ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 673/554/21
провадження № 61-17798св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Вовковинецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області у складі судді
Ягодіної Т. В. від 21 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
від 07 листопада 2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі оформлення спадкових прав їй стало відомо, що за життя ОСОБА_3 на підставі рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області № 1 від 09 березня 1994 року в межах процедури приватизації безоплатно було передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, а також надано для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,19 га, а загалом ділянку площею 0,44 га, що у с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області.
3. Однак, при оформленні розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки в натурі
(на місцевості) рішенням державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що площа ділянки співпадає на 48,8744% із земельною ділянкою кадастровий номер 6821582500:01:006:0098.
4. На підставі рішення Гришковецької сільської ради № 6 від 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2 га. Земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 6821582500:01:006:0098, до складу якої увійшли 0,19 га землі, яка належала ОСОБА_3 .
5. Посилалася на те, що під час прийняття зазначеного вище рішення сільська рада порушила приписи Земельного кодексу України, Закону України «Про власність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок», не врахувала майнові права спадкодавця ОСОБА_3 , а також невірно застосувала вимоги статей 118 121 122 ЗК України до спірних правовідносин під час надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою на земельну ділянку, частина якої перебувала з 1994 року фактично у правомірному володінні іншої особи.
6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним та скасувати рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району
від 20 лютого 2020 року № 6 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», стосовно надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,20 га, яка розташована в с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області (наразі - Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області); визнати за нею в порядку спадкування право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,19 га (кадастровий номер 6821582500:01:006) для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району від 09 березня 1994 року № 1 «Про передачу у власність земельних ділянок».
Стислий виклад позиції інших учасників справи
7. Вовковинецька селищна рада позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, зазначаючи, що позивачка є спадкоємицею ОСОБА_3 , якій на підставі рішення Гришковецької сільської ради народних депутатів від 09 березня
1994 року надано у власність спірну земельну ділянку, а тому вона набула право на завершення її приватизації. Водночас, зауважувала про неможливість передачі під час дії воєнного стану у приватну власність позивачки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1900 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
8. ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність факту порушення прав останньої. Зауважувала, що їй було відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблявся на підставі оскаржуваного рішення, та відповідно у передачі спірної земельної ділянки у приватну власність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області
від 21 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржуване рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області не є кінцевим (остаточним) рішенням органу владних повноважень та не породжує правових наслідків, а тому не порушує будь-яких прав позивачки. Отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом. Крім того, ОСОБА_2 не набула права власності на частину спірної земельної ділянки, у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6690 га, кадастровий номер 6821582500:01:0006:0098, та передачі земельної ділянки у власність відповідачки було відмовлено. Право позивачки на завершення приватизації земельної ділянки, яке увійшло до складу спадщини після смерті
ОСОБА_3 , не оспорюється відповідачами, а тому відсутні правові підстави для його захисту у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2023 року залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимогОСОБА_1 , зважаючи на те, що скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є підставою для скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як окремого об`єкту нерухомості. Суд апеляційної інстанції зауважував, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не є ефективним та не призведе до відновлення її прав на спірну земельну ділянку. Крім того, відсутні підстави для захисту права позивачки на завершення приватизації земельних ділянок, оскільки таке її право жодним чином не порушене та ніким не заперечується.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 11 грудня2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 577/2977/15-ц, від 13 листопада 2019 рокуу справі
№ 608/852/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, від 12 жовтня 2020 року у справі № 161/2621/19, від 02 квітня 2021 року у справі № 707/1022/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 154/3667/19, від 04 вересня 2023 року у справі № 394/379/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки ефективності обраного нею способу захисту її прав в частині надання права на завершення приватизації земельної ділянки, яка була надана у власність спадкодавиці ОСОБА_3 . Зазначене, на думку заявниці, свідчить про невмотивованість судового рішення.
16. Вважає, що обраний нею спосіб захисту (скасування рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району від 20 лютого 2020 року
№ 6) є ефективним способом поновлення її права на завершення приватизації спірної земельної ділянки.
17. Зауважує, що внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення були порушені її спадкові права, оскільки частина успадкованої нею земельної ділянки площею 0,44 га була віднесена до земель комунальної власності. Крім того, їй було відмовлено у затвердженні технічної документації саме з підстав того, що вона співпадає з земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 6821582500:01:006:0098. Акцентує увагу на тому, що без скасування рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району від 20 лютого 2020 року № 6 відсутні правові підстави для скасування реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6821582500:01:006:0098 у Державному земельному кадастрі. Водночас, земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
18. З огляду на визнання Вовковинецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області позову вважає, що у судів попередніх інстанцій були наявні правові підстави для скасування рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району від 20 лютого 2020 року № 6, правонаступником якого є зазначений відповідач.
19. Посилається на нерелевантність наведеної в оскаржених судових рішеннях практики Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
21. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 липня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 673/554/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
22. 30 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
23. 29 та 30 грудня 2023 року на електронну адресу Верховного Суду надійшли ідентичні за змістом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подані від імені Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.
24. Однак, зазначені відзиви на касаційну скаргу не можуть бути прийняті до розгляду Верховним Судом та підлягають поверненню з наступних підстав.
25. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
26. 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами»
від 29 червня 2023 року № 3200-IX.
27. З урахуванням внесених до процесуального закону змін, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
28. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
29. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
30. Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня
2021 року № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
31. Інструкція користувача «Електронного суду» розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.
32. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача «Електронного суду», підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
33. До створених в «Електронному суді» документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в «Електронному суді» документами, до яких вони додаються.
34. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача «Електронного суду».
35. Відзив на касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду 29 грудня 2023 року, не скріплений електронним підписом, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка його подала, та є порушенням статей 183 395 ЦПК України.
36. Відзив на касаційну скаргу Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, який надійшов до Верховного Суду 29 грудня
2023 року, підписаний електронним підписом, однак такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет».
37. Статтею 183 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
39. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
40. Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
41. З урахуванням неведеного, відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подані від імені Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області,підлягають поверненню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
42. Відповідно до свідоцтва про право власності від 10 листопада 2011 року ОСОБА_3 була власником житлового будинку по
АДРЕСА_1 .
43. Рішенням Гришковецької сільської ради народних депутатів № 1
від 09 березня 2004 року «Про передачу у власність земельних ділянок» ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,19 га, на АДРЕСА_1 .
44. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
45. Спадщину після її смерті прийняла позивач ОСОБА_1 .
46. До складу спадщини увійшло право на завершення приватизації земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських споруд, площею 0,25 га, та для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,19 га, яке належало спадкодавцю на підставі рішення Гришковецької сільської ради народних депутатів від 09 березня 1994 року №1.
47. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства, площею
0,19, що належали ОСОБА_3 , не внесені до Державного земельного кадастру та не мають кадастрового номеру.
48. Рішенням Гришковецької сільської ради народних депутатів № 6
від 20 лютого 2020 року громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,20 га, а саме: двох окремих земельних ділянок, площею по 0,60 га, для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області.
49. 09 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_2 землевпорядною організацією ПП «Абрис» розроблено два проєкти землеустрою земельних ділянок.
50. 09 грудня 2020 року державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Київській області в Державному земельному кадастрі на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 09 вересня 2020 року ПП «Абрис» було зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 6821582500:01:0006:0098 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
51. 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_4 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 .
52. ФОП ОСОБА_4 розробив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована по АДРЕСА_1 .
53. Рішенням державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Канівському районі та м. Каневі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №РВ-7101288892021 від 19 січня 2021 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та рекомендовано звернутися до розробника документації із землеустрою для виправлення помилки, внаслідок співпадіння на 48,8744 з ділянкою, кадастровий номер 6821582500:01:006:0098, та запропоновано повторно подати документи на реєстрацію земельної ділянки.
54. Рішенням Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, яка є правонаступником Гришковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, №60-07/2021 від 04 червня
2021 року ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,6690 га кадастровий номер 6821582500:01:0006:0098 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення з метою передачі у власність ОСОБА_2 , що розташована у с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області, з підстав невідповідності вимогам закону, оскільки земельна ділянка була сформована як із земель комунальної власності, так і частково із земель приватної власності, що підтверджується рішенням Гришковецької сільської ради народних депутатів від 09 березня
1994 року № 1 та рішенням №РВ-7101288892021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 19 січня 2021 року, згідно з яким площа земельних ділянок з ділянкою 6821582500:01:0006:0098 співпадає на 48,8744%.
55. Згідно з рішенням Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 22 грудня 2022 року №51-22/2022 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтованою площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови, що знаходиться по
АДРЕСА_1 .
56. Водночас, ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність, орієнтовною площею 0,1900 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться за цією ж адресою в зв`язку з законодавчим обмеженням приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах військового стану.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
57. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
58. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
59. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
60. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
61. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
62. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
63. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
64. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня
2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня
2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19),
від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі
№ 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).
66. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
67. Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
68. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
69. У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі
№ 463/6829/21-ц зазначено, що частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність державної реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
70. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
71. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
72. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
73. Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
74. Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
75. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
76. Дозвіл на розробку проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника.
77. Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц,
від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.
78. Отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц,
від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16.
79. Спірні правовідносини стосуються захисту прав позивачки на оформлення прав на спадкове майно, набутого після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме - земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, а також земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею
0,19 га, розташованих по АДРЕСА_1 .
80. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області
від 22 грудня 2022 року № 51-22/2022 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтованою площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови, а також відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність, орієнтовною площею 0,1900 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться за цією ж адресою в зв`язку з законодавчим обмеженням приватизації земельних ділянок сільськогосподарського призначення в умовах воєнного стану. Відповідачі Вовковинецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області та ОСОБА_2 не заперечують права позивачки на оформлення прав на отримані нею у спадщину земельні ділянки. Крім того, рішенням Вовковинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області №60-07/2021 від 04 червня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність площею 0,6690 га кадастровий номер 6821582500:01:0006:0098 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, з підстав її формування за рахунок земель приватної власності, що підтверджується рішенням Гришковецької сільської ради народних депутатів від 09 березня 1994 року № 1 (співпадіння на 48,8744%).
81. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати права ОСОБА_1 на оформлення прав на отримані у спадщину земельні ділянки, зокрема земельної ділянки орієнтовною площею 0,1900 га для ведення особистого селянського господарства, порушеними саме у зв`язку з прийняттям Гришковецькою сільською радою рішення № 6 від 20 лютого 2020 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,2 га.
82. Судами попередніх інстанцій правильно підкреслено, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є лише стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку та не гарантує набуття такого права на земельну ділянку.
83. З огляду на те, що ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка сформована на підставі дозволу, наданого їй оскаржуваним рішенням Гришковецької сільської ради, саме з підстав порушення права приватної власності інших осіб (позивачки), відсутні правові підстави, визначені частиною першою статті 155 ЗК України, для визнання недійсним оскаржуваного акта органу місцевого самоврядування.
84. Посилання ОСОБА_1 на те, що реєстрація земельної ділянки площею 0,6690 га, кадастровий номер 6821582500:01:006:0098, порушує її право на оформлення прав на отриману у спадщину земельну ділянку площею 0,19 га, за умови відсутності відповідних позовних вимог, є необґрунтованими. Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району від 20 лютого 2020 року № 6 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», який є актом індивідуальної дії, не призведе до скасування реєстрації зазначеної вище земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та не забезпечить реалізацію права позивачки на оформлення отриманого у спадщину нерухомого майна.
85. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
86. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
87. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
88. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
89. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
90. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
91. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин відсутності порушеного, невизнаного чи оспорюваного права позивачки, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
93. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
94. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області
від 21 липня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 07 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович