№ 641/5320/19

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 641/5320/19-ц

провадження № 61-16081св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції у Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської обласної прокуратури на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року у складі судді Колодяжної І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Харківської області та Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Позов мотивовано тим, що 21 лютого 2019 року за місцем мешкання позивача, а саме: квартира АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2019 року, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 24 грудня 2018 року № 12018220480005078 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених частиною четвертою статті 186 та частиною другою статті 345-1 КК України, слідчим Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - Шевченківський ВП ГУ НП в Харківській області) Манойло В. О. було проведено обшук.

Позивач зазначав, що під час проведення обшуку за місцем його мешкання було виявлено та вилучено предмет, схожий на пістолет та патрони до травматичної зброї у кількості 18 штук.

Після чого слідчим Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О. позивачу було вручено повістку про виклик до Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області для проведення слідчої дії на 21 лютого 2019 року на 14 годину 00 хвилин.

ОСОБА_1 зазначав, що після прибуття до слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О., останнім було повідомлено його про те, що він затриманий на підставі статті 208 КПК України в рамках кримінального провадження, внесеного 21 лютого 2019 року до ЄРДР № 12019220480000690 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2019 року задоволено клопотання слідчого відділу Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О., погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області Ольховим Б. С., та у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб й встановлено розмір застави у розмірі 480 250,00 грн.

Ухвалою Харківською апеляційного суду від 11 березня 2019 року апеляційну скаргу прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Самілика М. І., задоволено частково, ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2019 року скасовано у частині визначення розміру суми застави, та в цій частині прийнято нову, якою визначено розмір застави у розмірі 153 680,00 грн.

В рамках кримінального провадження неодноразово проводились судово-балістичні експертизи.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи від 15 травня 2019 року № 9117/9637 наданий на дослідження пістолет, який був вилучений у ОСОБА_1 в ході проведення обшуку 21 лютого 2019 року не придатний для стрільби бойовими припасами, а придатний лише для здійснення пострілів холостими патронами калібру 9 мм.

ОСОБА_1 зазначав, що на підставі вказано висновку експерта 20 травня 2019 року прокурором, який здійснював нагляд у кримінальному провадженні, винесено постанову про закриття кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

В рамках кримінального провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною першою статті 263 КК України позивач перебував під вартою з 21 лютого 2019 року до 25 лютого 2019 року, коли була внесена застава відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року.

Фактично під слідством позивач перебував з 21 лютого 2019 року по 20 травня 2019 року.

Позивач посилався на те, що під час перебування під слідством погіршився стан його здоров`я, а також його нормальні життєві зв`язки.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування шкоди, а саме: витрат на матеріальну шкоду у розмірі 141 000,00 грн; моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування - 500 000,00 грн; витрат на правову допомогу - 31 297,50 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн, витрати на матеріальну шкоду - 141 000,00 грн та витрати на правову допомогу - 31 297,50 грн, всього на суму 422 297,50 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, прокуратури Харківської області та Головного управління Національної поліції у Харківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, перебуваючи під слідством протягом трьох місяців, зазнав моральної шкоди, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, негативних змінах в емоційному стані, що надає йому право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Разом із цим суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем майнової шкоди у розмірі 141 000,00 грн та витрат на правову допомогу - 31 297,50 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України, прокуратури Харківської області та Головного управління Національної поліції у Харківській області задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року змінено в частині розміру моральної шкоди.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Повернуто Головному управлінню Національної поліції у Харківській області сплачений ним судовий збір у розмірі 3 750,00 грн згідно з оригіналом квитанції про сплату судового збору від 14 квітня 2020 року № 2219.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що незаконними діями органів досудового слідства було порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдано моральної шкоди.

Разом із цим суд апеляційної інстанції виходив із того, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Позивач не надав доказів наявності обставин для визначення більшого розміру моральної шкоди. У зв`язку із чим, керуючись принципами розумності та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

02 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Харківської обласної прокуратури на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на матеріальну шкоду у розмірі 141 000,00 грн та витрат на правову допомогу - 31 297,50 грн, а також змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди й стягнути на користь позивача 14 169,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Заступник прокурора Харківської обласної прокуратури зазначає, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на час відшкодування, що діють на час розгляду справи, у зв`язку із цим, на його думку, судами попередніх інстанцій помилково визначено розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди.

Вважає, що такий розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди складає 14 169,00 грн (3 місяці х 4 723,00 грн (встановлений мінімальний розмір заробітної плати)).

Разом із цим заступник прокурора Харківської обласної прокуратури вважає, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги доводів відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування майнової шкоди у розмірі 141 000,00 грн та витрат на правову допомогу - 31 297,50 грн, оскільки позивачем лише зазначено, що між ним та адвокатом Самілик М. В. укладено договори про надання правової допомоги від 21 лютого 2019 року та 21 червня 2019 року, проте під час розгляду справи суди не перевірили наявність доказів щодо фактично сплаченої суми гонорару та вартості послуг, ураховуючи те, що позивач перебував під судом та слідством 3 місяці.

02 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру моральної шкоди і в цій частині передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17-ц (провадження № 14-4цс19).

ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не надав жодної оцінки тим доводам, про які він зазначав у позовній заяві та зазначав у відзивах на апеляційні скарги відповідачів щодо незаконних дій стосовно нього з боку працівників правоохоронних органів, незаконного затримання, щодо утримання його під вартою, вилучення грошових коштів, які було відкладено для лікування його малолітнього сина.

На його думку, суд апеляційної інстанції зменшив розмір моральної шкоди фактично на власний розсуд, без будь-якого обґрунтування, без надання оцінки обставинам справи та без зазначення мотивів відхилення його доводів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року та витребувано матеріали справи № 641/5320/19 із Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської обласної прокуратури на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року. Зупинено виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Харківській області на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу заступника прокурора Харківської обласної прокуратури.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 лютого 2019 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Бугай М. М. про проведення обшуку за адресою: квартира АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженню, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018220480005078 від 23 грудня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною четвертою статті 186 та частиною другою статті 345-1 КК України (а. с.15-17, т. 1).

21 лютого 2019 року, у період часу з 06 годин 25 хвилин до 10 годин 12 хвилин, в ході проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , де знаходився ОСОБА_1 , було виявлено та вилучено грошові кошти та предмет, схожий на пістолет, чорного кольору (а. с. 18-23, т. 1).

Того ж дня, 21 лютого 2019 року слідчим СВ Шевченківського ВН ГУ НП в Харківській області Манойло В. О. по факту виявленого предмету, схожого на пістолет, було зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження № 12019220480000690 (а. с. 30, т. 1).

21 лютого 2019 року ОСОБА_2 був затриманий у порядку статті 208 КПК України (а. с. 31-33, т. 1).

ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України (а. с. 34-36, т. 1).

21 лютого 2019 року між ОСОБА_2 та адвокатом Самілик М. В. було укладено договір про надання правової допомоги (а. с. 126, 127, т. 1).

При цьому 21 червня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Самілик М. В. було складено та підписано акт здачі-приймання наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 21 лютого 2019 року, у відповідності до якого всього надано послуг за вказаним договором на суму 141 000,00 грн, які ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі (а. с. 131-136, т. 1).

24 лютого 2019 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О., та до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів; визначено розмір застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 480 250,00 грн та покладені процесуальні обов`язки, відповідно до частини п`ятої статті 194 КПК України (а. с. 40-43, т. 1).

25 лютого 2019 року ОСОБА_3 за ОСОБА_1 була внесена сума застави, встановлена ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2019 року (а. с. 61, т. 1).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2019 року скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2019 року в частині розміру застави та визначено розмір застави у сумі 153 680,00 грн.

11 березня 2019 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Манойло В. О. задоволено та накладено арешт на майно, яке було вилучено 21 лютого 2019 року в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 (а. с. 70-72, т. 1).

08 квітня 2019 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та державної прикордонної служби України прокуратури Харківської області Корбанем В. О. винесено постанову про визначення підслідності у кримінальному провадженні від 21 лютого 2019 року № 12019220480000690 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України за слідчим відділом Слобідського ВП ГУ НП в Харківській області (а. с. 73, 74, т. 1).

Постановою керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 від 18 квітня 2019 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженню від 21 лютого 2019 року № 12019220480000690 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України за підозрою ОСОБА_1 до 21 травня 2019 року (а. с. 76, 77, т. 1).

19 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова задоволено клопотання заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Казак Д. І. та ОСОБА_1 були продовжені процесуальні обов`язки, відповідно до пунктів 1-4 частини п`ятої статті 194 КПК України (а. с. 78-80, т. 1).

Згідно висновку експертизи зброї від 15 травня 2019 року № 9117/9637 наданий на дослідження пістолет не належить до категорії вогнепальної зброї, а є стартовим пістолетом для можливості стрільби метальними кінетичними снарядами, не придатний для стрільби бойовими припасами (а. с. 81-96, т. 1).

20 травня 2019 року заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 винесено постанову про закриття кримінального провадження від 21 лютого 2019 року № 12019220480000690, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України (а. с. 98-101, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин першої, другої статті 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Верховний Суд врахував, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази та встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував 3 місяці з 21 лютого 2019 року по 20 травня 2019 року під слідством і судом, дійшли правильного висновку про те, що позивач набув право на відшкодування завданої моральної шкоди, у зв`язку із постановленням щодо нього постанови про закриття кримінального провадження, оскільки було встановлено відсутність в його діяннях складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України.

Змінюючи розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що її розмір за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством необхідно визначити, приймаючи за розрахункову величину розмір мінімальної заробітної плати, який діяв на час розгляду справи у суді, встановлений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», 4 723,00 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховані конкретні обставини справи, що внаслідок тримісячного безпідставного перебування позивача під слідством відбулися вимушені зміни у його житті, пов`язані із необхідністю захисту власних прав та інтересів, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

Щодо доводів касаційних скарг заступника прокурора Харківської обласної прокуратури та ОСОБА_1 про розмір відшкодування моральної шкоди Верховний Суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62).

Не викликає сумніву висновок судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення на користь позивача майнової шкоди, пов`язаної із витратами на правничу допомогу у кримінальному провадженні.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, встановивши, що постановою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 від 20 травня 2019 року закрито кримінальне провадження від 21 лютого 2019 року № 12019220480000690, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 263 КК України, а також ураховуючи те, що протягом трьох місяців з 21 лютого 2019 року по 20 травня 2019 року позивач перебував під слідством та увесь цей час йому надавалась юридична допомога, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що суми, сплачені позивачем у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні, підлягають стягненню на його користь.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, тому підстав для їх скасування немає.

При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 31 297,50 грн

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги позивачем було надано договір про надання правової допомоги № 2 від 21 червня 2019 року, калькуляцію-рахунок (додаток № 1 до зазначеного договору) на суму 31 297,50 грн (а. с. 137-139, т. 1).

Ураховуючи реальність на необхідність вказаних вище витрат, часткове задоволення позовних вимог (10 % від заявлених позовних вимог), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. На користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 3 129,75 грн (31 297,50 грн х 10 %).

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу заступника прокурора Харківської обласної прокуратури задовольнити частково, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року було зупинено виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанову Харківського обласного суду від 15 вересня 2020 року у частині стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 змінити.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, визначити у розмірі 3 129 (три тисячі сто двадцять дев`ять грн) 75 коп.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року у незміненій під час апеляційного розгляду частині та постанову Харківського обласного суду від 15 вересня 2020 року у частині позовних вимог щодо відшкодування шкоди, а саме: витрат на матеріальну шкоду та моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування залишити без змін.

Поновити виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року та постанови Харківського обласного суду від 15 вересня 2020 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович