05.02.2023

№ 641/10491/15-ц

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 641/10491/15-ц

провадження № 61-12709св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України, Служба автомобільних доріг у Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР», Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А. ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянуву порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Служби автомобільних доріг в Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР», компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.», Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 27 лютого 2012 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 35 км автодороги Київ-Чоп в с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області, де проводились ремонтно-будівельні роботи, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивача.

За фактом ДТП порушено кримінальне провадження № 12013100200001055, позивач визнаний потерпілим.

Згідно висновку комплексної судової дорожньо-технічної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6435/9084/9106, складеного 29 жовтня 2013 року Харківським наукової дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса під час кримінального провадження, зокрема, дії ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 12.2 Правил дорожнього руху України, де вказано, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

У результаті ДТП з 05 березня 2012 року по 17 березня 2012 року, з 20 березня 2012 року по 09 квітня 2012 року, з 10 травня 2012 року по 25 травня 2012 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, а потім проходив амбулаторне лікування, поніс витрати на лікування та на полівітамінізоване харчування.

На момент ДТП позивач перебував у трудових стосунках з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) на підставі договору від 01 червня 2010 року.

ОСОБА_4 є власником автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу застрахована згідно зі страховим полісом від 19 січня 2012 року № АВ/0786366 в Публічному акціонерному товаристві Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (далі - ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО»).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/126531 відносно транспортного засобу «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_1 (тягач) та договору № АВ/126532 відносно транспортного засобу «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 (полупричеп), укладених з Приватним акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія) (далі - ПрАТ «УЕСКА») терміном дії з 24 жовтня 2011 року по 23 жовтня 2012 року. ПрАТ «УЕСКА» 03 січня 2012 року позбавлена членства в МТСБУ та визнана банкрутом.

З урахуванням індексу інфляції сума, що підлягає відшкодуванню страховою компанію за шкоду пов`язану з лікуванням за період з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року становить 10 237,71 грн.

Середній заробіток (дохід) позивача за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я, становить 1 020 грн із розрахунку: 985,00 грн (мінімальна заробітна плата за листопад 2011 року) + 1 004,00 грн мінімальна заробітна плата за грудень 2011 року) + 1 073,00 грн (мінімальна заробітна плата за січень 2012 року).

Розмір втраченого заробітку (доходу) за період з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року становить 20 400 грн (1020 грн х 5 (п`ятикратний розмір) х 4 місяця).

З 26 червня 2012 року за висновком Харківської міської клінічної лікарні № 13 позивач потребував переведення на роботу, не пов`язану з навантаженням на праву руку більше 3 кг. Така робота позивачу запропонована не була.

Позивач не звертався до МСЕК, однак вважає, що його працездатність була втрачена на 30%, тому розмір втраченого заробітку з 27 червня 2012 року по 26 березня 2013 року становить 13 770,00 грн із розрахунку: 1 020,00 грн х 5 х 9 х 30%.

Позивач поніс витрати на довготривале лікування, оплату ліків та медикаментів, фізіотерапевтичні заходи, витрати на дієтичне харчування, сторонній догляд, витрати на проїзд до місць лікування та до слідчих органів у загальному розмірі 15 000 грн.

Згідно частини першої статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

З урахуванням індексу інфляції, суми, що підлягають відшкодуванню становлять:

48 660,12 грн - розмір втраченого заробітку (доходу) за період з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року (з урахуванням індексу інфляції станом на 26 жовтня 2018 року) виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно статті 1107 ЦК України, з яких 20 000 грн сума боргу, 28 260,12 - збитки від інфляції;

32 911,68 грн - розмір 30 % втраченого заробітку (доходу) за період з 27 червня 2012 року по 26 березня 2013 року (з урахуванням індексу інфляції станом на 26 жовтня 2018 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно статті 1197 ЦК України, з яких 13 700,00 грн сума боргу, 19 141,68 грн - збитки від інфляції;

35851,50 грн - розмір витрат на довготривале лікування, оплату ліків та медикаментів, фізіотерапевтичні заходи, витрати на дієтичне харчування, сторонньої опіки та допомоги, витрати на проїзд до місць лікування та до слідчих органів з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року (з урахуванням індексу інфляції на 26 жовтня 2018 року) з яких 15 000,00 грн сума боргу, 20 851,50 грн - збитки від інфляції.

Внаслідок ДТП позивачу завдано моральних страждань, оскільки він тривалий час лікувався, втратив роботу, був позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя та відчував дискомфорт.

Позивач просив:

визнати дії водія ОСОБА_2 такими, що не відповідають вимогам Правил дорожнього руху України та перебувають в причинному зв`язку з ДТП;

визнати дії (бездіяльність) підприємства Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР» та компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.», такими, що мають недоліки, які не забезпечили безпеку дорожнього руху та перебували в причинному зв`язку з ДТП, що сталося 27 лютого 2012 року за участю транспортних засобів під керуванням водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 , підприємства Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР», компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» та МТСБУ на його користь:

втрачений заробіток за період з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року (з урахуванням індексу інфляції на 26 жовтня 2018 року) в розмірі 48 660,12 грн;

30% втраченого заробітку (доходу) за період з 27 лютого 2012 року по 26 березня 2013 року (з урахуванням індексу інфляції на 26 жовтня 2018 року) в розмірі 32 911,68 грн;

витрати на лікування, придбання ліків, сторонню допомогу та проїзд до слідчих органів (з урахуванням індексу інфляції на 26 жовтня 2018 року) за період з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року в розмірі 35 851,50 грн;

в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн;

витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн та 3 082,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 10 237,71 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та Тодіні Коструціоні ДженераліС.п.А. на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток в розмірі 48 660,12 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР» залишено без задоволення.

Стягнуто в рівних частинах з МТСБУ, Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 078,06 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 3 082,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги до МТСБУ про стягнення майнової шкоди, до ОСОБА_6 та компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (TODINI COSTPUZIONI GENERALI S.р.А.) про стягнення втраченого заробітку та моральної шкоди є доведеними та підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі письмових доказів, а також з урахуванням того, що розмір втраченого заробітку сторонами не оспорено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , представника компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (TODINI COSTPUZIONI GENERALI S.р.А.), з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 29 червня 2021 року про виправлення описки, задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 , представника МТСБУ, задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 , представника ОСОБА_2 , задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року скасовано в частині вирішення спору про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 до МТСБУ, ОСОБА_2 , компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (TODINI COSTPUZIONI GENERALI S.р.А.) залишено без задоволення.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (TODINI COSTPUZIONI GENERALI S.р.А.) - судовий збір в розмірі 1 617,09 грн, на користь МТСБУ - судовий збір в розмірі 2 881,50 грн, на користь ОСОБА_2 - судові витрати в загальному розмірі 14 692,29 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності винних дій ОСОБА_2 , які перебували б у причинному зв`язку з ДТП. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів наявність вини у діях (бездіяльності) компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» та наявність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним станом дорожнього покриття та ДТП. Ураховуючи, що МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також те, що позивач з письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника не звертався, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що правові підстави для проведення регламентної виплати МТСБУ за страховика, якого визнано банкрутом, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5 , в якій просив рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової та моральної шкоди та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність у матеріалах справи протилежних за змістом висновків щодо дійсного механізму ДТП, наданих відповідно стороною ОСОБА_1 і стороною ОСОБА_2 , невірний. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі N 234/16272/15-ц, яка судом не застосована. Суд, посилаючись на частину першу статті 1166 ЦК України, не врахував положення частини другої вказаної статті, що є підставою для оскарження рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку. Вина ОСОБА_2 на момент розгляду справи в суді першої інстанції підтверджена висновком комплексної судової дорожньо-технічної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6435/9084/9106 від 29 жовтня 2013 року та додаткової судової авто-технічної експертизи ХНДІСЕ № 5348 від 29 серпня 2016 року. Експертне дослідження № 5348 від 29 серпня 2016 року проведено на підставі відомостей щодо механізму ДТП, наданих лише позивачем ОСОБА_1 та підтверджених в судовому засіданні свідком ОСОБА_10 , виходячи з того, що ОСОБА_2 неодноразово (10 листопада 2015 року, 04 квітня 2017 року) надавав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та жодного разу в судове засідання не з`являвся і про свою версію подій особисто суду не повідомляв. Суд апеляційної інстанції не дослідив в судовому засіданні вказану у клопотанні ОСОБА_2 змінену версію механізму ДТП. Надані доводи і неодноразові заперечення сторони позивача ОСОБА_1 щодо наведених дій сторони ОСОБА_2 залишено без уваги, не надано оцінки факту спотворення стороною відповідача ОСОБА_2 механізму ДТП за його версією. Суд залишив поза увагою протиріччя в показаннях водія ОСОБА_2 з приводу того, що слідчому він повідомляв зовсім інші обставини, а саме, що «не доїхавши до знаку обмеження швидкості «40», під час роз'їзду із зустрічним транспортом, він несподівано відчув удар в ліву сторону напівпричепа. Він зрозумів, що щось трапилось. Тому почав пригальмовувати ще та проїхавши до місця, де дорога міняє напрямок руху, став на маленькому острівку, шо мався в середині проїзної частини. Зупинившись, він звернув увагу, подивившись у дзеркало заднього виду, шо на напівпричепі пошкоджений тент. Вийшовши з автомобілю, він оглянув напівпричеп ... зрозумів, що його напівпричеп контактував з «якимось транспортом...». В суді апеляційної інстанції, у клопотанні про призначення експертизи, ОСОБА_2 вказував інше, а саме, що коли відстань між автомобілем Рено і автомобілем МАН, під керуванням ОСОБА_1 , скоротилась до 20 метрів, автомобіль МАН почало виносити на смугу руху водія ОСОБА_2 . Тобто суд апеляційної інстанції не тільки прийняв у ОСОБА_2 нові докази по справі в порушення строків, передбачених вимогами ЦПК України, але й надав можливість відповідачу ОСОБА_2 провести експертизу на підставі доказів, які не узгоджуються з іншими матеріалами справи та визнав їх достовірними при очевидних протиріччях. Висновок № 172-02/21 автотехнічного експертного дослідження від 20 лютого 2021 року має очевидні порушення та не є об`єктивним, так як в його основу покладені вихідні дані, які не узгоджуються між собою навіть в різних частинах дослідження та не були встановлені належним порядком. ДТП мала місце в 2012 році, однак експерт під час свого дослідження використовує Правила дорожнього руху України від 10 січня 2001 року в редакції із змінами та доповненнями від 01 січня 2018 року. На момент ДТП (2012 рік) зміни та доповнення 2018 року ще не вступили в дію, і тому на них посилатися неприпустимо. Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 докази його вини у ДТП, що сталася 27 лютого 2012 року, наявні в матеріалах справи, а також презумпція вини заподіювача шкоди не спростовані. Зазначене разом із іншими доказами по справі є юридичною підставою для висновку про наявність вини ОСОБА_2 . Судом апеляційної інстанції без належних підстав на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати з ОСОБА_1 в сумі 13 075,20 гривен, які ОСОБА_2 не сплачував. ОСОБА_2 , крім витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 617,09 грн, жодного доказу понесених ним витрат ні суду, ні позивачу ОСОБА_1 не надавав. Згідно матеріалів справи на момент виникнення ДТП мали місце саме спільні, сукупні дії (бездіяльність) як водія ОСОБА_2 , так і юридичних осіб, на яких покладено обов`язок з ремонту та утримання автомобільної дороги, якими у даному випадку є Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. та Служба автомобільних доріг у Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР». Вказані дії не пов`язані єдністю наміру, але на момент виникнення ДТП вони існували одночасно. Шкоду, заподіяну позивачу ОСОБА_1 , неможливо розподілити між водієм, який порушив правила дорожнього руху, та юридичною особою, яка є відповідальною за проведення ремонтних робіт та належним чином не забезпечила організацію безпеки дорожнього руху на відповідній ділянці дороги, внаслідок чого виникли обставини, які впливали на обізнаність водіїв щодо особливостей дорожнього руху, що підтверджено експертними висновками, тому таку шкоду слід вважати неподільною. Покладення судом апеляційної інстанції на позивача обов`язку доводити вину організацій відповідальних за проведення ремонтних робіт не відповідають вимогам закону. Крім того, матеріали справи містять докази вини вказаних підприємств. Висновками експертиз підтверджено, шо на момент ДТП мали місце недоліки в організації дорожнього руху на ділянці, де сталося зіткнення автомобілів. Ці недоліки вплинули на безпеку руху і сприяли тому, що «водії не були належним чином інформовані про зміну напрямку руху та перехід через розділювальну смугу». Тобто на час проведення ремонту безпека дорожнього руху не забезпечувалася. Зазначений висновок підтверджено також письмовими поясненнями експерта. Особами, відповідальними за безпеку дорожнього руху були італійське підприємство «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» та Служба автомобільних доріг у Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР». Лише однієї підстави - визнання страховика, учасника МТСБУ, банкрутом, достатньо для настання відповідальності МТСБУ за борговими зобов`язаннями банкрута. Факт визнання страховика банкрутом цілком достатньо для виникнення відповідних зобов`язань у МТСБУ. Висновок суду апеляційної інстанції, що Закон «Про банкрутство» є спеціальним і його положення є пріоритетними при застосуванні до правовідносин, що виникли між сторонами, невірний. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2015 року. На той час було відомо, що постановою Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2013 року ПАТ «Українська екологічна страхова компанія» визнана банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ. Тому у якості співвідповідача за позовом ОСОБА_1 залучено МТСБУ, як особу, відповідальну за виконання зобов`язань страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, враховуючи, що факту визнання страховика банкрутом цілком достатньо для виникнення відповідних зобов`язань у МТСБУ. Щодо строків звернення до суду ОСОБА_1 керувався положеннями пункту З частини першої статті 268 ЦК України. На теперішній час на сайті МТСБУ розміщено оголошення щодо регламентних виплат за зобов`язаннями ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО». Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову до МТСБУ і у повному обсязі до інших співвідповідачів, встановивши, що до страховика або МТСБУ позивач у встановлені строки не звертався, суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду у справі № 147/66/17, де Верховний Суд зробив висновки, що звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такого страхового відшкодування, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19). Верховним Судом враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Це: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1104 ЦК України). Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, позивач, навіть у разі, якщо судом встановлено пропуск строку для звернення до страховика (МТСБУ) не позбавлений можливості отримати відшкодування від заподіювача шкоди ОСОБА_2 , який у даній справі залучений у якості співвідповідача. Також судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права, а саме: статті 2 10 12 43 44 76-79 83 89 ЦПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Суд апеляційної інстанції також порушив вимоги статей 22 23 1166 1187 1188 ЦК України, статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позиція інших учасників справи

У вересні 2021 року Служба автомобільних доріг у Київській області подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_12 , у якому просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Служби автомобільних доріг у Київській області без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивований тим, що жодних доказів на підтвердження протиправної поведінки (бездіяльності) Служби автомобільних доріг у Київській області, що зумовили спричинення шкоди, заявленої до стягнення ОСОБА_1 у даній справі, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з пунктами 13, 14 ордеру (дозволу) № 40, виданого Службою автомобільних доріг у Київській області 17 серпня 2011 року підряднику представництву «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» на право виконання робіт з капітального ремонту автомобільних дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці км 14+080, км 68 + 430 (праворуч та ліворуч) в межах смуги відведення автомобільної дороги на території міста Києва та Київської області, правову та матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами, які спричинені неналежним виконанням ремонтних робіт та робіт з експлуатаційного утримання, в тому числі в осінньо-зимовий період, на вказаній ділянці автодороги несе представництво «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.». Згідно з висновками експертиз № 6435/9084/9106 від 29 жовтня 2013 року та № 172-02/21 від 20 лютого 2021 року, проведених під час здійснення кримінального провадження № 12013100200001055 та апеляційного розгляду даної справи, причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення одним із водіїв пункту 12,1 Правил дорожнього руху України, а не стан дорожнього покриття внаслідок виконання робіт з капітального ремонту на ділянці автомобільної дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода.

У вересні 2021 року Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А. подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що настання ДТП за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинене Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А. , або про те, що між діями або бездіяльністю Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А. та шкодою, завданою внаслідок ДТП ОСОБА_1 наявний причинно-наслідковий зв`язок. Судова експертиза, проведена у цій справі, встановила, що настання ДТП 27 лютого 2012 року сталося внаслідок того, що дії водія Рено з напівпричепом Кроне ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, при цьому для виконання таких вимог вказаний водій не мав жодних перешкод технічного характеру, а, відповідно, саме ця особа може розглядатися як особа, яка заподіяла шкоду, адже жодних доказів щодо того, що ДТП сталося внаслідок дій чи бездіяльності інших осіб в матеріалах справи немає. Відповідальність за ДТП у разі, якщо воно сталося внаслідок неналежного забезпечення безпеки дорожнього руху несе власник автомобільної дороги, а не підрядник, який виконував на такій дорозі певні ремонтні роботи. В матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би свідчив або вказував на те, що виявлені «окремі недоліки у організації дорожнього руху» на ділянці дороги, де сталося ДТП, якимось чином стосувалися механізму ДТП за участі позивача або стали причиною такої ДТП. Хоч законодавство не покладає на позивача обов`язку у деліктних справах доводити вину в діях відповідача, але жодна норма процесуального чи матеріального права не звільняє позивача від обов`язку доведення того, що саме відповідач є заподіювачем шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 641/10491/15-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року відмовлено.

У вересні 2021 року матеріали цивільної справи № 641/10491/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 641/10491/15-цдо закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 641/10491/15-ц.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2021 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 27 лютого 2012 року на 35 км автодороги Київ-Чоп в с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області, де проводились ремонтно-будівельні роботи, сталася ДТП за участю автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Відомості за даним фактом внесені до ЄРДР за № 1201300200001055 від 14 лютого 2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

В рамках кримінального провадження № 1201300200001055 від 14 лютого 2013 року проведено комплексну судову дорожньо-технічну, транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу № 6435/9084/9106 та складено висновок від 29 жовтня 2013 року.

Капітальний ремонт автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп км 14+080-км 68+430 здійснювався відповідно до контрактної угоди, укладеної між Укравтодором та представництвом компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (TODINI COSTPUZIONI GENERALI S.р.А.) від 05 серпня 2011 року № б/н за рахунок кредитних коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Службою автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) 17 серпня 2011 року видано ордер (дозвіл) № 40, яким надано право підряднику представництва Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А. на виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці км 14+080-км 68+430 (праворуч та ліворуч) в межах смуги відведення автомобільної дороги на території м. Києва та Київської області.

Пунктами 13, 14 цього ордеру визначено, що відповідальність за експлуатаційний стан автомобільної дороги та безпеку дорожнього руху на ділянці М-06 Київ-Чоп км 14+080-км 68+430 до вводу її в експлуатацію несе представництво Тодіні Коструціоні Дженералі С.п.А., останнє також несе правову та матеріальну відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами, які спричинені неналежним виконанням ремонтних робіт та робіт з експлуатаційного утримання, в тому числі в осінньо-зимовий період.

Постановою слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області Клунко О. М. від 14 грудня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100200001055 від 14 лютого 2013 року, закрите у зв`язку з відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.

Постанова мотивована тим, що жоден з учасників ДТП не може надати покази щодо механізму самої пригоди, на даний час дорожня обстановка в місці вчинення ДТП змінилася, отже проведення слідчого експерименту не дасть позитивного результату, а висновки експертиз не надають відповіді на питання, що мають значення для справи, що унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями учасників ДТП на наслідками.

Постановою прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Юркова Ю. В. від 10 вересня 2015 року постанову слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області Клунка О.М. від 14 грудня 2013 року скасовано, матеріали досудового розслідування № 12013100200001055 від 14 лютого 2013 року направлено начальнику СВ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області для організації подальшого розслідування.

Постанова прокурора мотивована тим, що в порушення вимог статті 9 Кримінально-процесуального кодексу України досудове розслідування проведено неповно, не встановлено всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження, а рішення про закриття кримінального провадження прийнято необґрунтовано.

Згідно з актом судово-медичного дослідження № 261/Д від 26 червня 2012 року та висновком експерта № 329/Д від 20 серпня 2012 року, складеним на підставі постанови старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області Алексійчука О. М., у ОСОБА_1 у зв`язку з ДТП 27 лютого 2012 року малися різана рана тім`яної ділянки, периорбітальні гематоми, множинні різано-рвані рани та садна голови, відкритий перелом акроміального кінця правої ключиці, переломи 3-6 ребер зліва. Переломи ключиці та ребер відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

У результаті ДТП з 05 березня 2012 року по 17 березня 2012 року, з 20 березня 2012 року по 09 квітня 2012 року та з 10 травня 2012 року по 25 травня 2012 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

Згідно з довідками Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська багатопрофільна лікарня № 18» Харківської міської ради Департаменту охорони здоров`я від 17 березня 2016 року № 192 та від 11 червня 2012 року № 11/67 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійно-кісткової інфекції в період з 20 березня 2012 року по 09 квітня 2012 року з діагнозом: хронічний посттравматичний остеоартрит правового акроміального ключичного суглобу.

Згідно висновку ЛКК Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня № 13 від 25 червня 2012 року ОСОБА_1 у період з 26 червня 2012 року по 25 липня 2012 року потребував переводу на роботу, не пов`язану з навантаженням на праву руку, з підняттям тяжкості не більше 3 кг.

На момент ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових стосунках з ФОП ОСОБА_4 на підставі договору від 01 червня 2010 року.

Цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_4 - власника транспортного засобу «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована згідно з страховим полісом від 19 січня 2012 року № АВ/0786366 в ПАТ УСК «ГАРАНТ-АВТО». Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого 100 000,00 грн.

З наданої МТСБУ інформації вбачається, що на момент ДТП 27 лютого 2012 цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УЕСКА»), поліс АВ 126532, транспортний засіб Кроне, д.н. НОМЕР_2 , поліс АВ 126531, транспортний засіб Рено Магнум, д.н. НОМЕР_1 , ліміт по майну 50 000,00 грн, ліміт по життю та здоров`ю 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2013 року у справі № 5011-46/12625-2012 ПрАТ «УЕСКА» визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури.

ПрАТ «УЕСКА» втратило статус асоційованого члена МТСБУ 23 грудня 2014 року через заборгованість до фондів МТСБУ.

За висновком комплексної судової дорожньо-технічної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6435/9084/9106, складеного 29 жовтня 2013 року експертами О. В. Сорокопуд та В .С .Ольховим Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С.Бокаріуса:

- на момент ДТП мали місце недоліки в організації дорожнього руху на ділянці дороги, де сталося зіткнення вказаних автомобілів, які впливали на безпеку дорожнього руху. Відсутність дорожніх знаків 5.24.2 «Зміна напрямку руху на дорозі з розділювальною смугою», табличка 7.1.1 «Відстань до об`єкта» через 100 м. дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості (170 км/год через 100 м. дорожні знаки 1.37 «Дорожні роботи» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості (50 км/год)», через не менше ніж 60 м. дорожній знак 4.2 «Рух праворуч» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості (40 км/год), відсутність на переході через розділювальну смугу конусів або віх по напрямку руху автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не забезпечували безпеку руху;

- встановити, чи спроможний з технічної точки зору механізм розвитку обставин ДТП при умові бокового заносу напівпричепа «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , справа наліво, відносно напрямку руху автомобіля «RenaultMagnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та чи спроможний з технічної точки зору механізм розвитку обставин ДТП при умові виїзду автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , справа наліво на зустрічну смугу для руху експертним шляхом не уявляється можливим;

- допустима за умовами видимості проїзної частини швидкість автомобіля «RenaultMagnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає більше 50-58,2 км/год;

- в показах водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутні дані про механізм зіткнення керованих ними транспортних засобів на стадії їх зближення. При проведенні транспортно-трасологічного дослідження встановити характер зближення досліджуваних транспортних засобів перед зіткненням (стадія заносу або виїзду на зустрічну смугу руху) експертних шляхом неможливо. У зв`язку з цим експертним шляхом не уявляється можливим провести технічний аналіз дій водіїв та, відповідно, вирішити питання як вони повинні були діяти у заданих обставинах ДТП та чи мали вони технічну можливість у заданих обставинах запобігти ДТП.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 5348, складеним 29 серпня 2016 року експертом Ольховим В. С. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса:

- показання водія ОСОБА_1 про те, коли відстань між автомобілями скоротилась до 20 м, задню частину напівпричепа автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , почало виносити на смугу руху автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, при цьому до моменту виносу задньої частини напівпричепа автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортні засоби рухались кожний по своїй смузі на відстані 0,5 м. від центру дороги, а швидкість автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , була 20-40 км/год, автомобілю «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - 40 км/год, які вказані в редакції даного питання, не позбавлені технічної спроможності;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в даній ДТП водій автомобілю «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в даній ДТП технічна можливість запобігти зіткнення для водія автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визначалася виконаннями ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого він не мав перешкод технічного характеру;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в даній ДТП дії водія автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідають вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в даній ДТП водій автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в діях водія автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у частині вибору швидкості руху за умовами видимості дороги, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.2 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в даній ДТП водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості зіткнення з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог пункту 12.3 Правило дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_1 про механізм розвитку ДТП, в даній ДТП в діях водія автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 - представник ОСОБА_2 надав висновок автотехнічного дослідження № 172-02/21, складений 20 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасат Консалтинг Груп», згідно з яким:

- показання водія автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме про те, коли відстань від автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоротилась до 20 м., автомобіль «MAN-M» почало нести на смугу руху автомобіля «Renault Magnum», внаслідок чого сталось зіткнення транспортних засобів, при цьому до моменту виносу автомобіля «MAN-M» транспортні засоби рухались кожен по своїй смузі на відстані 0,5 м. від центру дороги, а швидкість автомобілів була 40 км/год, не позбавлені технічної можливості;

- якщо виходити з показань ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткнення для водія автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого він не мав перешкод технічного характеру;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться з технічної точки зору у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мав діяти відповідно до вимог пунктів 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у частині вибору швидкості руху за умовами видимості дороги, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.2 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем «MAN-M», реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом виконання ним вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України;

- якщо виходити з показань водія ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з бортовим напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

За загальним правилом статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другої статті 76 ЦПК України.

На розгляді суду апеляційної інстанції знаходилося три протилежних за змістом експертних висновки (висновок комплексної судової дорожньо-технічної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6435/9084/9106, складений 29 жовтня 2013 року, висновок судової автотехнічної експертизи № 5348, складений 29 серпня 2016 року, висновок автотехнічного дослідження № 172-02/21, складений 20 лютого 2021 року).

З урахуванням характеру спору та за наявності протилежних за змістом висновків щодо дійсного механізму ДТП, з метою з`ясування обставин щодо дійсного механізму ДТП ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року за клопотанням ОСОБА_9 - представника ОСОБА_2 по справі призначена судова автотехнічна експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.

Однак, експертиза вказаною експертною установою проведена не була, оскільки вартість експертизи, яка виявилась для відповідача непомірним тягарем, не оплачена.

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 - представник ОСОБА_2 надав висновок автотехнічного дослідження № 172-02/21, складений 20 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасат Консалтинг Груп».

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи прийняв докази, які не були подані до суду першої інстанції, без належного обґрунтування виняткових випадків для цього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно долучив як доказ висновок автотехнічного дослідження № 172-02/21, складений 20 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасат Консалтинг Груп».

Враховуючи висновок судової авто технічної експертизи № 5348 від 29 серпня 2016 року, згідно якого у ДТП, яка сталася 27 лютого 2012 року, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, винною особою є ОСОБА_2 , який свою вину не спростував.

За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП).

Одночасно за положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ДТП сталася 27 лютого 2012 року.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «УЕСКА».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до МТСБУ, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ. Обов`язковими умовами для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, є: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Висновок про недостатність коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, може бути зроблений після складання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу і подання його до господарського суду та їх затвердження останнім. Крім того, позивач з письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника не звертався, отже відсутні правові підстави для проведення регламентної виплати МТСБУ за страховика, якого визнано банкрутом, відсутні.

Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).

Підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки по договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ (стаття 20.3 Закону № 1961-IV в редакції, чинній на момент ДТП).

МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпунктом «а» пункту 41.2. статті 41 Закону № 1961-IV»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб».

Суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ.

Відповідно до частини першої статті 1 статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР (частина третя статті 6 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень»).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у справі № 5011-46/12625-2012 затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 24 червня 2016 року.Вимоги кредиторів на загальну суму 32 662 691 грн 79 коп. у відповідності до положень частини п`ятої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вирішено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника. Головному управлінню статистики у м. Києві виключити банкрута - ПрАТ «УЕСКА» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зняти банкрута - ПрАТ «УЕСКА» з податкового обліку. Ліквідовано банкрута - ПрАТ «УЕСКА» як юридичну особу в зв`язку з банкрутством. Печерській районній у місті Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення - ПрАТ «УЕСКА» як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення ПрАТ «УЕСКА» як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Предметом позову є стягнення втраченого заробітку у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана: з лікуванням потерпілого з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого (стаття 23 Закону № 1961-IV).

Суди встановили, що ДТП за участю транспортних засобів під керування водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталася 27 лютого 2012 року.

До суду ОСОБА_1 звернувся 21 жовтня 2015 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20))».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Разом з тим суди встановили, що позивач з позовом до страховика (страхової компанії) звернувся поза межами річного строку та з відповідною заявою в позасудовому порядку до страховика також не звертався.

Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає.

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Суд апеляційної інстанції встановив, що у результаті ДТП з 05 березня 2012 року по 17 березня 2012 року, з 20 березня 2012 року по 09 квітня 2012 року та з 10 травня 2012 року по 25 травня 2012 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

За висновком ЛКК Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня № 13 від 25 червня 2012 року ОСОБА_1 у період з 26 червня 2012 року по 25 липня 2012 року потребував переводу на роботу, не пов`язану з навантаженням на праву руку, з підняттям тяжкості не більше 3 кг.

За таких обставин позивачем не доведено наявність поважних причин, які б перешкоджали йому звернутися до страхової компанії у строк до 27 лютого 2015 року.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до МТСБУ, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Під час розгляду справи суди встановили, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УЕСКА»), поліс АВ 126532, транспортний засіб Кроне, д.н. НОМЕР_2 , поліс АВ 126531, транспортний засіб Рено Магнум, д.н. НОМЕР_1 , ліміт по майну 50 000,00 грн, ліміт по життю та здоров`ю 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 після збільшення позовних вимог просив стягнути майнову шкоду в сумі 117 423,30 грн, з яких 48 660,12 грн - розмір втраченого заробітку за період з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року, 32911,68 грн - розмір 30% втраченого доходу за період з 27 червня 2012 року по 26 березня 2013 року та 35851,50 грн витрат на лікування з 27 лютого 2012 року по 26 червня 2012 року та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із статтею 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості у звичайних або спеціально створених умовах. Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Отже, на підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).

Отже, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності.

Відсутність достовірних, підтверджених належними доказами відомостей про ступінь (відсоток) втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності позивача отриманої внаслідок ДТП травми не дає підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення втраченого позивачем заробітку.

Водночас, долучені позивачем чекі від 04 березня 2012 року за бандаж, бинт та перекис водню свідчать про те, що позивачем витрачені кошти на лікування, підтверджене медичним призначенням, у загальному розмірі 69,40 грн.

Дана сума перебуває в межах страхового відшкодування, тому підстави для її стягнення з винної особи ОСОБА_2 відсутні.

Доказів оплати інших ліків та медикаментів, фізіотерапевтичних заходів, витрат на дієтичне харчування, сторонньої опіки та допомоги, витрат на проїзд до місць лікування та до слідчих органів позивачем не надано.

Враховуючи характер правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням вимоги розумності і справедливості суд першої інстанції зробив вірний висновок про розмір моральної шкоди, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи в сумі 10 000 грн, яку, з урахуванням вимог статті 26-1 Закон № 1961-IV, слід стягнути з ОСОБА_2 .

За таких обставин постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди слід скасувати, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що недоліки в організації дорожнього руху на ділянці дороги, де сталося зіткнення вказаних автомобілів, спричинили ДТП. Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог до Служби автомобільних доріг в Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР», компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.», тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції частково ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ та ОСОБА_2 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в частині позовних вимог ОСОБА_1 до компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» залишити без змін; оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР» залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати за проведення експертизи у розмірі 141,79 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 275,96 грн.

Керуючись статями 400 409 410 411 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 скасувати.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до компанії «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» залишити без змін.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області Державного агентства автомобільних доріг України «УКРАВТОДОР» залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 141,79 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 275,96 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 17 червня 2021 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року в скасованій та зміненій частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук