Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 643/1276/15-ц
провадження № 61-12716св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», ОСОБА_2 ,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» на постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» (далі - ПАТ «Дельта-Банк»), ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), про визнання договору поруки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2008 року та 16 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладені договори про надання кредиту № 11292717000 та № 1137104600. 16липня 2008 рокуміж ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11371046000 від 16 липня 2008року, укладений договір поруки. Однак, позивач не укладав договору поруки зПАТ «УкрСиббанк», та його не підписував. 08 грудня 2011 року право вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 11371046000 від 16 липня 2008року відступлене на користь ПАТ «Дельта-Банк».
Таким чином,просив визнати недійсним договір поруки № 217624, укладений 16липня 2008 рокуміж АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду із указаним позовом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано недійсним договір поруки № 217624, укладений 16 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельтабанк» ) та ОСОБА_1 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки відсутні беззаперечні докази того, що позивач знав про порушення свого права до 02 лютого 2012 року, отже позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновків про задоволення позову, оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався 17 вересня 2010 року, коли оскаржив ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року про відкриття провадження у справі про стягнення банком заборгованості з ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги банку на постанову апеляційного суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року справу № 643/1276/15-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 01лютого 2008 року між сторонами АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладенодоговір споживчого кредиту № 11292717000.
16липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір споживчого кредиту № 1131046000. В подальшому, 08 грудня 2011 року право вимоги за договором споживчого кредиту № 1131046000 відступлено на користь ПАТ «Дельта Банк».
Матеріали справи містять договір поруки від 16 липня 2008року № 217624, укладенийміж АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання ОСОБА_2 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту від 16 липня 2008 року № 11371046000.
У пункті3.1 договору поруки зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої з перерахованих подій, яке настає раніше.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 23733/24073 у цивільній справі № 643/1276/15-ц від 01 лютого 2018 року, який міститься в матеріалах справи, підписи від імені ОСОБА_1 в договорі поруки від 16 липня 2008 року № 217624 (документ № 1) та договорі поруки від 16 липня 2008 року № 217624 (документ № 2), розташовані на першому, другому та третьому аркушах у графах: «поручитель: ОСОБА_1 ». У рядках: «підпис», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (іншими особами).
Установлено, що ОСОБА_1 оскажив в апеляційному порядку ухвалу Московського районного суду від 08 квітня 2010 року про відкриття провадження у справі (справа № 2-9928/2010) за позовомПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування апеляційної скарги посилався на порушення судом правил підсудності.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено; ухвалу Московського районного суду від 08 квітня 2010 року залишено без змін.
17 вересня 2010 року Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення про задоволення позову про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитними договорами на користь ПАТ «УкрСиббанк».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини четвертої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до частини другої статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що договір поруки від 16 липня 2008 року № 2177624 ОСОБА_1 не підписував, оскільки висновок судової почеркознавчої експертизи не спростований належними та допустимими доказами, тобто указаний правочин є нікчемним.
Однак відповідач звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності та просив суд застосувати наслідки пропуску такого строку позивачем і відмовити у задоволенні позову.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з огляду на таке.
Установлено, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року відкрито провадження у справі № 2-9928/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. ОСОБА_1 дізнавшись про вказану ухвалу оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом правил підсудності, що підтверджується копією ухвали апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2010 року про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2010 року.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2010 року задоволено позов у справі № 2-9928/2010 про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитними договорами.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2010 року коли оскаржив ухвалу про відкриття провадження у справі про стягнення боргу, в тому числі і з нього.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки проявивши розумну обачливість ОСОБА_1 не був позбавлений можливості знати про порушення його права.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватисяналежними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Слід звернути увагу і на те, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Доказів про поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності, позивачем та його представником суду не надано. Заяви про поновлення строку позовної давності позивач та його представник не подавали.
Оскільки позивач звернувся до суду з указаним позовом у лютому 2015 року, тобто після спливу трирічного строку з моменту коли він дізнався про порушення свого права, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав порушення строків позовної давності.
Апеляційний суд не врахував наведеного та дійшов передчасних висновків про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано та рішення суду першої інстанції залишено в силі, то сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 813,33 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк»
Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасувати.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» 813,33 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко
М. Ю. Тітов