ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2021 року
Київ
справа №640/9964/19
адміністративне провадження №К/9901/35541/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 640/9964/19 за позовом Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2019 року (суддя - Літвінова А. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (головуючий суддя - Степанюк А. Г., судді: Губська Л. В., Епель О. В.),
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» (далі - позивач, ДП «МПІУ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року №0206241206 про застосування штрафу в сумі 3023468,07 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 9 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Державним підприємством «Мультимедійна платформа іномовлення України» за 2017-2018 роки, під час якої встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 12 лютого 2019 року №1503/26-15-12-06/40235671.
На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2019 року №0206241206, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф в сумі 3023468,07 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), необхідна наявність таких складових як: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю); податкова накладна повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Проте податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містять у верхній лівій частині у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» примітки « 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності» та « 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента».
З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що зазначені податкові накладні не підпадають під ознаки, які дають підстави для звільнення від відповідальності за порушення граничних строків їх реєстрації, а тому відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.1 статті 120 ПК України.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП «МПІУ» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки податкові накладні не надавались отримувачам, то такі підпадають під виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, оскільки наведеною нормою виключення стосуються трьох випадків: 1) коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Крім того, норма статті 120-1 ПК України допускає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податкові, а тому застосуванню підлягають положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України щодо презумпції прийняття рішення на користь платника податку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Спірним у цій справі є питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Зазначене питання вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 та від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18). І як вбачається зі змісту судових рішень, суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахували висновки Верховного Суду, що відповідає вимогам частини п`ятої статті 242 КАС України.
У постанові від 13 серпня 2019 року Верховний Суд зазначив, що пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.
Отже, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність / відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.
У цій справі судами встановлено і позивачем не заперечується, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, складені за операціями, які оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.
Розмір штрафу не є спірним в межах розгляду цієї справи.
Обставини щодо того, що податкові накладні виписані позивачем з підстав, встановлених пунктом 198.5 статті 198 ПК України, і є зведеними не має правового значення та не звільняє платника ПДВ від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1 статті 120 ПК України.
Обґрунтованих підстав для відступу від правової позиції, викладеної Верховним Судом в питанні застосування норми права - пункту 120.1-1 статті 120 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, скаржником не наведено, а колегією суддів не встановлено.
Доводи позивача, що простроченням реєстрації податкових накладних не було завдано шкоди, зокрема державному бюджету, а тому накладений на нього штраф не є пропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном, відхиляється з огляду на те, що обставини, на які посилається позивач, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.
При цьому, посилання скаржника в цій частині на судову практику Європейського суду з прав людини є безпідставними, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди із правовим регулюванням, що не може бути визнано як неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі міститься посилання, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права в частині безпідставної відмови в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі експертизи.
Проте такі доводи є безпідставними, оскільки за змістом статті 102 КАС України судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. При цьому, необхідність експертного висновку має випливати з обставин справи та поданих доказів.
У даному випадку, суд апеляційної інстанції за результатами обґрунтованої оцінки обставин справи не встановив наявності підстав для призначення експертизи.
Інші доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди зі змістом самої статті 120-1 ПК України, проте не є такими, що доводять протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Частинами другою - третьою статті 343 КАС України передбачено, що у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір з правильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при дотриманні норм процесуального права. У судових рішенням повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Клопотання позивача про необхідність передачі цієї справи на розгляд палати відповідно до статті 346 КАС України не підлягає задоволенню, оскільки скаржником не наведено, а судом не встановлено наявність протилежних висновків Верховного Суду з питання застосування пункту 120.1-1 статті 120 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Скаржник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд палати необхідністю зміни підходу до тлумачення пункту 120.1-1 статті 120 ПК України у зв`язку з набранням чинності Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до пункту 120.1-1 статті 120 ПК України.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, оскільки подальша зміна законодавства не є підставою для відступу від висновків Верховного Суду з питання застосування норм права, діючих на час виникнення спірних правовідносин і формулювання правового висновку. Колегія суддів зазначає, що у випадку виникнення спірних правовідносин під час дії норм права у новій редакції, підстави для застосування висновків Верховного Суду, які сформульовані щодо правильного застосування норми права у попередній редакції, не підлягають застосуванню, оскільки такі обставини вказують на відмінність правовідносин через зміну правового регулювання.
Додаткові пояснення позивача, у яких містяться додаткові підстави касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду закінчився у грудні 2019 року, однак, додаткові пояснення подано у серпні 2020 року, тобто поза межами дозволеного КАС України строку.
Керуючись статтями 341 343 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 640/9964/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко