14.04.2024

№ 640/6812/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №640/6812/22

адміністративне провадження № К/990/37955/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (колегія у складі суддів Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви від 13 липня 2022 року про збільшення позовних вимог та заяви про часткову відмову від позовних вимог від 22 вересня 2022 року просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки від 21 березня 2022 року №94 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин у період з 10 березня 2022 року до 20 березня 2022 року та застосування до підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативного-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України Департаменту внутрішньої безпеки від 21 березня 2022 року №140 о/с про звільнення відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління-начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативного-технічного забезпечення;

- негайно поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника управління-начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативного-технічного забезпечення;

- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Наведені позивачем мотиви зводяться головним чином до недотримання відповідачем вимог закону при розгляді і вирішенні питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зокрема, неповідомлення позивача про початок службового розслідування, що позбавило його можливості надати свої пояснення, нескладення акту про відмову в наданні пояснень, що, на думку позивача, є суттєвим порушенням процедури проведення службового розслідування; проведення службового розслідування без повного та всебічного встановлення всіх фактів та прийняття оскаржуваних наказів без урахування всіх обставин; неврахування відповідачем інформації про особу позивача, зокрема наявність у нього нагород, відзнаки, що мало бути враховано під час обрання виду дисциплінарного стягнення; відсутність у висновку за результатами службового розслідування обставин, які б обтяжували вину позивача; звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року позов задоволено повністю.

Місцевий адміністративний суд керувався тим, що дисциплінарна комісія зробила висновок про відсутність позивача на службі з 12 до 21 березня 2022 року без поважних причин, залишивши поза увагою, що після виїзду із сім`єю в місце евакуації, наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №359 від 15 березня 2022 року його підпорядковано в розпорядження начальника Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з 13 березня 2022 року, що визначало обов`язок позивача виконувати вимоги цього наказу та надавало йому правові підстави продовжувати службу в територіальному органі поліції за місцем знаходження.

Крім цього, суд зазначив, що комісія мала врахувати й поведінку позивача, який не намагався ухилитись від служби в поліції, натомість, звернувся до територіального органу поліції наступного дня після ознайомлення з наказом від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану», що свідчать про дійсні наміри позивача продовжити службу в поліції. Суд першої інстанції також урахував доводи позивача про те, що він залишився в місці евакуації сім`ї у зв`язку з потребою догляду за хворою дочкою, адже його дружина теж захворіла.

Водночас суд першої інстанції врахував обставини неповідомлення позивачем про неможливість прибути на службу в зв`язку з хворобою дружини та необхідністю догляду за дитиною, а також про вчинення дій щодо виконання наказу від 11 березня 2022 року №55, однак не вважав це достатніми для застосування найсуворішого покарання - звільнення зі служби в поліції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що, як установлено в справі, позивач за усною згодою з безпосереднім керівником виїхав на один день до Хмельницької області для евакуації членів сім`ї, проте залишився там, не повернувшись до місця служби. Сам факт відсутності позивача на роботі у період з 10 до 20 березня 2022 року не є спірним. Посилання суду першої інстанції на наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану» апеляційний суд оцінив критично, зазначивши, що цей наказ стосується поліцейських, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього, проте, у розглядуваному випадку, позивач мав можливість повернутися до виконання службових обов`язків, він не знаходився в тимчасовій окупації і транспортне сполучення у Хмельницькій області не було зупинено. Позивач мав можливість надати відповідачеві свої письмові пояснення чи подати відповідний письмовий рапорт про можливість тимчасового несення служби в іншій області у зв`язку з хворобою дружини та необхідністю догляду за дитиною тощо, проте цього не зробив, обмежившись звинуваченням відповідача у недотриманні порядку проведення службового розслідування, при цьому не надав суду належних і допустимих доказів намагання зв`язатися з безпосереднім керівником щоб пояснити мотиви відсутності на роботі, натомість проігнорував норми закону та необхідність належного виконання своїх службових обов`язків.

Стосовно неврахування комісією поведінки позивача та проступків, розцінених судом першої інстанції як незначних (неповідомлення керівництва про хворобу дружини, не повернення до місця несення служби, не надання пояснень з приводу відсутності протягом десяти днів на роботі, не направлення будь яких письмових пояснень з приводу несення служби в Хмельницькій області, тощо), суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, указавши, що така поведінка лише підкреслює справжнє ставлення позивача до виконання своїх обов`язків та несення служби в період дії воєнного стану.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року та направити справу до цього ж суду новий судовий розгляд.

Підставою касаційного оскарження названого судового рішення позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану», статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» в період дії воєнного стану.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо законності звільнення поліцейських у зв`язку з неможливістю виконувати службові обв`язки під час воєнного стану, оголошеного в Україні, несення служби в умовах воєнного стану саме в конкретному місці.

На його думку, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив мотивів, наведених позивачем на обґрунтування поважності причин відсутності на службі, а саме того, що він був відсутній на роботі, оскільки на підставі наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану» та наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 15 березня 2022 року №359 приступив до виконання службових обов`язків в Кам`янець-Подільському районному відділенні поліції; його залишення в місці евакуації сім`ї зумовлене необхідністю догляду за дітьми, оскільки його дружина захворіла, а донька знаходиться на обліку в Центрі дитячої гепатології з народження і встановлений їй діагноз потребує відповідного догляду; на вихованні позивача перебуває двоє малолітніх дітей.

Тож, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції не дослідив обставини та не надав оцінку аргументам позивача, натомість, встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи. Також позивач зазначив, що колегія суддів апеляційної інстанції поклала в основу свого рішення висновки за результатами оцінки доказу, який відсутній в матеріалах справи, що є грубим порушення норм процесуального права.

Позиція інших учасників справи

У відзиві представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи та міркування зводяться лише до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів та не спростовують висновків апеляційного суду. Загалом зазначені у відзиві мотиви відтворюють позицію суду апеляційної інстанції та надану ним оцінку обставинам справи.

Рух касаційної скарги

Позивач неодноразово звертався із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції в цій справі, однак ухвалами Верховного Суду від 27 липня, 28 серпня та 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення.

10 листопада 2023 року позивач повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у цій справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення, поновлено цей строк та відкрито касаційне провадження за поданою його представником касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від10 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 07 грудня 2020 року №365 ОСОБА_1 призначено заступником начальника управління - начальником відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту.

11 березня 2022 року Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України прийняв наказ №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану».

Наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 15 березня 2022 року №359 «Про підпорядкування поліцейських», з метою забезпечення ефективного виконання службових обов`язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього, на період дії воєнного стану підпорядковано у розпорядження начальника Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, з 13 березня 2022 року.

Наказом директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року №61 «Про призначення та проведення службового розслідування» з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці першого заступника директора Департаменту внутрішньої безпеки майора поліції ОСОБА_2 від 21 березня 2022 року щодо відсутності на службі без поважних причин у період з 10 до 20 березня 2022 року заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту підполковника поліції Ярошенка В.М., відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807, призначено службове розслідування у формі письмового провадження та створено дисциплінарну комісію в складі трьох осіб.

21 березня 2022 року складено висновок службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни, який того ж дня затверджено директором Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

У цьому висновку дисциплінарна комісія запропонувала: за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців першого, другого, дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30 липня 2016 року №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що виразилося у відсутності на службі без поважних причин у період з 10 до 20 березня 2022 року та до часу складання висновку, - застосувати до підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції; дні невиходу підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на службу з 10 до 20 березня 2022 року вважати прогулами.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року №94 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців першого, другого, дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30 липня 2016 року №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції», що виразилося у відсутності на службі без поважних причин у період з 10 до 20 березня 2022 року та до часу прийняття наказу, застосовано до підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року №140 о/с «По особовому складу», відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0009705), заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення. Підстава: наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року №94.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 22 березня 2022 року №393 «Про підпорядкування поліцейських» з метою забезпечення ефективного виконання службових обов`язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього, ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з підпорядкування Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, з 22 березня 2022 року.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 22 липня 2022 року №274о/с «По особовому складу» внесено зміни до наказу Департаменту від 21 березня 2022 року №140 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та викладено його в новій редакції: відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 (0009705), заступника начальника управління - начальника відділу оперативно-технічних заходів управління оперативно-технічного забезпечення, з 01 квітня 2022 року, з виплатою компенсації за 11 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році, встановивши розмір премії за квітень 2022 року в розмірі 0%. Підстави: наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21 березня 2022 року №94, довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу від 31 березня 2022 року б/н, видана Комунальним некомерційним підприємством «Дунаєвецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дунаєвецької міської ради та доповідна записка начальника сектору правового забезпечення підполковника поліції ОСОБА_3 від 22 липня 2022 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) 1. поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (частина перша статті 64 згаданого Закону).

Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з пунктами 1, 2, 4, 5, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).

За змістом пункту 1 розділу II «Основні вимоги до поведінки поліцейського» цих Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Спершу, колегія суддів нагадує про межі касаційного перегляду.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців першого, другого, дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, та вимог наказу Національної поліції України від 30 липня 2016 року №654 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників апарату центрального органу управління поліції».

Об`єктивна сторона констатованих відповідачем порушень мала вияв у відсутності позивача на службі без поважних причин у період з 10 до 20 березня 2022 року та до часу прийняття наказу.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Підставою касаційного оскарження названого судового рішення позивач зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану», статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» в період дії воєнного стану. Свої доводи скаржник обґрунтував відсутністю висновку Верховного Суду щодо законності звільнення поліцейських у зв`язку з неможливістю виконувати службові обв`язки під час воєнного стану, оголошеного в Україні, несення служби в умовах воєнного стану саме в конкретному місці.

Обговоривши правильність застосування судом апеляційної інстанції правових норм у межах наведених у касаційній скарзі доводів і вимог, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судами установлено, що 10 березня 2022 року позивач за усною згодою безпосереднього керівника виїхав до Хмельницької області для евакуації членів сім`ї, однак, того ж або наступного дня до місця проходження служби не повернувся та був відсутній до 20 березня 2022 року.

Як убачається зі змісту цього наказу, його прийнято з метою забезпечення ефективного виконання службових обов`язків поліцейськими Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості-повернутися до нього.

Зокрема, пунктами 1- 4 наказано:

1. Поліцейським Департаменту внутрішньої безпеки, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до відповідного територіального підрозділу Департаменту внутрішньої безпеки для реєстрації та постановки на облік, а саме:

поліцейським Департаменту внутрішньої безпеки, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення);

поліцейським Департаменту внутрішньої безпеки, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебували батьки, що потребували стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби;

поліцейським Департаменту внутрішньої безпеки, які мають статус одинокої матері.

2. У разі неможливості прибути до відповідного територіального підрозділу Департаменту внутрішньої безпеки, поліцейські Департаменту внутрішньої безпеки, визначені пунктом 1 цього наказу, зобов`язані прибути до найближчого органу поліції, попередньо погодивши дату та час прибуття зі своїм безпосереднім керівником та керівництвом відповідного територіального підрозділу Департаменту внутрішньої безпеки.

3. На період дії воєнного стану поліцейських Департаменту внутрішньої безпеки, визначених пунктом 1 цього наказу, підпорядкувати керівникам відповідних територіальних підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки, на території обслуговування яких перебувають указані поліцейські.

4. Поліцейські Департаменту внутрішньої безпеки, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути за місцем несення служби.

Судом встановлено, що норма абзацу третього пункту 1 цього наказу є аналогічною абзацу третьому пункту 1 наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану».

15 березня 2022 року начальник Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області прийняв Наказ №359 «Про підпорядкування поліцейських», за змістом якого, з метою ефективного виконання службових обов`язків поліцейськими, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього, на період дії воєнного стану підпорядковано у розпорядження начальника Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника оперативно-технічного забезпечення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, з 13 березня 2022 року.

Ключові аргументи позивача зводяться головним чином до того, що висновки службового розслідування є хибними, оскільки дисциплінарна комісія не врахувала, що він з 13 березня 2022 року на підставі наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану» та наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 15 березня 2022 року №359 приступив до виконання службових обов`язків в Кам`янець-Подільському районному відділенні поліції. Крім цього, зазначає про наявність у нього поважних причин неприбуття на службу, а саме потребою доглядати неповнолітню дитину, яка знаходиться на обліку в Центрі дитячої гепатології з народження та хворобою дружини у цей час.

Тобто, мотиви позивача стосуються одночасно як існування поважних причин відсутності на службі в указаний період, так і проходження служби на законних підставах за іншим місцем.

Оцінюючи аргументи позивача, суд апеляційної інстанції установив, що наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану» не поширюється на ситуацію позивача, оскільки він мав можливість повернутися до виконання службових обов`язків, не знаходився на тимчасово окупованій території, транспортне сполучення у Хмельницькій області не було зупинено, водночас, не піддаючи сумніву того, що позивач дійсно виїхав супроводжувати дітей в евакуацію, апеляційний суд зауважив, що його дружина не є поліцейським, військовослужбовцем або особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяною до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби.

Верховний Суд враховує, що під час вирішення справи судами не встановлено наявності у наказі начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 15 березня 2022 року №359 будь-яких посилань на наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55, а також на реквізити відповідної заяви позивача щодо зміни підпорядкування, яка мала б бути в основі його видання.

Окрім цього, вирішуючи питання щодо обґрунтованості висновків відповідача про наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, суд апеляційної інстанції також взяв до уваги поведінку позивача у період його відсутності на службі - неповідомлення керівника про хворобу дружини, неповернення до місця несення служби, не надання пояснень з приводу відсутності протягом зазначеного періоду на роботі, не направлення будь яких письмових пояснень стосовно несення служби в Хмельницькій області, що, в умовах реальної можливості вчинення цих дій, за висновком суду, підкреслює дійсне ставлення позивача до виконання своїх обов`язків та несення служби в період дії воєнного стану. Із цих міркувань суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання позивача на наявність поважних причин неприбуття до місця служби, на які він послався у позовній заяві, однак не повідомляв керівника.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки за сукупності установлених в цій справі обставин - безспірності відсутності позивача на службі протягом згаданого періоду, неповернення до місця служби всупереч усної згоди безпосереднього керівника лише на супроводження дітей в безпечне місце, неповідомлення керівника у найкоротший строк про існування, за його словами, поважних причин для залишення в Хмельницькій області, що саме собою здатне викликати сумнів у стороннього спостерігача про реальність їх існування саме у той час, а також неінформування про вибуття позивача у підпорядкування начальника Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, ненадання відомостей про фактично виконану за цим місцем служби роботу, та, насамкінець, непослідовна позиція позивача у тому, що він одночасно мав і поважні причини бути відсутнім на службі і, при цьому, за його словами, приступив до виконання посадових обов`язків за іншим місцем служби, безумовно указує на те, що наведені позивачем на виправдання його поведінки доводи не спростовують правильних висновків апеляційного суду, який визнав обґрунтованою позицію відповідача про доведеність обставин недотримання позивачем службової дисципліни та наявності правових підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів також враховує, що сам собою факт підпорядкування згідно з Наказом №359 не означає і не підтверджує фактичного виконання службових обов`язків. З урахуванням положень частини першої статті 77 КАС України саме позивач, обґрунтовуючи незаконність спірних наказів та хибність висновків службового розслідування, був зацікавлений у тому і мав продемонструвати, що він дійсно виконував службові обов`язки, перебуваючи у розпорядженні начальника Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, однак судами таких обставин не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який, констатував обґрунтованість висновку службового розслідування щодо вчинення позивачем стверджуваних порушень, що зумовлює наявність у відповідача правових підстав розцінювати ці дії як дисциплінарний проступок та притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

У розглядуваному випадку апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі позивач, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень наказу Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану», наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11 березня 2022 року №55 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими Департаменту на період дії воєнного стану», статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», не обґрунтував того, які саме положення цих актів суд апеляційної інстанції застосував неправильно, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Під час касаційного перегляду таких порушень не встановлено.

Стосовно наведених скаржником у цьому контексті доводів про потребу висловлення Верховним Судом висновку щодо законності звільнення поліцейських у зв`язку з неможливістю виконувати службові обв`язки під час воєнного стану, оголошеного в Україні, несення служби в умовах воєнного стану саме в конкретному місці, судова колегія зазначає, що за встановлених у справі обставин, наразі немає підстав вважати, що позивач був позбавлений можливості виконувати службові обов`язки.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав стверджувати про неправильне застосування апеляційним судом правових норм, про відсутність висновку щодо застосування яких зазначив скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження зазначеного судового рішення.

В решті, наведені у касаційній скарзі аргументи, зокрема щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин у справі, ненадання неналежної оцінки процедурним порушенням, не потребують перевірки касаційним судом, оскільки мають суто формальний характер, є загальними та фактично зводяться до переоцінки доказів, при цьому не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зумовлені суто незгодою з його правовою позицією щодо оцінки обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на положення статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду