Постанова
Іменем України
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 666/5411/15-ц
провадження № 61-10270св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Автомобільно-гаражний кооператив «Чародій-2»,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Автомобільно-гаражного кооперативу «Чародій-2» на постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бугрика В. В., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Автомобільно - гаражного кооперативу «Чародей-2» (далі - АГК «Чародей-2») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що 20 серпня 2012 року вона була прийнята на роботу до АГК «Чародей-2» на посаду бухгалтера.
29 травня 2015 року її було ознайомлено з наказом, яким змінено графік роботи та переведено на 0,5 ставки. З наказом вона не погодилась, оскільки згоду на зміну умов трудового договору не надавала. З червня 2015 року голова кооперативу ОСОБА_2 став чинити їй перешкоди у виконанні посадових обов`язків: вчасно не підписував підготовлені нею документи та умисно не допускав її до робочого місця.
18 серпня 2015 року її було повідомлено про те, що вона звільнена, але ні наказу про звільнення, ні трудової книжки їй не видано, розрахунок при звільненні не проведено. Трудову книжку з записом про звільнення з посади бухгалтера кооперативу за пунктом 3 статті 40 КЗпП України вона отримала лише 27 серпня 2015 року.
Позивач вважала, що звільнення її за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки вона не допускала порушень трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, покладені на неї трудові обов`язки виконувала вчасно та сумлінно.
З огляду на викладене просила суд скасувати наказ голови правління АГК «Чародей-2» від 29 травня 2015 року за № 15 про зміну штатного розпису норми робочого часу; наказ № 25 від 18 серпня 2015 року про звільнення її з посади бухгалтера; поновити її на посаді бухгалтера АГК «Чародей-2» з 18 серпня 2015 року; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн, яку їй завдано незаконним звільненням.
Під час розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог та просила поновити строк на оскарження наказів голови правління АГК «Чародей-2» ОСОБА_2 № 21 від 27 липня 2015 року; № 22 від 31 липня 2015 року та № 23 від 06 серпня 2015 року, визнати зазначені накази незаконними та скасувати їх, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 серпня 2015 року по 31 серпня 2018 року в сумі 44 498,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення № 25 від 18 серпня 2015 року та наказу № 15 від 29 травня 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний та тримісячний строк, встановлений для звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 21 вересня 2015 року, а про існування спірних наказів їй стало відомо в день їх прийняття. Клопотання про поновлення пропущеного строку ОСОБА_1 до суду не подала.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не наведено достатніх доказів поважності причин пропуску строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України щодо оскарження наказів № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано накази голови правління АГК «Чародей-2» № 25 від 18 серпня 2015 року, № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера АГК «Чародей-2» з 18 серпня 2015 року.
Стягнуто з АГК «Чародей-2» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 498,00 грн та 1 000,00 грн моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині щодо скасування наказів голови правління АГК «Чародей-2» № 21 від 27 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, оскільки два перших з них винесені поза межами встановленого частиною першою статті 148 КЗпП України місячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку, а при застосуванні дисциплінарного стягнення за третім наказом не виконані вимоги частини третьої статті 149 цього Кодексу щодо врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких вчинено проступок.
Виходячи з обставин, які свідчать про відсутність систематичного невиконання позивачем своїх трудових обов`язків, апеляційний суд скасував наказ голови правління АГК «Чародей-2» № 25 від 18 серпня 2015 року, поновив ОСОБА_1 на роботі та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 498,00 грн та 1 000,00 грн моральної шкоди.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що в задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 15 від 29 травня 2015 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року АГК «Чародей-2» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки обставинам, які підтверджують факт фінансових порушень бухгалтера ОСОБА_1 , встановлених рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2018 року у справі № 668/14038/15-ц, яким з позивача на користь АГК «Чародей-2» стягнуто 6 134,00 грн. Вказане судове рішення на час розгляду справи набуло законної сили.
Відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування наказів № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки, на його думку, вони прийняті з додержанням вимог статей 148 149 КЗпП України.
Аналіз доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 15 від 29 травня 2015 року не оскаржується, а тому, виходячи з меж касаційного розгляду, в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АГК «Чародей-2» та витребувано справу № 666/5411/15-ц з Херсонського міського суду Херсонської області.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
Суди встановили, що 22 серпня 2012 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера АГК «Чародей-2».
Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем щодо позивача видавались накази АГК «Чародей-2»: № 15 від 29 травня 2015 року про зміну норму робочого часу бухгалтера-касира ОСОБА_1 з 1 ставки на 0,5 ставки та графіку роботи; № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.
Наказом АГК «Чародей-2» № 25 від 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою для звільнення зазначено накази № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, якими позивача раніше притягнено до дисциплінарної відповідальності.
27 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримала вкладиш трудової книжки, про що написала розписку.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил (стаття 142 КЗпП України).
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Частиною 3 статті 149 КЗпП України передбачено, що за кожне правопорушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за порушення трудової дисципліни і він знову порушив її протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.
Згідно з наказом № 21 від 27 липня 2015 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання вимог голови правління про надання трудової книжки, оскільки в кооперативі знаходився лише вкладиш до трудової книжки.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що таке дисциплінарне стягнення накладено після спливу одного місяця з дня його виявлення (частина перша статті 148 КЗпП України), оскільки про відсутність трудової книжки позивача стало відомо новому керівнику гаражного кооперативу під час приймання документів згідно акту від 27 лютого 2015 року, а наказ про дисциплінарне стягнення прийнято 27 липня 2015 року, поза межами цього строку, що є підставою для його скасування.
Відповідно до наказу № 22 від 31 липня 2015 року ОСОБА_1 за систематичні порушення трудової дисципліни, які полягали у запізненнях на роботу, відсутності на робочому місці, оголошено догану. Підставою для винесення догани в наказі зазначено доповідні від 07 липня 2015 року, від 11 липня 2015 року, 15 липня 2015 року, 29 липня 2015 року та від 31 липня 2015 року, в яких зафіксовані запізнення позивача на роботу та залишення робочого місця раніше часу, визначеного у трудовому розпорядку.
Встановивши, що під час застосування даного дисциплінарного стягнення відповідачем не були дотримані вимоги статті 149 КЗпП України, а саме при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення на позивача не враховані ступінь тяжкості вчиненого нею проступку, оскільки запізнення на роботу та її залишення мали місце від 10-17 хв, а щодо відсутності позивача на робочому місці 11 липня 2015 року не взято до уваги, що в цей час вона перебувала в медичному закладі, апеляційний суд обґрунтовано скасував наказ № 22 від 31 липня 2015 року.
Згідно з наказом № 23 від 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, що виразилось в неналежному веденні обліку табеля робочого часу, оголошено догану. Підставою в наказі зазначено табелі обліку робочого часу за лютий - червень 2015 року.
Апеляційний суд правильно вважав, що оскільки табелі обліку робочого часу за період з лютого по червень 2015 року, в кінці кожного місяця повинні затверджуватись головою правління кооперативу, то вказане свідчить про його обізнаність щодо наявних в них недоліків на час їх затвердження. За ці дії ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише 06 серпня 2015 року, тобто після спливу встановленого статтею 148 ЦПК України місячного строку для застосування до працівника дисциплінарного стягнення, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу № 23 від 06 серпня 2015 року.
Встановивши наявність підстав для скасування наказів № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що скасуванню також підлягає наказ АГК «Чародей-2» № 25 від 18 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, оскільки в цьому випадку відсутня ознака систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду щодо порушення відповідачем при винесенні наказів № 21 від 27 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, встановленого статтею 148 КЗпП України місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення та неврахування положень статті 149 цього Кодексу при прийнятті наказу № 23 від 06 серпня 2015 року, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Автомобільно-гаражного кооперативу «Чародій-2» залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в частині скасування наказів голови правління АГК «Чародей-2» № 21 від 27 липня 2015 року, № 22 від 31 липня 2015 року, № 23 від 06 серпня 2015 року, № 25 від 18 серпня 2015 року, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44 498,00 грн та 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук