Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 654/1357/17
провадження № 61-15942св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року у складі судді: Ширінської О. Х., та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Семиженка Г. В., Радченка С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.
Первісний позов мотивований тим, що позивач проживала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1998 року.
На час укладення шлюбу ОСОБА_2 володів житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим виконкомом Голопристанської міської ради 17 жовтня 1997 року. Однак, не зважаючи на те, що даний будинок було введено в експлуатацію, він був не придатний для життя.
Протягом 1999-2000 років спільними з чоловіком коштами велися ремонтні роботи у зазначеному об`єкті нерухомості. За цей період було виконано: під`єднання будинку до комунікацій, збудовано паркан - огорожу земельної ділянки навколо будинку, улаштовано вхідні сходи, здійснено шпаклювання та фарбування дерев`яної підлоги та дерев`яних віконних рам, оздоблено стіни та стелю (до цього стіни та стеля були просто покриті грубою штукатуркою), облаштовано ванну кімнату (до цього в ній не було навіть підлоги та стелі), облаштовано кухню та жилі кімнати, встановлено міжкімнатні двері, сантехнічне обладнання на кухні та у ванній (крани, раковини, ванну, унітаз тощо).
У 2001 році сім`я вселилася до даного будинку. Після цього у житловому будинку та на прилеглій території неодноразово здійснювалися ремонтні роботи та нове будівництво. Так, земельна ділянка, на якій розташований будинок, огороджена залізобетонними та шиферними плитами, фасадна частина огорожі виконана з силікатної цегли. В`їзд до двору здійснюється через ковані ворота та хвіртку. Територія навколо будинку засаджена багаторічними деревами (як плодовими, так і декоративними), виноградом. У дворі побудовано капітальний гараж, літню кухню, сараї, арки та навіси. До зазначених споруд прокладено доріжки (частково з асфальту, частково з бетону), також в садочку доріжки викладено шліфованим камінням.
В самому будинку також за останні роки здійснено чимало ремонтних робіт (влаштування теплої підлоги, декоративне оздоблення тощо). Зазначені роботи здійснювалися здебільшого за кошти ОСОБА_1 (зароблені нею та подаровані їй батьком), оскільки чоловік хоч і не був проти, але, вважаючи їх необов`язковими, фінансувати здебільшого відмовлявся.
Крім того, за роки подружнього життя було придбано магазин з обладнанням (кондиціонер, вітрини, у тому числі холодильні вітрини) за адресою: АДРЕСА_2 ; магазин з обладнанням (кондиціонер, вітрини, холодильні вітрини) за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 102 кв. м, кадастровий номер 6522310100:01:001:0557; прогулянковий катер «Крим» НОМЕР_2; автомобільний причіп для перевезення катера (лафет); мотор MERCURY 25 для зазначеного катера.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: розділити набуте під час шлюбу майно,
виділити ОСОБА_2 - 1/2 частку домоволодіння, що складається з житлового будинку та надвірних споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин з обладнанням (кондиціонер, вітрини) за адресою: АДРЕСА_2 ; прогулянковий катер «Крим» НОМЕР_2; автомобільний причіп для перевезення катера (лафет); мотор MERCURY 25 для зазначеного катера; автомобіль Chevrolet Lacetti 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1 ; шафа 3-дверна з дзеркалами вартістю 3 500 грн; ліжко 2-спальне з підйомним механізмом з м`яким узголів`ям, вартістю 5 000 грн; диван кутовий та 2 крісла (для вітальні), вартістю 10 000 грн; журнальний столик вартістю 1 000 грн; гарнітур для спальні (5 предметів: шафа 3-дверна з дзеркалами, ліжко 2-спальне, 2 тумби, трюмо з дзеркалом) вартістю 5 500 грн; комплект вбудованих меблів (стінка з письмовим столом) вартістю 15 000 грн; дерев`яне дитяче ліжко з матрацом вартістю 4 000 грн; 2 дитячі коляски, вартістю 1 500 грн; меблевий набір кухонний кутовий (стіл, м`який диван, табурети), вартістю 2 500 грн; холодильник Мінськ Атлант, вартістю 2 000 грн; газова плита (поверхня без духової шафи), вартістю 500 грн; кондиціонер настінний Orion (спліт-система), вартістю 4 000 грн; машинка для прання Ardo AED 800X, вартістю 2 500 грн; тумба з умивальником вартістю 3 500 грн; полиця з дзеркалом для ванної кімнати, вартістю 1 500 грн; ванна стальна, вартістю 2 000 грн; унітаз, вартістю 800 грн; тумба для взуття вартістю 1 000 грн; шафа-ключниця з натуральної деревини, вартістю 600 грн; портал з електричним каміном декоративним, вартістю 5 000 грн; водяний насос глибинний (помпа) БЦ-1 вартістю 3 350 грн; газовий котел вартістю 4 000 грн; 2 газові балони вартістю 1 000 грн; пилосос для сухого та вологого прибирання, вартістю 5 000 грн, пилосос SANYO, вартістю 1 500 грн; газонокосарка бензинова самохідна, вартістю 5 000 грн; лавка садова (чавун, дерево, залізо) вартістю 3 000 грн, мангал металевий, вартістю 1 500 грн, шезлонг пластмасовий, вартістю 400 грн, бак для літнього душу, вартістю 1 350 грн, сейф, вартістю 2 000 грн, сейф для зброї, вартістю 3 000 грн; надувній матрац INTEX, вартістю 300 грн; дитяча гойдалка, вартістю 1 000 грн; чавунній казан з кришкою, вартістю 700 грн; жалюзі на 6 вікон вартістю 2 000 грн; піддашок кований, вартістю 5 500 грн, штори, тюль, люстри, бра, посуд (керамічний, металевий, пластмасовий), вартістю 3 000 грн; садовій інвентар, саджанці роз (50 штук), кущі, дерева (плодові та декоративні), вартістю 20 000 грн; газова плита Гефест (4 комф. з духовою шафою), вартістю 1 135 грн; витяжка для кухні HANSA, вартістю 280 грн; витяжка для кухні Liberton, вартістю 1 149 грн; сушарка для рушників, вартістю 474 грн; телевізор Samsung CS 21D8R, вартістю 1 326 грн; мікрохвильова піч LG МВ-4047 С, вартістю 542 грн; кавомолка Scarlet SL-1545, вартістю 237 грн; DVD-плеєр ELENBERG DVDP-2403, вартістю 599 грн;
виділити ОСОБА_3 - 1/2 частку домоволодіння, що складається з житлового будинку та надвірних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин з обладнанням (кондиціонер, вітрини) за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 102 кв. м, кадастровий номер 6522310100:01:001:0557; компенсацію вартості 1/2 частки прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2 з мотором MERCURY 25 та автомобільного причепу для їх перевезення (лафету) в сумі - 35 000 грн; компенсацію вартості автомобіля Chevrolet Lacetti 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1 , в сумі 80 000 грн; а також 70 500 грн компенсації 1/2 частки вартості залишеного ОСОБА_2 спільного майна.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом про поділ майна подружжя.
Зустрічний позов мотивований тим, що у період шлюбу з ОСОБА_1 ними було придбано наступне майно: кухня кутова, облицьована дубом, вартістю 25 000 грн; стіл кухонний та стільці - 10 000 грн; передпокій шафа - купе під дзеркалами - 10 000 грн; шафа - пенал для ванної кімнати - 3 000 грн; тумби, серванти для речей, 3 шт. - 5 000 грн; м`які меблі для зали у дизайнерському виконанні - 15 000 грн; стіл - трюмо з дзеркалами -1 000 грн; телевізор LED-4 -17 000 грн; телевізор кухонний CO № 4 - 1 500 грн; ноутбук - 11 000 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя - на суму 10 000 грн. Всього на суму 108 500 грн. Вказані речі ОСОБА_1 вивезла на нове місце проживання у жовтні-листопаді 2016 року, після припинення фактичних шлюбних відносин.
Крім того, у період шлюбу ними було набуто наступне майно: за договором купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року - магазин у АДРЕСА_2 , вартістю 16 701 грн; за договором купівлі-продажу від 17 травня 2011 року - автомобіль Chevrolet Lacetti, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 130 000 грн. Всього на суму 255 201 грн. Все інше майно придбано ОСОБА_2 особисто до шлюбу.
ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних, вимог просив:
розділити майно, яке є спільною власністю, виділивши йому наступне майно: магазин у АДРЕСА_2 , вартістю 16 701,00 грн; автомобіль Chevrolet Lacetti, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 130 000 грн. Всього на суму 146 701 грн;
ОСОБА_1 виділити наступне майно: кухню кутову, вартістю 25 000 грн; стіл кухонний та стільці - 10 000 грн; передпокій шафи - купе під дзеркалами - 10 000 грн; шафа - пенал для ванної кімнати - 3 000 грн; тумби, серванти для речей, 3 шт. - 5 000 грн; м`які меблі для зали у дизайнерському виконанні -15 000 грн; стіл - трюмо з дзеркалами -1 000 грн; телевізор LED-42 - 17 000 грн; телевізор кухонний CO № 4 - 1 500 грн; ноутбук -11 000 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя - на суму 10 000 грн. Всього на суму 108 500 грн;
стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину його боргу у розмірі 195 000 грн (7 500 дол. США), які були позичені ним у ОСОБА_4 та повернуті з його власних коштів, 97 500 грн, врахувати цю суму при поділі майна; 1/2 частину його боргу у розмірі 82 407,89 грн (41 203,94 грн) у відповідності до постанови апеляційного суду Херсонської області від 25 липня 2018 року, компенсацію за різність у долях вартості виділеного майна (з урахуванням боргу 97 500 грн), у розмірі 100 502,94 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку житлового будинку та надвірних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 та право власності на 1/2 частку магазину в АДРЕСА_2 .
Виділено ОСОБА_1 на праві власності наступне майно: кухонний стіл та стільці, вартістю 3 570 грн; шафу-купе, вартістю 8 710 грн; шафу-пенал для ванної кімнати, вартістю 1 300 грн; м`які меблі для зали, вартістю 9 745 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя, загальною вартістю 2 000 грн; тумби, вартістю 500 грн; кухню кутову, вартістю 5 500 грн. Всього на 31 055 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 4/5 часток житлового будинку та надвірних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 та право власності на 1/2 частку магазину в АДРЕСА_2 .
Виділено ОСОБА_2 на праві власності наступне майно: газову плиту «Гефест» з духовою шафою, вартістю 1 135 грн; витяжку для кухні Hansa, вартістю 280 грн; витяжку для кухні Liberton, вартістю 1 449 грн; сушарку для рушників, вартістю 474 грн; телевізор Samsung CS 21 D8R, вартістю 1 326 грн; мікрохвильову піч LG MB-4047 С, вартістю 542 грн; кавомолку Scarlet SL-1545, вартістю 237 грн; DVD - плеєр ELENBERG DVDP-2403, вартістю 599 грн. Всього на 5 742 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості виділеного сторонам рухомого майна у розмірі 25 313 грн.
В іншій частині заявлених сторонами позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належними та допустимими доказами підтверджено та визнано сторонами придбання подружжям наступного рухомого майна: автомобіль Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 ; кухонний стіл та стільці, вартістю 3 570 грн; шафа-купе, - 8 710 грн; шафа-пенал для ванної кімнати - 1 300 грн; м`які меблі для зали - 9 745 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя, загальною вартістю 2 000 грн; тумба - 500 грн; кухня кутова - 5 500 грн, газова плита «Гефест» з духовою шафою - 1 135 грн; витяжка для кухні Hansa - 280 грн; витяжка для кухні Liberton - 1 449 грн; сушарка для рушників - 474 грн; телевізор Samsung CS 21 D8R - 1 326 грн; мікрохвильова піч LG MB -4047 С - 542 грн; кавомолка Scarlet SL-1545 - 237 грн; DVD - плеєр ELENBERG DVDP- 2403 - 599 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що стосовно побутового майна та техніки заявлені позовні вимоги сторін підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наявності належних та допустимих доказів, підтверджуючих придбання та вартості зазначеного майна і тієї обставини, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 визнала, що деяке спільно придбане майно, вона забрала із собою і воно знаходиться у будинку за місцем її теперішнього проживання, зокрема: кухонний стіл та стільці, вартістю 3 570 грн; шафу-купе - 8 710 грн; шафу-пенал для ванної кімнати - 1 300 грн; м`які меблі для зали - 9 745 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя на загальну суму 2 000 грн; тумби - 500 грн; кухню кутову - 5 500 грн, всього на 31 055 грн. Суд вважав за доцільне вказане побутове майно залишити позивачу ОСОБА_1 з виплатою відповідачу компенсації його вартості з відрахуванням вартості частини майна, яке виділено відповідачу ОСОБА_2 у власність, а саме: газову плиту «Гефест» з духовою шафою, вартістю 1 135 грн; витяжку для кухні Hansa - 280 грн; витяжку для кухні Liberton - 1 449 грн; сушарку для рушників - 474 грн; телевізор Samsung CS 21 D8R - 1 326 грн; мікрохвильову піч LG MB-4047 С - 542 грн; кавомолку Scarlet SL-1545 - 237 грн; DVD - плеєр ELENBERG DVDP-2403 - 599 грн, всього на суму 5 742 грн. Таким чином, сума компенсації, яка повинна бути стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 складає 25 313 грн. Як свідчить з наданих ОСОБА_1 доказів та пояснень, ноутбук не є спільною сумісною власністю, оскільки був придбаний її батьком, коли той працював в Росії у Ставропольському краї, у м. Невинномиск у 2009 році та подарований їх спільному з відповідачем сину, що підтверджується наданим товарним чеком від 10 грудня 2009 року. Вартість ноутбука разом із комп`ютерною мишею та сумкою становила 23 660 російських рублів. Відповідачем ОСОБА_2 вказані обставини і доказ не були спростовані, тому судом не враховане дане майно при поділі як спільне сумісне майно сторін.
Суд першої інстанції вказав, що в результаті здійснених за час шлюбу поліпшень, переобладнання та ремонтних робіт, а саме, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат сторін по справі відбулось істотне збільшення вартості будинку за адресою: АДРЕСА_1 , його якісних характеристик, а відтак, вказаний будинок слід визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Магазин (торговельний павільйон) у АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 102 кв. м, кадастровий номер 6522310100:01:001:0557; яка знаходиться в оренді у ОСОБА_2 на підставі договору оренди, укладеного 01 лютого 2003 року між Голопристанською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 . Правовстановлюючі документи на торговий павільйон у сторін відсутні, оцінка вартості даного майна сторонами не здійснювалась, тому суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поділу чи виділу частки з даного майна. Також відсутні належні та допустимі докази щодо придбання та вартості прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2 з мотором MERCURY 25 та автомобільного причепу для їх перевезення (лафету), наявність вказаного майна сторонам також не доведена, оцінка даного майна сторонами не проводилась, тому не враховано судом при поділі.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 у своїх зустрічних позовних вимогах просив виділити йому у власність автомобіль і магазин у с. Кардашинка, але ним не проведена відповідна оцінка даного майна і в порушення вимог статті 365 ЦК України не внесено на депозитний рахунок суду грошову компенсацію вартості належної іншому співвласнику ОСОБА_1 частки у вказаних об`єктах для подальшої виплати позивачу. На час вирішення даного спору сторонами не проводилась оцінка будівлі магазину в АДРЕСА_2 та оцінка автомобіля Chevrolet Lacetti, тому суд позбавлений можливості виділити вказане майно будь-кому із сторін, з визначенням компенсації вартості належної частки іншій стороні. У зв`язку із цим, суд визнав за кожною із сторін право на 1/2 частку у зазначеному майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року в частині виділення ОСОБА_1 на праві власності майна, а саме: кухонний стіл та стільці, вартістю 3 570 грн; шафа-купе, вартістю 8 710 грн; шафа-пенал для ванної кімнати, вартістю 1 300 грн; м`які меблі для зали, вартістю 9 745 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя, загальною вартістю 2 000 грн; тумба, вартістю 500 грн; кухня кутова, вартістю 5 500 грн, всього на суму 31 055 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості виділеного майна у розмірі 25 313 грн залишено без змін.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частці автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 , скасовано.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 , в сумі 65 000 грн.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поділ майна: прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2 та торгового павільйону скасовано.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку рухомого майна - торговий павільйон загальною площею 74 кв. м, що розміщений на земельній ділянці площею 102 кв. м на території Голопристанської міської ради Херсонської області по АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку рухомого майна - торговий павільйон загальною площею 74 кв. м, що розміщений на земельній ділянці площею 102 кв. м на території Голопристанської міської ради Херсонської області по АДРЕСА_3 .
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поділ автомобільного причепу для пересування катера (лафет) та мотору MERCURY 25 для катера залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги щодо поділу рухомого майна в частині виділення ОСОБА_1 на праві власності кухонного столу та стільців, шафи-купе, шафи-пенал для ванної кімнати, м`яких меблів для зали, гардин, штор, посуду, кухонного приладдя, тумби, кухні кутової, всього на суму 31 055 грн. Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції доводила, що вищевказані меблі є її особистою власністю, оскільки придбані нею на кошти, що були перераховані їй батьком, та надавала докази вказаних грошових переводів (а. с. 85 - 91). Колегія суддів, враховуючи положення частини першої статті 60 CK України, за якими майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не доведено, що вказані меблі, що були придбанні подружжям під час спільного проживання, є її особистою власністю. Безпідставними є також доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно визначив вартість вказаних речей, оскільки позивач у відзиві на зустрічний позов ОСОБА_2 (а. с. 82 - 84 т. 2) самостійно визначила вартість шафи-пеналу для ванної кімнати - у 1300 грн, гардин, штор, посуду, кухонного приладдя, загальною вартістю 2 000 грн; тумби - 500 грн. ОСОБА_2 не заперечував зазначену вартість майна та не спростував її, а тому у суду були підстави вважати, що сторони узгодили вартість спільно придбаного вказаного майна. Вартість кухонного столу та стільців, м`яких меблів для зали, шафи-купе, суд першої інстанції встановив з наданих ОСОБА_1 доказів придбання вказаного майна (а. с. 9 2- 94 т. 2).
Апеляційний суд вказав, що матеріалами справи доведено наявність у подружжя ОСОБА_1 , з 2002 року до часу припинення шлюбних відносин, торгового павільйону, що розміщений на орендованій земельній ділянці в АДРЕСА_1 , який є рухомим майном. Майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що сторони з 2002 року були зареєстровані як приватні підприємці, на час ухвалення рішення судом першої інстанції підприємницьку діяльність припинили обидва. Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ рухомого майна - торговий павільйон загальною площею 74 кв. м підлягає скасуванню, з ухваленням у вказаній частині нового судового рішення про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права по 1/2 частці рухомого майна.
Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи наявне свідоцтво про придатність малого судна для плавання (самохідне судно) реєстровий номер 3-302471, прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2, що видане регістром судноплавства України 22 січня 2006 року. Власником судна вказано ОСОБА_2 . Позивачем ОСОБА_1 належними та допустимим доказом доведено, що їх подружжя на час припинення шлюбних відносин мало у власності прогулянковий катер «Крим» НОМЕР_2, тому висновок суду щодо недоведеності наявності вказаного майна є помилковим. ОСОБА_2 не спростовано, що вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи наведене, колегія суддів вважала, що доводи апеляційної скарги у вказаній частині є обґрунтованими, тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2 підлягає скасуванню, з ухваленням у вказаній частині нового судового рішення, про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частці прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2. Проте ОСОБА_1 належними та допустимим доказами не доведено належність подружжю автомобільного причепу для пересування катера (лафет) та мотору MERCURY 25 для катера. З урахуванням того, що автомобіль Chevrolet Lacetti є неподільною річчю і позивач ОСОБА_1 просила припинити своє право на частку у цьому майні з отриманням від відповідача ОСОБА_2 компенсації на свою користь, суд апеляційної інстанції визнав за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 , стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля в сумі 65 000 грн та припинив право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля.
Аргументи учасників
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду Херсонської області від 23 вересня 2020 року, передати справу на новий розгляд для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував частину другу статті 71 СК України, протиправно розділив катер «Крим» між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частини кожному, хоча це є неподільна річ. Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму ВСУ № 11 у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Суд не врахував те, що катер був придбаний ним до шлюбу.
Зазначає, що апеляційний суд, вирішуючи питання стягнення 65 000 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Chevrolet Lacetti на користь позивача, не застосував частини четверту та п`яту статті 71 СК України про наявність обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Дані кошти були стягнуті без згоди і при відсутності грошей на депозитному рахунку. Апеляційний суд, в порушення статей 60-71 СК України розділив між колишнім подружжям об`єкт, який не існує - торговий павільйон площею 74 кв. м на земельній ділянці площею 102 кв. м. Апеляційний суд проігнорував вимоги частини першої статті 177 ЦК України про те, що об`єктами цивільних прав є речи, майнові права, результати робіт та інше. Суд першої інстанції правильно визначив, що реальним в спорі є земельна ділянка, яка знаходиться у ОСОБА_2 в оренді (договір від 01 лютого 2003 року, укладений між Голопристанською міською радою і ним, як ФОП) і якій розділу не належить. Про існування павільйону у суду не було ніяких об`єктивних даних.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині поділу автомобіля Chevrolet, прогулянкового катеру «Крим» та торгового павільйону.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині виділення їй на праві власності майна на загальну суму 31 055 грн та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 25 313 грн, направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не звернули належної уваги на те, що від самого початку ОСОБА_1 зазначала про належність їй меблів та предмету побуту на загальну суму 31 055 грн на праві особистої приватної власності. Отже, висновки судів про належність цього майна до спільної сумісної власності подружжя не відповідають обставинам справи. Навіть якщо суди дійшли висновку про належність зазначеного майна до спільної сумісної власності, то мали стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки майна, а не його повну вартість. Суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/1961/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 405/3904/17, від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц. Ігнорування судами письмових доказів отримання ОСОБА_1 грошових переказів від ОСОБА_6 та його показань у судовому засіданні як свідка про призначення цих переказів, свідчить про те, що дані докази фактично залишилися недослідженими.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майно загальною сумою 31 055 грн та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 25 313 грн, в іншій частині не оскаржуються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу № 654/1357/17 з суду першої інстанції.
У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 654/1357/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині позовних вимог про поділ житлового будинку та позики грошових коштів.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 209/3085/20.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 646/12964/14-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/39571/14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 405/3904/17, від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 12 серпня 1998 року, який рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 травня 2017 року розірвано.
Під час перебування у шлюбі, подружжям придбано майно, яке є спільною сумісною власністю сторін, підтверджено належними та допустимими доказами та визнано сторонами, а саме: автомобіль Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 ; магазин в АДРЕСА_2 ; кухонний стіл та стільці, вартістю 3 570 грн; шафа-купе - 8 710 грн; шафа-пенал для ванної кімнати - 1 300 грн; м`які меблі для зали - 9 745 грн; гардини, штори, посуд, кухонне приладдя, загальною вартістю 2 000 грн; тумби - 500 грн; кухня кутова - 5 500 грн, газова плита «Гефест» з духовою шафою - 1 135 грн; витяжка для кухні Hansa - 280 грн; витяжка для кухні Liberton - 1 449 грн; сушарка для рушників - 474 грн; телевізор Samsung CS 21 D8R - 1 326 грн; мікрохвильова піч LG MB -4047 С - 542 грн; кавомолка Scarlet SL-1545 - 237грн; DVD - плеєр ELENBERG DVDP- 2403 - 599 грн.
В матеріалах справи є: свідоцтво про придатність малого судна для плавання (самохідне судно) реєстровий номер 3-302471, прогулянкового катеру «Крим» НОМЕР_2, що видане регістром судноплавства України 22 січня 2006 року. Власником даного судна вказано ОСОБА_2 ; копія технічної документації, виготовленої Херсонським Державним бюро технічної інвентаризації 29 листопада 2002 року на торговий павільйон в АДРЕСА_1 , власником якого вказано приватного підприємця ОСОБА_2 ; договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2003 року, укладеного між Голопристанського міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 , приватний підприємець ОСОБА_2 набув право оренди земельної ділянки площею 102 кв. м, яка знаходиться на території Голопристанської міської ради Херсонської області по АДРЕСА_3 , для розміщення павільйону продовольчих та промислових товарів для провадження підприємницької діяльності.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 05 лютого 2015 року між Голопристанського міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років з правом пролонгації.
Апеляційний суд встановив, що сторони з 2002 року були зареєстровані як приватні підприємці, на час ухвалення рішення судом першої інстанції підприємницьку діяльність припинили обидва.
Позиція Верховного Суду
Оскільки частина майна була придбана до 01 січня 2004 року, а частина - після зазначеної дати, при вирішенні спору слід керуватися норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) та Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Згідно частини першої статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Тобто, спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
У частині першій статті 24 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).
Тобто, у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частина третя статті 70 СК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 643/4589/15-ц (провадження № 61-5361св18), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначено, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, зазначено, що «статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що «95. Приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається
суди встановили, що ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності права власності на майно (меблі та побутову техніку) на загальну суму 31 055 грн, не надала належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що це майно є її особистою власністю. З урахуванням того, що ОСОБА_1 було виділено майно на загальну суму 31 055 грн, а ОСОБА_2 - на загальну суму 5 742 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 25 313 грн. Тому судові рішення в цій частині належить залишити без змін;
апеляційний суд встановив, що автомобіль Chevrolet Lacetti, торговий павільйон, прогулянковий катер є спільним майном подружжя і підлягає поділу. ОСОБА_2 не спростовано, що торговий павільйон, прогулянковий катер «Крим», автомобіль Chevrolet Lacetti, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому апеляційний суд обґрунтовано зробив висновок про визнання права на частку в праві спільної власностів розмірі 1/2 частки на прогулянковий катер та павільйон. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 просила припинити своє право на частку в праві на автомобіль Chevrolet з отриманням від ОСОБА_2 компенсації на свою користь, тому зробив обґрунтований висновок про припинення права на частку ОСОБА_1 та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки вказаного автомобіля в сумі 65 000 грн. Є безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неврахування судом апеляційної інстанції при поділі автомобіля Chevrolet частини п`ятої статті 71 СК України, оскільки правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності. Тому постанову апеляційного суду в частині вирішення цих позовних вимог належить залишити без змін.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційних скарг, з урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) та підстав касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що: касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, судові рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майно загальною сумою 31 055 грн та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 25 313 грн залишити без змін; постанову апеляційного суду в частині поділу павільйону, автомобіля Chevrolet Lacetti, прогулянкового катеру «Крим»; тому судовий збір покладається на осіб, які подали касаційні скарги.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 березня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на майно загальною сумою 31 055 грн та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 25 313 грн залишити без змін.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині поділу павільйону, автомобіля Chevrolet Lacetti, прогулянкового катеру «Крим» залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук