Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 645/2500/17
провадження № 61-45117св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глущенко Ірина Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2018 року у складі судді Іващенко С. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб: ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2011 року визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , як на сумісне майно подружжя.
Цим рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30 грудня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О. Повернуто сторони в первісний стан: повернуто ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 228 800,00 грн, стягнуто судові витрати. Рішення набрало законної сили, але право власності на вищевказану квартиру ОСОБА_5 не було зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно.
У травні 2017 року він дізнався, що квартира АДРЕСА_1 була продана на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю. Зазначає, що він як власник 1/2 частини вищевказаної квартири не давав згоди на її продаж, отже був протиправно позбавлений права власності на нерухоме майно.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 18 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1588.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 18 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю., зареєстрований в реєстрі за №1588.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного договору було приховано належність права власності на майно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що є підставою для визнання правочину недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2018 року, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. Задоволено клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про зупинення дії судових рішень. Зупинено дію заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позов про недійсність правочину пред`явлено особою, яка не була стороною договору, а позивач повинен був звернутися з віндикаційним позовом; рішенням суду було визнано право спільної сумісної власності, а частка позивача виділена не була.
У грудні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2011 року у справі № 2-260/11 визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , як на сумісне майно подружжя. Також визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30 грудня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г. О. Повернуто сторони в первісний стан: повернуто ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 228 800,00 грн. Рішення набрало законної сили 28 січня 2011 року (а. с. 4-6).
Право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не зареєстровано.
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 18 квітня 2017 року між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1588, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією реєстру прав власності на нерухоме майно від 12 червня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .
При оформленні оспорюваного договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 гарантував, що зазначена квартира АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу дійсно належить йому на праві особистої приватної власності, нікому іншому не продана, не передана в іпотеку, під податковою заставою і під забороною (арештом) не перебуває, немає спору, а також прав щодо неї (за договором найму чи оренди, за шлюбним договором) у третіх осіб, в тому числі у малолітніх, неповнолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, які користуються цією квартирою або зареєстрованої у цій квартирі, правам та інтересам яких суперечить цей договір як в межах, так і за межами України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статей 658 659 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).
Суди дійшли правильного висновку про те, що укладаючи договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було відомо, що відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2011 року у справі № 2-260/11, яке набрало законної сили, право власності на вказану квартиру належить іншим особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , проте приховав ці обставини.
Встановивши, що рішенням суду правочин, на підставі якого ОСОБА_3 придбав у свою власність квартиру АДРЕСА_1 , визнано недійсним, сторони повернуто у попередній стан, а тому жодних прав щодо вказаної квартири та права на її відчуження ОСОБА_3 на час укладення договору з ОСОБА_2 не мав, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що позов про недійсність правочину пред`явлено особою, яка не була стороною договору, а позивач повинен був звернутися з віндикаційним позовом; рішенням суду було визнано право спільної сумісної власності, а частка позивача виділена не була, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року зупинено дію заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити дію цих судових рішень.
Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.
Поновити дію заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 січня 2018 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко