ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 673/393/19
адміністративне провадження № К/9901/32220/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2019 (головуючий суддя: Дворнін О.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №673/393/19 за заявою ОСОБА_1 про зміну сторони виконавчого провадження,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду в порядку статті 379 КАС України про зміну сторони виконавчого провадження у справі №2-а-1129/2009 за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у Деражнянському районі Хмельницької області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 вказав на те, що є сином померлої ОСОБА_2 , яка була стягувачем у виконавчому провадженні. З огляду на те, що судове рішення у справі №2-а-1129/2009 в повному обсязі не виконано (кошти нараховані, проте не виплачені за відсутності фінансування), останній є правонаступником всіх прав та обов`язків ОСОБА_2 , в т.ч., і на отримання присудженого на підставі судового рішення підвищення до пенсії як дитині війни.
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2019, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019, заяву задоволено: здійснено заміну стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №2-а-1129/2009 за позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Деражнянському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої грошової допомоги як дитині війни на ОСОБА_1 .
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявник є сином померлої позивачки - стягувача у виконавчому провадженні та спадкоємцем за заповітом, тобто має право на отримання відповідних виплат, у зв`язку з чим подана ним заява підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ГУПФУ в Хмельницькій області подало касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання. Скаржник зазначає, що кошти на виконання рішення суду у справі №2-а-1129/2009 були виплачені ОСОБА_2 ще за її життя у травні 2010 року, що підтверджується документально.
Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ОСОБА_1 правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області 21.12.2009 у справі №2-а-1129/2009 адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФУ у Деражнянському районі Хмельницької області задоволено частково: зобов`язано УПФУ у Деражнянському районі Хмельницької області виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 та з 01.01.2009 по 30.09.2009.
Деражнянським районним судом Хмельницької області було видано виконавчий лист у справі №2-а-1129/2009.
04.08.2018 ОСОБА_2 померла, що підтверджується інформацією, зазначеною у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Суди встановили, що спадкоємцем померлої є її син ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.<…>. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Отже недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що суми соціальних виплат передаються членам сім`ї спадкодавця. Водночас сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18.11.2004 №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».
Також Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п`ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII).
Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209 та від 16.03.2020 у справі №673/544/19.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявила неправильного застосування судами норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
Доводи скаржника про виконання судового рішення в повному обсязі спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до інформації, зазначеній у протоколі від 22.11.2011 (індивідуальний перерахунок), станом на листопад 2011 року сума до виплати за рішенням суду складає 2 026,96 грн і значиться як борг.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 у справі №673/393/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С. М. Чиркін
В. М. Бевзенко
В. М. Шарапа