ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №670/237/17
адміністративне провадження №К/9901/43160/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.06.2017 у складі судді Потапова О.О. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у складі колегії суддів: Совгири Д.І. (головуючий), Курка О.П., Гонтарука В. М., у справі №670/237/17 за позовом ОСОБА_1 до Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, сільського голови Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області Коваль Людмили Дмитрівни про порушення прав людини
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (надалі - Сільська рада), сільського голови Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області Коваль Людмили Дмитрівни, в якому просила скасувати рішення сесії відповідача 1 №8-13-2017, зобов`язати його винести рішення, котрим надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування розміром 0,12 га по АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, згідно поданої заяви від 17.03.2017 з додатками та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
2. У подальшому ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій остання просила визнати нечинним та скасувати рішення відповідача 1 від 26.04.2017, винесені щодо заяв позивача, в котрих їй відмовлено у задоволенні клопотань і винести рішення, яким зобов`язати відповідача 1: винести рішення, котрим задовольнити її клопотання в заявах №30, №31, №36, надати дозвіл на виготовлення технічної документації про надання позивачу ділянок в користування; належним чином відреагувати на заяву позивача №37 про захоплення ділянки, яку вона оспорює в суді, згідно статті 125, 161, 211 пункту "б" Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
3. Постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.06.2017, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
4.1. Судовим рішенням у справі №670/6/17 Сільську раду зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2016 про виділення їй земельної ділянки для власного користування.
4.2. Рішенням Сільської ради від 17.03.2017 №8-13/2017 "Про розгляд рішення суду по справі №670/6/17 ОСОБА_1 та повторний розгляд заяви від 18.04.2016" (надалі - Рішення №8-13/2017), відкладено розгляд заяви гр. ОСОБА_1 , поки дана жителька не подасть на розгляд комісії та сесії місце розташування бажаної земельної ділянки (прив`язка до території населеного пункту) та вкаже її розмір і цільове призначення.
4.3. Рішенням Сільської ради від 26.04.2017 (надалі - Рішення від 26.04.2017) відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 від 17.03.2017 №30, №31 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою в користування розміром 0,12 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка віднесена до іншого цільового призначення.
5. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що станом на час розгляду даної справи відповідач 1 самостійно поновив розгляд заяви позивача, розглянувши її 26.04.2017, тому на переконання судів, відпали підстави і предмет заявленого позову в частині позовних вимог про скасування Рішення №8-13/2017. Що стосується оспорюваного Рішення від 26.04.2017, то суди послались на судове рішення у справі №670/476/13-а, яким встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, тому суди погодились з висновками відповідача 1 щодо наявності підстав, визначених статтею 118 ЗК України, для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач - ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення не містять вказівки щодо дослідження поданих позивачем до Сільської ради заяв з додатками до них. Також, судами не розглянуто позовні вимоги в частині, що стосується протиправності дій відповідача 1 стосовно залишення без розгляду заяви позивача №37 та залишення без задоволення її заяви №36. Судами не надано оцінки відомостям, що наведені у постанові органу державної виконавчої служби, в якій йдеться про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель громадської та житлової забудови та поданим позивачем судовим рішенням, які мали значення для правильного вирішення заявленого спору по суті.
7. Інші учасники справи заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що була чинною до 08.02.2020, надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
10. Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
11. Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
12. Частиною 3 цієї статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
13. У свою чергу, за змістом частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 21).
14. Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, згідно яких подані позивачем заяви стосувались надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у користування, судами попередніх інстанцій було безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми статті 118 ЗК України, які визначають порядок набуття громадянами земельних ділянок у власність.
15. Відповідно до частин 1, 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне наголосити, що суди попередніх інстанцій, при вирішенні позовних вимог про скасування Рішення №8-13/2017, повинні були виходити з того, чи відповідало вказане рішення критеріям щодо правомірності на момент його прийняття. Подальше самостійне поновлення Сільською радою розгляду заяви ОСОБА_1 , який відкладався оспорюваним Рішення №8-13/2017, не мало безпосереднього впливу на необхідність здійснення судами попередніх інстанцій перевірки його правомірності, оскільки на час судового розгляду даної справи Рішення №8-13/2017 не було скасоване у визначеному законодавством порядку та залишалося чинним. У зв`язку з цим, є безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про те, що підстави та предмет заявленого позову в частині вимог про скасування Рішення №8-13/2017 на час розгляду справи були відсутні.
17. Згідно зі статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
18. Як передбачено статтею 11 КАС України у вказаній редакції, яка кореспондує зі статтею 9 цього Кодексу у відповідній редакції, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
19. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
20. При цьому, частиною 1 статті 138 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
21. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
22. Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція) гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
23. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява №4909/04, наголосив, що "<...> згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. <...> Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)".
24. Як вбачається із заявленого позову та заяви про збільшення позовних вимог, позивач просила, в тому числі, визнати нечинним та скасувати прийняте відповідачем 1 Рішення від 26.04.2017. Проте, у матеріалах адміністративної справи це рішення відсутнє, що свідчить про неможливість об`єктивного встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, які входили до предмету доказування. При цьому, наявний у матеріалах адміністративної справи витяг з протоколу сесії Сільської ради від 26.04.2017 жодним чином не може підміняти собою необхідність безпосереднього дослідження судами попередніх інстанцій оспорюваного Рішення від 26.04.2017 та надання оцінки висновкам відповідача 1, покладеним в основу прийняття такого рішення.
25. Крім того, позивач також просила зобов`язати відповідача 1 винести рішення, яким задовольнити її клопотання, викладені у заявах №30, №31, №36, що подавались до Сільської ради та належним чином відреагувати на її заяву №37. Натомість, заява позивача №31 від 17.03.2017 відсутня у матеріалах адміністративної справи, а рішення, дії чи бездіяльність, що були прийняті або вчинені (допущені) відповідачами за наслідками розгляду заяви позивача №37 від 11.04.2017 взагалі не були предметом з`ясування та перевірки доказами в межах розгляду даної справи судами попередніх інстанцій.
26. Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
27. За приписами частини 2 статті 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
28. В силу вимог частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувані судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 349 355-356 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі №670/237/17 за позовом ОСОБА_1 до Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, сільського голови Нетечинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області Коваль Людмили Дмитрівни про порушення прав людини - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя Шарапа В.М.
Судді Желєзний І.В.
Чиркін С.М.