Постанова
Іменем України
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 654/3933/17
провадження № 61-8705св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Російська Федерація;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 березня 2019 року у складі судді Ширінської О. Х. та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України.
Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2014 року, після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської та Донецької областей України, вона, уродженка м. Луганськ, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 січня 2008 року їй на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав. Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 18 червня 2011 року серії НОМЕР_1 її прізвище Ферраро змінено на ОСОБА_3 .
Вказувала, що негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України призвели до неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території м. Луганськ та її вимушеного переселення у червні 2015 року до підконтрольної Україні території - Херсонської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи,
переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 16 червня 2015 року № 6513000302.
Зазначала, що вона звертались до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за якою рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 червня 2018 року у справі № 654/1709/18, яке не оскаржувалось Російською Федерацією у встановленому законом порядку та набрало законної сили, встановлено факт її вимушеного переселення у червні 2015 року з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
Вказувала, що збройною агресією Російської Федерації проти України
та окупацією Російською Федерацією частини території Луганської області України їй було завдано істотної моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 1 131 342,06 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову складає 35 тис. євро.
Також зазначала, що збройною агресією Російської Федерації їй завдано і майнову шкоду. Так, внаслідок збройної агресії Російської Федерації порушено її цивільне право, а саме: позбавлено можливості користуватися належним їй майном та вилучати корисні властивості належного їй майна для задоволення власних потреб, зокрема, шляхом передачі іншим особам в оренду належної їй квартири АДРЕСА_3 .
Розмір упущеної вигоди розраховано нею на підставі розміру середньої місячної вартості оренди однокімнатної квартири в Луганській області України з урахуванням періоду, в який вона зазнала збитків, та визначено за формулою: Ув - Смж*П*Чж, де Ув - упущена вигода; Смж - середня місячна вартість оренди житла; П - період, в який вона зазнала збитків; Чж - частка житла, належна їй на праві власності. Період, в який вона зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди, становить 40 місяців (з червня 2015 року по жовтень 2018 року); розмір частки належної їй квартири становить 100 % (1 частка); середня місячна вартість оренди житлової двокімнатної квартирі встановлено з огляду на наявні в мережі Інтернет оголошення щодо передачі аналогічного житла у довгострокову оренду і становить 3 900 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Російської Федерації на її користь моральну шкоду у розмірі 1 131 342,06 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову складає 35 тис. євро, та майнову шкоду у розмірі 156 тис. грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову складає 4 826,13 євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 131 342, 06 грн, що еквівалентно 35 тис. євро.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.
Розрахунки позивача про стягнення упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який неминуче повинна була отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.
В матеріалах справи відсутні докази наміру позивача передати вказану квартиру в оренду або докази того, що квартира вже була здана в оренду, а також документи щодо середньої місячної вартості користування аналогічним житлом на території, де мешкала позивач.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди та зазначив, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею отримані у разі відсутності протиправної поведінки відповідача. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті позивачем для їх одержання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у виді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою. При цьому, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди, вдалася виключно до припущення про можливість отримання нею прибутку від здачі в оренду квартири, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 654/3933/18 із Голопристанського районного суду Херсонської області.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову в частинівідшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди). Визначаючи розмір матеріальної шкоди, нею взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, в якій неодноразово наголошувалось на тому, що неможливість здійснення права на безперешкодне користування своїм майном, зумовлена діями або бездіяльністю держави, є порушенням Конвенції і, відповідно, підлягає компенсації матеріальна шкода, завдана власникам нерухомого майна у результаті втрати контролю над таким майном і неможливості користуватися ним. Нею взято за основу загальний підхід до оцінки понесених збитків, що ґрунтується на визначенні розміру середньомісячної орендної плати, яка могла би бути отримана за умови здачі квартириз урахуванням періоду, в який вона зазнала збитків, який застосовано Європейським судом з прав людини у рішеннях по справах «Продан проти Молдови» від 10 листопада 2004 року, «Радановіч проти Хорватії» від 21 березня 2007 року, «Хаджиєва та інші проти Азербайджану» від 08 жовтня 2010 року, «Ісмаілова проти Азербайджану» від 09 березня 2011 року та «Зулфаді Гусейнов проти Азербайджану» від 26 червня 2012 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилась у м. Луганськ, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями паспорту громадянина України.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 січня 2008 року їй на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 22 жовтня 2012 року номер: 35942746.
У 2011 році позивач змінила своє прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 18 червня 2011 року серії НОМЕР_1 .
Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16 вересня 2014 року № 1680-VII запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку населених пунктів, які визнані цією постановою окупованими, входить також і м. Луганськ.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 червня 2018 року, яке набрало законної сили, встановлено факт вимушеного переселення ОСОБА_1 у червні 2015 року з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди у виді упущеної вигоди, позивач вказувала, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації порушено її цивільне право, а саме: позбавлено можливості користуватися належним їй майном та вилучати корисні властивості належного їй майна для задоволення власних потреб, зокрема, шляхом передачі іншим особам в оренду належну їй квартиру. Розмір упущеної вигоди позивачем визначено з середньомісячної вартості оренди аналогічного житла в Луганській області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржуються, отже не є предметом перегляду у касаційному порядку.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, застосувавши положення статті 22 ЦК України, правильно визнав вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення упущеної вигоди необґрунтованими.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович