Постанова
Іменем України
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 645/1425/19
провадження № 61-2304св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Горпинич О. В., від 10 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Сащенка І. В., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., від 03 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом виселення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 за договором найму (оренди) квартири від 18 лютого 2019 року передав їй у строкове платне користування квартиру
АДРЕСА_1 , а вона її прийняла та зобов`язалася своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату за користування предметом оренди в установлені договором порядку та строки. Разом з цим, позивач безпідставно позбавлена можливості вільно і безперешкодно володіти та користуватися орендованою квартирою, оскільки в цій квартирі проживають колишні її власники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які чинять їй перешкоди у користуванні орендованою квартирою.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом виселення відповідачів з квартири
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 липня 2019 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що відповідачі є наймачами або членами сім`ї наймача спірного житлового приміщення; не зазначено та не надані докази на підтвердження того, що іпотечне житло придбане відповідачами за рахунок позики, повернення якої забезпечене іпотекою спірного житла. Крім того місцевий суд виходив із того, що позивачем не надані докази про вжиття заходів позасудового врегулювання спору, а саме наявність письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 липня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що підписуючи договір оренди, ОСОБА_1 погодилась з його умовами та вважається такою, що прийняла предмет оренди. Жодних недоліків предмету оренди, наявність речей інших осіб або їх присутність в квартирі позивачем не було встановлено, що й стало підставою для укладення договору. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі у спірній квартирі не зареєстровані, доказів їх проживання у цій квартирі позивачем не надано.Також позивачем не доведено, що будь-які особи проживають у найманій квартирі, користуються нею та чинять перешкоди для її вселення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач позбавлена права розпоряджатися належним їй на праві оренди майном. Заявник зазначала, що відповідачі не є членами її сім`ї, між ними відсутні будь-які домовленості щодо проживання у спірній квартирі. Проживання сторонніх осіб у квартирі заборонено відповідно до умов договору оренди, тому знаходження відповідачів у спірній квартирі може мати для заявника негативні наслідки. Суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу про вселення позивача до спірної квартири. На думку позивача, суди дійшли неправильного висновку про те, що право на виселення колишніх мешканців належить виключно власнику, не врахували, що таке право належить орендарю відповідно до положень Глави 29 ЦК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати оскаржені судові рішення, посилаючись на те, що позивач має право на захист свого порушеного права користування орендованою квартирою шляхом виселення відповідачів, що по суті є припиненням дії, що порушує право.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою скаргою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 лютого 2019 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір найму (оренди) квартири
АДРЕСА_1 , житловою площею 41,0 кв. м, загальною площею 59,2 кв. м. Строк найму (оренди) за договором розпочинається з моменту підписання сторонами 18 лютого 2019 року, складає 2 (два) роки та спливає 17 лютого 2021 року (а.с. 7-8).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71758701 від 29 жовтня 2016 року слідує, що квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 41,0 кв. м, загальною площею 59,2 кв. м належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі іпотечного договору, посвідченого 27 вересня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. за реєстровим № 3058, договору про відступлення права вимоги, посвідченого 17 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Анохіною В. М. за реєстровим № 878, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32008191
від 24 жовтня 2016 року, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. Підстава виникнення іпотеки - договір позики від 27 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 9-10).
Відповідачі не зареєстровані у квартирі
АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційними довідками з реєстру територіальної громади міста Харкова (а.с. 29. 30, 31).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 47 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку (частина перша статті 109 ЖК Української РСР).
Відповідно до статті 15 Цивільного кодекс України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Частиною першою статті 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату
Згідно статті 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.
Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.
За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачами її прав. Судами встановлено, що відповідачі не зареєстровані та не проживають у спірній квартирі. Позивачем не доведено, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні орендованим майном.
Відповідно до другого абзацу пункту 2.1 договору найму (оренди) квартири від 18 лютого 2019 року предмет оренди вважається переданим орендарю безпосередньо в момент складання цього договору, що сторони підтверджують своїми підписами під ним, у зв`язку з чим жодних додаткових документів на підтвердження факту передачі орендодавцем предмета оренди орендарю не потребується.
Якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому, наймач має право відмовитися від договору найму житла (стаття 825 ЦК України).
Під час розгляду справи судами враховано також те, що при укладенні договору оренди (найма) житла від 19 лютого 2019 року та передачі їй спірної квартири, позивач прийняла об`єкт оренди без зауважень, підписавши договір оренди, та не порушувала питання відносно проживання у спірній квартирі відповідачів, які є колишніми співвласниками. Позивач не заявляла вимог про необхідність усунення орендодавцем як власником спірної квартири перешкод у користуванні квартирою та про порушення ним умов договору найму (оренди) квартири.
Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій та зводяться у значній мірі до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович