12.11.2023

№ 643/19941/19

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа 643/19941/19

провадження № 61-13178св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Тролейбусне Депо № 3»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду

м. Харкова від 14 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Скотаря А. Ю., та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Тролейбусне Депо № 3» (далі -

ДП «Тролейбусне Депо № 3») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення виправлень до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у відповідача

з 1978 року. Наказом від 15 серпня 2011 року № 149-к її прийнято на посаду начальника маршруту відділу експлуатації за переводом з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс Тролейбусне Депо № 3». Свої трудові обов`язки виконувала сумлінно, мала заохочення. Стверджувала, що після призначення у 2015 році керівником

КП «Тролейбусне Депо № 3» ОСОБА_2 , вона відчула упереджене ставлення. На протязі всього часу на неї здійснювався психологічний тиск

з метою написання заяви про звільнення за власним бажанням, що неодноразово підтверджувалось у відкритих висловлюваннях на адресу позивача.

Наказом від 21 листопада 2019 року № 225/0-к її звільнено з посади начальника маршруту відділу експлуатації на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), яке вона вважає незаконним з наступних підстав: 1) їй не надано для ознайомлення техніко-економічне обґрунтування скорочення, 2) звільняти з підстав зміни виробництва (з прибуттям нового рухомого складу) керівник не має права, 3) скорочення торкнулось тільки позивача та її посади, 4) позивач не має відношення до припису, за яким її звільнено, 5) пропозиції

з працевлаштування, які їй надавались, не мають відношення до її фаху,

6) жодного інженера з транспорту та нової одиниці під час її звільнення не було, 7) вона має переважне право на залишення на роботі як ветеран праці та працівник з тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві. Порушення при звільненні також полягало у тому, що наказ про звільнення підписав виконуючий обов`язки, який не мав на це права.

Позивач стверджувала, що внаслідок звільнення у неї погіршилося самопочуття, почався сильний головний біль, виникли душевні переживання, підвищився тиск, вона зрозуміла, що не зможе забезпечувати себе та свою родину, перебувала у депресивному стані, внаслідок чого була змушена пройти курс лікування з 11 листопада 2019 року по 20 листопада 2019 року. Вважала, що такими діями їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінювала в 20 000 грн, разом з тим, у розрахунку, доданому до позовної заяви, вказує розмір моральної шкоди - 46 291,50 грн.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Тролейбусне Депо № 3» Курочки О. В. про її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України від 21 листопада 2019 року № 225/0-к;

- зобов`язати відповідача поновити її на займаній посаді;

- внести виправлення до трудової книжки щодо її звільнення;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2019 року по день ухвалення рішення;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 46 291,50 грн;

- судові витрати у сумі 2 305,20 грн покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач дотримався норм чинного законодавства. Позивач за два місяці письмово повідомлено про майбутнє вивільнення, від ознайомлення з вакантними посадами неодноразово відмовлялася. При цьому суд першої інстанції спростував посилання позивача на переважне право залишення на роботі через скорочення п`яти штатних одиниць посад начальника маршруту, а правом переведення на інші посади, які їй неодноразово пропонувало підприємство, ОСОБА_1 не скористалася.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки звільнення позивача відбулось у передбачений законом спосіб і порушень її прав не встановлено, то вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та не доведеними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня

2020 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Московського районного суду м. Харкова.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи. Заявник стверджує, що відповідач не надав письмовий доказ - довідку про прибуття нового рухомого складу до КП «Тролейбусне Депо № 3» - яким фактично обґрунтовувались зміни

у виробництві та який суд першої інстанції, а згодом і суд апеляційної інстанції, зобов`язав надати відповідача.

Посилаючись на вказаний вище доказ, заявник стверджує, що у відповідача не відбулися зміни у виробництві, тому її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року КП «Тролейбусне Депо № 3» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанції як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 серпня 2019 року директор КП «Тролейбусне Депо № 3» Курочка О. В. затвердив техніко-економічне обґрунтування скорочення штату, яким визнано доцільним та обґрунтованим з 01 листопада 2019 року внести зміни до штатного розпису, скоротивши п`ять штатних одиниць начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації, ввести у відділ експлуатації п`ять штатних одиниць інженера з транспорту.

У вищевказаному документі зазначено, що рішенням Харківської міської ради від 08 листопада 2017 року № 845/17 підтримано участь

КП «Тролейбусне Депо № 3» в інвестиційному проекті «Придбання рухомого складу міського електротранспорту (тролейбусів)» та надано згоду

КП «Тролейбусне Депо № 3» на отримання позики Європейського інвестиційного банку, залученого державою для реалізації інвестиційного проекту, у сумі 10,0 млн євро.

Харківська міська рада 14 червня 2019 року, з урахуванням вказівок «Керівництва із закупівель для проектів, що фінансуються Європейським інвестиційним банком», розпочала процедуру торгів, а саме: закупівлю нових тролейбусів для м. Харкова у межах проекту «Міський громадський транспорт України», що фінансується Європейським інвестиційним банком з проекту «Поставка нових тролейбусів з низьким рівнем підлоги довжиною максимум 13,5 м та максимум 18,75 м, включаючи запасні частини та витратні матеріали, комплект обладнання та інструментів для технічного обслуговування та ремонту, а також пов`язаних послуг, загальним бюджетом до 10 (десяти) мільйонів євро, за виключенням податку

з продажу та митних зборів». Розкриття тендерних пропозицій призначено на 08 листопада 2019 року.

Відповідно до умов зазначеного міжнародного тендеру, передбачено оновлення рухомого складу підприємства сучасними низькопідлоговими тролейбусами, оснащеними бортовими комп`ютерами, які фіксують основні показники з приладів контролю, сучасними транзисторними системами управління, тяговими двигунами змінного струму, системами рекуперації. Тролейбуси будуть обладнані пандусом та кріпленням для фіксації інвалідного візка в салоні, а також спеціально обладнаними місцями для пасажирів з обмеженими можливостями пересування. Передбачається оснащення тролейбусів системою автономного ходу, що забезпечує рух транспортного засобу без підключення до контактної мережі, кондиціонерами кабіни водія та салону, WI-FI, камерами відеоспостереження, системами відображення відеоінформації та диспетчеризації.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників КП «Тролейбусне Депо № 3», для забезпечення функціонування вказаного сучасного рухомого складу, організації планового випуску рухомого складу в лінію, необхідна наявність кваліфікованого персоналу інженерів з транспорту, які, зокрема, повинні мати знання:

- про матеріальну частину всіх типів рухомого складу тролейбуса,

- про правила технічної експлуатації тролейбуса, правила дорожнього руху, правила користування тролейбусом і правила внутрішнього трудового розпорядку,

- про будову рухомого складу міськелектротранспорта,

- про технологію ремонтів і технічного обслуговування,

- про технічні характеристики, конструктивні особливості рухомого складу.

Встановлено, що утримання посади начальника маршруту міського транспорту, який не має знань щодо особливостей експлуатації вдосконаленого сучасного комп`ютеризованого рухомого складу (без вимоги до вищої освіти), є економічно необґрунтованим та недоцільним.

Із п`яти шатних одиниць начальника маршруту міського транспорту

КП «Тролейбусне Депо № 3», на час попередження ОСОБА_1 про можливе вивільнення, вакантними були чотири одиниці, одна зайнята.

Наказом директора КП «Тролейбусне Депо № 3» від 30 серпня 2019 року

№ 144 внесено зміни до штатного розпису з 01 листопада 2019 року шляхом скорочення п`яти штатних одиниць начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації,та введено у відділ експлуатації п`ять штатних одиниць інженера з транспорту.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про скорочення

з 01 листопада 2019 року посади начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації та звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, згідно з наказом від 30 серпня 2019 року № 144, про що свідчить її особистий підпис на повідомленні від 30 серпня 2019 року

№ 497

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад, однак від ознайомлення і підпису вона відмовилася, що підтверджено актом комісії від 30 серпня 2019 року.

18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повторно запропоновано список вакантних посад, від ознайомлення і підпису якого вона відмовилася.

21 листопада 2019 року, після виходу з лікарняного, ОСОБА_1 повідомлено про її звільнення на підставі наказу від 21 листопада 2019 року № 225/0-к відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

З акта комісії, складеного 21 листопада 2019 року заступником директора з управлінням персоналом Білостоцькою Н. В. , начальником відділу експлуатації Жадько Л. В. , інспектором з кадрів відділу управління персоналом Прижковою О. Б. , начальником юридичного відділу

Святченко В.Є. , та відеозапису встановлено, що перед оголошенням наказу № 225/0-к, ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад, однак від ознайомлення зі списком та підпису у наказі ОСОБА_1 відмовилася.

Із відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повідомила комісію про те, що запропоновані вакантні посади її не влаштовують, а працювати вона може лише начальником маршруту.

Відповідно до посадової інструкції інженера з транспорту відділу експлуатації КП «Тролейбусне Депо №3» до посади висуваються підвищені кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного напряму підготовки без вимог до стажу роботи або вища освіта та стаж роботи диспетчером не менше двох років, тоді як начальником маршруту за посадовою інструкцією за кваліфікаційними вимогами може бути призначена особа, яка має середню спеціальну освіту і право на управління тролейбусом (за потреби).

Функціональні обов`язки інженера з транспорту:

- вивчення і постійне виявлення місць з погіршеними умовами безпеки руху, своєчасне встановлення порядку проїзду новими місцями та сповіщення водіїв;

- шляхом особистого об`їзду перевірка стану контактної мережі

і посадкових майданчиків, вжиття негайних заходів з усунення дефектів

з повідомленням диспетчера;

- контроль технічного та санітарного стану тролейбусів, екіпіровки рухомого складу;

- щотижневий аналіз та звіт про технічний стан;

- участь у вдосконаленні технологічних процесів і методів технічного обслуговування рухомого складу;

- перевірка технічного стану рухомого складу тощо.

Посадові обов`язки інженера з транспорту є ширшими і технічно навантаженими порівняно з посадою начальника маршруту.

Введення посади інженера з транспорту направлено на підвищення якісних та безпекових характеристик послуг з перевезення пасажирів міським електротранспортом, своєчасний контроль за технічним станом рухомого складу та його тривале і ощадливе використання.

Позивачка ОСОБА_1 вищої освіти не має.

18 листопада 2019 року на посаду інженера з транспорту відділу експлуатації Депо прийнято ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої групи інвалідності, з вищою освітою (закінчив Український державний університет залізничного транспорту за спеціальністю «Транспортні технології»), та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою (закінчив Харківський державний автомобільно-технічний університет за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство»).

У період з 30 серпня 2019 року по 21 листопада 2019 року посада ревізора

з безпеки руху у штатному розписі підприємства відсутня, вакантні посади диспетчера у цей період на підприємстві також відсутні.

Згідно зі штатним розписом КП «Тролейбусне Депо № 3» посада начальника маршруту відділу експлуатації відсутня з 01 листопада 2019 року.

ОСОБА_1 з 13 грудня 2018 року по день звільнення не була членом первинної профспілкової організації, що діє в КП «Тролейбусне Депо № 3».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення

у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій встановили, що 30 серпня 2019 року, тобто на час скорочення штату працівників, чотири посади начальника маршруту були вільними, скорочення посад передбачало вивільнення одного працівника -

ОСОБА_1 , яка попереджена про можливе вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому ОСОБА_1 , на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України, декілька разів запропоновано наявні вакантні посади у КП «Тролейбусне Депо № 3», від яких ОСОБА_1 відмовилася.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника маршруту

КП «Тролейбусне Депо №3» у зв`язку зі зміною в організації виробництва

і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, відбулося на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, викладених у статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування та попередження про наступне вивільнення.

Доводи касаційної скарги про те, що у відповідача не відбулися зміни

у організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Таким чином, організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження

№ 61-1350св17) від 24 лютого 2021 року у справі № 136/171/19 (провадження № 61-21643св19).

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено за відсутності доказу, який не надано відповідачем на вимогу суду, однак який має суттєве значення для вирішення спору, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відомості (довідка) про дату прибуття нового рухомого складу, яка ухвалою суду першої інстанції від 17 грудня 2019 року витребувано у відповідача, надані не були з підстав, що від відповідача не залежали, та обґрунтовані останнім (том 2, а.с.162-163, том 3, а.с.14).

Натомість посилання позивача на наявність відомостей про прибуття до відповідача рухомого складу (тролейбусів) як на підставу відсутності зміни в організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису в ДП «Тролейбусне Депо № 3», не спростовує висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17) від 24 лютого 2021 року

у справі № 136/171/19 (провадження № 61-21643св19)

Інші доводи касаційної скарги, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди

з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні

й обґрунтовані судові рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк