№ 645/2675/17

Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 645/2675/17

провадження № 61-16052св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого- Ступак О. В., суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчик Віталій Олександрович,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркур'єр»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу головного державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчика Віталія Олександровича на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2021 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчика В. О. (далі - головний державний виконавець Перчик В. О.), боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркур`єр» (далі - ТОВ «Укркур`єр»).

На обґрунтування вимог скарги зазначав, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року у справі № 645/2675/17 з ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський» на користь ОСОБА_1 стягнуто 15,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

12 березня 2018 року головним державним виконавцем Перчиком В. О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 55963994 на підставі його заяви про відкриття виконавчого провадження та сплати ним авансованого внеску.

13 липня 2019 року рекомендованим листом він отримав супровідний лист від 26 червня 2019 року та копію постанови головного державного виконавця Перчика В. О. від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 55963994 та виконавчий лист від 17 грудня 2017 року № 645/2675/17.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, він встановив, що 12 березня 2018 року головний державний виконавець Перчик В. О. направив до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) запит № 37368765 про номери рахунків боржника ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський». 13 березня 2018 року ДФС України надала відомості про рахунки боржника, однак в порушення вимог частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 1 розділу ІХ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження), державний виконавець виніс постанову про арешт коштів на рахунках боржника не наступного дня з дня їх виявлення (14 березня 2018 року), а лише 22 березня 2018 року.

Крім того, в порушення частини четвертої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець направив копію постанови від 22 березня 2018 року про арешт коштів боржника та платіжні вимоги на адресу боржника та банків не в день їх винесення - 22 березня 2018 року, а 27 березня 2018 року.

Згідно з випискою за особовим рахунком АБ «Південний» у період з 12 березня до 07 травня 2018 року на рахунку ТОВ «Укркур`єр» залишок коштів становив 4 198,45 грн. 27 березня 2018 року з рахунку боржника здійснений платіж у розмірі 1 305,96 грн на користь Малого приватного підприємства «СинтМастер»; 29 березня 2018 року з рахунку боржника здійснений платіж у розмірі 2 770,02 грн на користь ТОВ «Техноюг»; 29 березня 2018 року з рахунку боржника здійснений платіж у розмірі 122,47 грн на рахунок Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Згідно з платіжним дорученням від 19 квітня 2018 року № В-8/338 та станом на 07 травня 2018 року залишок склав 0,00 грн.

Внаслідок порушення головним державним виконавцем Перчиком В. О. строку направлення банкам постанови від 22 березня 2018 року про арешт коштів на рахунках ТОВ «Укркур`єр», з боржника не було стягнуто 4 075,98 грн, що становить 81,28 процента від суми коштів, що підлягали стягненню.

Протиправність дій головного державного виконавця Перчика В. О., на думку заявника (стягувача), також полягає в тому, що державний виконавець не направив йому копію постанови від 22 березня 2018 року про арешт коштів боржника, а копію постанови від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу направив з порушення строку (02 липня 2019 року) простим поштовим відправленням без зворотнього повідомлення.

Крім того, при винесенні постанови від 26 червня 2019 року головний державний виконавець Перчик В. О. не вирішив питання про перерозподіл перерахованих боржником грошових коштів у розмірі 122,47 грн, зарахованих на рахунок виконавчої служби, та про повернення йому сплаченого авансованого внеску в розмірі 100,30 грн; а також не роз'яснив порядок повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Вважав, що з урахуванням надходження від боржника на розрахунковий рахунок виконавчої служби грошових коштів у розмірі 122,47 грн, головний державний виконавець Перчик В. О. не мав правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, державний виконавець не склав акт про наявність обставин для повернення виконавчого документа стягувачу, не здійснив розшук боржника, не перевірив його майновий стан, та не звернувся із заявою про наявність у ТОВ «Укркур`єр» дебіторської заборгованості.

Посилаючись на наведене, заявник (стягувач) просив:

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Перчика В. О. від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу;

- зобов`язати головного державного виконавця Перчика В. О. вчинити у виконавчому провадженні № 55963994 виконавчі дії з розшуку, виявлення грошових коштів, майна, дебіторської заборгованості боржника ТОВ «Укркур`єр», включаючи дебіторську заборгованість боржника, що виникла на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року в адміністративній справі № 815/3479/17 про стягнення на користь ТОВ «Укркур`єр» з ГУ ДФС в Одеській області, Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси ГУ ДВС в Одеській області судового збору, та звернути на них стягнення в порядку визначеному законом;

- зобов`язати головного державного виконавця Перчика В. О. на підставі пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» перевірити наявність і розмір дебіторської заборгованості боржника ТОВ «Укркур`єр» у вигляді грошових коштів, перерахованих боржником зі свого банківського рахунку в АБ «Південний» № НОМЕР_1 на користь третіх осіб після винесення 22 березня 2018 року державним виконавцем постанови про арешт грошових коштів боржника, та звернути на неї стягнення в порядку статті 53 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати неправомірним невинесення головним державним виконавцем Перчиком В. О. 12 березня 2018 року, під час відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт грошових коштів та майна боржника ТОВ «Укркур`єр»;

- визнати неправомірним не направлення головним державним виконавцем Перчиком В. О. стягувачу копії постанови від 22 березня 2018 року про арешт грошових коштів на банківських рахунках боржника ТОВ «Укркур`єр»;

- визнати неправомірним не направлення головним державним виконавцем Перчиком В. О. АБ «Південний» копії винесеної постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на банківський рахунок боржника ТОВ «Укркур`єр» в АБ «Південний» № НОМЕР_1 в день її винесення;

- визнати неправомірнимм не розподілення головним державним виконавцем Перчиком В. О. стягнутих 07 травня 2018 року з боржника ТОВ «Укркур`єр» 122,47 грн, та не повернення в першу чергу сплаченого 23 лютого 2018 року ОСОБА_1 авансового внеску на організацію і проведення виконавчих дій у розмірі 100,30 грн;

- визнати неправомірними не звернення головного державного виконавця Перчика В. О. до ДФС України щодо наявності у ТОВ «Укркур`єр» дебіторської заборгованості;

- визнати неправомірним невиконання головним державним виконавцем Перчиком В. О. вимог частини другої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття усіх можливих заходів з метою розшуку боржника ТОВ «Укркур`єр»;

- визнати неправомірним не залучення головним державним виконавцем Перчиком В. О. понятих при виході 26 червня 2019 року за адресою місця реєстрації боржника ТОВ «Укркур`єр»;

- визнати неправомірним зазначення головним державним виконавцем Перчиком В. О. у постанові від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу неправдивих відомостей про те, що внаслідок проведених державним виконавцем заходів примусового виконання не знайдено майно боржника ТОВ «Укркур`єр», на яке може бути звернено стягнення;

- визнати неправомірним (в порушенням вимог частини другої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»), не складення головним державним виконавцем Перчиком В. О. акта про наявність обставин, на підставі яких винесено постанову від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу;

- визнати неправомірним не передачу головним державним виконавцем Перчиком В. О. на пошту для пересилки на адресу стягувача копії постанови від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення;

- визнати неправомірним невиконання головним державним виконавцем Перчиком В. О. вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 1 розділу ІХ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження щодо пересилання не пізніше наступного дня з часу винесення постанови від 22 березня 2018 року про арешт грошових коштів на рахунку боржника ТОВ «Укркур`єр» в АБ «Південний» № НОМЕР_1 платіжної вимоги про примусове списання грошових коштів;

- визнати неправомірним невинесення головним державним виконавцем Перчиком В. О. постанови про арешт грошових коштів боржника ТОВ «Укркур`єр» не пізніше наступного робочого дня, з дня виявлення банківських рахунків боржника.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Перчика В. О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 червня 2019 року.

Скасовано постанову головного державного виконавця Перчика В. О. про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 червня 2019 року у виконавчому провадженні № 55963994 з примусового виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про відшкодування майнової та моральної шкоди в розмірі 5 015,00 грн.

Зобов`язано головного державного виконавця Перчика В. О. поновити порушене право заявника ОСОБА_1 щодо своєчасного і належного виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова у виконавчому провадженні № 55963994 про примусове стягнення з ТОВ «Укркур`єр» грошових коштів на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю заявником порушення головним державним виконавцем Перчиком В. О. вимог статей 13, 56 Закону України «Про виконавче провадження» щодо дотримання строку накладення арешту на грошові кошти боржника, що розміщені на рахунках у банках, а також строків направлення банкам копії постанови від 22 березня 2018 року про арешт коштів та платіжних вимог, що призвело до неможливості виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційні скарги Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Визнано неправомірною та зобов`язано головного державного виконавця Перчика В. О. скасувати постанову від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 55963994.

Зобов`язано головного державного виконавця Перчика В. О. вчинити у виконавчому провадженні № 55963994 виконавчі дії з розшуку, виявлення грошових коштів та майна ТОВ «Укркур`єр».

Визнано неправомірним не направлення головним державним виконавцем Перчиком В. О. стягувачу копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Визнано неправомірним не направлення головним державним виконавцем Перчиком В. О. до АБ «Південний» копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на кошти боржника в день її винесення.

Визнано неправомірним не розподілення головним державним виконавцем Перчиком В. О. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, грошових коштів у розмірі 122,47 грн, сплачених ТОВ «Укркур`єр».

Визнано неправомірним не передачу головним державним виконавцем Перчиком В. О. копії постанови від 26червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на відправлення, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Визнано неправомірним невиконання головним державним виконавцем Перчиком В. О. вимоги про пересилання платіжної вимоги про примусове стягнення коштів не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Визнано неправомірним невинесення головним державним виконавцем Перчиком В. О. постанови про арешт коштів боржника не пізніше наступного робочого дня після виявлення банківських рахунків боржника.

У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована посилання на те, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями, згідно з приписами статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», не є безумовною підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим законом. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, та встановивши наявність порушень у діях державного виконавця щодо несвоєчасного направлення банкам копій постанови від 22 березня 2018 року про арешт грошових коштів боржника, дійшов помилкового висновку, що зазначене є підставою для визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Перчика В. О. від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Установивши, що за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та неналежне здійснення контролю щодо виконавчого провадження, заінтересовані особи: ТОВ «Укркур`єр», начальник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Шуляченко М. Б., ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, встановлено порушення державним виконавцем строків пересилання платіжних вимог від 22 березня 2018 року, апеляційний суд зазначив про наявність підстав для задоволення вимог скарги в частині визнання протиправним недотримання головним державним виконавцем Перчиком В. О. строків пересилання платіжних вимог при винесенні постанови від 22 березня 2018 року про арешт коштів боржника ТОВ «Укркур`єр».

Ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з обґрунтованості доводів заявника (скаржника) про те, що головний державний виконавець Перчик В. О. при винесенні постанови від 26 червня 2019 року протиправно не склав звіт про використання авансового внеску стягувача, не визначився із залишком коштів авансового внеску та не розподілив стягнуті з боржника ТОВ «Укркур`єр» 122,47 грн, а також не роз'яснив порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, повертаючи виконавчий документ стягувачу, головний державний виконавець Перчик В. О. не вчинив усіх необхідних та можливих дій для виявлення майна боржника, повернув виконавчий документ із зазначенням двох різних підстав повернення, при цьому акт про наявність підстав для повернення виконавчого листа склав лише один. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважав наявними підстави для задоволення вимог скарги в частині зобов`язання державного виконавця вчинити дії з розшуку, виявлення грошових коштів та майна ТОВ «Укркур`єр».

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга головного державного виконавця Перчика В. О., у якій він просив скасувати ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду у частині задоволених вимог скарги ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга головного державного виконавця Перчика В. О. мотивована тим, що визнаючи протиправним не розподілення державним виконавцем 122,47 грн при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 750/6794/17, яким передбачено, що належний розрахунок витрат виконавчого провадження не передбачає обов'язку державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати їх сторонам виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріали виконавчого провадження № 55963994 відомостей щодо реквізитів банківського рахунку стягувача для повернення йому авансованого внеску в розмірі 100,30 грн, що давало б змогу повернути йому авансований внесок. На неодноразові запити державного виконавця, ОСОБА_1 не повідомив банківські реквізити для повернення йому авансового внеску.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Перчика В. О. щодо не направлення йому копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на кошти боржника, оскільки відповідно до положень частин першої, третьої - п'ятої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» відсутній обов'язок державного виконавцянадсилати постанову про накладення арешту на кошти боржника рекомендованою кореспонденцією, а тому копія постанови про накладення арешту на кошти боржника була направлена на адресу стягувача простим поштовим відправленням.

Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 342/1578/17 про те, що констатація факту невиконання судового рішення без з'ясування обставин, що зумовили його невиконання, не може бути достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність. У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 Верховний Суд зробив висновок, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових виконавчих дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які такі дії не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість протиправної бездіяльності, та чи призвела така бездіяльність до порушення прав та інтересів заінтересованої особи.

Разом з тим, суди не перевірили, чи була в діях державного виконавця наявність ознак пасивної поведінки, та чи призвело це до порушення прав стягувача.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року стягнуто з ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський» на користь ОСОБА_1 15,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

30 січня 2018 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист на виконання зазначеного судового рішення.

12 березня 2018 року головним державним виконавцем Перчиком В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55963994.

12 березня 2018 року головний державний виконавець Перчик В. О. направив до територіального сервісного центру № 5152 регіонального сервісного центру МВС в Одеський області запит щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за боржником ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський». Того ж дня, головний державний виконавець Перчик В. О. направив до ДФС України запит № 37368765 про надання номерів рахунків боржника ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський».

13 березня 2018 року ДФС України на запит державного виконавця направило інформацію про наявність у боржника ТОВ «Укркур`єр» рахунків у банківських установах та їх номери.

22 березня 2018 року головний державний виконавець Перчика В. О. виніс постанову про арешт коштів на рахунках боржника, що розміщені на рахунку НОМЕР_2 АБ Південний» НОМЕР_7 UAH, НОМЕР_3 Казначейство України (ел. Адм. Подат.) 37518000133052 UAH, НОМЕР_2 АБ «Південний» НОМЕР_1 , НОМЕР_4 АТ «УкрСиббанк» НОМЕР_5 , НОМЕР_4 АТ «УкрСиббанк» НОМЕР_6 АТ «УкрСиббанк», про що листом від 22 березня 2018 року повідомив ОСОБА_1 .

Платіжні вимоги від 22 березня 2018 року про стягнення грошових коштів з рахунку боржника ТОВ «Укркур`єр» Головне управління ДКСУ в Одеській області отримало 26 березня 2018 року, АТ «УкрСиббанк» та АБ «Південний» - 30 березня 2018 року.

Згідно з випискою за особовим рахунком АБ «Південний» у період із 12 березня до 07 травня 2018 року станом на 22 березня 2018 року на рахунку боржника був залишок у розмірі 4 198,45 грн. 27 березня 2018 року з рахунку боржника здійснений платіж у розмірі 1 305,96 грн на користь Малого приватного підприємства «СинтМастер»; 29 березня 2018 року з рахунку боржника здійснений платіж у розмірі 2 770,02 грн на користь ТОВ «Техноюг»; 29 березня 2018 року з рахунку боржника здійснений платіж у розмірі 122,47 грн на рахунок Другого Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеський області. За платіжним дорученням від 19 квітня 2018 року № В-8/338 та станом на 07 травня 2018 року залишок складав 0,00 грн. Таким чином, у період із 27 березня по 19 квітня 2018 року з рахунку боржника проведені виплати у розмірі 4 075,98 грн.

26 червня 2019 року головний державний виконавецьПерчик В. О.склав акт про відсутність ТОВ «Укркур`єр» за адресою: вул. Новосельська, 1, м. Одеса.

Постановою головного державного виконавця Перчика В. О. від 26 червня 2019 року виконавчий лист від 17 грудня 2017 року № 904/4494/18 повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що у результаті вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання, майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, та боржника не знайдено.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та неналежне здійснення контролю щодо виконавчого провадження, заінтересовані особи: ТОВ «Укркур`єр», начальник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Шуляченко М. Б.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Перчика В. О. щодо несвоєчасного винесення постанови про арешт грошових коштів боржника та її несвоєчасного і належного виконання у виконавчому провадженні № 55963994 про примусове стягнення з ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський» грошових коштів на користь ОСОБА_1 .

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Шуляченко М. Б у здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання головним державним виконавцем Перчиком В. О. виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55963994 про примусове стягнення з ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський» грошових коштів на користь ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційних скарг, відзивів на них, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга головного державного виконавця Перчика В. О. підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Установивши, що інформацію про перелік відкритих банківських рахунків боржника ТОВ «Укркур`єр» в особі філії «Харківський», державний виконавець отримав 13 березня 2018 року, тоді як постанови про арешт коштів боржника винесені державним виконавцем 22 березня 2018 року, а платіжні вимоги про примусове списання коштів надіслані банкам 26 березня 2018 року, що призвело до неможливості виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені дії головним державним виконавцем Перчиком В. О. вчиненні з порушенням строків, передбачених статтями 13, 56 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим обґрунтовано задовольнив вимоги скарги про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Перчика В. О. щодо несвоєчасного винесення постанови про арешт грошових коштів боржника, а також несвоєчасного направлення копії цієї постанови до АБ «Південний» та платіжної вимоги про примусове стягнення коштів.

Апеляційний суд правильно зауважив, що згідно за змістом статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не може слугувати самостійною підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим законом.

Разом з тим, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Перчика В. О. щодо не направлення стягувачу копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, головний державний виконавець Перчик В. О. не мав визначених законом підстав для направлення стягувачу ОСОБА_1 постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника рекомендованим поштовим направлення, а тому направлення головним державним виконавцем копії зазначеної постанови на адресу стягувача простим поштовим відправленням, не може вважатися протиправною бездіяльністю.

У зазначеному контексті, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом статей 447 451 ЦПК України обов'язковими підставами визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є фактичне порушення прав сторони виконавчого провадження, а не лише саме по собі недотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження»

Зважаючи на наведене, а також не надання ОСОБА_1 доказів на підтвердження того, яким чином не направлення йому (стягувачу) копії постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника призвело до порушення його прав як сторони виконавчого провадження, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду у цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Перчика В. О. в частині не направлення стягувачу копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Щодо висновків апеляційного суду про визнання неправомірним не розподілення головним державним виконавцем Перчиком В. О. стягнутих з боржника сум, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Судами встановлено, що 29 березня 2018 року боржник ТОВ «Укркур`єр» перерахував на рахунок Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 122,47 грн.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Оскільки станом на дату винесення головним державним виконавцем Перчиком В. О. постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, головним державним виконавцем Перчиком В. О. не вирішено питання про розподіл стягнутих з боржника коштів згідно з вимогами частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо визнання у цій частині бездіяльності головного державного виконавця Перчика В. О. неправомірною.

Посилання у касаційній скарзі головного державного виконавцяПерчика В. О. на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки його доводам про відсутність у матеріалах виконавчого провадження № 55963994 реквізитів банківського рахунку стягувача, на який можливо було перерахувати такі кошти, та неповідомлення ОСОБА_1 реквізитів його банківського рахунку, є необґрунтованими, оскільки з наявних у справі матеріалів виконавчого провадження № 55963994 не вбачається, що головним державним виконавцем Перчиком В. О. вживалися будь-які заходи з метою своєчасного розподілу стягнутих з боржника коштів. Долучення головним державним виконавцем Перчиком В. О.таких доказів до касаційної скарги не може спростовувати правильність вирішення справи апеляційним судом, оскільки до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не належить встановлення обставин справи,переоцінка доказівта оцінка нових доказів.

Не спростовують правильність висновків апеляційного суду і аргументи заявника про неврахування судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 750/6794/17 щодо відсутності у державного/приватного виконавця обов'язку документального фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження, оскільки у справі, що переглядається, головний державний виконавець Перчик В. О. взагалі не вирішував питання про розподіл стягнутих з боржника грошових коштів, зокрема щодо повернення стягувачу авансованого внеску.

Підставами повернення виконавчого документа стягувачу, головний державний виконавець Перчик В. О. зазначив відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та боржника не знайдено.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі).

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, державний виконавець складає акт у разі повернення виконавчого документа в обох випадках повернення виконавчого документа стягувачу: як на підставі пункту 2, так і на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що в постанові від 26 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, головний державний виконавець Перчик В. О.,в порушення вимог частини другої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернув виконавчий документ з двох різних підстав (відсутнє майно боржника, на яке може бути звернено стягнення, та боржника не знайдено), тоді як акт про наявність таких підстав склав лише один. Крім того, державний виконавець не вчинив усіх дій з метою розшуку майна боржника, зокрема не перевірив наявність майна боржника за даними балансу ТОВ «Укркур`єр».

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Узагальнюючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість доводів касаційної скарги головного державного виконавця Перчика В. О. про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Перчика В. О. щодо не направлення стягувачу копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права, а тому Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу головного державного виконавця Перчика В. О. задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у зазначеній частині скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 ; в іншій частині постанова Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу головного державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчика Віталія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року в частині визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчика Віталія Олександровича щодо не направлення ОСОБА_1 копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Перчика Віталія Олександровича щодо не направлення стягувачу копії постанови від 22 березня 2018 року про накладення арешту на грошові кошти боржника

В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко