Постанова
Іменем України
30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 643/205/17
провадження № 61-5008св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Смолка Григорій Андрійович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Токаренко Христиною Олексіївною , на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року в складі судді: Сугачової О. О., та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Смолки Г. А.
Скарга мотивована тим, що у провадженні Салтівського ВДВС м. Харкова СМУМЮ знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 у відношенні боржника ОСОБА_2
13 грудня 2023 року державним виконавцем вказаного ДВС Смолка Г.А. за виконавчим провадженням НОМЕР_2 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Вказані постанови, на думку скаржника, винесені незаконно і підлягають скасуванню.
04 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 . Протягом сумісного сімейного життя були гармонійні відносини, але виникали і суперечки, в тому числі. Так, після чергової суперечки, у 2017 ОСОБА_1 подала до суду заяву про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 28 березня 2017 року рішенням Московського районного суду м. Харкова з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_4 , до її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 12 січня 2017 року.
Але, у зв`язку з тим, що всі розбіжності між подружжям були подолані та у 2017 році, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подовжене сімейне сумісне життя, спільне ведення господарства та ведення спільного сімейного бюджету, через що ОСОБА_1 не отримувала і не пред`являла до виконання виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 утримував дитину і це було та є нормою для нього. Сторони вели спільне господарство, разом виховували дитину, разом проживали та спільно відпочивали. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у лютому 2022 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з донькою разом ховалися спочатку в підвалі сусіднього будинку АДРЕСА_1 , потім в приміщення ЖЕКу АДРЕСА_2 , та деякий час сім`я мешкала разом в квартирі, яка належить брату ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
У травні 2022 ОСОБА_2 за місцем своєї роботи у AT «ОТР БАНК» запропоновано відправити членів його родини, а саме - дружину та дитину до м. Будапешт за рахунок банку. При цьому, ОСОБА_1 разом з донькою виїхали до м. Будапешт, а потім, у зв`язку з закінченням фінансування Банком проживання, подружжя прийняте сумісне рішення про переїзд матері з донькою до Німеччини. Під час виїзду ОСОБА_1 за кордон з донькою, ОСОБА_2 передано свою банківську картку доньці - ОСОБА_4 . Дана картка використовувалася донькою в Німеччині, про що свідчить виписка з рахунку. Грошові кошти на дану картку перераховувалися ОСОБА_2 . У квітні-травні 2023 ОСОБА_2 зміг з`їздити в гості до доньки та дружини в Німеччину та провів з ними час. У травні 2023 року подружжя посварилися і вирішили проживати окремо.
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розірвання шлюбу. 27 липня 2023 року ОСОБА_1 отримала у Московському районному суді м. Харкова виконавчий лист № 643/205/17 про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів у вказаному розмірі на утримання доньки. 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 643/205/17 від 27 липня 2023 року. 13 вересня 2023 року державним виконавцем Смолка Г.А. на підставі виконавчого листа № 643/205/17, виданого 27 липня 2023 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, та нараховано заборгованість за аліментами з 12 січня 2017 року у сумі 588 370 грн. Не погодившись із зазначеною заборгованістю за аліментами, оскільки весь цей час він утримував дитину, ОСОБА_2 21 листопада 2023 року звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та судом відкрито провадження.
13 грудня 2023 року державним виконавцем Смолка Г. А. за виконавчим провадженням винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Копії вказаних постанов державним виконавцем 13 грудня 2023 року направлено боржнику ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 , за якою останній не проживає з 26 квітня 2021 року. 07 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2
ОСОБА_2 працює з 02 травня 2019 року в АТ «ОТП БАНК», обіймає посаду старшого експерта. AT «ОТП БАНК» з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого провадження НОМЕР_2, АТ «ОТП БАНК» щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_2 не ухилявся від сплати аліментів на дитину. Заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника ОСОБА_2 , а через пред`явлення виконавчого документа про стягнення аліментів з 12 січня 2017 року до примусового виконання 05 вересня 2023 року і через несвоєчасне звернення 07 грудня 2023 року стягнення на заробітну плату боржника.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування передбачених законом заходів, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Вказані постанови державним виконавцем Смолка Г. А. винесені незаконно та підлягають скасуванню.
Скаржник зазначав, що є особою із інвалідністю 2 групи, систематично походить стаціонарне лікування, з 04 березня 2024 року проходить індивідуальну програму реабілітації інваліда. Обмеження державним виконавцем ОСОБА_2. у праві керування транспортним засобом створює останньому труднощі у пересуванні з урахуванням стану його здоров`я, чим суттєво порушує його права. Обмеження державним виконавцем ОСОБА_2. у праві виїзду за межі України порушує його права на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України, а також за кордоном України, порушує його права на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з останньою, яка перебуває за кордоном України.
Скаржник також при заявлені вимоги про поновлення строків на оскарження дій державного виконавця посилається на те, що копії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року державний виконавець Смолка Г. А. 13 грудня 2023 року направив боржнику ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому докази направлення копії зазначених постанов рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні. Разом з тим, у квітні 2021 ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , та з 26 квітня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . З 24 лютого 2023 року ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість, усі документи за виконавчим провадженням НОМЕР_2 ОСОБА_2 державним виконавцем Смолка Г. А. надсилалися за колишньою адресою, у зв`язку з чим боржник з поважних причин не міг отримувати зазначені документи. Копії постанови оскаржуваних постанов ОСОБА_2 не отримував та не був обізнаний про їх винесення. 12 червня 2024 року боржник ОСОБА_2 в особі свого представника ознайомився із матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 та з оскаржуваними постановами. Боржником ОСОБА_2 пропущене строк на оскарження цих постанов з поважних, не залежних від нього причин, тому ОСОБА_2 має право на поновлення пропущеного строку на їх оскарження.
ОСОБА_2 просив:
поновити строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_3;
визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолка Г. А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_1;
визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолка Г. А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_1.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року, з урахуванням ухвали Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2024 року про виправлення описки:
скаргу ОСОБА_2 задоволено;
поновлено строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду з межі України від 13 грудня 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1;
визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Г. А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1;
визнано неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Г. А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
належним та допустимим доказом того, що скаржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а саме - дізнався про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року у ВП НОМЕР_2, лише після ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 12 червня 2024 року, тому звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у встановлений законом строк. Оскільки скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із вказаною скаргою, то в суду є підстави для поновлення строку на оскарження зазначених постанов в розумінні положень статті 449 ЦПК України. Аналогічні висновки зазначені у постанові Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2023 року у справі №642/1197/23;
судом при вирішенні питання про поновлення строку звернення ОСОБА_6 зі скаргою встановлено, що дії державного виконавця при примусовому виконані виконавчого листа №643/205/17 не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», в частині здійснення належних та необхідних заходів щодо повідомлення боржника про виконавчі дії, зокрема, про винесення оскаржуваних постанов;
у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника та недоведеності існування у заявника інших джерел доходів, обов`язок із виконання відповідного рішення державного виконавця, відтак відповідного рішення суду, покладений виключно на роботодавця боржника як найманого працівника. ОСОБА_2 працює з 02 травня 2019 року в АТ «ОТП Банк», який з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого провадження НОМЕР_2 та щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 що підтверджується довідкою AT «ОТП БАНК» від 03 травня 2024 року, звітом про здійснення відрахування із заробітної плати. Отже, зазначене не свідчить об`єктивно про те, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на дитину. Із тексту оскаржуваних постанов не вбачається мотивів їх прийняття в частині наявності вини боржника ОСОБА_2 у виникненні боргу з виплати аліментів;
законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду та у праві керування транспортними засобами не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом певного строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року). Таким чином, право державного виконавця на встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань;
встановлено, що пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів за рішенням суду від 12 січня 2017 року до виконання стягувачем відбулося 05 вересня 2023 року, внаслідок чого станом на прийняття оскаржуваних рішень державним виконавцем, виникла заборгованість зі сплати аліментів в такому розмірі - 700 343,75грн. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частини чотирнадцятої статті 71 цього Закону обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Відповідно до положень частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Отже, юридичне значення має подія початку перебігу згаданого у цій нормі закону строку у 4 місяця. Положення частини четвертої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» цілком кореспондують положенням абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 цього Закону. Тому строк у 4 місяця слід обчислювати від календарної дати пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року за виконавчим провадженням НОМЕР_2 державним виконавцем Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолки Г.А. є такими, що винесені необґрунтовано, як так, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження»;
суду надано з боку скаржника такі документи, що ОСОБА_2 є особою із інвалідністю 2 групи, систематично проходить стаціонарне лікування, з 04 березня 2024 року проходить індивідуальну програму реабілітації особи із інвалідністю. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково. Відповідно до статті 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Обмеження державним виконавцем ОСОБА_2. у праві виїзду за межі України порушує його права на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України, а також порушує його права, передбачені статтями 150-155 СК України, на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з дитиною, яка перебуває за кордоном, що не оспорюються сторонами по справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ОСОБА_2 відомо про примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Проте, про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року по ВП НОМЕР_2, стало відомо лише після ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 12 червня 2024 року. Державним виконавцем направлялись вказані постанови боржнику ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , яка зазначена у виконавчому документі та у супровідних листах, наданих скаржником. У наданих Салтівським ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження, взагалі відсутні будь-які докази відправлення боржнику виконавчих документів. Проте ОСОБА_2 з квітням 2021 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 та 26 квітня 2023 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а з 24 лютого 2023 року зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 . Державний виконавець не скористався правом отримати відомості про наявну реєстрацію боржника ОСОБА_2 у реєстрі територіальної громади м. Харкова, а тому усі документи за виконавчим провадженням державним виконавцем, в тому числі оскаржувані постанови, направлялися за колишньою адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_2 в особі представника 12 квітня 2024 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, із оскаржуваними постановами. Докази про направлення рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні. У т. 1 на а. с. 51 міститься заява представника ОСОБА_2 - адвоката Панасенка П. П. про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 12 червня 2024 року. Зворотнього судом не встановлено;
належним та допустимим доказом того, що скаржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а саме - дізнався про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року по ВП НОМЕР_2, лише після ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 12 червня 2024 року, тому звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у встановлений законом строк, оскільки скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із вказаною скаргою, а тому у суду є підстави для поновлення строку на оскарження зазначених постанов в розумінні положень статті 449 ЦПК України;
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зазначено висновок про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені Законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника. Судом при вирішенні питання про поновлення строку звернення ОСОБА_2 зі скаргою встановлено, що дії державного виконавця при примусовому виконані виконавчого листа №643/205/17 не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», в частині здійснення належних та необхідних заходів щодо повідомлення боржника про виконавчі дії, зокрема, про винесення оскаржуваних постанов;
ОСОБА_2 працює з 02 травня 2019 роук в АТ «ОТП БАНК», який з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого провадження НОМЕР_2 та щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 що підтверджується довідкою AT «ОТП БАНК» від 3 травня 2024 року, звітом про здійснення відрахування із заробітної плати. Отже, викладене вище не свідчить об`єктивно про те, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на дитину. Із тексту оскаржуваних постанов не вбачається мотивів їх прийняття в частині наявності вини боржника ОСОБА_2 у виникненні боргу з виплати аліментів;
законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду та у праві керування транспортними засобами не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом певного строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Таким чином, право державного виконавця на встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. У даному випадку у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про те, що боржник умисно не виконував рішення суду;
пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів за рішенням суду від 12 січня 2017 року до виконання стягувачем відбулося більше ніж через 6 років, 05 вересня 2023 року, внаслідок чого станом на прийняття оскаржуваних рішень державним виконавцем, була нарахована заборгованість зі сплати аліментів у значному розмірі - 700 343,75 грн. Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частини чотирнадцятої статті 71 цього Закону обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Відповідно до положень частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Отже, юридичне значення має подія початку перебігу згаданого у цій нормі закону строку у 4 місяця, який у даному випадку на день ухвалення державним виконавцем вказаних постанов - ще не сплив. Отже, оскаржені постанови є такими, що не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження»;
тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Однак, таких обмеження у праві виїзду за межі України є втручанням у його право на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України.
Аргументи учасників справи
17 квітня 2025 року ОСОБА_1 через Електронний суд подалакасаційну скаргу на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року, в якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені скарги у повному обсязі;
вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
фактично боржника звільнено від обов`язку виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 березня 2017 року у справі № 643/205/17 про стягнення аліментів. Такі обмеження як тимчасова заборона виїзду за межі країни або обмеження права керування транспортними засобами, є найефективнішим засобом примусу боржника до виконання своїх фінансових зобов`язань. Вони допомагають запобігти ситуаціям, коли боржник намагається ухилитися від виконання своїх зобов`язань, в тому числі перетинаючи кордон;
судами не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22; від 06.09.2017 у справі №755/8494/16-ц; 03.10.2018 у справі №320/7888/16-ц; від 10.04.2019 у справі № 390/34/17; 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц; від 10.01.2024 у справі №359/240/21; від 28.06.2022 у справі №596/826/21; від 03.09.2019 у справі №711/8561/16;
суд першої інстанції безпідставно поновив боржнику строк на оскарження постанов. Боржник при отриманні постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 13 вересня 2023 року у застосунку «Дія» був зобов`язаний самостійно повідомити державному виконавцю своє фактичне місце проживання та звернутись з відповідною заявою. Зважаючи на відсутність у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відомостей щодо повернення постанов за зворотною адресою у зв`язку з неврученням адресату, є всі підстави стверджувати що боржником було своєчасно отримано оскаржувані постанови. Показання свідка ОСОБА_7 , який є батьком ОСОБА_2 , спростовують твердження боржника про те, що ним не було отримано постанови у рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_4 ;
суди безпідставно зробили висновок, що вини боржника у виникненні боргу з виплати аліментів немає, оскільки обов`язок зі сплати аліментів на дитину виник у боржника з 12 січня 2017 року. Заборгованість зі сплати аліментів утворилась у зв`язку зі свідомим невиконанням рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року у справі № 643/205/17. Станом 08 лютого 2024 року боржником не було сплачено аліменти на користь стягувача у період з 12 січня 2017 року до 31 січня 2024 року у розмірі 588 370 грн.
інші постанови від 13 грудня 2023 року, а саме - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі боржником не оскаржуються;
суди не дослідили індивідуальну програму реабілітації особи/дитини з інвалідністю від 04 березня 2024 року №144, яка не містить жодного зазначення необхідності використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю. Також вказана програма містить відмітку, що ОСОБА_2 потребує санаторно-курортного лікування 1 раз на 2 роки у санаторіях України;
суди не дослідили докази, які свідчать про пропущення боржником встановленого процесуального строку на оскарження постанов;
скарга адвоката Панасенка П. П. від 25 червня 2024 року не містить відомостей щодо наявності або відсутності у адвоката Панасенко П. П. електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», тому скарга підлягає залишенню без розгляду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
20 травня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 12 січня 2017 року. Виконавчий лист № 643/205/17 виданий 27 липня 2023 року.
01 вересня 2023 року представником стягувача ОСОБА_1 - адвокатом Токаренко Х. О. подано заяву до Московського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолка Г. А. 13 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, копія якої направлена боржнику ОСОБА_2
13 вересня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження.
18 жовтня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
20 жовтня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
06 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
07 грудня 2023 року державним виконавцем повідомлено про винесено відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
07 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу.
07 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
13 грудня 2023 року держаним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника праві керування транспортними засобами.
13 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та ополощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
13 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
13 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
21 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
26 грудня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних за заявою представника стягувача.
08 лютого 2024 року та 04 квітня 2024 року державним виконавцем складено довідки про наявність заборгованості зі слати аліментів та про неотримання аліментів.
19 червня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
Державним виконавцем зроблений розрахунок заборгованості по аліментам за ОСОБА_2 , яка станом на 01 серпня 2024 року складає 878 320,53 грн.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (частини друга, четверта статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
У частині дев`ятій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року у справі № 182/5958/17 (провадження № 61-6890св21) зазначено, що:
«частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому вказана стаття не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 2-3619-2007 (провадження № 61-22862св19)».
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні зі скаргою ОСОБА_2 на постанови державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолки Г. А. вказував, що він працює з 02 травня 2019 року в АТ «ОТП БАНК», обіймає посаду старшого експерта. AT «ОТП БАНК» з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого провадження НОМЕР_2, АТ «ОТП БАНК» щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_2 не ухилявся від сплати аліментів на дитину. Заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника ОСОБА_2 , а через пред`явлення виконавчого документа про стягнення аліментів з 12 січня 2017 року до примусового виконання 05 вересня 2023 року і через несвоєчасне звернення 07 грудня 2023 року стягнення на заробітну плату боржника. Боржник зазначав, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування передбачених законом заходів, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Тому постанови державного виконавця винесені незаконно та підлягають скасуванню. ОСОБА_2 також зазначав, що обмеження у праві виїзду за межі України порушує його права на отримання лікування та реабілітацію як особи із інвалідністю за кордоном України, порушує його права на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з останньою, яка перебуває за кордоном;
відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі винесення державним виконавцем постанов: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, ці постанови надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Зазначені постанови направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. Водночас у разі оскарження рішення, дії виконавця, вказані постанови, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом;
суди врахували, що заходи, передбачені у частині дев`ятій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином. При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»;
суди встановили, що пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів за рішенням суду від 12 січня 2017 року до виконання стягувачем відбулося 05 вересня 2023 року, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 700 343,75грн. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частини чотирнадцятої статті 71 цього Закону обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Суди врахували, що перебіг 4 місяців розпочинається саме з моменту пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання (05 вересня 2023 року). З урахуванням цих обставин постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року за виконавчим провадженням НОМЕР_2, винесені державним виконавцем Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолкою Г. А. є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам частини четвертої статті 11, частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення скарги.
Необґрунтованими є доводи стягувача про те, що суд першої інстанції безпідставно поновив боржнику строк на оскарження постанов.
Зазначені доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який встановив, що ОСОБА_2 стало відомо про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13 грудня 2023 року та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13 грудня 2023 року по ВП НОМЕР_2, лише після ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 12 червня 2024 року, тому, оскільки скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із вказаною скаргою, у суду є підстави для поновлення строку на оскарження зазначених постанов в розумінні положень статті 449 ЦПК України. При цьому апеляційний суд врахував, що дії державного виконавця при примусовому виконані виконавчого листа №643/205/17 не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», в частині здійснення належних та необхідних заходів щодо повідомлення боржника про виконавчі дії, зокрема, про винесення оскаржуваних постанов.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Токаренко Христиною Олексіївною , залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко