ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2025 року
м. Київ
справа № 670/1/24
провадження № 61-2050св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокатУрода Олександр Вячеславович, на рішення Віньковецького
районного суду Хмельницької області, в складі судді Мамаєва В. А.,
від 23 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І., від 30 січня
2025 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини.
2. Позов мотивований тим, що з липня 2012 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство в будинку позивачки по АДРЕСА_1 .
3. ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з
ОСОБА_4 народився син ОСОБА_5 , запис про батька у свідоцтві про народження якого вчинений на підставі частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері, оскільки вона не перебувала в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини.
4. За життя ОСОБА_4 піклувався про перебіг її вагітності, а після народження сина виховував, забезпечував та утримував його, відвідував школу, цікавився успіхами сина. Вони з ОСОБА_4 як сім`я відвідували родину останнього - його матір і батька, які визнавали онука.
5. Після мобілізації ОСОБА_4 постійно телефонував їй, цікавився життям сина, надсилав кошти на його утримання та потреби сім`ї.
6. ІНФОРМАЦІЯ_2 в зоні проведення бойових дій
ОСОБА_4 загинув, після чого виникла потреба в оформленні спадкових прав дитини, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.
7. Остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , який загинув
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вільшана Куп`янського району Харківської області, є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- внести зміни в актовий запис від 28 березня 2013 року № 20 про народження ОСОБА_2 , зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Віньковецького районного управління юстиції у Хмельницькій області (далі - ВДРАЦС Віньковецького РУЮ у Хмельницькій області), вказавши у графі «прізвище дитини» - « ОСОБА_6 », а у графі «батько дитини» - « ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області
від 23 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року, позов задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вільшана Куп`янського району Харківської області, є батьком ОСОБА_2 . Внесено зміни до актового запису від 28 березня 2013 року № 20 про народження ОСОБА_2 , складеного Відділом ДРАЦС Віньковецького РУЮ у Хмельницькій області, вказавши прізвище дитини - ОСОБА_6 , батько дитини - ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував показання свідків, а також інші наявні у справі докази, зокрема, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 24 травня 2024 року № СЕ-19/102-24/6388-БД, відповідно до якого ймовірність того, що ОСОБА_4 може бути біологічним батьком
ОСОБА_2 складає 99,999 %
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Урода О. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. У лютому 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Урода О. В., подала касаційну скаргу на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 рокуу справі
№ 487/10128/14-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі
№405/3360/17, у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 242/3711/20, від 09 січня 2023 року у справі № 402/586/17, від 05 червня
2024 року у справі № 490/10276/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга мотивована тим, що в уточненій позовній заяві був змінений суб`єктний склад учасників справи, що є істотним порушенням норм процесуального законодавства.
16. Вказує, що висновок експерта від 24 травня 2024 року
№ СЕ-19/102-24/6388-БД не був об`єктивно досліджений, у зв`язку з чим представник відповідача подав клопотання про проведення повторної
експертизи, у задоволення якого було відмовлено.
17. Звертає увагу, що справа розглянута за неналежного суб`єктного складу.
Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу
18. У квітні 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
19. Відзив мотивований тим, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість у справі є висновок судово-медичної
(молекулярно-генетичної) експертизи, який підтвердив батьківство ОСОБА_4 .
Обставини справи, встановлені судами
20. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 .
21. Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 10 січня 2024 року
№ 00043048456 відомості про батька ОСОБА_2 у Книзі реєстрації народження записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України, як « ОСОБА_7 ».
22. ІНФОРМАЦІЯ_2 у зоні бойових дій в селі Вільшана Куп`янського району Харківської області загинув ОСОБА_4 .
23. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що є сусідом
ОСОБА_1 та підтвердив, що вона більше десяти років проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 по
АДРЕСА_2 . Свідок ОСОБА_9 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , чоловік якої ОСОБА_10 допомагав їй по господарству. Вони спілкувались сім`ями. Батьком сина ОСОБА_1 - ОСОБА_13 є ОСОБА_14 .
25. Свідок ОСОБА_12 пояснила, що тривалий час проживає с. Карижин і знає ОСОБА_1 від народження. У 2012 році в с. Карижин з`явився ОСОБА_4 , який проживав разом із ОСОБА_1 , водив сина ОСОБА_13 в садочок і до школи.
26. Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи
від 24 травня 2024 року № СЕ-19/102-24/6388-БД, проведеної судовим експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України, на підставі ухвали суду у цій справі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ймовірність чого складає 99,999 %.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
31. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
32. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
33. Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
34. Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
35. Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
36. Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
37. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
38. Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
39. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
40. Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
41. Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22).
42. Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого
2020 року у справі № 643/9245/18).
43. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти», заява № 62257/15, зазначено, що наразі
ДНК-тест - це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
44. Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
45. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
46. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
47. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
49. Національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).
50. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , стверджувала про батьківство ОСОБА_4 щодо народженого нею ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_13 .
51. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дослідив та належно оцінив зібрані у справі докази, зокрема показання свідків та висновок молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким вірогідність батьківства ОСОБА_4 щодо сина позивачки становить 99,999%, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
52. Оскаржені судові рішення відповідають найкращим інтересам дитини, яка має право знати своє походження та своїх батьків.
53. Посилання заявниці на неналежний суб`єктний склад учасників справи є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 є законним представником свого малолітнього сина та має право діяти в суді в його інтересах без додаткових на те повноважень.
54. Інші особи, окрім ОСОБА_3 судові рішення у розглядуваній справі не оскаржують.
55. ОСОБА_3 скористалась своїм правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали районного суду від 11 березня 2024 року про призначення експертизи, однак постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 червня 2024 року вказана ухвала була залишена без змін.
56. Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачкою передбачених законом підстав для призначення у справі повторної експертизи.
57. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
58. Інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, та переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
59. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
60. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
61. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
62. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401
ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
63. Оскільки за змістом статті 401 ЦПК України попередній розгляд проводиться Верховним Судом у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, не підлягає задоволенню клопотання викладене в касаційній скарзі про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокатУрода Олександр Вячеславович, залишити без задоволення.
2. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області
від 23 жовтня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников