№ 661/740/18

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 661/740/18

провадження № 61-6616св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», Приватне підприємство «Базис-Каховка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Базис-Каховка» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року у складі судді Пилипенка С. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом доОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), Приватного підприємства «Базис-Каховка» (далі - ПП «Базис-Каховка») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину).

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що 12 листопада 2014 року близько 17 год. 10 хв. у м. Таврійськ по вул.Героїв Сталінграду на перехресті з вул.Молодіжною сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ПП «Базис-Каховка» під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті якої їхньому батькові ОСОБА_4 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.

Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 січня

2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Посилаючись на те, що внаслідок його неправомірних дій помер їх батько, втрата рідної для них людини, завдала їм глибокої психологічної травми, що виразилась у моральних стражданнях, позивачі з урахуванням уточнених позовних вимог, просили стягнути з

ПП «Базис-Каховка», як роботодавця, з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди -

92 194,00 грн, та 16 928,00 грн на відшкодування майнової шкоди (придбання ліків, похоронні та ритуальні послуги, а також стягнути з ПрАТ СК «Провідна», як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу -ПП «Базис-Каховка», на користь ОСОБА_1 15 612,25 грн на відшкодування майнової шкоди (встановлення надгробного пам`ятника та придбання ліків) та 7 806,00 грн на відшкодування моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 92 194,00 грн на відшкодування моральної шкоди, стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 7 806,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня

2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Базис-Каховка» на користь ОСОБА_1 92 194,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 656,25 грн на відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 7 308,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 14 616,00 грн на відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 7 308,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що майнова та моральна шкода завдана позивачам внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_3 , який перебував із ПП «Базис-Каховка» у трудових відносинах, під час виконання ним своїх трудових обов`язків, а тому вона підлягає відшкодуванню з роботодавця, а не безпосередньо винним водієм, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Урахувавши зазначене, а також те, що цивільна відповідальність

ПП «Базис-Каховка» на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Провідна», суд з урахуванням положень статті 1194 ЦК України дійшов висновку, що з

ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 14 616,00 грн на відшкодування майнової шкоди, а різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 5 656,25 грн підлягає стягненню з ПП «Базис-Каховка». Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування майнової шкоди, суд виходив з того, що витрати, понесені на проведення поминальних обідів, добровільні пожертви на поховання та церковні послуги, не є витратами, які у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають відшкодуванню із страховика. Спричинена позивачам моральна шкода полягає у душевних стражданнях та переживаннях, яких вони зазнали внаслідок загибелі свого батька ОСОБА_5 в ДТП, а тому визначена законом страхова сума, яка повинна бути стягнута із ПрАТ «СК «Провідна» у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що складає 14 616,00 грн підлягає стягненню в рівних частинах на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 7 308,00 грн кожному. Суд відхилив посилання ПрАТ «СК «Провідна» на пропуск позивачами строку звернення із заявами про виплату страхового відшкодування, більш ніж через три роки від дати скоєння ДТП, як такі, що спростовуються наявними у справі доказами. Моральна шкода у розмірі 92 194,00 грн, заподіяна ОСОБА_1 внаслідок смерті її батька, що настала з вини ОСОБА_3 , який перебуває у трудових відносинах з ПП «Базис-Каховка», підлягає стягненню з роботодавця.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПП «Базис-Каховка» відхилено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Ураховуючи, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 керував належним ПП «Базис-Каховка» транспортним засобом на підставі укладеної між ними у письмовій формі трудової угоди та виданого підприємством 12 листопада 2014 року подорожнього листа службового легкового автомобіля, виконуючи завдання роботодавця, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідальність за відшкодування шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_6 з вини ОСОБА_3 у спірних правовідносинах несе роботодавець ПП «Базис-Каховка» відповідно до положень частини першої статті 1172 ЦК України, з урахуванням вимог статті 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Характер та суть відносин, які склалися між ОСОБА_3 та ПП «Базис-Каховка», визначені судом першої інстанції з урахуванням встановлених ним обставин у межах наданих сторонами доказів, які при перегляді судового рішення в апеляційному порядку, не спростовані. Встановивши, що витрати ОСОБА_6 , яка є дочкою потерпілого, на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про поховання та похоронну справу», становлять 20 272,25 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ПП «Базис-Каховка» у рахунок відшкодування майнової шкоди, різницю між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди

(20 272, 25 грн - 14 616, 00 грн). Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , внаслідок смерті її батька, суд правильно керувався положеннями статті 23 ЦК України, урахував характер правопорушення, глибину та тривалість душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з передчасною, раптовою смертю рідної людини, їх із застосуванням принципів розумності та справедливості.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог заявлених до ПрАТ «СК «Провідна» не оскаржувалось, а тому в цій частині, воно відповідно до положень статті 367 ЦПК України, не було предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ПП «Базис-Каховка», у якій просило скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог до ПП «Базис-Каховка», ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Базис-Каховка», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність між ПП «Базис-Каховка» та ОСОБА_3 трудових, а не цивільно-правових відносин, оскільки не урахували, що укладена між сторонами угода «трудовое соглашение» містить положення, що притаманні саме цивільно-правовій угоді, а не трудовій угоді. ОСОБА_3 за вказаною угодою, строк дії якої становить один день, надавав послуги, як водій транспортного засобу та дійсно виконував окремі завдання керівництва, однак він не був підпорядкований внутрішньому трудовому розпорядку, йому не визначалося робоче місце, не видавався наказ про прийняття його на роботу, не проводився інструктаж з дотримання правил техніки безпеки та охорони праці. Оплата виконаної роботи здійснювалася на підставі складеного акту прийому-передачі. Підприємство на виконання умов цивільно-правової угоди надало ОСОБА_3 транспортний засіб, що не суперечить загальним правилам укладення цивільно-правової угоди, якою може бути передбачено обов`язок виготовлення продукції, надання послуг або виконання робіт з матеріалів замовника. Вказувало на те, що наказ Держкомстату України від 17 лютого 1998 року № 74, яким затверджено типову форму подорожнього листа службового легкового автомобіля, втратив чинність 16 квітня 2013 року, на момент скоєння ДТП будь-яким іншим чинним нормативно-правовим актом обов`язковість оформлення подорожнього листа не передбачена, а тому подорожнім листом сторони можуть назвати будь-який документ, в якому вони хочуть зафіксувати необхідні для себе умови використання автомобіля. Зокрема, оформленням подорожнього листа ПП «Базис-Каховка» бажало підтвердити факт надання ОСОБА_3 (виконавцю) автомобіля, дату та час його надання, зафіксувати показання спідометру та обсяг використаного пального, а тому наявність подорожнього листа не може бути беззастережним підтвердженням існування між ОСОБА_3 та підприємством трудових відносин. Посилання апеляційного суду на те, що подорожній лист як первинний документ застосовується для бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі списання витраченого палива і мастильних матеріалів, ґрунтуються виключно на припущеннях. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на правові висновки щодо застосування частини першої статті 1172 ЦК України та розподілу відповідальності за шкоду, завдану ДТП, викладені у постановах Верховного Суду України від 28 січня

2015 року у справі №6-229цс14, від 21 вересня 2016 року у справі №6-933цс16 та у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №534/872/16-ц, а також на висновок щодо відмінності трудових та цивільно-правових договорів, викладений Верховним Судом у постанові від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17.

З огляду на наведене вважав, що суди помилково застосували до спірних правовідносин положення частини першої статті 1172 ЦК України та не навели обґрунтованих мотивів розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_6 .

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , в якому він зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обґрунтовані рішення. Вказував на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо існування між ним та ПП «Базис-Каховка» трудових правовідносин, оскільки умови угоди від 12 листопада 2014 року містять визначені статтею 21 КЗпП України істотні умови трудового договору, зокрема перед початком виконання трудових обов`язків його було проінструктовано про умови праці, внутрішній розпорядок підприємства, трудову дисципліну та охорону праці, а також попереджено про можливість виконання роботи після закінчення робочого часу. Службовий транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ним використовувався лише в інтересах підприємства по запланованому маршруту згідно з подорожнім листом. Перед виїздом на автомобілі, ТОВ «Каховське АТП 16506» на виконання вимог статті 12 Закону України «Про дорожній рух» та укладеного з ПП «Базис-Каховка» договору здійснило його медичний контроль, як водія, та контроль технічного стану автомобіля, про що зроблено відповідні відмітки.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу від ПП «Базис-Каховка», в якому зазначало, що ОСОБА_3 не подавав заяву про прийняття його на роботу, підприємство не видавало накази про прийняття ОСОБА_3 на роботу і не вносився відповідний запис до трудової книжки, на нього не заводилась особова картка, йому не нараховувалась заробітна плата, не вівся облік робочого часу, він не був підпорядкований керівнику підприємства. Зазначене, а також відсутність систематичності у виконанні роботи разом з іншими обставинами свідчить про цивільно-правовий характер укладеної між ПП «Базис-Каховка» та ОСОБА_3 угоди від 12 листопада 2014 року. Посилання ОСОБА_3 на здійснення ТОВ «Каховське АТП 16506» медичного контролю водіїв та щоденного контролю технічного стану транспортних засобів на підставі укладеного договору з ПП «Базис-Каховка» є необґрунтованими, оскільки зазначений договір був складений на іншу особу - ОСОБА_7 , і не має до ОСОБА_3 ніякого відношення. Посилання ОСОБА_3 на проведення з ним інструктажу про умови праці, внутрішній розпорядок підприємства, трудову дисципліну та безпеку праці є необґрунтованими, оскільки він не надав жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

ПП «Базис-Каховка» оскаржує рішення судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Базис-Каховка» про відшкодування майнової та моральної шкоди. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПП «Базис-Каховка» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 листопада 2014 року, близько 17 год. 10 хв. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вул. Героїв Сталінграду у м. Таврійську, Херсонської області в сторону м. Нова Каховка, на перехресті з вул. Молодіжною у м. Таврійськ, порушив вимог пунктів 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який переходив проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок наїзду ОСОБА_4 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 19 січня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки. Відповідно до статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 звільнено від основного та додаткового покарання, призначеного судом цим вироком за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ПП «Базис Каховка». Відповідно до «Трудового соглашения» від 12 листопада 2014 року, укладеного між ПП «Базис-Каховка» (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець), ПП «Базис-Каховка» доручає, а ОСОБА_3 приймає на себе обов`язки виконати роботу водія автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк виконання зазначених робіт з 12 листопада 2014 року до

12 листопада 2014 року.

Пунктами 1.3 - 1.5 зазначеної угоди передбачено, що замовник забезпечує виконавця всіма необхідними умовами для виконання роботи, згідно з угодою. Виконавець зобов`язується своєчасно та якісно виконати роботу згідно з пунктом 1.1 цієї угоди. Замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу.

За виконану роботу замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі

150,00 грн за весь період роботи до закінчення строку дії угоди. Оплата здійснюється після підписання акту виконаних робіт (пункт 2.1 трудової угоди).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 трудової угоди сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на них обов`язків відповідно до чинного законодавства. Замовник забезпечує технічними засобами захист робочого місця, своєчасне проведення інструктажів з техніки безпеки і охорони праці. Виконавець зобов`язується виконати вимоги нормативних актів з охорони праці.

За змістом подорожнього листа службового легкового автомобіля

від 12 листопада 2014 року № 7/23 водій автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 за станом здоров`я допущений до своїх обов`язків, час вибуття 06.45 год. з м. Каховка до м. Нова Каховка, виїзд автомобіля дозволений механіком.

ПП «Базис-Каховка» застрахувало свою цивільну відповідальність за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 24 липня 2014 року з ПрАТ «СК «Провідна», строк дії з 25 липня 2014 року по 25 липня 2015 року, ліміт відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна життю та здоров`ю (на одного потерпілого) становить 100 000,00 грн, за шкоду заподіяну майну потерпілого 50 000,00 грн.

30 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до

ПрАТ «СК «Провідна» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю ОСОБА_4 при експлуатації винною особою ОСОБА_3 транспортного засобу.

Повідомленням від 06 січня 2015 року за № 23-03/36 ПрАТ «СК «Провідна» поінформувала ОСОБА_8 про те, що страховик відшкодовує не більше 5 процентів ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України

«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із чим моральна шкода може бути відшкодована після надання рішення суду про відшкодування моральної шкоди ПрАТ «СК Провідна», яке набрало законної сили.

22 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування та відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_4 . У заяві від 31 січня 2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили ПрАТ «СК «Провідна» виплатити страхове відшкодування у зв`язку із смертю їх батька ОСОБА_4 , заподіяної внаслідок ДТП.

Повідомленням від 07 лютого 2018 року №17-10/1604, ПрАТ «СК «Провідна» відмовила ОСОБА_1 у відшкодовуванні страхової виплати, посилаючись на те, що заява про виплату страхового відшкодування була подана нею 22 січня

2018 року, тобто більше ніж через три роки від дати скоєння ДТП, а тому у ПрАТ «СК «Провідна» відсутні правові підстави для такої виплати.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до аналізу змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Перевіряючи доводи заявника про те, що між ПП «Базис-Каховка» та

ОСОБА_3 не виникло трудових відносин, а ОСОБА_3 виконував зобов`язання за цивільно-правовим договором, для правильного та справедливого вирішення справи необхідно встановити правову природу трудової угоди від 12 листопада 2014 року, укладеної між ПП «Базис-Каховка» та ОСОБА_3 , та характер правовідносин, що виникли між зазначеними суб`єктами.

Частинами першою та третьою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 ЦК України, відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що головна відмінність цих договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі замовника цікавить певний результат, отриманий внаслідок надання послуг. Предметом трудових договорів є сам процес організації трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки, тощо).

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду. Також виконавець за цивільним договором, за загальним правилом, не забезпечується робочим місцем, не виконує розпорядження посадових осіб замовника щодо порядку та способу виконання укладеного договору. Виконавець виконує укладений договір на власний ризик та власний розсуд; замовник, зазвичай, не вправі втручатися у діяльність виконавця з приводу організації ним виконання укладеного договору. Наведені ознаки не є притаманними відносинам, що існували між ПП «Базис-Каховка» та ОСОБА_3 .

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18).

Відповідно до умов трудової угоди від 12 листопада 2014 року, укладеної між ПП «Базис-Каховка» (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець), ПП «Базис-Каховка» доручає, а ОСОБА_3 приймає на себе обов`язки виконати роботу водія автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк виконання вказаних робіт з 12 листопада 2014 року до 12 листопада 2014 року.

Предметом укладеної угоди між ОСОБА_3 та ПП «Базис-Каховка» є виконання роботи (надання послуг з керування автомобілем), тобто процес праці, а не її кінцевий результат. Згідно з умовами трудової угоди

від 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 повинен був протягом одного дня систематично виконувати певні трудові функції (здійснювати керування транспортним засобом), в угоді не визначено обсяг та види виконуваної роботи (послуг, що надаються), не визначено переліку завдань, що покладаються на виконавця, та не зазначено, який конкретний результат роботи (надання послуг) підлягає передачі (наданню) виконавцем замовнику по завершенню виконання робіт (надання послуг).

Пункти 3.1, 3.2, 3.3 трудової угоди від 12 листопада 2014 року прямо вказують на правову природу укладеної угоди як трудового договору, оскільки визначають матеріальну відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання покладених на них обов`язків, обов`язок замовника (ПП «Базис-Каховка») своєчасно провести ОСОБА_3 інструктажі з техніки безпеки і охорони праці та забезпечити технічними засобами захисту його робоче місце, а також обов`язок ОСОБА_3 виконати вимоги нормативних актів з охорони праці.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили доводи ПП «Базис-Каховка» про існування між ним та ОСОБА_3 правовідносин з договору підряду, оскільки за своєю правовою природою зазначений договір не наділяє водія правом керування належним підприємству транспортним засобом, таким документом у спірних правовідносинах є виданий роботодавцем подорожній лист, який хоча і не є обов`язковим після 16 квітня 2013 року, однак фіксує показання спідометра, встановлює режим роботи водія, містить інформацію про його допуск до роботи (керування транспортним засобом) за станом здоров`я, про дозвіл на виїзд транспортного засобу за наслідком перевірки його технічного стану, тобто всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з підприємства і до повернення, що також підтверджує укладення між ПП «Базис-Каховка» та ОСОБА_3 трудового, а не цивільно-правового договору.

Враховуючи наведене, взявши до уваги назву укладеногодоговору, а також викладені у трудовій угоді обов`язки замовника про забезпечення виконавця технічними засобами захист робочого місця, своєчасне проведення інструктажів з техніки безпеки і охорони праці, а також виконання виконавцем вимог нормативних актів з охорони праці дають підстави для однозначного та об`єктивного висновку про те, що відносини, що виникли між сторонами за зазначеним договором, є виключно трудовими.

Ураховуючи наведене, забезпечення підприємством ОСОБА_3 робочим місцем, надавши йому для виконання трудових обов`язків транспортним засобом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент скоєння ОСОБА_3 . ДТП між ним та ПП «Базис-Каховка» існували трудові відносини, а тому відшкодування завданої ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди підлягає стягненню з ПП «Базис-Каховка» як роботодавця ОСОБА_3 .

Згідно зі змістом статті 1195 ЦК України, яка регулює питання відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, серед іншого, витрати на придбання ліків, сторонній догляд тощо.

Відповідно до вимог статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно зі змістом приписів статей 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана зі стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого мають особи, які знаходились на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Встановивши, що витрати ОСОБА_1 , на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про поховання та похоронну справу» становлять 20 272, 25 грн, суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули на її користь з ПП «Базис-Каховка» на відшкодування майнової шкоди різницю між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди у розмірі 5 656,25 грн (20 272, 25 грн -14 616,00 грн).

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди

Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахував ступінь вини

ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ПП «Базис-Каховка», глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті її батька, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПП «Базис-Каховка» 92 194,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні касаційної скарги ПП «Базис-Каховка».

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Базис-Каховка» залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 жовтня

2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко

Постанова складена та оформлена суддею Ступак О. В. у порядку частини третьої статті 415 ЦПК України.