№ 645/6775/18

Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 645/6775/18-ц

провадження № 61-9553св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Харківська міська рада Харківської області,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року у складі судді Ульяніч І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., про зобов`язання укладення договору про внесення авансового внеску, стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Харківської міської ради Харківської області від 25 квітня 2007 року № 73/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельної ділянки для будівництва об`єктів» ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходилася по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою Харківської області та ОСОБА_1 було укладено договір земельної ділянки, строком до 01 травня 2009 року.

ОСОБА_1 зазначала, що на підставі рішення Харківської міської ради Харківської області від 29 квітня 2009 року № 92/09 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» попередній договір оренди спірної земельної ділянки було припинено та укладено новий, строком до 01 квітня 2019 року.

Також посилалась на те, що вирішивши скористатися своїм правом на придбання вказаної земельної ділянки у власність, 26 квітня 2012 року зверталася до відповідача із заявою про продаж цієї земельної ділянки.

Був погоджений проект договору про внесення авансового внеску був погоджений між нею, Департаментом земельних відносин та Харківською міською радою Харківської області до підписання в приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малаховій Г. І. та були надані всі необхідні документи для вчинення нотаріальних дій.

07 березня 2014 року під час підписання договору про внесення авансового внеску був відсутній представник Харківської міської ради Харківської області (голова Харківської міської ради Харківської області Кернес Г. А.), у зв`язку із цим приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І. повідомила, що підпише примірники договору про внесення авансового внеску від 07 березня 2014 року у голови Харківської міської ради Харківської області та на початку квітня 2014 року надасть позивачу підписаний примірник цього договору. Нею було сплачено 2 600,00 грн за надання нотаріальних послуг приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховой Г. І., а саме за підписання договору про внесення авансового внеску від 07 березня 2014 року та заяви від 07 березня 2014 року).

Проте на час звернення до суду з цим позовом приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. не надано позивачу примірник договору про внесення авансового внеску від 07 березня 2014 року.

ОСОБА_1 вважала, що з вини секретаря Харківської міської ради Харківської області порушений строк підписання договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни спірної земельної ділянки.

Бездіяльність та протиправна поведінка відповідача та третьої особи, на думку ОСОБА_1 , грубо порушила її право та членів її сім`ї на мирне володіння майном, спричинила їй та її сім`ї матеріальну та моральну шкоду.

Разом із цим, позивачка посилалась на те, що у зв`язку із бездіяльністю і протиправною поведінкою відповідача та тривалою перепискою (з 01 квітня 2014 року по час звернення до суду з позовом) з відповідачем, отримання відписок на її звернення, у її чоловіка погіршилося здоров`я, внаслідок чого він захворів онкологічним захворюванням.

На лікування її чоловіка, вона та її чоловік понесли витрати у розмірі 146 065,96 грн, також позивачу спричинено моральну шкоду - 329 239,77 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Харківську міську раду Харківської області укласти та підписати договір про внесення авансового внеску з нею у запропонованій редакції, а також стягнути з Харківської міської ради Харківської області майнову шкоду у розмірі 146 065,96 грн та моральну шкоду - 329 239,77 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при вирішенні вимог про захист порушених прав у такий спосіб, як зобов`язання в судовому порядку укласти договір, необхідно виходити із того, що згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, двосторонній правочин є поєднанням волі та волевиявлення його сторін. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної спільної мети. Цивільним законодавством закріплено загальний принцип свободи договору (статті 3 627 ЦК України), який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору та самостійно визначають розмір плати і порядок розрахунків. Оскільки відповідач не виявив бажання укласти договір, зобов`язати його до цього не можна.

Разом із цим, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність матеріальної та моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною, на її думку поведінкою Харківською міською радою Харківської області, у вигляді неукладення договору авансового внеску та хворобою її чоловіка та відповідно понесеними витратами на його лікування, для виникнення зобов`язання відшкодування шкоди, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв`язку із цим позовні вимоги є необґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору авансового внеску та підстав для зобов`язання укладення такого договору немає, а позивачем не доведено заподіяння йому діями відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ОСОБА_1 вважає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/5327/17 та від 24 жовтня 2019 року у справі № 922/4192/16.

На думку ОСОБА_1 , для укладення договору про внесення авансового внеску необхідна нормативно грошова оцінка земельної ділянки, а не експертна грошова оцінка земельної ділянки. Експертна грошова оцінка земельної ділянки необхідна для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 3.3 пункту 33 додатку 1 до рішення 19 сесії Харківської міської ради Харківської області 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 26 вересня 2012 року № 844/12, розмір авансового внеску становить 3 % вартості земельної ділянки, визначеної за нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки.

Відповідно до пункту 6.2 рішення Харківської міської ради Харківської області від 25 грудня 2013 року № 1384/13 розмір авансового внеску складає 3 % вартості земельної ділянки, визначеною за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначає, що у відповідності до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років.

На думку ОСОБА_1 , зобов`язання Харківської міської ради Харківської області укласти та підписати договір про внесення авансового внеску з нею, це буде припиненням неправомірних дій зі сторони Харківської міської ради Харківської області на реалізацію права на придбання земельної ділянки у власність позивачем, виконання рішення Харківської міської ради Харківської області «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичними та фізичними особами України» від 25 грудня 2013 року № 1384 та визнання права на придбання земельних ділянок у власність ОСОБА_1 відповідно до статті 128 ЗК України.

ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність та протиправна поведінка Харківської міської ради Харківської області та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І. є такою, що грубо порушила її право та членів її сім`ї на володіння майном. Спричинила їй та членам її сім`ї майнову та моральну шкоду, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків її та членів її сім`ї, а також вимагали від неї та членів її сім`ї додаткових зусиль для організації свого життя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 645/6775/18-ц із Фрунзенського районного суду м. Харкова.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2011 року до Верховного Суду надійшов відзив Харківської міської ради Харківської області на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-1-2, загальною площею 212,3 кв. м, літ. Г-1, загальною площею 13,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 134, 135, т. 1).

29 жовтня 2013 року було виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а 21 січня 2014 року отриманий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а. с. 136, 137, т. 1).

07 березня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. було посвідчено заяву ОСОБА_2 про згоду на придбання нею земельної ділянки на праві особистої власності. За послуги нотаріуса сплачено 2 600,00 грн (а. с. 141, 142, т. 1).

19 липня 2018 року та 25 вересня 2018 року Департаментом земельних відносин ОСОБА_2 було повідомлено про те, що договір авансового внеску в рахунок оплати земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не укладено, у зв`язку із цим не мають можливості надати його примірник.

Згідно листів Харківської міської ради Харківської області від 19 липня 2018 року та 25 вересня 2018 року на час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, термін дії дозволу на проведення експертної грошової оцінки, встановлений рішенням Харківської міської ради Харківської області від 25 грудня 2013 року № 1384/13 в один рік, закінчився.

Договір оренди землі від 03 жовтня 2007 року анульовано, новий договір оренди не укладений. Для вирішення питання щодо надання дозволу для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та укладення договору про внесення авансового внеску, ОСОБА_1 необхідно звернутись до Харківської міської ради Харківської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та надання дозволу для проведення її експертної грошової оцінки та зазначили які потрібно надати документи (а. с. 143, 144, 156, 157, т. 1).

Відповідно до листа Головного Територіального управління юстиції в Харківській області від 17 липня 2018 року за поясненнями приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І. 07 березня 2014 року до приміщення, яке є її робочим місцем з`явилась ОСОБА_1 з чоловіком та сином з проханням посвідчити договір авансового внеску, що мав бути укладений між ОСОБА_1 та Харківською міською радою Харківської області, в особі міського голови Кернеса Г. А., надали проект договору. З метою вчинення нотаріальної дії ОСОБА_3 було проведена підготовча робота, зокрема: підготовлений текст договору, зроблені копії паспортів, ідентифікаційних кодів та інших документів.

Нотаріусом були роз`яснені істотні умови та правові наслідки укладення договору та наданий для ознайомлення його текст. В день звернення ОСОБА_1 нотаріусом була вчинена нотаріальна дія - засвідчена справжність підпису на заяві ОСОБА_2 , якою останній повідомив про придбання ОСОБА_1 земельної ділянки, за рахунок особистих коштів, за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із цим, у письмових поясненнях приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І. стверджувала, що в день звернення ОСОБА_1 договір авансового внеску нею не посвідчувався.

Оглядом журналу встановлено, що 07 березня 2014 року до нього був внесений запис про виклик до приміщення Харківської міської ради для вчинення нотаріальної дії - посвідчення 07 березня 2014 року договору № 397, у той же час в графі 11 журналу нотаріусом зроблена помітка про те, що нотаріальна дія не відбулась (а. с. 43-48, т. 1).

Згідно листів Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Харківської області від 17 квітня 2014 року, 31 жовтня 2014 року та 08 квітня 2015 року рішення Харківської міської ради від 29 квітня 2009 року № 92/09 не виконане, договір оренди землі, відповідно до цього рішення, не укладений. Зазначено про необхідність оформити право користування земельною ділянкою згідно чинного законодавства (а. с. 125, 128, 131-133, 147, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з частиною 2 цієї статті рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» та статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції, шляхом прийняття рішень, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Земельним кодексом України визначено спеціальний порядок набуття права власності на землю, зокрема, статтею 128 ЗК України.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною другою статті 128 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Згідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання про передачу землі у власність та відповідно дії, які цьому передують (укладення договору авансового внеску) є виключним правом ради - суб`єкта права власності на землю, і здійснюється з дотриманням загального порядку укладання договорів, з урахуванням положень ЗК України.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про передачу землі у власність, і лише рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також дій, що проводяться із цією метою, у цьому випадку укладення договору авансового внеску - етап до укладання договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статей 627 640 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12 81 89 ЦПК України, правильно вважав, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача до укладення указаного договору, а позивачем не доведено заподіяння йому діями відповідача матеріальної та моральної шкоди.

При цьому суди правильно виходили із того, що питання щодо надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердження розміру авансового внеску, продажу або відмови в продажу земельних ділянок вирішуються Харківською міською радою Харківської області відповідно до Земельного кодексу України, Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у м. Харкові, затвердженого рішенням 29 сесії Харківської міської ради Харківської області 5 скликання від 24 грудня 2008 року № 362/08, а також урахували те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору авансового внеску.

При цьому, суд обґрунтовано вважав, що сторони вільні в укладенні договорів та визначені сторони договору та його змісту.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/5327/17 та від 24 жовтня 2019 року у справі № 922/4192/16, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович