№ 641/3547/17

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 641/3547/17

провадження № 61-9477св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватна фірма «Беатріс»,

третя особа - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги приватної фірми «Беатріс» та ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року у складі судді Колодяжної І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів на користь малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн. та шкоду, завдану у зв`язку зі смертю потерпілої ОСОБА_6 у розмірі 103 975 грн на кожного.

Також у червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватної фірми «Беатріс» (далі - ПФ «Беатріс»), в якому просила стягнути з ПФ «Беатріс» на користь малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 1 500 000 грн та шкоду, завдану у зв`язку зі смертю потерпілої ОСОБА_6 у розмірі 103 975 грн на кожного.

Позовні заяви мотивовані тим, що згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року вона призначена опікуном над малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їх батько ОСОБА_7 , який є її рідним сином, згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року позбавлений батьківських прав відносно малолітніх дітей. Мати дітей ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у клініці ПФ «Беатріс» у результаті проведення незаконного аборту.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року лікаря-гінеколога ОСОБА_4 та анестезіолога ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у відповідності до вимог статті 49 КК України із закінченням строків давності, тобто за нереабілітуючими обставинами, та відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України провадження у справі закрито. Обвинувальними актами та ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року підтверджено факт, що 11 червня 2010 року саме у приміщенні ПФ «Беатріс» проведений незаконний аборт, внаслідок якого померла ОСОБА_6 . Діти померлої не отримали від клініки грошової компенсації за моральну шкоду внаслідок смерті їх матері.

У матеріалах кримінального провадження є копія довіреності від 21 липня 2010 року, згідно якої її син та батько дітей довіряє ОСОБА_8 бути його представником зі всіма правами та в усіх установах з питань отримання компенсації у грошовому вигляді, без будь-яких обмежень у розмірі від клініки на поховання його дружини ОСОБА_6 , що померла

ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, у матеріалах кримінального провадження є заява ОСОБА_9 про отримання від клініки грошової суми у розмірі 157 946 грн від 22 липня 2010 року як компенсації витрат та інших заходів, пов`язаних зі смертю та похованням ОСОБА_6 , але відсутні докази, що ОСОБА_7 отримав ці кошти.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які привели до смерті ОСОБА_6 , заподіяно моральну шкоду її дітям: ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у душевних стражданнях, які вони зазнали у зв`язку із втратою своєї матері, діти перенесли великий стрес, вони зростають без матері, позбавлені материнського тепла, материнської любові та турботи. Моральну шкоду вона оцінила у розмірі 3 000 000 грн. Враховуючи те, що потерпіла на час смерті працювала, ОСОБА_1 також просила стягнути з відповідачів шкоду згідно статті 1200 ЦК України, за період з 01 липня 2010 року по 30 квітня 2017 року у розмірі 103 975 грн на кожну дитину.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 серпня

2018 року цивільну справу № 641/3547/17 за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 641/3546/17 за позовом ОСОБА_1 до ПФ «Беатріс», третя особа - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня

2018 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 150 000 грн та шкоду, завдану у зв`язку зі смертю потерпілої ОСОБА_6 у розмірі 103 975 грн на кожного.

Стягнуто з приватної фірми «Беатріс» на користь малолітніх дітей:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 150 000 грн та шкоду, завдану у зв`язку зі смертю потерпілої ОСОБА_6 у розмірі 103 975 грн на кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що у цьому випадку мали місце спільні дії посадових осіб ПФ «Беатріс», які допустили госпіталізацію та проведення операції потерпілій у медичному закладі, лікарем ОСОБА_4 та анастезіологом ОСОБА_5 . Такі спільні дії зазначених осіб по лікуванню потерпілої перебувають у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із їх комплексу не призвело би до виникнення спільного шкідливого результату.

Таким чином, виходячи з вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що з ПФ «Беатріс», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь малолітніх дітей

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одноразово, слід стягнути на відшкодування шкоди, завданої смертю їх матері, по 103 975 грн на кожного, за період з липня 2010 року і до квітня 2017 року включно. При цьому, стягуючи на користь малолітніх дітей відшкодування шкоди, завданої смертю їх матері, суд виходив із розміру мінімальної заробітної плати.

З врахуванням тяжкості та тривалості моральних страждань, обставин заподіяння шкоди, віку дітей та глибини сприйняття ними загибелі матері, суд вважав, що підлягає стягненню з ПФ «Беатріс», ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 на користь малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері у розмірі

150 000 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційні скарги приватної фірми «Беатріс», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 жовтня

2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. Рішення Комінтернівського районного суду

м. Харкова від 11 жовтня 2018 року в частині порядку та сум стягнення з ОСОБА_4 та приватної фірми «Беатріс» змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та приватної фірми «Беатріс» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відшкодування майнової шкоди 12 548 грн 46 коп., на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та приватної фірми «Беатріс» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування майнової шкоди 12 548 грн 46 коп., на відшкодування моральної шкоди

300 000 грн.

Рішення в частині стягнення витрат по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 скасовано.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що колегія суддів вважала доведеним наявність причинного зв`язку між винними неправомірними діями ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та смертю ОСОБА_6 , оскільки це підтверджується висновком судово-медичної комісійної експертизи державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» від 15 жовтня 2014 року № 432/11.

Проаналізувавши обставини справи та наявні докази, встановивши, що станом на 11 червня 2010 року гінекологічне відділення у ПФ «Беатрис» не було відкрито, колегія суддів вважала, що дії ОСОБА_4 по проведенню аборту, які призвели до смерті ОСОБА_6 , були вчинені ним на власний розсуд поза межами його посадових обов`язків, покладених на нього

ПФ «Беатрис».

Оскільки надаючи невідкладну допомогу ОСОБА_6 , здійснюючи реанімаційні заходи, ОСОБА_5 діяла в межах посадових обов`язків, покладених на неї ПФ «Беатрис», тому відповідальність за шкоду, спричинену недбалим, неналежним та некваліфікованим виконанням нею своїх професійних обов`язків необхідно покласти на ПФ «Беатрис».

Враховуючи характер, тривалість, обсяг та глибину душевних страждань малолітніх дітей, які залишилися без матері, непоправність втрати близької людини, їх суттєві негативні наслідки, в тому числі, пов`язані із порушенням нормального життєвого укладу родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів вважала за можливе виходити із розміру відшкодування моральної шкоди 300 000 грн на кожну дитину.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивачами судовий збір не сплачувався, тому суд першої інстанції помилково зазначені витрати стягнув з відповідачів на користь законного представника позивачів.

Отже, ОСОБА_4 та ПФ «Беатрис» повинні нести солідарну відповідальність за шкоду, спричинену позивачам у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , а позов в частині стягнення відшкодування з ОСОБА_5 задоволено судом помилково.

Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно застосовані норми матеріального права, а саме стаття 1195 ЦК України, в той час, як підстави та розмір відшкодування у спірних правовідносинах визначаються статтями 1200 1202 1208 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ПФ «Беатріс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення із приватної фірми «Беатріс» солідарно із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди по 300 000 грн та шкоди у зв`язку зі смертю у розмірі по 12 548 грн 46 коп. на кожного та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення із приватної фірми «Беатріс» солідарно із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди по 300 000 грн та шкоди у зв`язку зі смертю у розмірі по 12 548 грн 46 коп. на кожного та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ПФ «Беатріс» мотивована тим, що притягнувши до цивільної солідарної відповідальності ПФ «Беатріс» та ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції не навів будь-яких фактичних даних на підтвердження висновку про спільність їх дій, отже помилково застосував статті 541 543 1190 ЦК України. Притягнення судом апеляційної інстанції ПФ «Беатріс» до обов`язку нести цивільну відповідальність за дії лікаря ОСОБА_5 та застосування до його регулювання одночасно положень як статті 1172 і статті 1190 ЦК України є невірним застосуванням норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції у порушення приписів статей 12 13 ЦПК України, статті 1208 ЦК України здійснив збільшення суми самостійно розрахованого відшкодування втраченого заробітку за 82 календарні місяця, застосувавши загальний розмір інфляції 172,76 %, не навівши жодного розрахунку та норми законодавства, яка підлягала застосуванню до таких правовідносин.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що оскільки відшкодування шкоди, що пов`язана із фактом смерті ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 у приміщенні медичного центру ПФ «Беатріс», вже відбулося на користь визначеного відповідно до положень діючої на той час редакції КПК України представника потерпілих ОСОБА_7 у загальній сумі 157 946 грн, що еквівалентно 20 000 доларів США станом на 22 липня 2010 року за рахунок коштів лікарів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то таке зобов`язання у відповідності до статті 599 ЦК України є припиненим.

Заявник зазначав, що при ухваленні оскаржуваних рішень в частині задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди у загальній сумі 600 000 грн, суди не дотрималися виконання вимог частини третьої статті 23 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ПФ «Беатріс», третя особа - управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги ОСОБА_4 та ПФ «Беатріс», у якому вона просила вказані касаційні скарги залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу ПФ «Беатріс», у якому він просив касаційну скаргу задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно наказу № 02.06.09 К 1 про прийняття на роботу ОСОБА_4

з 02 червня 2009 року прийнятий на посаду лікаря-акушера-гінеколога за сумісництвом, зі строком випробування два місяці в ПФ «Беатріс»

(а. с. 108, т. 2).

Відповідно до наказу № К про прийняття на роботу ОСОБА_5

з 01 листопада 2009 року прийнята на посаду лікаря-анестезіолога за сумісництвом, зі строком випробування два місяці в ПФ «Беатріс»

(а. с. 112, т. 2).

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження

(а. с. 13, 14, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , матір малолітніх дітей ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні

№ 12015220000000313 від 21 квітня 2017 ОСОБА_4 був обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 134 КК України, а саме незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило смерть потерпілої, а ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 КК України, а саме неналежне виконання медичним працівником своїх медичних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

У цьому обвинувальному акті зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10 червня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до лікаря-гінеколога ОСОБА_10 з приводу переривання її небажаної вагітності. У свою чергу ОСОБА_4 , маючи медичну освіту, але не маючи спеціального дозволу - сертифіката з надання комплексної допомоги жінкам при небажаній вагітності, розуміючи, що його дії виходять за межі компетенції, як лікаря-гінеколога, у порушення «Клінічного протоколу», без заведення необхідної медичної документації, а саме: медичних карток по перериванню вагітності та медичного обстеження, погодився зробити ОСОБА_6 аборт. За раніше досягнутої домовленості, 11 червня 2010 року, приблизно о

14-00 год., ОСОБА_6 прийшла у приміщенні ПФ «Беатрис», до лікаря-гінеколога ОСОБА_10 , який, без оформлення медичних документів з відображенням скарг хворої, з`ясування анамнезу пацієнтки, у тому числі без здійснення спеціальних акушерсько-гінекологічних та лабораторних досліджень, прийняв ОСОБА_6 . При цьому, ОСОБА_4 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ПФ «Беатрис» не має ліцензії Міністерства охорони здоров`я України на проведення медичної практики по здійсненню операцій штучного переривання вагітності (абортів), що відділення гінекології у цій фірмі перебуває на стадії відкриття, а також те, що операція штучного переривання вагітності здійснюється виключно лікарями акушерами-гінекологами в акредитованих стаціонарних лікувально-профілактичних закладах (пологових будинках, лікарнях, у складі є гінекологічні, загально хірургічні відділення), що регламентовано Інструкцією «Про порядок проведення операції штучного переривання вагітності», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 червня 1994 року

№ 111, знехтував вимогами вказаного нормативного акта та порушив вказану Інструкцію.

Далі, ОСОБА_11 , з метою здійснення операції штучного переривання вагітності, провів ОСОБА_6 до оглядової палати, де на гінекологічному кріслі із застосуванням медичних інструментів, у тому числі кульових щипців, які використовуються для фіксації шийки матки при діагностичному вискоблюванню слизової оболонки порожнини матки та вискоблюванні матки під час проведення штучного аборта, здійснив ОСОБА_6 операцію по вискоблюванню матки (аборт), що призвело до відкриття масивної кровотечі зі статевих шляхів ОСОБА_6 , внаслідок чого остання втратила свідомість. На вимогу ОСОБА_10 до вказаної оглядової палати прийшла лікар-анестезіолог гінекологічного відділення фірми « Беатрис » ОСОБА_5 , яка визначила, що у ОСОБА_6 наявні ознаки клінічної смерті, та стала проводити реанімаційні заходи, направленні на відновлення серцевої діяльності, а саме: прекардіальний удар, непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легенів масочным методом (мішком АМБУ), які виявились неефективними. У зв`язку з чим було прийнято рішення провести катетеризацію підключичної вени для введення ліків, яка була протипоказана ОСОБА_6 у випадку значної крововтрати, при відсутності даних про її групу крові. Помилкове уведення повітрявідвідної трубки не в трахею, а у стравохід, а також невдало виконана катетеризація призвели до додаткової крововтрати, що поглибило тяжкість стану ОСОБА_6 та сприяло настанню її біологічної смерті. Усвідомлюючи, що їх реанімаційні заходи є неефективними, що стан ОСОБА_6 є критичним, що можуть настати тяжкі наслідки у вигляді її смерті, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , бажаючі приховати свою злочину діяльність, з метою недопущення розголосу, побоюючись за свою репутацію, свідомо не викликали

ОСОБА_6 бригаду швидкої медичної допомоги для надання їй невідкладної медичної допомоги в умовах стаціонарного медичного закладу.

Отже, за змістом обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що виконуючи обов`язки лікаря-гінеколога, 11 червня 2010 року у приміщенні ПФ «Беатрис», розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , за раніше досягнутою домовленістю, без оформлення документів із відображенням скарг хворого, з`ясування анамнезу пацієнтки, у тому числі без здійснення спеціальних акушерсько-гінекологічних та лабораторних досліджень, прийняв пацієнтку ОСОБА_6 до оглядової палати, де на гінекологічному кріслі із застосуванням медичних інструментів, у тому числі кулькових щипців, здійснив ОСОБА_6 операцію по вискоблюванню матки (аборт), що призвело до відкриття масивної кровотечі зі статевих шляхів у останньої та втрати останньою свідомості. У подальшому ОСОБА_6 за участю лікаря-гінеколога

ОСОБА_4 були виконані невдалі реанімаційні заходи, які сукупно із геморагічним шоком (гіповолемічним), дистрес синдром, що розвинулись ймовірно при проведенні операції по вискоблюванню порожнини матки, сприяли настанню смерті ОСОБА_6

ОСОБА_5 обвинувачувалась у тому, що виконуючи обов`язки лікаря-анестезіолога 11 червня 2010 року, у приміщенні ПФ «Беатрис», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , під час надання невідкладної медичної допомоги пацієнту ОСОБА_6 , недбало, неналежно та некваліфіковано виконала свої професійні обов`язки, застосувала невдалу медичну маніпуляцію у вигляді катетеризації правої підключичної вени для ведення ліків, яка була протипоказана пацієнту, що стало наслідком додаткової крововтрати та погіршення стану ОСОБА_6 та сприяла настанню смерті останньої.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 134 КК України у відповідності до вимог статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 140 КК України у відповідності до вимог статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 284 КПК України провадження у справі закрито.

Факт смерті ОСОБА_6 у клініці ПФ «Беатріс» 11 червня 2010 року внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтверджений висновком судово-медичної комісійної експертизи ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 432/11 від 15 жовтня

2014 року.

За змістом зазначених висновків (мовою оригіналу): «Смерть ОСОБА_13 наступила от геморрагического шока (гиповолемического),

дистресс-синдрома, развившихся предположительно при проведении операции выскабливания полости матки усугубившегося кровопотерей из поврежденных при катеризации правой подключичной вены, ветви подключичной артерии, купола плевры с верхушкой правого легкого и кровоизлияния (1300 мл) в правую плевральную полость. Об этом также свидетельствуют полосовидные кровоизлияния под эндокардом левого желудочка (пятна ОСОБА_14 ), а также результаты судебно-гистологического исследования проведенного в Главном бюро судебно-медицинской экспертизы: респираторный дистресс-синдром с очаговыми кровоизлияниями у верхушки правого легкого. Шунтирование кровотока в почке. Показателями прижизненности кровоизлияний в области грудной клетки являются обильное пропитывание кровью подкожной клетчатки вокруг области стояния подключичного катетера, распространение кровоизлияния от срединной до передне-подмышечной линии и от правой подключичной области до области 6-го межреберья, продолжающегося в правую дельтовидную область, межмышечная гематома (150 мл) в области стояния венозного катетера. Между обнаруженными повреждениями и смертью ОСОБА_13 имеется прямая причинная связь.

Проведенная ОСОБА_13 попытка лечения в виде катетеризации правой подключичной вены для введения лекарств была ей противопоказана. В случае значительной кровопотери, при отсутствии данных о группе крови, показано было для устранения гиповолемии, проведение внутривенного вливания в области руки растворов кровезаменителей для восполнения объема циркулирующей крови. Неудачная катетеризация привела к дополнительной кровопотере, усугубила тяжесть ее состояния и способствовала наступлению смерти.

Медицинская помощь ОСОБА_13 оказана неквалифицированно, что и обусловило наступление смерти.

Между недостатками оказания медицинской помощи ОСОБА_13 и ее смертью имеется причинная связь. Нанесенные в процессе оказания медицинской помощи повреждения и их осложнения относятся к тяжким телесным повреждениям по признаку опасности для жизни.

Згідно посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога ПФ «Беатрис», лікар акушер-гінеколог до відкриття відділення гінекології, керуючись нормативними документами, проводить консультації та практичні роботи з планування приміщень майбутнього відділення, комплектації медичним та іншим обладнанням, інвентарем, медичними препаратами. Приведення майбутнього відділення до санітарних норм яких потребує законодавство. Керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію гінекологічної допомоги населенню. Надає швидку і невідкладну медичну допомогу хворим. Після відкриття відділення гінекології, організовує та проводить диспансеризацію гінекологічних хворих. Застосовує сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації у межах своєї спеціальності. Володіє всіма методами амбулаторного і стаціонарного лікування, повним обсягом хірургічних втручань, включаючи екстирпацію матки, перев`язку підчеревних артерій, мікрохірургічні й пластичні операції. Надає швидку й невідкладну медичну допомогу хворим гінекологічного профілю. Здійснює нагляд за побічними реакціями /діями лікарських засобів. Проводить консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей, в тому - числі і вдома. Здійснює експертизу працездатності. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Дотримується принципів медичної деонтології. Сприяє правовому захисту жінок відповідно до чинного законодавства. Керує роботою середнього медичного персоналу. Бере активну участь у поширенні медичних знань серед населення, у проведенні масових профілактичних оглядів. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Відповідно до посадової інструкції лікаря анестезіолого-реаніматолога

ПФ «Беатрис», лікар-анестезіолог зобов`язаний: забезпечувати належний рівень обстеження хворих, надання знеболювання та невідкладної допомоги хворим. Проводити знеболювання, інтенсивну терапію, комплекс реанімаційних заходів з урахуванням стану хворого, особливостей оперативного втручання спеціального чи методу дослідження. При утрудненнях консультуватися з завідуючим відділенням. Вчасно давати завідуючому відділенням оперативну інформацію про зміни обстановки на робочому місці (палата реанімації й інтенсивної терапії, операційної тощо). Контролювати дотримання санітарно-епідеміологічного режиму і техніки безпеки на своєму робочому місці. Контролювати збереження, облік наркотичних і сильнодіючих медикаментів, використовуваних для проведення інтенсивної терапії, реанімації і знеболювання. Нести чергування в лікувально-профілактичній установі тільки як анестезіолога по своєму основному чи графіку в порядку сумісництва (заступництва). Систематично підвищувати свою кваліфікацію як у робоче, так і в неробочий час. Контролювати якість ведення медичної документації (реанімаційна карта, анестезіологічна карта). Брати участь у проведенні організаційно-методичної роботи відділення, аналізу кількісних і якісних показників роботи відділення. Проходити інструктажі на робочому місці з питань охорони праці 1 раз у 3 місяці, проходити періодичні медичні огляди, знати інструкції з охорони праці по безпечній експлуатації медичного устаткування та електропобутових приладів, користуватися спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, керуючись нормативними документами та в межах своєї компетенції проводить консультативні та практичні роботи з планування приміщень майбутнього гінекологічного відділення, комплектація медичним та іншим обладнанням, інвентарем, медичними препаратами. Приведення майбутнього відділення до санітарних норм, яких потребує законодавство.

Згідно із відповіддю Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 11727/9/20-40-05-01 від 14 квітня 2019 року за другий квартал 2010 року доходи ОСОБА_6 отримані в ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків`янка» склали 62,94 грн та заробітна плата, отримана в

ТОВ «Хлібокомбінат «Кулиничівський» за період з 02 червня 2010 року склала 147,33 грн.

На відшкодування витрат та інших заходів пов`язаних зі смертю та похованням ОСОБА_6 чоловік померлої ОСОБА_7 отримав гроші у розмірі 157 946 грн, що було еквівалентно 20 000 доларів США

(а. с. 84, 172, т. 1)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ПФ «Беатріс» та ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічні підстави відповідальності й за завдану моральну шкоду, крім випадків, встановлених частини другої статті 1167 ЦК України.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров`я України від 16 лютого 2011 року № 38/63 містять спеціальні вимоги до суб`єктів господарювання, що здійснюють медичну практику, серед яких обов`язок надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також при нещасному випадку та гострих захворюваннях; дотримуватись вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини) здійснюється в порядку, передбаченому статтями 42-44 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Згідно з частиною першою статті 74, статтею 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров`я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров`я. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 37 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники зобов`язані подавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворювання. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодування витрат.

Згідно із статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу цивільної відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію або яким відмовлено у присвоєні (підтверджені) кваліфікаційної категорії, не можуть займатися лікарською діяльністю без попереднього проходження стажування у порядку, передбаченому наказом Міністерства охорони здоров`я України (наказ Міністерства охорони здоров`я України від 19 грудня 1997 року № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів»).

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які призвели до смерті ОСОБА_6 знаходяться у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу їх діянь, не призвели б до виникнення спільного шкідливого результату. Так, ОСОБА_4 без з`ясування анамнезу пацієнтки, без здійснення спеціальних акушерсько-гінекологічних та лабораторних досліджень, прийняв пацієнтку ОСОБА_6 до оглядової палати, де на гінекологічному кріслі із застосуванням медичних інструментів, в тому числі кулькових щипців, здійснив ОСОБА_6 операцію по вискоблюванню матки (аборт), що призвело до відкриття масивної кровотечі зі статевих шляхів у останньої та втрати останньою свідомості. В подальшому ОСОБА_6 за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були виконані невдалі реанімаційні заходи, які сукупно із геморагічним шоком (гіповолемічним), дистрес синдром, що розвинулись при проведенні операції по вискоблюванню порожнини матки, сприяли настанню смерті ОСОБА_6 .

Оскільки надаючи невідкладну допомогу ОСОБА_6 , здійснюючи реанімаційні заходи ОСОБА_5 діяла в межах посадових обов`язків, покладених на неї ПФ «Беатрис», тому відповідальність за шкоду, спричинену недбалим, неналежним та некваліфікованим виконанням нею своїх професійних обов`язків суд апеляційної інстанції вірно поклав на

ПФ «Беатрис».

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 543 ЦК України, позивач має вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту-до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд: за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Згідно із частиною другою статті 1200 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого із вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право на відшкодування шкоди.

Положеннями частини четвертої статті 1200 ЦК України встановлено, що розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданою смертю годувальника не підлягає подальшому перерахунку. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Згідно до вимог статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального положення фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки на перед.

За змістом статті 1208 ЦК України, за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пунктах 3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позові про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції самостійно здійснив збільшення суми втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції є необґрунтованими, оскільки позивач просила визначити розмір відшкодування із урахуванням росту середньомісячної заробітної плати та росту споживчих цін, тому колегія суддів апеляційного суду вважала за можливе застосувати положення статті 1208 ЦК України та здійснити індексацію розміру відшкодування.

Посилання касаційних скарг на те, що шкода завдана смертю ОСОБА_6 вже відшкодована позивачам суд не бере до уваги, оскільки, ОСОБА_7 , як чоловік померлої, особисто також мав право на відшкодування шкоди, спричиненої йому смертю дружини, і указані кошти, як зазначено заявником, були передані останньому саме на відшкодування витрат та інших заходів пов`язаних зі смертю та похованням ОСОБА_6 .

При визначенні розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції правильно виходив із характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань малолітніх дітей, які залишились без матері, непоправні втрати близької людини, їх суттєві негативні наслідки, у тому числі, пов`язані із нормального життєвого укладу родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн на кожну дитину, тобто визначив її розмір у межах заявлених позовних вимог з урахуванням встановлених зазначених конкретних обставин цієї справи, та вимог розумності і справедливості, передбачених статтею 23 ЦК України. Тому доводи касаційних скарг щодо неврахування судом апеляційної інстанції зазначених вимог закону Верховний Суд також визнає необґрунтованими.

Таким чином доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи, а переважно зводять до необхідності переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватної фірми «Беатріс» та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович