 березня 2019 року, на підставі протоколу Комітету з біоетики та деонтології від 01 березня 2019, висновку провідного юрисконсульта Скоморох П.Ю. від 01 березня 2019 за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку оголошено догану лікарю-анестезіологу ОСОБА_1 .
Наказом виконуючого обов`язки директора Державної установи «Інститут медичної радіології імені С.П. Григор`єва Національної академії наук України» від 11 січня 2019 року оголошено догану лікарю відділення реанімації та інтенсивної терапії ОСОБА_1 за систематичні порушення трудової дисципліни 11 грудня 2018 року та 27 грудня 2018 року.
Відповідно до наказу № 71 від 05 березня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема: гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення.
Статті 78 зазначеного Закону передбачає, що медичні і фармацевтичні працівники зобов`язані , зокрема: г) дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю .
Відповідно до пункту «г» статті 78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» серед обов`язків медичного працівника визначено дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю.
За пунктами 3.6, 3.7. Етичного кодексу лікаря України лікар повинен поважати честь і гідність пацієнта, його право на невтручання в особисте життя, ставитися до нього доброзичливо, з розумінням сприймати занепокоєння рідних і близьких станом хворого.
Кожен пацієнт має право на зберігання особистої таємниці. Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов`язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству. Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у тому числі діагноз, методи лікування, прогноз тощо). Інформація може бути прихована від пацієнта в тих випадках, якщо є вагомі підстави вважати, що вона може завдати йому серйозної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем вірно встановлено факт порушення позивачем свої професійних обов`язків, а саме: порушення вимог професійної етики, відповідно яких лікар зобов`язаний з повагою і доброзичливістю ставитися до колег, лікарі зобов`язані з повагою ставитися до іншого медичного і допоміжного персоналу, постійно забезпечувати підвищення його кваліфікації.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів, що позивача ознайомлено з його трудовими обов`язками, з усіма документами, що регламентують його посадові обов`язки, а саме: посадовою інструкцією № 440 від 03 квітня 2015 року лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДУ «ІМР НАМН України» затвердженими зборами трудового колективу ДУ «ІМР НАМН України» 06 липня 2012 року, що підтверджується підписом позивача у контрольному листі з охорони праці від 23 вересня 2015 року, зокрема у пункті 1.2. зазначено, що ОСОБА_1 ознайомлений з посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним договором.
Допит свідка - це логічна і психологічна діяльність особи, яка бере участь у справі та суду, спрямована на одержання від свідка усних показань, що мають значення для справи. Допит свідка є процесуальною формою здобуття та дослідження одного із засобів доказування - показів свідка.
Згідно статті 234 ЦПК України якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 230-232 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги, що судами не прийнято до уваги його пояснення (для відтворення подій) не приймаються судом до уваги, оскільки цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Однак позивач є зацікавленим у розгляді даної справи, а тому його пояснення не можуть бути рівнозначними показам незацікавлених осіб.
Доводи з проханням щодо заміни білизни до нього особисто ніхто не звертався так само як і з скаргами на молодший та/або середній медичний персонал з того самого питання також не приймаються судом до уваги, оскільки судами встановлено, що зі скарги ОСОБА_3 вбачається, що на її прохання замінити білизну позивачем надано категоричну відмову.
Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.
Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров