ПОСТАНОВА
Іменем України
31 березня 2020 року
Київ
справа №671/326/17
адміністративне провадження №К/9901/45703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.05.2017 (суддя Павлова А.С.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07. 2017 (судді: Білоус О.В. (головуючий), Совгира Д.І., Курко О.П.) у справі №671/326/17 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці ДФС про скасування постанови заступника начальника Хмельницької митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями, у справі про порушення митних правил № 0022/400000000/17 від 14.02.2017, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є безпідставним та протиправним, оскільки позивач не може бути притягнутий до відповідальності за частиною другою статті 469 Митного кодексу України, тому що не є особою, яка тимчасово ввезла на митну територію України транспортний засіб особистого користування і порушила митні правила шляхом передачі його в користування іншій собі, тому його не можна розглядати як суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України, оскільки він не ввозив автомобіль на митну територію України і не є його власником.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07. 2017, в задоволенні позову відмовлено.
4.Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вина позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 469 Митного кодексу України, зокрема, користування на території України транспортним засобом, митне оформлення якого не завершене без дозволу митного органу, повністю доведена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07. 2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, автомобіль марки ISUZU, модель Trooper, vin: НОМЕР_1 , 1990 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2 , ввіз на митну територію України через п/п «Краківець-Корчова» м/п «Краковець» Львівської митниці 24.06.2014 громадянин ОСОБА_2 , зеленим коридором в режимі «транзит».
Відповідно до даних програмно-інформаційного комплексу «Єдина автоматизована інформаційна система ДФС», АСМО «Інспектор» встановлено відсутність фактів завершення транзитного ввезення даного автомобіля.
13.12.2016 Хмельницькою митницею ДФС було отримано інформацію від Волочиського відділення поліції Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області щодо кримінального провадження № 12016240110000501 за ознаками частини першої статті 296 Кримінального кодексу України та вилучення транспортного засобу ISUZU Trooper, який знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
01 лютого 2017 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування управління протидії митним правопорушенням Хмельницької митниці ДФС Лінник Р.П. було складено протокол про порушення митних правил № 0022/400000000/17 за ознаками вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України.
Постановою у справі про порушення митних правил № 0022/400000000/17 від 14.02.2017 позивача визнано винним у тому, що він без дозволу органу доходів і зборів на митній території України користувався автомобілем марки ISUZU, модель Trooper, vin: НОМЕР_1 , 1990 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2 , митне оформлення якого не було закінчено.
Зазначеною постановою на позивача накладено стягнення за частиною другою статті 469 Митного кодексу України у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, та наводить ідентичні доводи, що були викладені ним в позовній заяві та апеляційній скарзі, вказує на неврахування судом доводів позивача про те, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які ввезені в режимі тимчасового ввезення через митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною другою статті 469 Митного кодексу України.
9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на те, що виключення Конституційним Судом України у рішенні від 31.03.2015 у справі № 1-рп/2015 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України, відносно користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщенні в митний режим тимчасового ввезення, не призводить до виключення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України, відносно користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщенні в митний режим транзиту.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
10.1. Пункт 23 частини першої статті 4
митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
10.2 Пункт 24 частини першої статті 4
митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
10.3 Пункт 29 частини першої статті 4
митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
10.4 Стаття 90
Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
10.5 Частина перша статті 92
Митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.
10.6 Частина перша статті 93
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
10.7 Пункт 1 частини першої статті 95
Встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб);
10.8 Частина перша статті 102
Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
10.9 Частина п`ята статті 102
Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
10.10 Стаття 103
Тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
10.11 Частина п`ята статті 255
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
10.12 Частина третя статті 325
Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
10.13 Частина друга статті 469
Зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу органу доходів і зборів, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно до частини другої статті 469 Митного кодексу України зміна стану товарів, користування та розпорядження товарами, митне оформлення яких не закінчено або які знаходяться під митним контролем без дозволу органу доходів і зборів, свідчить про порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Диспозиція вказаної норми передбачає склад порушення митних правил об`єктивна сторона якого полягає у вчиненні дій щодо товарів митне оформлення яких не закінчено або товарів, які знаходяться під митним контролем і перебувають на тимчасовому зберіганні на складі (тимчасового зберігання, організації отримувача гуманітарної допомоги, митному складі).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
13. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність об`єктивної сторони складу правопорушення, а саме порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 469 Митного кодексу України в діях позивача.
14. Виходячи з системного аналізу вказаних норм права Суд зазначає, що при ввезені транспортного засобу у митному режимі «транзит» митне оформлення такого було закінчено, оскільки виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснено, (випуск транспортного засобу відбувся в розумінні пункту четвертого частини першої статті 4 Митного кодексу України).
15. Дійсно, судами встановлено, що вказаний транспортний засіб знаходиться під митним контролем, однак не враховано те, що об`єктивну сторону правопорушення характеризує вчинення дій не просто щодо товарів/транспортних засобів які знаходяться під митним контролем, а лише тих, що перебувають на тимчасовому зберіганні на складі (тимчасового зберігання, організації отримувача гуманітарної допомоги, митному складі).
16. Для правильного вирішення справи суди попередніх інстанцій повинні були в повній мірі встановити всі обставини справи, а саме чи транспортний засіб, яким користувався позивач і який знаходився під митним контролем, перебував на тимчасовому зберіганні на складі (тимчасового зберігання, організації отримувача гуманітарної допомоги, митному складі).
17. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання позивача на Конвенцію про тимчасове ввезення від 26.06.1990, як підставу для скасування спірної постанови, оскільки Конституційний Суд України у рішенні від 31.03.2015 року у справі № 1-рп/2015 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 469 Митного кодексу України зазначив, що користування або розпорядження транспортними засобами особистого користування, які поміщені в митний режим тимчасового ввезення на митну територію України, не є адміністративним правопорушенням, передбаченим у частині другій статті 469 Митного кодексу України, зважаючи на те, що спірні правовідносини стосуються митного режиму «транзит» вказані норми не можуть до них застосовуватись, оскільки стосуються митного режиму «тимчасового ввезення».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
19. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
20. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
23. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
24. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
25. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
26. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
27. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
28. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2017 у справі №671/326/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду