№ 659/294/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 659/294/21

провадження № 61-2885св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач -Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

треті особи:Херсонська обласна прокуратура, Каховська місцева прокуратура Херсонської області, Головне управління Національної поліції України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року у складі судді Цесельської О. С., та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Пузанова Л. В., Склярська І. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Херсонська обласна прокуратура, Каховська місцева прокуратура Херсонської області, Головне управління Національної поліції України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди 800 000,00 грн та понесені судові витрати у справі в розмірі 20 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14 червня 2014 року позивач звернувся до Нижньосірогозького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - РВ УМВС України в Херсонській області) з заявою про вчинення відносно нього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 злочинів, пов`язаних з незаконним проникненням до житла позивача, вчиненням нападу та заподіянням тілесних ушкоджень.

Незважаючи на наявні у справі докази, 19 грудня 2014 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях осіб складу кримінальних правопорушень. Після неодноразових звернень позивача зі скаргами 19 січня 2015 року ця постанова була скасована прокурором.

Не здійснюючи в подальшому жодних слідчих дій, слідчий повторно закрив провадження у справі з тих самих підстав. Ухвалою слідчого судді Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 14 квітня 2015 року постанову слідчого скасовано, поновлено досудове розслідування.

Кримінальне провадження протягом тривалого часу неодноразово закривалося у зв`язку з відсутністю в діяннях винних осіб складу кримінального правопорушення, а після подання потерпілим скарг відповідні постанови були скасовані.

Протягом часу розслідування кримінального провадження слідчі та процесуальні керівники органів прокуратури та досудового розслідування ігнорували норми кримінального процесуального законодавства та затягували проведення розслідування справи. І лише після звернень позивача до Генеральної прокуратури України, був скерований до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 .

Обвинувальні акти стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були скеровані до суду

28 грудня 2018 року, після спливу строку давності притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності, що дозволило винним уникнути відповідальності.

Позивач вважав, що у зв`язку з бездіяльністю слідчих та працівників прокуратури, яка полягала в невиконанні протягом тривалого часу вимог кримінально-процесуального законодавства, йому завдано моральну шкоду внаслідок приниження його честі та гідності, тривалого порушення його прав, у зв`язку з чим він перебував у стані безперервного нервового напруження і стресу, витрачав свій час на звернення зі скаргами, відвідання правоохоронних органів, тощо. Крім того, бездіяльність органів слідства та прокуратури призвела до тривалої невизначеності, а усвідомлення факту не притягнення винних осіб до відповідальності призвело до психологічного напруження, яке спричиняє позивачу моральні страждання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області від 20 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доведено заподіяння позивачу моральних страждань, викликаних тривалістю та бездіяльністю прокурорів та слідчих при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях від 14 червня 2014 року № 12014230210000603; від 16 червня 2014 року

№ 12014230210000610; від 22 жовтня 2016 року № 12016230210000352 та № 12016230210000353. Позивач неодноразове був вимушений звертатися до правоохоронних органів та суду з різними скаргами, у тому числі щодо порушення розумних строків досудового розслідування та поновлення кримінальних проваджень, після безпідставно прийнятих рішень про їх закриття.

Така бездіяльність органів слідства та прокуратури знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями. Суд першої інстанції, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, вважав, що позивач зазнавав у певній мірі моральної шкоди, яка не може бути виправлена шляхом лише констатації факту бездіяльності.

Судом першої інстанції враховано конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, їх тривалість, вимоги розумності і справедливості та вважав за необхідне визначити ОСОБА_1 розмір морального відшкодування в сумі 20 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційні скарги Херсонської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Херсонській області задоволено частково.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, змінено та зазначено, що відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з Державного бюджету України.

В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посадовими особами слідчих органів допущено затягування та порушення кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінальних справ, з приводу чого позивач неодноразово був вимушений звертатися до суду та правоохоронних органів з різними скаргами, у тому числі, щодо бездіяльності органів досудового розслідування та порушення розумних строків проведення розслідування, які судом задоволено та обґрунтованість яких була визнана безпосередньо органами прокуратури, що підтверджено відповідями на звернення ОСОБА_1

від 11 листопада 2014 року; 19 січня 2015 року, 04 червня 2015 року, 19 серпня 2015 року; 13 грудня 2017 року та листом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 січня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що тривала бездіяльність органів слідства та прокуратури (протягом майже 5 років з моменту повідомлення заявником про вчиненні відносно нього кримінальні правопорушення до передачі обвинувальних актів до суду стосовно усіх винних осіб) знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із завданими позивачеві моральними стражданнями, які виразилися у зміні його нормального життєвого ритму та вимагали від нього додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав.

Установивши, що позивач зазнав душевних переживань, приниження честі, гідності, а тому існують правові підстави для покладення на державу обов`язку відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду у зв`язку з тривалим та неефективним веденням досудових розслідувань кримінальної справи, у якій позивач був визнаний потерпілим, урахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконних рішень та бездіяльності органів досудового слідства та прокуратури, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди що сума у розмірі 20 000 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

При ухвалені оспорюваного рішення суду від 20 жовтня 2021 року, суд першої інстанції наведене не врахував та зробив помилковий висновок про стягнення коштів з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення було змінено в частині визначення порядку стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, шляхом стягнення коштів на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» Головне управління Національної поліції в Херсонській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 757/33618/18, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17, від 24 травня 2023 року у справі № 161/10940/22, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Нижньосірогозького районного суду Херсонської області.

23 травня 2024 року справа № 659/294/21 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скаргаГоловного управління Національної поліції в Херсонській області мотивована тим, що висновки попередніх судових інстанцій, що посадовими особами слідчих органів допущено затягування та порушення кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінальних справ, з приводу чого позивач неодноразово був вимушений звертатися до суду та правоохоронних органів з різними скаргами, у тому числі, щодо бездіяльності органів досудового розслідування та порушення розумних строків проведення розслідування, які судом задоволено та обґрунтованість яких була визнана безпосередньо органами прокуратури, що підтверджено відповідями на звернення ОСОБА_1 від

11 листопада 2014 року; 19 січня, 04 червня, 19 серпня 2015 року; 13 грудня

2017 року та листом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 січня 2017 року є необґрунтованими та помилковим через не доведення таких обставин належними й допустимими доказами.

Вважає, що згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, але на підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Звертає увагу, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Ухвали судів у кримінальному судочинстві не є преюдиціальними для даного суду цивільної юрисдикції, а всі складові елементи цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню позивачем на загальних підставах.

Вважає, що зазначене не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, оскільки оскарження позивачем дій службових осіб прокуратури є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій у порядку кримінального судочинства.

Отже, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування шкоди. Чинні закони не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди у разі визнання незаконними в порядку кримінального процесуального закону дій (бездіяльності) та процесуальних рішень слідчих правоохоронного органу. Тому судові рішення про задоволення скарг на дії (бездіяльність) та процесуальні рішення слідчих не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 14 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області із заявою про вчинення відносно нього кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12014230210000603 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) та частиною першої статті

194 КК України. Позивач визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні (т.1 а. с.13).

Листом Нижньосірогозької міжрайонної прокуратури від 11 вересня 2014 року встановлено, що потерпілий звертався зі скаргою на бездіяльність слідчого та в ході проведеної перевірки факти, викладені у зверненні знайшли своє підтвердження, а начальнику слідчого управління УМВС України в Херсонській області було внесено подання з вимогою вжити заходів щодо усунення виявлених порушень вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та притягнути винних осіб правоохоронних органів до дисциплінарної відповідальності (т.1 а. с.15).

Постановою слідчого відділу Нижньосірогозького РВ УМВС України від

19 грудня 2014 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито в зв`язку з відсутністю складу злочину (т.1 а. с.14).

Листом Нижньосірогозької міжрайонної прокуратури від 19 січня 2015 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження

№ 12014230210000603 (т.1 а. с.16).

Постановою слідчого відділу Нижньосірогозького РВ УМВС України від

30 березня 2015 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 повторно було закрито в зв`язку з відсутністю складу злочину (т.1 а. с.17). Ухвалою слідчого судді Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 14 квітня 2015 року зазначену постанову скасовано, зобов`язано слідчого відновити судове розслідування кримінального провадження № 12014230210000603 (т.1 а. с.18,19).

Ухвалою слідчого судді Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2015 року задоволена скарга представника ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого під час проведення досудового розслідування № 12014230210000603 та зобов`язано слідчого призначити у кримінальному провадженні судову товарознавчу експертизу (т.1 а. с.22).

Листом прокуратури Херсонської області від 04 червня 2015 року про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12014230210000603 від 14 червня 2014 року та № 12014230210000610 від 16 червня 2014 року, встановлено, що слідчим слідчого відділу Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області досудові розслідування, в яких заявник визнаний потерпілим, проводяться з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. З метою активізації розслідування Нижньосірогозькому міжрайонному прокурору спрямовано відповідний лист - зауваження (т.1 а. с.23).

За результатами розгляду звернення потерпілого до Генеральної прокуратури України, листом від 19 серпня 2015 року прокуратура Херсонської області констатувала порушення слідчим розумних строків проведення досудового кримінального провадження та з метою забезпечення більш ефективного розслідування визначила підслідність провадження за слідчим управлінням УМВС України в Херсонській області (т.1 а. с.25,26).

Матеріали справи свідчать, що у липні, жовтні, листопаді 2015 року, лютому, липні 2016 року ОСОБА_1 звертався до прокуратури Херсонської області зі скаргами щодо неналежної організацію проведення досудового розслідування кримінального провадження (т.1 а. с.27-32).

Вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 20 квітня 2017 року (справа 659/234/16-к) ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 125 КК України та на підставі пункту 1 частини першої статті 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

З ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальна шкода у загальному розмірі 13 808,55 грн; моральна шкода у розмірі 5 000,00 грн; судові витрати у розмірі 3 000,00 грн (т.1 а. с.34-39).

Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 , серед іншого, визнаний винний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 162 КК України та звільнений від призначеного покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т.1 а. с.41-46).

Щодо проведення досудових розслідувань відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за частиною другою статті 162 КК України, які разом з ОСОБА_2 14 червня 2014 року вчинили кримінальні правопорушення відносно ОСОБА_1 , то встановлено, що потерпілий неодноразово протягом листопада 2016 року - листопада 2018 року звертався до Нижньосірогозького відділу поліції Каховського відділу поліції Головного управляння Національної поліції в Херсонській області, Каховської місцевої прокуратури, прокуратури Херсонської області та Генеральної прокуратури України зі зверненнями щодо бездіяльності органів слідства та прокуратури (т.1 а. с.48-81).

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 січня 2017 року на скаргу ОСОБА_1 щодо неналежного розслідування кримінальних проваджень № 12016230210000352 та № 12016230210000353 від 22 жовтня 2016 року, стан розслідування кримінальних проваджень визнано таким, що не відповідає вимогам керівництва Головного управління Національної поліції в Херсонській області, та проводиться із порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, характеризується безсистемністю, здійснюється повільно, неефективно та потребує активізації. Слідчому слідчого відділу Нижньосірогозького відділу поліції Каховського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області Величку О. В. суворо вказано та зобов`язано у найкоротший термін ужити дієвих заходів щодо активізації розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, виконати вказівки слідчого управління Головного управління Національної поліції, а начальнику слідчого відділення наголошено на вжитті негайних заходів щодо активізації розслідування кримінального провадження (а. с.55-56).

Листом прокуратури Херсонської області від 13 грудня 2017 року про вивчення стану розслідування у відповідних кримінальних провадженнях за зверненням ОСОБА_1 , підтверджено порушення слідством вимог статті 28 КПК України щодо додержання розумних строків слідства; неналежне здійснення процесуального керівництва Каховською місцевою прокуратурою, з приводу чого повідомлено потерпілого про направлення листа керівнику прокуратури щодо активізацію досудового розслідування та вжиття заходів реагування стосовно процесуального керівника - прокурора у провадженнях (а. с.74).

Вироком Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 липня

2019 року (справа № 659/1225/18) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 162

КК України та звільнено від призначеного покарання у виді штрафу на підставі пункту 1 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн; судові витрати у розмірі 10 000,00 грн (т.1 а.с.84-86).

Вироками Іванівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2019 року (справа № 659/1225/18) та Херсонського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 162 КК України та звільнено від призначеного покарання у виді штрафу на підставі пункту 2 частини першої статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн; судові витрати у розмірі 10 000,00 грн (т.1 а.с.87-93).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Херсонській області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі

№ 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі№ 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі№ 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22,

від 26 січня 2024 року у справі № 607/7296/22.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами встановлено, що посадовими особами слідчих органів допущено порушення норм кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні кримінальних справ, з приводу чого позивач неодноразово був вимушений звертатися до суду та правоохоронних органів з різними скаргами, у тому числі, щодо бездіяльності органів досудового розслідування та порушення розумних строків проведення розслідування, які судом задоволено та обґрунтованість яких, була визнана безпосередньо органами прокуратури, що підтверджено відповідями на звернення ОСОБА_1 від 11 листопада 2014 року; 19 січня, 04 червня, 19 серпня

2015 року; 13 грудня 2017 року та листом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 січня 2017 року.

Також, встановлено судами, що тривала бездіяльність органів слідства та прокуратури (протягом майже 5 років з моменту повідомлення заявником про вчиненні відносно нього кримінальні правопорушення до передачі обвинувальних актів до суду стосовно усіх винних осіб) знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями, які виразилися у зміні його нормального життєвого ритму та вимагали від нього додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав. Позивач зазнав душевних переживань, приниження честі, гідності, а тому існують правові підстави для покладення на державу обов`язку відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду у зв`язку з тривалим та неефективним веденням досудових розслідувань кримінальних справи, у яких позивач був визнаний потерпілим.

Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які врахували конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконних рішень та бездіяльності органів досудового слідства та прокуратури, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, суди правильно вважали, що сума у розмірі 20 000 грн є достатнім розміром відшкодування спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Встановивши обставини надмірної тривалості кримінального провадження за частиною першою статті 125 КК України та частиною першої статті 194 КК України, зареєстрованого за заявою позивача 14 червня 2014 року, в якому його визнано потерпілим, з урахуванням відсутності результатів досудового розслідування понад

5 років та не вчинення належних і ефективних дій з метою забезпечення швидкого та неупередженого розслідування, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок неефективної діяльності органу досудового розслідування.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 757/33618/18, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17, від 24 травня 2023 року у справі № 161/10940/22, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судами правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області - залишити без задоволення.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області

від 20 жовтня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара